Ухвала суду № 81302850, 17.04.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/11/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

17.04.2019 Справа № 908/113/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Осоцькому Д.І., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Термотрон" (юридична адреса: 83023, м. Донецьк, вул. Чернігівська, буд. 12; адреса для кореспонденції: 69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 18-В, оф. 219; код ЄДРПОУ 30962963)

До відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72; код ЄДРПОУ 00191230)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 20/2016/941 від 14.04.2016 р. у розмірі 245 690,52 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Харьков В.О., адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 001759 від 31.08.2018 р.; Договір про надання правової допомоги №1-Ю/Т від 05.04.2019 р.)

Від відповідача: Ніколенко М.М., довіреність №20-191 від 18.12.2018р., адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 001249 від 27.02.2017р.)

ВСТАНОВИВ:

11.01.2019 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Термотрон" №б/н від 01.12.2018 р. (вх. №123/08-07/19 від 11.01.2019 р.) до Публічного акціонерного товариства "Запоріжсталь" про стягнення заборгованості за договором поставки № 20/2016/941 від 14.04.2016р. у розмірі 245 690,52 грн., а саме: 180 000,00 грн. основної заборгованості, 17 064,81 грн. пені, 39 254,71 грн. інфляційних витрат та 9 371,00 грн. 3 % річних.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2019 р. справу №908/113/19 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 15.01.2019 р. позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 29.01.2019 р. справу №908/113/19 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/113/19 у порядку загального позовного провадження, справі присвоєно номер провадження - 5/11/19, підготовче засідання призначено на 01.03.2019 р. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою. У судовому засіданні було оголошено перерву до 21.03.2019 р.

Ухвалою від 21.03.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 29.04.2019 р., розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено до 08.04.2019 р. У судовому засіданні 08.04.2019 р. оголошено перерву до 17.04.2019 р.

В судовому засіданні 17.04.2019 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду.

Судові засідання відповідно до статті 222 ГПК України здійснювалися із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК "Оберіг".

Представник відповідача підтримав свої заперечення проти вирішення цього спору в господарському суді та доводи, викладені у письмові запереченнях від 16.04.2019 р. за вих. №11/2022440 (ЕС) на відповідь на відзив, оскільки в пункті 9.2. договору поставки №20/2016/941 від 14.04.2016 р., який укладено між ТОВ «Термотрон» та ПАТ «Запоріжсталь» сторони погодили спори вирішувати у третейському суді та просить суд відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України залишити позовну заяву без розгляду.

Представник позивача підтримав доводи, викладені у письмовій відповіді від 19.03.2019 р. на відзив та у письмових пояснення від 16.04.2019 р., в яких зазначено, що у сторін договору існує виключно правова можливість, а не обов'язок звертатися до третейського суду. При цьому, обмеження права на звернення до господарського суду не допускається. Так, і Закону України «Про третейські суди», і ст. 22 ГПК України передбачають виключно право позивача, а не обов'язок сторін на звернення до третейського суду для вирішення спору, який відноситься до юрисдикції господарського суду. Крім того, для вирішення спору у третейському суді необхідна наявність угоди про передачу саме даного спору на розгляд третейського суду, а оскільки між сторонами така угода не укладалась, позивач правомірно використав своє право на звернення до суду за захистом порушених прав. Крім цього, згідно п. 10.5. договору строк його дії становив до 13.04.2017 р., отже третейське застереження, будучи невід'ємною частиною договору, також втратило чинність 13.04.2017 р. Сторонами в договорі не погоджено положення щодо того, що термін дії договору становить до 13.04.2017 р., а в частині п. 9.2. до повного виконання сторонами зобов'язань. Вважає, що оскільки між сторонами після 13.04.2017 р. та на момент звернення позивача до господарського суду з даним позовом третейська угода про передачу саме даного спору на розгляд третейського суду не укладалась, підстави для залишення позову без розгляду відсутні.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

У ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Пунктом 4.2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 (в редакції до 15.12.2017 р. - набрання чинності нового Господарського процесуального кодексу України), провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що: є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду ( пункт 5 частини першої статті 80 ГПК). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то:

- у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім;

- у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2016 р. між ПАТ «Запоріжсталь» (далі - Покупець) та ТОВ «Термотрон» (далі - Постачальник) укладено договір поставки №20/2016/941 відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити матеріали, вказані у Специфікаціях та Додатках до даного договору на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 9.1. договору, спори та розбіжності, які виникли у зв'язку з даним договором або які стосуються його укладання, зміни, виконання, порушення, розірвання, недійсності будуть по можливості вирішуватись шляхом переговорів.

