Ухвала суду № 81303375, 17.04.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/70/18

УХВАЛА

17.04.2019 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Національного банку України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю:

від позивача: Гончар Віталій Михайлович,

від відповідача: Білан Назар Миронович,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива": представник не з'явився,

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернувся Національний банк України із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

21.12.2018 на адресу господарського суду повернулись матеріали справи №909/70/18 без виконання ухвали суду від 06.03.2018 у зв'язку з неоплатою відповідачем вартості проведення експертизи.

У зв'язку із перебуванням судді Деделюка Б.В. у відпустці, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2019 для розгляду цієї справи визначено суддю Максимів Т.В.

15.01.2019 суд у складі судді Максимів Т.В. постановив прийняти справу № 909/70/18 до розгляду, поновити провадження у справі та призначити підготовче засідання на 07.02.2019 (ухвала від 15.01.2019), яке відкладено судом на 06.03.2019 (ухвала від 07.02.2019).

06.03.2019 суд постановив продовжити підготовче провадження строком на 30 днів до 15.04.2019 та оголосити у підготовчому засіданні перерву до 03.04.2019 (ухвала від 06.03.2019).

03.04.2019 суд оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 17.04.2019 у зв"язку із технічною неможливістю провести судове засідання із використанням системи відеоконференцзв"язку 15.04.2019.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення.

Від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів (від 16.04.2019 вх.№6627/19), які суд оглянув та приєднав до матеріалів справи.

В судовому засіданні 17.04.2019 суд розглянув клопотання відповідача:

- про зупинення провадження (вх.№2105/19 від 01.02.2019);

- про призначення судової експертизи (вх.№2440/19 від 06.02.2019);

- про залишення позовної заяви без руху (від 15.04.2019 вх.№6577/19);

- про колегіальний розгляд справи (від 16.04.2019 вх.№6686/19);

- про закриття провадження у справі (від 17.04.2019 вх.№7369/19) та постановив таке:

Щодо клопотання про зупинення провадження (вх.№2105/19 від 01.02.2019).

01.02.2019 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі № 909/70/18 до набрання законної сили рішенням у пов'язаній справі № 910/348/19, що розглядається Господарським судом м. Києва за позовом Компанії "М.С. Європа Транс Холдінгз Лімітед" ("М.С. Europa Trans Holdings Limited") до Національного банку України, Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трансмагістраль" про визнання відсутнім права вимоги та стягнення 3 248 805 739, 09 гривень. Також 23.01.2019 за вх. № 1332/19 до суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

07.02.2019 за вх. № 2288/19, Національний банк України подав заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі. Свою позицію обґрунтовує тим, що подане відповідачем клопотання пов'язане зі справою № 910/11236/18 за позовом ТОВ "Інвест-Сервіс" до Національного банку України та ПАТ "КБ " Фінансова Ініціатива" в якій розглядалися подібні позовні вимоги. Підсумовуючи висновки суду першої та апеляційної інстанції у вказаній справі, на думку Національного банку України, позов був спрямований не на захист порушеного права, а поданий виключно з метою зупинення судових проваджень за позовом Національного банку України, предметом яких є звернення стягнення на предмет іпотек в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами. Крім цього, вказав на те, що позовні вимоги у справі № 910/348/19 ґрунтуються на твердженні Компанії "М.С. Європа Транс Холдінгз Лімітед" про те, що заборгованість по кредитному договору № 12/09/5 від 13.05.2014 була погашена в повному обсязі. При цьому зазначив, що Національний банк України не здійснював звернення стягнення на предмети застави (корпоративні права) за договорами застави корпоративних прав.

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, суд зазначає таке. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Під неможливістю розгляду цієї справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Посилаючись на те, що в результаті розгляду справи № 910/348/19 буде встановлений чи спростований факт припинення в Банку права вимоги за кредитним договором від 13.05.2014 № 12/09/5 станом на 11.06.2015, що матиме безпосереднє значення для вирішення спору у справі № 909/70/18 відповідач не зазначив наявності обставин, що унеможливлюють самостійне дослідження судом наданих сторонами доказів під час розгляду даної справи та встановлення відповідних обставин (фактів), на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Розглядаючи вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" перед Банком за кредитним договором від 13.05.2014 № 12/09/5, суд у будь-якому випадку зобов'язаний дослідити, зокрема, питання щодо належного виконання Банком та ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" умов кредитного договору від 13.05.2014 № 12/09/5, наявності у Банку права вимоги до ТОВ "Станіславська торгова компанія" як до іпотекодавця за договором іпотеки від 29.12.2009, а, отже, встановлення таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.

