Рішення № 81304131, 09.04.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3681/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків

до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації, смт. Покотилівка

3-я особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Харківському районі Харківської області, м. Харків

про стягнення заборгованості у розмірі 56586,73 грн. за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населення

за участю представників:

позивача - Чикаліна Г.В. (дов. № Др-42-1218 від 28.12.2018)

відповідача - Гутовець А.О. (дов. № 04-29/673 від 29.01.2019)

третя особа - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості у загальній сумі 56586,73 грн., у тому числі 3 % річних - 18098,10 грн. та інфляційні втрати - 38488,63 грн. за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населення на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання та водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та при будинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 січня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.01.2019 року. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі Управління Державної казначейської служби України у Харківському районі Харківської області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Під час проведення підготовчого провадження у справі судом проведено декілька підготовчих засідань, під час яких сторонами були висловлені свої правові позиції по справі. Крім того, 21.02.2019 року представником відповідача до матеріалів справи надано заяву (вх. 4636) про долучення документів до матеріалів справи. Дослідивши матеріали справи, суд, керуючись приписами ч.ч. 3, 4, 8 ст. 80, 118 ГПК України, не прийняв вказані докази до розгляду, оскільки відповідачем пропущено строк встановлений судом на подання таких доказів та не обґрунтовано жодним чином обставин які перешкодили вчиненню таких дій завчасно, що виключає можливість продовження процесуального строку на вчинення такої дії з ініціативи суду, а заявником такої заяви не подано.

У підготовчому засіданні 12.03.2019 у справі постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі № 922/3681/18 та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.03.2019 р. о 12:30.

У судовому засіданні 27.03.2019 у справі постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про оголошення перерви у судовому засіданні до 09.04.2019 р. о 12:30, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав вказаних у заявах по суті справи, зокрема зазначив, що протягом липня - грудня 2015 року позивач здійснював постачання природного газу пільговій категорії споживачів Харківського району м. Харкова, у зв'язку з чим у Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації, яке виступає головним розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних пільг населенню Харківського району м. Харкова, виник кореспондуючий обов'язок своєчасно відшкодування позивачу понесені витрати на надання послуг на пільгових умовах, який було виконано з порушенням встановлених законом строків. При цьому відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України, неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для позбавлення позивача, як особи, що надає послуги по постачанню природного газу на пільгових умовах, права на відшкодування вказаних вище витрат. Крім того, позивач наголошує, що чинним законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, або повне чи часткове звільнення від обов'язку щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України. Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації має відповідати за зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону, а тому у відповідача були всі наявні правові підстави для відшкодування позивачу наданих пільг щодо оплати вартості природного газу відповідним категоріям населення Харківського району у 2015.

Представник відповідача у судовому засіданні та у наданих на адресу суду заявах по суті спору, заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, наголошуючи, що механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення визначено Постановою КМУ від 04.03.2002 р. № 256. Пунктом 2 Порядку визначено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у відповідних місцевих бюджетах на зазначені цілі. А до повноважень органів соціального захисту населення, відповідно до п. 3 Порядку № 256 належить вчасно та у повному обсязі здійснювати нарахування відповідних компенсацій у межах затверджених видатків та бюджетних асигнувань. Таким чином, Порядок врегульовує лише відносини, пов'язані з фінансуванням видатків місцевих бюджетів у межах затверджених обсягів, і не стосується питань формування та розподілу відповідних субвенцій з державного бюджету, направлених на реалізацію державних соціальних програм. При цьому, відповідачем наголошено про те, що в матеріалах справи містяться достатні докази того, що позивачеві було вчасно та в повному обсязі нараховано суми компенсації за надані послуги в межах відповідних коштів, отриманих районним бюджетом як цільові субвенції з державного бюджету. Отже, відповідачем вказано про те, що Управління, як головний розпорядник бюджетних коштів, не несе відповідальності за борговими зобов'язаннями держави, що виходять за межі відповідних бюджетних призначень. При цьому, відповідач наголошує, що згідно Порядку № 20 від 11.01.2005 р., на підставі якого у 2015-2016 роках проводилось перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на падання пільг у Харківській області, на рівні області було прийняте рішення про централізоване перерахування субвенцій, для великих підприємств, що здійснюють діяльність на території області. При цьому, до повноважень управління належало лише підписання актів звірки і не було учасником підписання відповідних протокольних рішень. Здійснення розрахунків з позивачем за надані послуги із споживання природного газу у межах відповідних бюджетних призначень та в обсязі наданих асигнувань згідно умов договору та в силу Закону виконувались своєчасно, розрахунки здійснювались на поточний рахунок позивача із спеціальним режимом використання протягом одного операційного дня з моменту отримання відповідних сум, що надійшли до районного бюджету.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази надані до суду, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.07.2015 між ТОВ "Харківгаз Збут" (постачальник) та Управлінням праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації (Управління) укладено договір № 76/08 на фінансування пільг населенню, предметом якого є відносини сторін щодо фінансування пільг, пов'язаних із споживанням природного газу населенням (п. 1.1 договору).

