Рішення № 81304083, 09.04.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/747/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи - підприємця Попової Світлани В'ячеславівни, м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфіст Бук", м.Харків про стягнення 1 500 029,50 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа - підприємець Попова Світлана В'ячеславівна, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфіст Бук" грошових коштів за поставлений товар у розмірі 1 500 029,50 грн. А також Позивач просить суд стягнути з Відповідача суму судового збору.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що відповідач, не виконуючи вимоги договору поставки №03/01/19 від 03.01.2019 р., після передачі постачальником (позивачем) товару покупцю (відповідачеві), відповідно до видаткових накладних, не здійснив свої зобов'язань щодо сплати за товар.

Ухвалою суду від 25.03.2019 р. прийнято позов до розгляду з відкриттям провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін про підготовче засідання призначене на 09.04.2019 р.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, надав до суду відзив (вх. №8330 від 04.04.2019 р.), де зазначає, що позовні вимоги у розмірі грошових коштів за поставлений товар у розмірі 1 500 029,50 грн. по договору поставки №03/01/19 від 03.01.2019 р. визнає у повному обсязі.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву (вх. № 8541 від 08.04.2019 р.) про розгляд справи по суті та без участі уповноваженого представника.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалюючи в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу. Визнаючи відповідачем позов суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. (ст. 185 та 191 ГПК України).

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані Позивачем докази, суд встановив наступне.

03 січня 2019 року укладено договір поставки № 03/01/19 між ФОП Поповою Світланою В’ячеславівною (Постачальник) та ТОВ «Поліграфіст Бук» (Покупець) відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався передати (поставити) у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість та ціна якого узгоджується сторонами у рахунках-фактурах і видаткових накладних.

Відповідно до пункту 2.3. вказаного договору передача товару покупцю здійснюється за узгодженням сторін на складі постачальника або іншим способом за домовленістю сторін до кінця січня 2019 року. При цьому в силу пункту 2.4 наведеного договору товар вважається переданим постачальником покупцю з моменту - підписання сторонами видаткової накладної на такий товар.

Згідно пункту 4.2 укладеного сторонами договору покупець зобов'язаний сплатити постачальнику ціну товару у 100% розмірі, зазначену у відповідних товарних накладних, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника до 10 лютого 2019 року.

Постачальником було передано покупцю товар на загальну суму 1630052,50 грн., обумовлений договором відповідно до видаткових накладних: - № 1 від 04 січня 2019 року на суму 111942 гривень; - № 2 від 04 січня 2019 року на суму 183298,50 гривень; - № 8 від 08 січня 2019 року на суму 362249,50 гривень; - № 7 від 08 січня 2019 року на суму 972562,50 гривень.

Порушуючи вимоги договору Покупець здійснив часткову сплату у розмірі 130023,00грн., але не виконав своїх зобов'язань та не здійснив в повній мірі оплату за вищезазначені партії поставки згідно видаткових накладних №1 та № 2 від 04.01.2019 року та № 7 та № 8 від 08.01.2019 року.

На підставі чого утворилась заборгованість покупця перед постачальником у розмірі 1 500 029,50 гривень, (один мільйон п'ятсот тисяч двадцять дев'ять гривень, 50 коп.)

Відповідачем у своєму відзиві (вх. №8330 від 04.04.2019 р.) визнано позовні вимоги у розмірі грошових коштів за поставлений товар у розмірі 1 500 029,50 грн. по договору поставки №03/01/19 від 03.01.2019 р. у повному обсязі.

Дослідивши відзив та докази надані Відповідачем, суд не вбачає підстав що таке визнання позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, а отже вважає за доцільне за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права суд вирішив, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються статтею 712 ЦК України. Так, за договором поставки згідно статті 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться й в Господарському кодексі України.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 193, 257, 525, 526, 610, 611, 626-647, 649, 651-654, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 224-229, 231 Господарського кодексу України, ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфіст Бук" (61002, м. Харків, вул. Чубаря, б. 2, кв. 9, ЄДРПОУ 42558277) на користь Фізичної особи - підприємця Попової Світлани В'ячеславівни (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) грошові кошти у розмірі 1 500 029,50 гривень, (один мільйон п'ятсот тисяч двадцять дев'ять гривень, 50 коп.), а також суму судового збору у розмірі 22 500,44 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "19" квітня 2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя І.П. Жигалкін