З огляду на викладене розгляд справи № 910/348/19 не є перешкодою для перевірки суттєвих обставин, на які посилаються сторони, а обставини справи №909/70/18 надають можливість розглянути даний спір незалежно від розгляду справи № 910/348/19.

Необґрунтоване зупинення провадження у даній справі призводить до затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі 909/621/17.

Щодо клопотання про призначення судової експертизи (вх.№2440/19 від 06.02.2019).

В обґрунтування клопотання про призначення судової експертизи представник відповідача вказує, що позивач станом на 06.02.2019 не відмовився від позовної вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за початковою ціною 11898500 грн та наполягає на її встановленні під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі висновку суб"єкта оціночної діяльності ТОВ "Увекон" станом на 17.05.2017. Відповідач не погоджується з таким висновком та просить призначити судову експертизу, для встановлення реальної вартості земельної ділянки, що є предметом звернення стягнення.

Представник позивача в судовому засіданні 07.02.2019 щодо призначення судової експертизи заперечив та звернув увагу суду , що на встановленні у рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки не наполягав, з огляду на вимоги ст.39 Закону України "Про іпотеку".

Розглянувши клопотання представника відповідача про призначення у справі судової експертизи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Клопотання представника відповідача не містить обґрунтованого мотивування необхідності проведення судової експертизи, призначення якої зумовить зупинення провадження у цій справі та неможливості суду самостійно встановити фактичні обставини справи за результатами оцінки наявних у справі доказів.

Виходячи з викладеного, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, оскільки може самостійно надати оцінку доказам, які мають значення для розгляду справи, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Щодо клопотання про залишення позовної заяви без руху (від 15.04.2019 вх.№6577/19).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подане клопотання та просив суду його задоволити. Зазначив, що при поданні позову позивачем неправильно визначено розмір судового збору, що є підставою для залишення позовної заяви без руху.

Представник позивача заявив, що не отримував копії цього клопотання та заперечив проти його задоволення.

Розглянувши подане клопотання, суд вважає його таким, що не належить до задоволення, оскільки питання про розподіл судових витрат суд може вирішити при винесенні рішення по справі, керуючись ст. 237 ГПК України, а такі дії відповідача свідчать про затягування розгляду справи.

Щодо клопотання про колегіальний розгляд справи (від 16.04.2019 вх.№6686/19).

Обґрунтовуючи подане клопотання представник ТОВ Станіславська торгова компанія" в судовому засіданні вказав, що справа №909/ 70/18 є складною, враховуючи специфіку відносин, що склалися між сторонами щодо розрахунків, вартості предмета іпотеки, багатосуб"єктність цих відносин та значну суму позовних вимог.

Представник позивача проти поданого клопотання заперечив, вважає справу не складною, а дії відповідача недобросовісними, що спрямовані на затягування розгляду справи.

Враховуючи ст.207 ГПК України, суд розглянув клопотання відповідача про колегіальний розгляд справи та відмовив у його задоволенні виходячи з такого. Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, - колегією суддів, а також за участю народних засідателів і присяжних.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку наказного і спрощеного позовного провадження.

Таким чином питання про необхідність та доцільність призначення колегіального розгляду конкретної справи вирішується судом з урахуванням категорії спору, а також з огляду на конкретні обставини, що свідчать про складність кожної конкретної справи.

Заява про призначення колегіального розгляду справи повинна бути обґрунтована та вмотивована, заявником повинні бути вказані конкретні обставини, що свідчать про складність конкретної справи або про складність певної категорії спору. Заява також повинна бути підтверджена фактичними обставинами та ґрунтуватися на певних конкретних доказах.

Із поданої заяви про призначення колегіального розгляду справи вбачається, що обставини, на які посилається заявник, є лише припущенням про складність справи та вони не підтверджуються конкретними доказами.

При цьому, норми ст.43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують учасників судового процесу добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За таких обставин, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про колегіальний розгляд справи, оскільки подана заява позбавлена фактичного та правового обґрунтування.

Щодо клопотання про закриття провадження у справі (від 17.04.2019 вх.№7369/19).

