Рішення № 81303850, 16.04.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/530/19

За позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01001; код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача: Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" (4-й Басейний провулок, 7, м.Одеса, 65039; код ЄДРПОУ 08336521)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар судового засідання Лазуренко Є.С.

Представники:

Від позивача: Піун С.П. - на підставі довіреності № 14-18 від 16.01.2019р.; Пронюк В.Я. - на підставі довіреності №14-206 від 26.10.2018р.

Від відповідача: не з'явився.

В засіданні брали участь:

Від позивача: Пронюк В.Я. - на підставі довіреності №14-206 від 26.10.2018р.

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України (далі - ДП МОУ) "Одеський завод будівельних матеріалів" про стягнення заборгованості у розмірі 165 142 грн. 70 коп., пені у розмірі 3 465 грн. 83 коп., 3% річних у розмірі 12 316 грн. 02 коп., інфляційних втрат у розмірі 48 763 грн. 60 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06 березня 2019р. відкрито провадження у справі та призначено справу № 916/530/19 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

16 квітня 2019р. позивачем до суду надано заяву про зміну найменування, згідно якої, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019р. №226, яка набрала чинності 20.03.2019р., змінено тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменовано його а акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Представник позивача в судових засіданнях позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову з підстав , викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся. У своєму відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 27.03.2019р., відповідач просить зменшити розмір інфляційних втрат на розмір пені - 31 465 грн. 83 коп.

Позивач у справі зазначає, що 21 грудня 2015р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (Постачальник) та ДП МОУ « Одеський завод будівельних матеріалів" (Споживач) укладено Договір постачання природного газу № 3215/16-ТЕ-23 (далі-Договір).

Розділом 12 Договору передбачено, що він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації природного газу з 01.01.2016р. до 31.03.2016 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного Договору Постачальник зобов'язався передати Споживачеві у 2016р. природний газ, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно із п.1.2 Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення т а постачання гарячої води населенню.

За умовами п.1.3. Договору за цим договором постачається газ власного видобутку (видобутий на території України), а у разі його нестачі - імпортований газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України).

Позивач зазначає, що ним на виконання умов Договору було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 204 142 грн. 70 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2016р., актом приймання-передачі від 29.02.2016р., актом приймання-передачі від 31.03.2016р.

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний рахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач зазначив, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не у строк, визначений Договором, чим порушував умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги п. 6.1. Договору.

Таким чином, за розрахунком позивача, сума простроченого та несплаченого основного боргу за Договором складає 165 142 грн. 70 коп.

Згідно з п.8.2. Договору, у разі невиконання Споживачем п.6.1. Договору, він зобов'язується оплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу

З урахуванням строку прострочення сплати основного боргу за Договором, за розрахунком позивача розмір нарахованої пені за неналежне виконання зобов'язань складає 31 465 грн. 83 коп. При цьому, позивач зазначає, що розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом здійснено у відповідності до вимог ст. 232 Господарського кодексу України та з наступного дня від дня прострочення основного зобов'язання.

Позивач також зазначає, що згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач зазначив, що, оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу у зазначений строк, він зобов'язаний сплатити на користь позивача 3% річних від простроченої суми боргу та суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача також 3% річних у розмірі 12 316 грн. 02 коп. та інфляційні втрати у розмірі 48 763 грн. 60 коп.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 165 142 грн. 70 коп., пеню у розмірі 3 465 грн. 83 коп., 3% річних у розмірі 12 316 грн. 02 коп., інфляційні втрати у розмірі 48 763 грн. 60 коп.

Позивач в обґрунтування позову посилається на п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема ,є договори та інші правочини. Крім того, позивач зазначив, що згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. На ДП МОУ «Одеський завод будівельних матеріалів» були відсутні Акти приймання-передачі природного газу, використаного у січні-березні 2016р. На запит підприємства щодо надання дублікатів Актів приймання-передачі природного газу, використаного у січні-березні 2016 р., НАК «Нафтогаз України» листом №26-141/1.2-18 від 12.01.2018 р. надіслало лише проекти актів з вимогою щодо їх підпису особою, що мала відповідні повноваження на час складення цих актів. Але, на момент отримання таких актів, особи, що були відповідальні за проведення цих операцій , звільнились з підприємства. У зв'язку з цим, відповідач зазначив, що підтвердити або спростувати факт надання йому послуг ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не має можливості.

