Рішення № 81302871, 16.04.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2019м. ДніпроСправа № 904/692/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Левицької К.Ю. розглянув спір

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноімпульс", м. Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча Будівельна Компанія "Дніпро-Інвест-Буд", м. Дніпро

про стягнення 69 758,48 грн.

Представники:

від позивача: Бражник Д.С., дов. № 03 від 04.01.19 р., представник;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноімпульс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 57 024,84 грн., що складають суму заборгованості за товар, поставлений на підставі договору поставки № 24 від 07.11.2018 р., 467,60 грн. - річних, 1 431,32 грн. - інфляції, 10 834,72 грн. - пені.

Відповідач у судові засідання 18.03.2019 р. та 16.04.2019 р. не з'явився, письмовий відзив на позов не наддав, проте, останній був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи з огляду на наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.04.2019 відповідач знаходиться за адресою, зазначеною у позовній заяві, а саме: 49069, м. Дніпро, вул. К.Лібкнехта, будинок 58, оф. 1 (а.с. 55-62).

Як вбачається з матеріалів справи, поштові відправлення з ухвалами суду від 27.02.2019 та 18.03.2019, надіслані на адресу ТОВ "КБК "Дніпро-Інвест-Буд" за № 4930007634147 та № 4930007788233 згідно Витягу з ЄДР, тобто, за останньою відомою суду адресою, повернуто підприємством зв'язку з відміткою "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення" (а.с. 49-54).

Разом з тим, відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Вказане вище узгоджується із позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного суду, яка викладена у постанові від 24.07.2018 р. у справі № 906/587/17.

Ухвалою від 27.02.2019 р. господарським судом відкрито провадження у справі № 904/692/19, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено її для розгляду спору по суті на 18.03.2019 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2019р. розгляд справи в порядку спрощеного провадження відкладено до 16.04.2019 р.

16.04.2019 р. у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2018 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноімпульс" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча Будівельна Компанія "Дніпро-Інвест-Буд" (Покупець) укладено договір поставки № 24.

Згідно з пунктом 1.1. вказаного вище договору Постачальник (позивач у даній справі) зобов'язується виготовити та відпустити Покупцю (відповідачу у даній справі) бетони та розчини марок, зазначених у специфікаціях, рахунках, партіями згідно замовленню покупця, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та сплатити її на умовах діючого договору (п. 1.4.).

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. договору загальна ціна договору складається з сум всіх видаткових накладних та актів виконаних робіт, з цінами на товар, узгодженими у специфікаціях (додатках). Покупець оплачує товар на підставі виставлених рахунків.

Згідно з пунктом 3.1. договору поставка продукції здійснюється покупцем самовивізом або автотранспортом постачальника.

У пункті 3.3. договору сторони узгодили, що датою поставки вважається дата отримання продукції покупцем, вказаної у товаро-транспортній накладній.

Виконуючи умови договору позивач здійснив на адресу відповідача поставку товару (бетону М 250) на загальну суму 99 024,84 грн., що підтверджується видатковою накладною № 471 від 10.11.2018 р. та товарно-транспортними накладними №№ 725, 726, 727, 728, 729, 729/1, 730, 731, 732 від 10.11.2018 р., копії яких залучено до матеріалів справи (а.с. 12, 15-23).

У пункті 5.1., 5.2. договору сторонами встановлено, що оплата здійснюється у вигляді 50% попередньої оплати замовленої покупцем партії товару у національній валюті та 50% за фактом поставки товару. Датою сплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника в уповноваженому банку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач зобов'язання за договором виконав неналежним чином, здійснивши розрахунки за отриманий товар не в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням, копія якого залучена до матеріалів справи (а.с. 13).

Доказів погашення заборгованості з оплати товару на суму 57 024,84 грн., відповідач на момент розгляду спору не надав.

З огляду на вище викладене, вимоги позивача щодо примусового стягнення заборгованості на зазначену вище суму слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку, останнім заявлено до стягнення річні за загальний період прострочення з 11.11.2018 р. по 23.02.2019 р. в сумі 467,60 грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2018 р. по січень 2019р. в сумі 1 431,32 грн.

Вказаний розрахунок річних позивачем здійснено відповідно до умов договору та норм чинного законодавства, у зв'язку з чим зазначена вище сума підлягає до примусового стягнення.

Із розрахунку інфляції вбачається, що він позивачем завищений, в результаті не вірно визначеного початку періоду прострочення, оскільки останнім не враховано положення пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", яким визначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Після здійсненого судом перерахунку до стягнення підлягає сума інфляції за загальний період прострочення з грудня 2018 р. по січень 2019 р. в сумі 1 031,01 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За порушення строків оплати сторонами у договорі передбачена відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,2% від вартості неоплаченого у відповідний термін товару за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної ставки НБУ (п. 7.1. договору).

Згідно здійсненого позивачем розрахунку пені за загальний період з 11.11.2018 р. по 23.02.2019 р. остання склала суму 10 834,72 грн.

Разом з тим, як вже зазначено вище, умовами пункту 7.1. спірного Договору встановлена відповідальність за порушення строків оплати у вигляді пені в розмірі 0,2% від вартості неоплаченого у відповідний термін товару, який фактично перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення.

Таким чином, після перерахунку до стягнення підлягає пеня за період з 11.11.2018 р. по 23.02.2019 р. в сумі 5 905,59 грн.

Керуючись статтями 526, 625, 610, 611, 712 статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча Будівельна Компанія "Дніпро-Інвест-Буд" (49000, м. Дніпро, вул.. К.Лібкнехта, буд. 48, оф. 1, код ЄДРПОУ 30375573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноімпульс" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. Я.Мудрого, буд. 48, оф. 312, код ЄДРПОУ 32097622) 57 024,84 грн. (п'ятдесят сім тисяч двадцять чотири гривні 84 коп.) основного боргу, 467,60 грн. (чотириста шістдесят сім гривень 60 коп.) річних, 1 031,01 грн. (одна тисяча тридцять одна гривня 01 коп.) інфляції, 5 905,59 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот п'ять гривень 59 коп.) пені, 1 774,24 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят чотири гривні 24 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 22.04.2019 р.

Суддя І.Ф. Мельниченко