Рішення № 81304181, 22.04.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/118/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання Б. Рижого, розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради

про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання,

за участю представників сторін:

від позивача: Родоман Т.О., дов. № 14-88 від 26.03.2019 року,

від відповідача: Кошелюк І.А., контракт № 84 від 16.07.2015 року,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" (далі - відповідач) про стягнення в сумі 1 989 384,69 грн, з яких: 1 534 962,55 грн - основний борг, 176 913,76 грн - пеня, 58 308,31 грн - 3% річних та 219 200,07 грн - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 26.02.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 12.03.2019 року.

Ухвалою суду від 12.03.2019 року у підготовчому засіданні оголошено перерву на 25.03.2019 року.

У судовому засіданні 25.03.2019 року оголошено перерву на 01.04.2019 року.

Ухвалою суду від 01.04.2019 року підготовче засідання відкладено на 15.04.2019 року.

Ухвалою суду від 15.04.2019 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 22.04.2019 року.

У судовому засіданні 22.04.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Як вбачається з позовної заяви, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Дубнокомуненергія" (відповідач, споживач) укладено договір постачання природного газу № 3862/1617-БО-28 від 27.10.2016 року, на виконання якого позивач передав відповідачеві природний газ на загальну суму 6 155 057,92 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, однак відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не у повному обсязі, чим порушив умови господарського договору, зокрема п. 6.1. договору, сума основного боргу складає 1 534 962,55 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати переданого газу позивач нарахував пеню в розмірі 176 913,76 грн, 3% річних у розмірі 58 308,31 грн, 219 200,07 грн інфляційних втрат, які просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230 - 231, 264 - 265 ГК України, ст.ст. 11-16, 258, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України.

18.03.2019 року від відповідача надійшов відзив, в якому останній частково визнає заявлені позовні вимоги, а саме на суму основного боргу в розмірі 1 246 199,91 грн, так як 29.11.2018 року ним сплачено 288 762,64 грн, про що свідчить платіжне доручення № 3, які не враховані позивачем при визначенні суми основного боргу. Щодо решти нарахувань, проведених позивачем, то оскільки останні проведенні без урахування суми зменшення боргу, відтак в цій частині із заявленими вимогами не погоджується.

Заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.

18.03.2019 року відповідач одночасно із поданням відзиву заявив клопотання про визнання причини неподання відзиву у строк, встановлений судом, поважною, а також про поновлення строку для подання відзиву.

Суд, розглянувши вказане клопотання, встановив, що відзив подано у межах підготовчого провадження, беручи до уваги завдання останнього (ст. 177 ГПК України), а також завдання, мету та засади господарського судочинства в цілому (ст. 2 ГПК України), суд вважає, що клопотання відповідача підлягає задоволенню.

15.04.2019 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу, оскільки відповідачем сплачено 288 762,64 грн згідно з платіжним дорученням, відтак просить суд стягнути з відповідача 1 246 199,91 грн основного боргу та 176 913,76 грн пені. Крім того, позивачем здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних станом на 02.04.2019 року, згідно з яким просить суд стягнути з відповідача 90 816,64 грн 3% річних та 326 857,71 грн інфляційних втрат. Приписами п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України унормовано, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання. Зважаючи, що вказана заява надійшла до суду в межах строку підготовчого провадження, відповідає вимогам, встановленим ГПК України, відтак приймається судом.

Інших заяв і клопотань не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

27.10.2016 року позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір поставки природного газу № 3862/1617-БО-28, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити споживачу у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору (договір).

За п. 12 договору цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації газу з 01.10.2016 року до 31.03.2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 року по 31.03.2017 року (включно) природний газ обсягом до 1 223,0 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями: жовтень - 68,0; листопад - 185,0; грудень - 250,0 (IV кв. 2016 року - 503,0); січень - 275,0; лютий - 235,0; березень - 210,0 (Ш кв. 2017 року - 720,0).

Відповідно до п.п. 3.4.- 3.7. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу. Споживач зобов'язується подати не пізніше 7-го числі місяця, наступного за місцем постачання природного газу, постачальнику, зокрема підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акту приймання-передачі, постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акту. У випадку ненадання або несвоєчасного надання споживачем постачальнику акту приймання-передачі природного газу такі дії (бездіяльність) вважаються односторонньою відмовою споживача від поставки природного газу за цим договором у відповідному розрахунковому періоді.

