Ухвала суду № 81303143, 22.04.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

22.04.2019Справа № 910/16804/18

За позовом ОСОБА_1

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче

підприємство «Світло»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Я Р Д»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 ОСОБА_2

про визнання недійсним Договору та визнання незаконною передачу нерухомого

майна

Суддя Літвінова М.Є.

Без виклику представників учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/16804/18 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Я Р Д" (далі - відповідач-2) про:

- визнання недійсним (нікчемним) Договору про спільну діяльність від 15 січня 2016 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Я Р Д";

- визнання незаконною передачу Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло" нежилих приміщень на 1-му, ІІ-му та мансардному поверхах в літ. Б загальною площею 2455,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Казимира Малевича (Боженка), 86, Товариству з обмеженою відповідальністю "Я Р Д".

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що його права як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло" порушені, оскільки нежитлові приміщення вибули з володіння, користування і розпорядження Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло", всі фактичні дії щодо вказаних нежитлових приміщень здійснює одноособово Товариство з обмеженою відповідальністю "Я Р Д", що призводить до збиткової діяльності товариства.

18 квітня 2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони учасникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Світло», в тому числі особисто ОСОБА_2, його представникам як фізичним, так і юридичним особам, приймати рішення на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Світло» як шляхом особистого та/або заочного голосування, так і шляхом опитування щодо питання порядку денного про схвалення/затвердження/надання згоди на укладення (вчинення) договору про спільну діяльність від 15.01.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Світло» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Я Р Д», та додаткової угоди до нього від 05.03.2019 року, а також будь-яких інших додаткових угод/додатків/договорів/правочинів про внесення змін чи доповнень до вказаного договору.

Відповідно до частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову, суд вирішив відмовити у задоволенні означеної заяви, враховуючи наступне.

Так, положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Разом з тим, статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою.

В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказує на те, що директором ТОВ «НВП «Світло» ОСОБА_3 було направлено Повідомлення про скликання річних загальних зборів учасників товариства № 18/03/19-2 від 18.03.2019, в якому до порядку денного включено питання про схвалення Договору про спільну діяльність від 15.01.2016 року, укладеного між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Світло» та ТОВ «Я Р Д» та Додаткової угоди від 05.03.2019 року до Договору про спільну діяльність від 15.01.2016. Таким чином, намір залученого до участі даній справі учасника ТОВ «НВП «Світло» ОСОБА_2, який має більшість голосів у розмірі 64% статутного капіталу, одноосібно схвалити Договір про спільну діяльність від 15.01.2016 та Додаткову угоду до нього від 05.003.2019 на загальних зборах учасників ТОВ «НВП «Світло», в той час як позивачем, який має 36% голосів статутного капіталу ТОВ «НВП «Світло» вказаний договір оскаржено до суду, істотно ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі та унеможливить ефективний захист порушених прав позивача у разі задоволення позову, оскільки в силу вимог статей 44, 46 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» схвалений рішенням загальних зборів учасників товариства договір про спільну діяльність від 15.01.2016 стане чинним/дійсним з моменту його укладення, при цьому, у разі задоволення позову у даній справі оспорюваний договір буде недійсним з моменту його укладення, що є взаємовиключними юридичними обставинами.

Проте, на переконання суду, наведені позивачем обставини самі по собі не є достатньою підставою в розумінні статті 136 Господарського процесуального кодексу України для забезпечення позову.

Судом враховано, що у даній справі позивач звернувся до суду з вимогами немайнового характеру, а тому судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, у зв'язку з чим така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню. В такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

В даному випадку, позивач у заяві про забезпечення позову не наведено переконливих аргументів яким чином заборона учасникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Світло» приймати рішення на загальних зборах про схвалення/затвердження/надання згоди на укладення (вчинення) договору про спільну діяльність від 15.01.2016 та додаткової угоди до нього від 05.03.2019 року, а також будь-яких інших додаткових угод/додатків/договорів/правочинів про внесення змін чи доповнень до вказаного договору, зробить неможливим виконання рішення у даній справі, і навпаки, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Аргументи позивача в частині того, що в силу вимог статей 44, 46 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» схвалений рішенням загальних зборів учасників товариства договір про спільну діяльність від 15.01.2016 стане чинним/дійсним з моменту його укладення, при цьому, у разі задоволення позову у даній справі оспорюваний договір буде недійсним з моменту його укладення, що є взаємовиключними юридичними обставинами, суд оцінює критично, оскільки вони ґрунтуються на довільному тлумаченні положень чинного законодавства.

Одночасно суд наголошує, що одним із загальних принципів господарювання, визначених у статті 6 Господарського кодексу України, є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

В свою чергу, обраний позивачем захід забезпечення позову є невиправданим втручанням у господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Світло» та порушує право учасників Товариства брати участь в управлінні Товариством.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не надано будь-яких належних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення даної заяви про забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої позивачем заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

Керуючись статтями 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

2. Ухвала набирає законної сили 22.04.2019 року та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст ухвали складено та підписано 22.04.2019 року.

Суддя М.Є. Літвінова