У пункті 9.2 договору визначено, що якщо спори та розбіжності, вказані у п. 9.1. цього договору не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх вирішення здійснюється у відповідності до матеріального права України наступним чином:

- спори, майнові вимоги за якими перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) за основною сумою зобов'язань, вирішуються у господарських судах України (у відповідно до діючого законодавства України);

- спори, майнові вимоги за якими не перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) за основною сумою зобов'язань, вирішуються у Регіональному Третейському суді України при Асоціації «Регіональна правова група» (згідно з регламентом вказаного суду), рішення якого є остаточним та обов'язковим для Сторін та підлягає виконанню Сторонами у строки, вказані у рішенні суду.

Відповідно до роздруківки з сайту Національного банку України станом на 11.01.2019р. обмінний курс НБУ, а саме на дату звернення позивача до суду - 11.01.2019 р. складав: 28,270148 грн. за 1 долар США.

Отже, еквівалент 10 000 доларів США на 11.01.2019 р. складав 282 701,48 грн.

З позовної заяви вбачається, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем відповідно до договору поставки №20/2016/941 від 14.04.2016 р. за сумою основного боргу в розмірі 180 000,00 гри., тобто заявлена позивачем майнова вимога не перевищує вищевказаний еквівалент.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Частиною 5 статті 4 ГПК України встановлено, що угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Суд зазначає, що від відповідача до початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що вказана угода в судовому порядку визнана недійсною або втратила чинність.

Щодо можливості виконання вказаної угоди, суд зазначає, що Асоціація «Регіональна правова група» (код ЄДРПОУ 34340324) зареєстрована 25.05.2006 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 за №567430.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Асоціації «Регіональна правова група» (код ЄДРПОУ 34340324) відсутні Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, та її місцезнаходженням є 50086, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вул. ОТТО БРОЗОВСЬКОГО, будинок 74А.

Таким чином, згідно з укладеною сторонами за договором поставки № 20/2016/941 від 14.04.2016 р. угодою, даний спір може бути вирішений у Регіональному Третейському суді України при Асоціації «Регіональна правова група».

Отже, у пункті 9.2 договору поставки №20/2016/941 від 14.04.2016 р, який укладено сторонами, міститься третейське застереження, яке є дійсним та може бути виконане сторонами.

Щодо припинення дії третейського застереження суд зазначає, що у пункті 10.5 договору визначено, що даний договір діє до 13.04.2017 р. закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) по договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони зобов'язані діяти на підставі договору, у визначений ним спосіб, в тому числі щодо порядку визначення підвідомчості спорів згідно з п. 9.2. договору. Тобто у позивача існує обов'язок діяти певним чином при наявності заборгованості відповідача. Завершення строку дії договору - 13.04.2017 р. не звільняє його від цього обов'язку в силу п. 10.5 договору.

Посилання позивача на те, що оскільки строк дії вказаного договору закінчився 13.04.2017 р., то й третейське застереження, яке є невід'ємною частиною договору, також втратило чинність 13.04.2017 р., судом до уваги не приймається, оскільки закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов'язань по цьому договору, тобто і третейське застереження є таким самим зобов'язанням, як і інші умови договору, яке повинно виконуватись та застосовуватись сторонами в разі існування заборгованість за поставлений позивачем, однак не оплачений відповідачем товар.

Крім того, умови договору не містять виключень щодо такого зобов'язання як передання спору на розгляд третейського суду, отже вказана третейська угода, викладена сторонами у пункті 9.2. договору не втратила чинність та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Також суд враховує, що у частині 3 статті 22 ГПК України передбачено, що будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

Право сторін на передачу спору для вирішення третейським судом передбачено частиною 5 ст. 4 та ст. 22 ГПК України.

Господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті третейської угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності третейської угоди.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.04.2019 р. у справі №910/4272/18.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність задоволення відповідної заяви відповідача та залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Щодо розподілу судових витрат у цій справі, суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

З огляду на викладене, питання щодо повернення витрат по сплаті судового збору в розмірі 3 685,37 грн. може бути розглянуто судом за наявності відповідної заяви позивача.

Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 185, п. 7 ч. 1, ч. 2 ст. 226, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Термотрон" №б/н від 01.12.2018 р. (вх. №123/08-07/19 від 11.01.2019 р.) до Публічного акціонерного товариства "Запоріжсталь" про стягнення заборгованості за договором поставки № 20/2016/941 від 14.04.2016р. у розмірі 245 690,52 грн., залишити без розгляду.

2. Копію ухвали суду направити сторонам у справі.

3. Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення суддею та відповідно до статті 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Повний текст ухвали складено та підписано 22.04.2019 р.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.