Рішення № 81303493, 16.04.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2019 Справа №914/148/19

Господарський суд Львівської області в складі:

судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судових засідань Кравець О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр -Агро", м.Обухів, Київська область,

до відповідача: Приватного підприємства "Приватна агроторгова фірма "Винниківська", с.Чишки, Пустомитівський район, Львівська область,

про стягнення 388 736,98 грн.

За участю представників:

від позивача:Бохан С.О. - адвокат;

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр -Агро" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "Приватна агроторгова фірма "Винниківська" про стягнення 388 736,98 грн.

Ухвалою від 28 січня 2019 року Господарський суд Львівської області прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 26 лютого 2019 року.

В підготовче засідання 26.02.2019 р. з'явився представник позивача. Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

З метою повного та всестороннього з'ясування обставин справи та для надання можливості сторонам подати всі докази, якими вони обґрунтовують свою правову позицію, а також враховуючи, що судове засідання відбувалося в режимі відеоконференції, постійно переривався зв'язок з позивачем, суд відклав підготовче засідання на 12 березня 2019 року.

В підготовче засідання 12 березня 2019 року сторони не забезпечили явки уповноважених представників, тому суд відклав підготовче засідання на 26 березня 2019 року.

Ухвалою від 26 березня 2019 року, суд закрив підготовче провадження у справі № 914/148/19 та призначив судовий розгляд справи по суті на 16.04.19 р. Також суд доручив Шостому апеляційному адміністративному суду забезпечити проведення судового засідання у справі №914/148/19 в режимі відео конференції.

В судове засідання 16 квітня 2019 року з'явився представник позивача. Відповідач не забезпечив явки представника в судове засідання, причин неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи однак не забезпечив явки представника в судове засідання та не повідомив причин такої неявки, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він на виконання умов укладеного 29.05.2018р. з відповідачем договору поставки №142/18-ЛВ, поставив відповідачу товар на загальну суму 402 541,27грн, який відповідач прийняв та повинен був оплатити у наступні строки: до 31.05.2018р. - 80 278,79грн (20% від ціни товару), до 31.08.2018р. - 321 116,00грн (80% від ціни товару).

Однак відповідач в порушення умов договору, оплатив тільки частину товару та з порушенням строків, а саме:

- 31.05.2018 р. сплатив суму в розмірі 10 121,80 грн.;

- 05.06.2018 р. сплатив суму в розмірі 1 051,46 грн.;

- 19.06.2018 р. сплатив суму в розмірі 19 272,41 грн.;

- 04.09.2018 р. сплатив суму в розмірі 70 000,00 грн.;

- 06.11.2018 р. сплатив суму в розмірі 50 000,00 грн.;

- 12.11.2018 р. сплатив суму в розмірі 10 000,00 грн. (сплачено 09.11.2018 р., а надійшло на рахунок Позивача 12.11.2018 р. Це підтверджує відмітка «проведено банком 12 листопада 2018 р.»);

- 19.11.2018 р. сплатив суму в розмірі 10 000,00 грн.;

- 22.12.2018 р. сплатив суму в розмірі 10 000,00 грн.

Станом на дату подання позовної заяви заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 222 095,60 грн.

За неналежне виконання договірних зобов'язань, позивач нарахував відповідачу:

- 224,98 грн. відсотків за користування товарним кредитом;

- 37 909,21 грн. пені;

- 37 966,53 грн. 36 % річних;

- 16 121,54 грн. індексу інфляції;

- 74 419,12 грн. штрафу.

Заперечення відповідач проти позову.

Відповідач не забезпечив явки представника в підготовчі засідання та в судові засідання під час розгляду справи по суті, письмового відзиву на позов не подав.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, повно, всебічно і об'єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 29 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО» (постачальник) та Приватною агроторговою фірмою «ВИННИКІВСЬКА» (покупець) було укладено договір поставки №142/18-ЛВ.

У зв'язку із тим, що Приватну агроторгову фірму «ВИННИКІВСЬКА» було перейменовано в Приватне підприємство «ПРИВАТНА АГРОТОРГОВА ФІРМА» «ВИННИКІВСЬКА», 13 червня 2018 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору поставки № 142/18-ЛВ від 29.05.2018р., згідно якої змінено найменування покупця на Приватне підприємство «ПРИВАТНА АГРОТОРГОВА ФІРМА» «ВИННИКІВСЬКА».