Судом установлено, що на виконання умов договору в період з жовтня 2016 року по березень 2017 року позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 6 155 057,92 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 року на суму 469 768,26 грн, від 30.11.2016 року на суму 1 154 977,67 грн, від 31.12.2016 року на суму 1 906 406,49 грн, від 31.01.2017 року на суму 996 538,49 грн, від 28.02.2017 року на суму 1 042 611,77 грн, від 31.03.2017 року на суму 584 755,24 грн.

Ціна газу за 1000 куб.м. газу за цим договором з 01.10.2016 року становить 5 916,00 грн, крім того податок на додану вартість (20%) - 1 183,20 грн, всього до сплати - 7 099,20 грн, з 01.11.2016 року становить 6 819,00 грн, крім того податок на додану вартість (20%) - 1 363,80 грн, всього до сплати - 8 182,80 грн (додаткова угода № 1 від 31.10.2016 року), з 01.12.2016 року становить 7 148,00 грн, крім того податок на додану вартість (20%) - 1 429,60 грн, всього до сплати - 8 577,60 грн (додаткова угода № 2 від 22.11.2016 року), з 23.12.2016 року становить 4 942,00 грн, крім того податок на додану вартість (20%), всього до сплати - 5 930,40 грн (додаткова угода № 3 від 30.12.2016 року).

Згідно з п. 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років (п. 10.3. договору).

Відповідач свої зобов'язання з оплати природного газу, поставленого протягом вказаного періоду, виконав несвоєчасно та не у повному обсязі, сплативши 4 908 858,01 грн, що стверджується банківськими виписками, зведеними бухгалтерськими документами (операціями за договором та сальдо по відповідачу), платіжним дорученням № 3 від 29.11.2018 року.

Отже, сума основного боргу складає 1 246 199,91 грн.

Згідно з п.п. 8.1., 8.2. договору За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Враховуючи викладене, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 176 913,76 грн, 3% річних у розмірі 90 816,64 грн, 326 857,71 грн інфляційних втрат.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із виконанням договору поставки, відповідальністю за порушення строків оплати за переданий природний газ, регулювання яких здійснюється Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", ГК України, ЦК України тощо.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Як установлено ч. 1. ст. 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені договором.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відповідач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач своєчасно розрахунків за поставлений природний газ не провів, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 1 246 199,91 грн, а отже вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 ГК України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведених норм матеріального права, які регулюють наслідки порушення зобов'язання, вбачається право кредитора здійснити нарахування 3% річних, пені та інфляційних за неналежне виконання боржником грошового зобов'язання.

Згідно з перерахунком, проведеним судом (розрахунок додається), установлено, що розмір пені становить 214 616,96 грн (при заявленому - 176 913,76 грн), 3% річних складає 90 816,64 грн (при заявленому - 90 816,64 грн), а інфляційних втрат - 312 767,67 грн (при заявленому - 326 857,71 грн), відтак пеня, 3% підлягають задоволенню у заявленому розмірі, а інфляційні - частково.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме:1 246 199,91 грн основного боргу, 176 913,76 грн пені, 90 816,64 грн 3% річних та 312 767,67 грн інфляційних втрат.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 29 840,77 грн, а з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог - 27 611,82 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов визнаний частково обґрунтованим, відтак судовий збір в розмірі 27 399,21 грн покладається на відповідача, а решта - на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 120, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) до Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Костянтина Острозького, 23, ідентифікаційний код 13971076) про стягнення в сумі 1 840 788,02 грн, з яких: 1 246 199,91 грн основного боргу, 176 913,76 грн пені, 90 816,64 грн 3% річних та 326 857,71 грн інфляційних втрат задовольнити часткового.

Стягнути з Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Костянтина Острозького, 23, ідентифікаційний код 13971076) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 1 246 199,91 грн основного боргу, 176 913,76 грн пені, 90 816,64 грн 3% річних та 312 767,67 грн інфляційних втрат.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 14 090,04 грн інфляційних втрат відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Костянтина Острозького, 23, ідентифікаційний код 13971076) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 27 399,21 грн судового збору.

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720).

Відповідач: Комунальне підприємство "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Костянтина Острозького, 23, ідентифікаційний код 13971076).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складене та підписане 22.04.2019 року.

Суддя О. Андрійчук