Рішення № 81302882, 10.04.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/152/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2019 Справа № 908/2427/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Горохов І.С.,

за участю секретаря судового засідання Чернетенко А.С.,

за позовом Приватного підприємства "Оптторг", 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Вроцлавська, буд. 2-Б

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Банк фінанси та кредит", 04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60

про визнання основного зобов'язання за кредитним договором виконаним, а за договором іпотеки припиненим,

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача -Шеремета Р.Б., договір №18-19 від 22.03.2019, посвідчення № ЗП001358 від 31.07.2017;

від відповідача - не з'явився; в попередніх с/з Неудачін Р.Б., адвокат, свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю ЗП 001944 від 04.12.2018, довіреність № 356 від 27.12.2018.

Суть спору:

16.11.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Оптторг", Запорізька область, м. Бердянськ до відповідача Приватного акціонерного товариства "Банк фінанси та кредит", м. Київ про визнання виконаним основне зобов'язання Приватного підприємства "Оптторг" перед ПАТ Банк "Фінанси та Кредит", за відновленої кредитної лінії № 415-01-17 від 27.09.2007, укладеним між ВАТ Банк "Фінанси та Кредит" та Приватним підприємством "Оптторг", та про визнання припиненою з 12.12.2016 іпотеку за Іпотечним договором № 02911/0907 від 28.09.2007 укладеним між ВАТ Банк "Фінанси та Кредит" та приватним підприємством "Оптторг", який посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Чуєвою Т.Т., (заборона відчуження зареєстрована за № 2398), предметом якого є нерухоме майно: а саме, комплекс будівель та споруд, що розташований за адресою: м. Бердянськ, вул. Вроцлавська, буд. 2 "Б".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2018, справу № 908/2427/18 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 20.11.2018 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем. Зазначена ухвала була отримана представником позивача 23.11.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до матеріалів справи.

06.12.2018 на адресу господарського суду надійшла заява представника Приватного підприємства "Оптторг", Запорізька область, м. Бердянськ про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 07.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2427/18, присвоєно справі номер провадження 15/152/18. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 26.12.2018 о/об 11 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 26.12.2018 відкладалось підготовче засідання на 21.01.2019 о 12 год. 15 хв. Ухвалою суду від 21.01.2019 відкладалось підготовче засідання на 07.02.2019 о 12 год. 00 хв. Ухвалою суду від 07.02.2019 продовжено строк розгляду підготовчого засідання строком на тридцять днів до 11.03.2019. Підготовче засідання відкладалось на 28.02.2019 о/об 15 год. 30 хв. Ухвалою суду від 28.02.2019 відкладалось підготовче засідання на 11.03.2019 о 15 год. 00 хв. Ухвалою суду від 11.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/2427/18 до судового розгляду по суті на 25.03.2019 о/об 12 год. 00 хв.

В судовому засіданні 25.03.2019 оголошено перерву до 10.04.2019 12 год. 00 хв.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27.07.2007 між ПП «Оптторг» та ПрАТ «Банк фінанси та кредит» укладено договір про відновлену кредитну лінію. Виконання боргових зобов'язань було забезпечено іпотечним договором № 02911/0907 від 28.09.2007. Постановою від 12.12.2016 закінчено виконавче провадження за виконавчим листом № 801/6304/12, виданим 29.04.2013, у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду.

Враховуючи, що на теперішній час позивач сплатив всю суму заборгованості за кредитним договором та виконав свої зобов'язання за договором про відновлену кредитну лінію, позивач просить визнати виконаним основне зобов'язання ПП «Оптторг» перед ПАТ Банк «Бінанси та кредит» за кредитним договором про відновлену кредитну лінію № 415-01-17 від 27.09.2007 та визнати припиненим з 12.12.2016 іпотечний договір № 02911/0907 від 28.09.2007.

В судовому засіданні 10.04.2019 позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. В обґрунтування заперечень посилається, на те, що позивачем не враховано умови дійсного і безспірного кредитного договору, який чітко встановлює, зокрема, зобов'язання позивача сплачувати на користь відповідача проценти за користування кредитними коштами до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом, а не до строку (терміну) виконання зобов'язання щодо повернення кредитних коштів. Крім того, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження для його примусового виконання, чи постановою про закінчення виконавчого провадження, яке не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Станом на 01.01.2019 заборгованість позивача за кредитним договором складає 2 236 894,59 грн., з яких: сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту - 6 682,85 грн.; сума простроченої заборгованості по відсоткам - 2 002 796,95 грн.; пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам - 356 414,79 грн.

Таким чином, існуюча заборгованість за кредитним договором виключає можливість вважати зобов'язання виконаним. Враховуючи невиконання основного зобов'язання за кредитним договором, відсутні підстави вважати припиненим договір іпотеки.

В судовому засіданні 10.04.2019 представник відповідача підтримав заперечення проти позову, просить відмовити в задоволенні позовних вимог ПП «Оптторг».

У відповіді на відзив позивач зазначив, що за умовами чинного законодавства України кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду.

Враховуючи, що ПП «Оптторг» в повному обсязі сплатило кошти, які були передбачені умовами кредитного договору, відтак належно виконало всі зобов'язання перед боржником та припинило їх перед ПАТ Банк «Фінанси та кредит» у сумі 1 170 000,00 грн.

В судому засіданні 10.04.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме, програмно - апаратного комплексу "Оберіг".