31.12.2015 між ТОВ "Харківгаз Збут" (постачальник) та Управлінням праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації (Управління) укладено договір № 34 про взаємне співробітництво та фінансування пільг населенню (далі - договір), предметом якого є взаємне співробітництво між сторонами в частині проведення пільгових нарахувань за надані населенню послуги із споживання природного газу та фінансування цих пільг (п. 1.1 договору).

Згідно з умовами вищевикладених договорів постачальник здійснює постачання природного газу населенню, яке отримує пільги, а Управління, на підставі наданих постачальником розрахунків на відшкодування пільг, в межах затверджених планових асигнувань та при надходженні субвенції з державного бюджету, здійснює фінансування у частині пільг, пов'язаних із споживанням природного газу населенням, яке має відповідні пільги, відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 №20 та постанови КМУ від 04.03.2002 №256.

Сума договору складається із вартості нарахованих пільг на послуги постачальника, наданих населенню щомісяця, прийнятих Управлінням до відшкодування за рахунок субвенції з державного бюджету та підтверджених актом звіряння (пункти 1.2 -1.3 договору).

Згідно п.2.1.3 вказаного договору постачальник зобов'язується щомісяця, до 10 числа місяця, що слідує за звітним, складати та надавати Управлінню для підписання акт звіряння в частині пільг, згідно затвердженої форми «3 - пільга».

Відповідно до п. 2.2.1 договору Управління зобов'язується при надходженні субвенцій з державного бюджету та в межах затвердженого кошторису відшкодовувати постачальнику нараховані пільги за надані населенню послуги із споживання природного газу, прийняті Управлінням до відшкодування за рахунок субвенції з державного бюджету та підтверджених актом звіряння.

Позивач зазначає, що протягом періоду липень-грудень 2015 р. ТОВ "Харківгаз Збут" здійснено постачання природного газу пільговим категоріям населення Харківського району, загальною вартістю 11866649,06 грн. (у тому числі11582185,09 грн. Мереф'янський відділ реалізації), проте, як вказує позивач, відповідач всупереч положенням норм чинного законодавства у встановлений строк кошти за надані послуги з газопостачання по субсидіям відшкодував несвоєчасно, прострочення виконання УСЗН проведення розрахунку мало місце протягом періоду 31.10.2015 - 31.12.2015 р., що й стало підставою для позивача звернутися з даним позовом до суду.

Звертаючись з позовом ТОВ "Харківгаз Збут" просить стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації на свою користь суму 3% річних у розмірі 18098,10 грн. та інфляційних втрат в розмірі 38488,63 грн. у зв'язку з простроченням виконання Управлінням проведення розрахунку за постачання природного газу пільговим категоріям громадян.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (статті 12-15), "Про жертви нацистських переслідувань" (статті 6-1 - 6-4), "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (статті 20, 30), "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (стаття 6), "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (стаття 12), "Про охорону дитинства" (стаття 13) передбачено соціальні пільги, зокрема, з оплати послуг з газопостачання для окремих категорій громадян.

Відповідно до наведених законодавчих актів України надання послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача. При цьому в силу положень Конституції України та законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, держава взяла на себе обов'язок відшкодовувати витрати підприємств, що такі пільги надають.