Обґрунтовуючи подане клопотання представник відповідача в судовому вказав, що на виконанні у Відділі ПВР Департаменту ДВС МЮУ знаходиться судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами, які заявлені у цій справі чим фактично погашено заборгованість за кредитним договором №12/09/5 від 13.05.2014 та вважає, що за результатами підготовчого засідання провадження у справі необхідно закрити.

Представник позивача заперечив проти поданого клопотання.

Розглянувши це клопотання суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Як вбачається із поданих доказів в підтвердження погашення заборгованості, виконавче провадження відкрито на підставі наказу Господарського суду Івано-Франківської області №91 від 14.01.2019 у справі №909/728/17 предметом спору в якій є звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно нежитлову будівлю (колишній театр ім. М.Ірчана) загальною площею 1 911,3 кв.м., що розташована за адресою Івано-Франківська область, місто Коломия, Вічевий майдан, буд.2, що не пов"язаний з предметом спору у цій справі. Крім того, знаходження виконавчого документа на виконанні у Відділі ПВР Департаменту ДВС МЮУ не є доказом погашення заборгованості за кредитним договором та не може розцінюватися як підстава для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України).

Щодо позовної заяв від 16.04.2019 вх.№7368/19 третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Гру Форс Компані" про визнання договору іпотеки припиненим по справі № 909/70/18 до Національного банку України за участі третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива".

До позовної заяви долучені докази направлення усім учасникам справи. Як вбачається з опису вкладення у цінний лист, ця заява направлена усім сторонам 16.04.2019.

Представник позивача та відповідача в судовому засіданні зазначили про неотримання цієї позовної заяви третьої особи та заявили клопотання про надання можливості ознайомитись з поданою позовною заявою та надати строк для надання пояснень щодо заявлених позовних вимог.

Розглянувши клопотання представників сторін, суд вважає за необхідне відкласти підготовче засідання, враховуючи таке.

Згідно п.3 ч.2 ст.183 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Частиною 2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у підготовчому засіданні суд здійснює дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Частина 3 статті 177 ГПК України вказує, що підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Водночас нормами статті 8 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006 обумовлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема цивільного характеру.

Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25.01.2006, № 1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ" в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Визначаючи ці критерії, Верховний суд посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України".

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.11.1988 у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо. Таким чином у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: правова та фактична складність справи, поведінка заявника, інших учасників справи та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі. Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, тощо.

З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги приписи пункту 3 частини 1 статті 129 Конституції України, частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України у відповідності до яких, основними засадами судочинства є змагальність сторін, доведеність перед судом переконливості поданих сторонами доказів, а також справедливе, неупереджене вирішення судом спорів, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб та держави, зважаючи на клопотання сторін, з метою надання можливості сторонам реалізації своїх процесуальних прав, забезпечення рівності та змагальності сторін, визначених приписами 208, 218 Господарського процесуального кодексу України та належної підготовки справи для розгляду по суті, суд приходить до висновку про неможливість забезпечення в даному судовому засіданні повного, всебічного та об"єктивного розгляду заяви ТОВ "Компанія з управління активами "Гру Форс Компані", суд вважає за доцільне відкласти підготовче засідання.

Керуючись статтями 33, 43, 49, 99, 177, 180, 182, 183, 207, 227, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання про зупинення провадження (вх.№2105/19 від 01.02.2019) відмовити.

2. В задоволенні клопотання про призначення судової експертизи (вх.№2440/19 від 06.02.2019) відмовити.

3. В задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без руху (від 15.04.2019 вх.№6577/19) відмовити.

4. В задоволенні клопотання про колегіальний розгляд справи (від 16.04.2019 вх.№6686/19) відмовити.

5. В задоволенні клопотання про закриття провадження у справі (від 17.04.2019 вх.№7369/19) відмовити.

6. Відкласти підготовче засідання на 14.05.2019 о 12:00 год.

Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області за адресою: вул. Шевченка, 16, м. Івано-Франківськ, зал судових засідань № 20.

7. Вирішення питання прийняття до розгляду позовної заяви третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Гру Форс Компані" про визнання договору іпотеки припиненим по справі № 909/70/18 до Національного банку України за участі третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" призначити в судове засідання на 14.05.2019.

8.Участь представників сторін у підготовчому засідання на власний розсуд. Сторонам, у разі направлення в судове засідання свого представника, врахувати вимоги ст. 58, 60 ГПК України.

9. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (ст.ст. 235, 255 ГПК України).

Суддя Т. В. Максимів