Заслухавши доводи представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

27.07.2007 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (змінено назву на АТ «Банк «Фінанси та Кредит») - банк та ПП «Оптторг» - позивальник укладено договір поновлюваної кредитної лінії № 415-01-17 (далі за текстом кредитний договір).

За умовами п. 1.1. кредитного договору банк відкриває позичальнику поновлювану кредитну лінію на загальну суму 1 170 000,00 грн, а позивальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно графіку зниження ліміту з кінцевим строком погашення до 26.09.2009, та сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 18% річних (а за користування кредитними коштами з моменту, вказаного в пп. б, в п. 3.1. договору, сплатити проценти в підвищеному розмірі).

Додатковими угодами №1 та №2 сторонами вносилися зміни до п. 1.1. договору щодо розміру процентів.

Відповідно до п. 2.1. договору видача кредитних коштів в рамках кредитної лінії проводиться траншами в строк з 27.09.2007 по 25.09.2009 за письмовими заявами позичальника за згодою банку шляхом перерахування їх на поточний рахунок позичальника, якщо інше не зазначено в письмовій заявці.

За умовами п. 2.4. договору позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти банку до 26.09.2009 шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок згідно графіку зниження ліміту.

Пунктом 8.5. кредитного договору встановлено, що він вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

28.09.2007 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - іпотекодержатель та ПП «Оптторг» - іпотекодавець укладено іпотечний договір №02911/0907 (далі за текстом - іпотечний договір), за умовами п. 1. якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно: комплекс будівель і споруд, розташованих в м. Бердянську, вул. Вроцлавська, б. 2Б.

Зазначене нерухоме майно передається в іпотеку як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за договором про відновлювальну кредитну лінію №415-01-07 від 27.09.2007 на суму 1 170 000,00 грн. строком до 26.09.2009, а також процентів за користування кредитними ресурсами, виходячи з процентної ставки 18,0% річних (п. 2 договору).

Відповідно до п. 17 іпотечного договору, він набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання іпотекодавцем своїх зобов'язань за основним зобов'язанням. Сторони обумовили накладання заборони відчуження предмету іпотеки.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12.02.2013 у справі № 801/6304/2012 задоволено позов ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ПП «Оптторг», ТОВ «Азовські жниварки», ОСОБА_5 та пінчук І.Ю. про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставне майно задоволено. Зокрема, стягнуто солідарно з ПП «Оптторг», ТОВ «Азовські жниварки» та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 415-01-07 від 27.09.2007 станом на 07.11.2012 в розмірі 854 880,79 грн.

Рішення набрало законної сили, на виконання рішення видано відповідний виконавчий лист.

Постановою державного виконавця Бердянського міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області від 12.12.2016 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 801/6304/2012 від 29.04.2013 про солідарне стягнення з ПП «Оптторг», ТОВ «Азовські жниварки» та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 415-01-07 від 27.09.2007 станом на 07.11.2012 в розмірі 854 880,79 грн. Підставою закінчення виконавчого провадження є фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим листом.

Враховуючи закінчення виконавчого провадження у зв'язку з його фактичним виконанням, позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Банк фінанси та кредит» з вимогою визнати виконаним основне зобов'язання за кредитним договором та визнати припиненим іпотечний договір.

Дослідивши надані сторонами докази в розрізі приписів норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу… відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Постановою Правління Національного банку України від 17.09.2015 № 612 відповідно до ст. 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» визнано неплатоспроможним.

На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2015 року № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» було запроваджено тимчасову адміністрацію.

Постановою Правління Національного банку України від 17.12.2015 № 898 відповідно до ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківську ліцензію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» відкликано та прийнято рішення про ліквідацію банку.

Відповідно до Постанови виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку» від 18.12.2015 № 230 розпочато процедуру ліквідації банку строком з 18.12.2015 по 17.12.2017.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.11.2017 № 5175 було продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на два роки по 17.12.2019 включно.

Вказані відомості є загальновідомими та містяться на офіційному веб-сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua).

Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

За приписами ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ст. 35 Закону, тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд (Фонд гарантування вкладів фізичних осіб).

Статтею 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовано наслідки початку ліквідації банку.

Так, відповідно до частини 2 статті 46 зазначеного Закону, з дня початку процедури ліквідації банку, зокрема, припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку.

З викладеного вбачається, що позивачем позов пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» перебуває в процесі ліквідації.

Господарським процесуальним кодексом не надано права та не визначено обов'язку суду самостійно замінювати первісного відповідача належним відповідачем. Відповідного клопотання про заміну відповідача від позивача не надходило.

Крім того, у ч. 6 ст. 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно зі ст. 16 цього Кодексу, може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У мотивувальній частині наведеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Що ж стосується порушеного права, то таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Крім того, вимога про визнання зобов'язання виконаним фактично є вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення. Це виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Тому такий спосіб захисту не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про визнання виконаним основне зобов'язання ПП «Оптторг» перед ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» за договором відновлювальної кредитної лінії №415-01-17 від 27.09.2007 не підлягають задоволенню.

Враховуючи відмову в задоволенні первісної позовної вимоги, також не підлягає задоволенню похідна від неї вимога про визнання припиненою з 12.12.2016 іпотеку за іпотечним договором № 02911/0907 від 28.09.2007, укладеним між ПП «Оптторг» та ВАТ Банк «Фінанси та Кредит».

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Сторонами надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 202, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 квітня 2019 року.

Суддя І. С. Горохов