Таким чином, надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до пункту 6 частини 1 статті 21 якого, виконавець має право отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг і повертати їх у разі ненадання таких послуг чи пільг.

Відповідно до частини 6 статті 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень

Згідно з пп. «б» п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню) здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256), яким встановлено механізм фінансування видатків з місцевих бюджетів щодо надання житлових субсидій населенню на оплату природного газу за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об'єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Головним розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг Харківського району є Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації Харківської області.

Таким чином, саме на відповідача відповідно положень Порядку № 256 покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків, в тому числі і з постачальниками природного газу, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги.

З огляду на викладене, між сторонами виникли правовідносини з постачання природного газу окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач як розпорядник відповідних коштів зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

При цьому, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.

Таким чином, у відносинах щодо розрахунків з постачальниками послуг особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, головні розпорядники бюджетних коштів на фінансування соціальних програм виступають не як суб'єкти владних повноважень, а як боржники у зобов'язальних правовідносинах. Виходячи з положень статей 525, 526, 530 ЦК України і статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору. Сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання (вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №906/621/17).

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.3 та 4 статті 11, ч. 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Позивач є суб'єктом господарювання, який надає послуги постачання газу споживачам, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до частини другої статті 3 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

З огляду на вказані норми законодавства у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг постачання газу, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача, як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).

За таких обставин Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону та з договору, і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Пунктом 2 Постанови № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними місячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги та затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).

Пунктом 3 Положення відповідача визначено уповноваженим органом, який, у тому числі здійснює ведення обліку пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1-пільга".

Відповідно до п. 11 Положення уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга"; 3) до 15 числа подає фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга".

Згідно ч. 1 п. 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки із постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п. 8 Порядку № 256).

Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (далі - Порядок № 20).

Відповідно до п. 6 Порядку № 20 органи Казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг).

Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо постачання природного газу пільговим категоріям населення у період з липня по грудень 2015 року підтверджується оформленими сторонами актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).

Зокрема, у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (далі -ЄСПЛ), а саме, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00), ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

В рішеннях ЄСПЛ від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Отже, неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок постачання природного газу населенню Харківського району Харківської області, яке отримує пільги, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання.

При цьому суд враховує, що законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.

Предметом позову у даній справі є стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації суми 3% річних у розмірі 18098,10 грн. та інфляційних втрат в розмірі 38488,63 грн. у зв'язку з простроченням проведення розрахунку за постачання природного газу пільговим категоріям громадян, яке мало місце протягом періоду 31.10.2015 -31.12.2015 р.р.

Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо постачання природного газу пільговим категоріям населення у 2015 році підтверджується оформленим сторонами актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги за формою "3-пільга", які підписані та скріплені печатками сторін.

Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Крім того, стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань (вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17).

Аналіз ст. 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до якого сума 3% річних складає 18098,10 грн. та інфляційних втрат складає 38488,63 грн. Перевіривши правомірність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи приписи ст. 625 ЦК України, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, суд визнає посилання відповідача, викладені у заявах по суті спору, зокрема, щодо виконання Управлінням покладених на нього обов'язків без порушень чинного законодавства України та відсутності у Управління, як головного розпорядника бюджетних коштів обов'язку нести відповідальність за борговими зобов'язаннями держави, необґрунтованими та такими, що спростовуються приписами чинного законодавства.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у розмірі 1762,00 грн. покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 50, 73-80, 86, 123, 129, 194, 195, 196, 201, 207, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації (62458, Харківська область, смт. Покотилівка, вул.. Незалежності, 3; ідент. код 03196541) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, п/р 26008010058 в АБ "Кліринговий дім" м. Київ, МФО 300647, ідент. код 39590621) 3 % річних в сумі 18098,10 грн. та інфляційні втрати в сумі 38488,63 грн., за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло -, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та при будинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот.

3. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації (62458, Харківська область, смт. Покотилівка, вул. Незалежності, 3; ідент. код 03196541) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, ідент. код 39590621) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "19" квітня 2019 р.

Суддя М.І. Шатерніков