За умовами даного договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору сторони визначили, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати товару та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в додатках до договору та у видаткових накладних, які є невід'ємною його частиною.

Згідно із положеннями п.п. 2.1-2.2 договору, вартість товару вказується у додатках до договору та у видаткових накладних складених на підставі договору. Також сторони погодили, що у зв'язку із тим, що товар виробляється за кордоном та імпортується на територію України, вказані у підписаних сторонами додатках ціни у гривнях та загальна сума договору не є фіксованими і можуть бути відкориговані постачальником в залежності від зміни комерційного курсу гривні до іноземної валюти.

Відповідно до Додатку №1/СА000014578 від 29.05.2018р. до договору №142/18-ЛВ, позивач зобов'язаний був поставити відповідачу продукцію (гербіциди, фунгіциди) на загальну суму 401 394,79грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 402 541,27 грн. Факт поставки підтверджується долученими до справи накладними (а.с. 23-25):

- № 19069 від 13.06.2018 р. на суму 55 866,31 грн.;

- № 30621 від 27.06.2018 р. на суму 172 420,92 грн.;

- № 36607 від 11.09.2018 р. на суму 174 254,04 грн.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 2.4 договору, покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості товару, визначеної із врахуванням вимог п.п.2.2-2.3 договору, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах вказаних в додатках до договору, шляхом перерахування коштів у національній валюті на поточний рахунок постачальника. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника, вказаного у тексті договору.

Відповідно до графіку оплати товару покупцем визначеному у Додатку №1/СА000014578 від 29.05.2018р. до договору №142/18-ЛВ, відповідач повинен був оплатити отриманий товар у наступні строки: до 31.05.2018р. - 80 278,79грн (20% від ціни товару), до 31.08.2018р. - 321 116,00грн (80% від ціни товару).

Аналіз наведених положень договору дає підстави вважати, що відповідач повинен був провести розрахунки з позивачем шляхом сплати визначеної в додатку загальної вартості товару на умовах авансового платежу із відстроченням його сплати. Тобто відповідач повинен був сплатити вартість товару на умовах 100% передоплати (авансу) у визначені додатком до договору строки.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем були здійснені наступні платежі в рахунок оплати товару який мав бути поставлений позивачем за умовами договору:

- 31.05.2018 р. в розмірі 10 121,80 грн.;

- 05.06.2018 р. в розмірі 1 051,46 грн.;

- 19.06.2018 р. в розмірі 19 272,41 грн.;

- 04.09.2018 р. в розмірі 70 000,00 грн.;

- 06.11.2018 р. в розмірі 50 000,00 грн.;

- 12.11.2018 р. в розмірі 10 000,00 грн. (сплачено 09.11.2018 р., а надійшло на рахунок Позивача 12.11.2018 р. Це підтверджує відмітка «проведено банком 12 листопада 2018 р.»);

- 19.11.2018 р. в розмірі 10 000,00 грн.;

- 22.12.2018 р. в розмірі 10 000,00 грн.

З наведеного вбачається, що відповідачем було допущено порушення строків перерахування коштів позивачу, а саме:

Відповідно до додатку №1/СА000014578 відповідач повинен був перерахувати позивачу кошти в сумі 80 278,79грн до 31.05.2018р. Однак в межах зазначеного строку були перераховані кошти в сумі 10 121,80грн. Решта коштів першого платежу в сумі 70 156,99грн були сплачені відповідачем з порушенням строків а саме за рахунок платежу від 05.06.2018 в розмірі 1 051,46 грн, від 19.06.2018 р. в розмірі 19 272,41 грн та від 04.09.2018 р. в розмірі 49833,12грн.

Решту вартості товару в сумі 321 116,00грн відповідач повинен був перерахувати позивачу до 31.08.2018р., однак сплатив його тільки частково та з порушенням строків оплати, а саме за рахунок платежів від 04.09.2018р. в сумі 20166,88грн, від 06.11.2018 р. в розмірі 50 000,00 грн, від 12.11.2018 р. в розмірі 10 000,00 грн, від 19.11.2018 р. в розмірі 10 000,00 грн та від 22.12.2018 р. в розмірі 10 000,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що згідно додатку №1/СА000014578 позивач зобов'язаний був поставити відповідачу продукцію (гербіциди, фунгіциди) на загальну суму 401 394,79грн.