Щодо стягнення пені у розмірі 31 465 грн. 83 коп., 3% річних у розмірі 12 316 грн.02 коп., інфляційних втрат у розмірі 48 763 грн.60 коп. відповідач зазначає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. За таких обставин, на думку відповідача, інфляційні втрати відповідно повинні бути зменшені на розмір пені, що заявлена до стягнення позивачем на підставі ч.1 ст.232 Господарського кодексу України у розмірі 31 465 грн. 83 коп.

Розглянув матеріали справи, виходячи з пояснень представника позивача, судом встановлено, що 21 грудня 2015р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (Постачальник) та ДП МОУ "Одеський завод будівельних матеріалів" (Споживач) укладено Договір постачання природного газу № 3215/16-ТЕ-23, згідно пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язався поставити Споживачеві у 2016р. природний газ, а Споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, між сторонами за Договором склалися правовідносини щодо поставки товару.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 204 142 грн. 70 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2016р., актом приймання-передачі від 29.02.2016р., актом приймання-передачі від 31.03.2016р.

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний рахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не у строк, визначений Договором №3215/16-ТЕ-23 постачання природного газу від 21.12.2015р., чим порушував умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги п. 6.1. Договору.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із частиною першою статті 175 Господарського кодексу України Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За таких обставин, обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, та такою, що підлягає задоволенню є вимога позивача щодо стягнення з ДП МОУ "Одеський завод будівельних матеріалів" основної заборгованості вартості спожитого природного газу за Договором №3215/16-ТЕ-23 постачання природного газу від 21.12.2015р. у сумі 165 142 грн. 70 коп.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом та договором.

Згідно із п.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Також, умовами п. 8.2. Договору сторонами погоджено, що у разі невиконання Споживачем п.6.1. Договору він зобов'язується оплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу.

З урахуванням зазначеного, на думку суду, наявні правові підстави для стягнення з відповідача пені у розмірі 31 465 грн. 83 коп.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми законодавства, позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних у сумі 12 316 грн. 02 коп. та інфляційні втрати у розмірі 48 763 грн. 60 коп., які також підлягають стягненню з відповідача.

За таких обставин, позовна заява Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність у нього актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2016р., від 29.02.2016р., від 31.03.2016р. та намагання скласти дублікати актів з метою підтвердження факту поставки, адже, сама по собі відсутність у сторони за Договором актів приймання-передачі не може свідчити про не поставку товару, за наявністю таких документів у іншої сторони. Відсутність таких документів у ДП МОУ "Одеський завод будівельних матеріалів" лише свідчить про можливе порушення посадовими особами підприємства положень законодавства про бухгалтерський облік.

Стосовно вимоги відповідача щодо зменшення розміру інфляційних втрат на розмір пені слід зауважити, що кожен з зазначених видів відповідальності за прострочення виконання грошового зобовязання ( пеня , інфляційні втрати, 3% річних ) є самостійним та не виключає можливості одночасного їх застосування.

Відповідно до положень ч. 1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, на думку суду , у даному випадку правомірним є застосування до боржника всіх видів відповідальності за допущене порушення виконання грошового зобовязання, у вигляді нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідачем доказів належного виконання прийнятих на себе за Договором зобовязань до матеріалів справи не надано.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, ст.ст. 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" про стягнення - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" (4-й Басейний провулок, 7, м.Одеса, 65039; код ЄДРПОУ 0833652) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, б. 6, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 20077720) заборгованість у розмірі 165 142 грн. 70 коп., пеню у розмірі 3 465 грн. 83 коп., 3% річних у розмірі 12 316 грн. 02 коп., інфляційні втрати у розмірі 48 763 грн. 60 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 865 грн. 32 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно- західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22 квітня 2019 р.

Суддя Н.В. Рога