В той же час, загальна вартість фактично поставленої продукції становить 402 541,27 грн, що в свою чергу відповідає положенням п. 2.2 договору, згідно якого загальна сума договору не є фіксованою та може бути відкоригована постачальником в залежності від зміни комерційного курсу гривні до іноземної валюти.

Таким чином, залишок боргу відповідача становить 222 095,60 грн.

Суд також завертає увагу на те, що відповідно до п.п. 2.6, 2.7 та 2.11 сторони погодили, що за користування товарним кредитом, якщо інше не передбачено додатком до договору, покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком до договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість який додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обов'язковій оплаті покупцем. Строк користування товарним кредитом починається із дня передбаченого додатком до договору, але не раніше дня наступного за днем отримання товару покупцем, та закінчується в день розрахунку покупцем за поставлений товар.

Як вбачається із Додатку №1/СА000014578 від 29.05.2018р. до договору №142/18-ЛВ сторони визначили, що річна ставка відсотків за користування товарним кредитом становить 1,00.

Відповідно до ст.694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно Розрахунку відсотків за користування товарним кредитом та акту нарахування відсотків за користування товарним кредитом № 4 від 02.01.2019 р. заборгованість Відповідача перед Позивачем по відсоткам за користування товарним кредитом складає суму 224,98 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як уже зазначалося судом, відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі здійснено оплати обумовлені договором, а відтак порушено взяті на себе договірні зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2 Договору сторони погодили, що у випадках порушення умов даного Договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов'язань за Договором. За порушення даних умов Договору покупець:

А) сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов 'язання;

Б) у випадку прострочення оплати більше ніж: на 5 банківських днів, сплачує штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов 'язання;

В) сплачує на користь постачальника 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання договірних зобов'язань, позивач нарахував відповідачу:

- 37 909,21 грн. пені;

- 37 966,53 грн. 36 % річних;

- 16 121,54 грн. індексу інфляції;

- 74 419,12 грн. штрафу.

Судом проведено перевірку правильності здійснених позивачем розрахунків та встановлено, що при розрахунку пені та 36% річних позивачем при визначенні бази нарахування та періоду нарахування не враховано ту обставину, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, відсотків та пені.

Провівши перерахунок суд встановив, що до стягнення підлягають 37 763,18 грн. пені, 37 818,60 грн. 36 % річних.

За результатами проведеного судом перерахунку інфляційних втрат за визначені позивачем періоди, розмір інфляційних втрат становить 16 219,12грн., однак враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення 16 121,54 грн. інфляційних втрат, а суд в силу принципу диспозитивності господарського судочинства, не може вийти за межі заявлених позовних вимог, до стягнення підлягають інфляційні втрати в сумі 16 121,54грн.

Штраф в сумі 74 419,12 грн нарахований позивачем вірно.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 388 443,02 грн з яких:

- 222095,60грн основна заборгованість;

- 224,98 грн. відсотки за користування товарним кредитом;

- 37 763,18 грн. пеня;

- 37 818,60 грн. 36 % річних;

- 16 121,54 грн. індекс інфляції;

- 74 419,12 грн. штраф.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 5831,05грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 5 826,64 грн.

Також позивачем у позовній заяві зазначено, що окрім сплаченого судового збоу він очікував понести витрати на правову допомогу адвоката в сумі 44362,92грн.

15.04.2019р. позивачем подано заяву про те, що розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу становить 22 644,50 грн, і докази понесення відповідних витрати будуть подані ним протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.

В судовому засіданні 16.04.2019р. представник позивача підтримав подану заяву та зазначив, що докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до положень ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п. 5 ч.6 ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

За таких обставин суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання судових витрат .

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Приватна агроторгова фірма "Винниківська" (Львівська область, Пустомитівський район, с.Чишки, вул.Бічна Шептицьких,16, ідентифікаційний код 25239392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр -Агро" (Київська область, м.Обухів, вул. Промислова,20, ідентифікаційний код 36348550) - 388 443,02 грн та судовий збір в сумі 5 826,64грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

4.Призначити судове засідання для вирішення питання судових витрат на 24.04.2019р. на 10год 00хв. Позивачу в строк до 23.04.2019р. надати докази фактично понесених судових витрат у вигляді витрат пов'язаних із розглядом справи.

5. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 22.04.2019р.

Суддя Запотічняк О.Д.