Вирок № 81300701, 19.04.2019, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/162/19

№ пров.1-кп/544/60/2019

Номер рядка звіту 324

В И Р О К

іменем України

19 квітня 2019 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду по вул. Ярмарковій, 17 обвинувальний акт у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за № 42018171240000214 від 16.11.2018, відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Антипівка Золотоніського району Черкаської області, мешканки АДРЕСА_1, українки, громадянки України, пенсіонерки, освіта вища, вдови, такої, що утриманців не має, раніше не судимої,

за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

із участю сторін кримінального провадження із боку обвинувачення: прокурора Пирятинського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області Рожка І.С., обвинуваченої ОСОБА_1,

у с т а н о в и в:

На підставі рішення № 3 третьої сесії 6 скликання Березоворудської сільської ради Пирятинського району від 13 січня 2011 року у відповідності до Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ОСОБА_1 обрано секретарем Березоворудської сільської ради Пирятинського району та присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування. Посаду секретаря Березоворудської сільської ради ОСОБА_1 обіймала з 13.01.2011 по 07.05.2015. ОСОБА_1, перебуваючи на посаді секретаря Березоворудської сільської ради, була уповноваженою на вчинення нотаріальних дій згідно ст. 37 ЗУ «Про нотаріат». Згідно примітки 1 до ст. 364 КК України ОСОБА_1, як секретар Березоворудської сільської ради Пирятинського району, була наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями (обов'язками), у зв'язку з чим була службовою особою. 18.10.2012 ОСОБА_1, будучи службової особою, достовірно знаючи про існування заповіту ОСОБА_3 від 17.09.1999, згідно якого остання все своє майно заповідала на користь своєї невістки ОСОБА_4, грубо порушуючи основні принципи служби в органах місцевого самоврядування, підриваючи авторитет органів місцевого самоврядування, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, на прохання ОСОБА_5, в невстановленому досудовим слідством місці, роздрукувала на принтері два примірники дублікату заповіту ОСОБА_3, в якому зазначила завідомо підроблені відомості, про те, що ОСОБА_3 все своє майно, на випадок смерті, заповіла на користь ОСОБА_5. Після цього, ОСОБА_1 поставила на дублікатах заповіту свій підпис, як особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій в Березоворудській сільській раді та поставила печатку сільської ради. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 внесла запис до книги реєстрації нотаріальних дій під № 44, після чого один екземпляр дублікату заповіту видала для незаконного використання ОСОБА_5

Своїми умисними діями, які виразилися у складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу, з метою використання його третіми особами, ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України.

Крім того, ОСОБА_1 усвідомлювала, що вчинення нею таких дій стане підставою для отримання ОСОБА_5 у власність спадщини у вигляді будинковолодіння, розташованого по АДРЕСА_2 та земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,1672 га (кадастровий номер НОМЕР_1), що розташована в адміністративних межах Березоворудької сільської ради Пирятинського району. ОСОБА_1 фактично змінила волевиявлення ОСОБА_3, щодо переходу після її смерті майна до конкретної особи, чим завдала ОСОБА_4 тяжких наслідків, позбавивши її права на отримання у власність будинковолдодіння, вартістю згідно судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи № 2344/113 від 25.01.2019 станом на 18.10.2012 - 50470 грн, та земельної ділянки, вартістю згідно судової оціночно-земельної експертизи № 2345 від 25.01.2019 станом на жовтень 2012 - 93010 грн, всього завдавши шкоди на суму 143480 грн, що у 267 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян станом на 2012 рік та є тяжкими наслідками відповідно до примітки до ст. 264 КК України.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України (в ред. станом на 18.10.2012), тобто зловживання службовим становищем, умисне в інтересах третіх осіб використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинили тяжкі наслідки.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 заявила клопотання про скорочений порядок судового розгляду кримінальної справи за її обвинуваченням, а також подала до суду заяву про закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Прокурор не заперечував проти такого порядку розгляду справи і суд згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Потерпіла ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, направила до суду заяву про розгляд справи без її участі, претензій до обвинуваченої не має.

Суд, реалізуючи своє право, передбачене частиною 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, ураховуючи, що учасники судового розгляду проти цього не заперечують.

З'ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також їм роз'яснено, що вони в такому випадку будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Кваліфікація дій обвинуваченої ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України, як складання та видача службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу, з метою використання його третіми особами та зловживання службовим становищем, умисне в інтересах третіх осіб використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинили тяжкі наслідки - правильна.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченої, її вік, та те, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, позитивно характеризується за місцем проживання, освіта вища, є пенсіонером, вдовою, така, що не має утриманців, соціальними зв'язками не обтяжена, вину визнала повністю, щиро кається в скоєному.

Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_1, згідно зі ст. 66 КК України суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1, згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На переконання суду та відповідно до висновку викладеного у Досудовій доповіді органу пробації, з огляду на характер вчиненого кримінального правопорушення та визначені рівня ризику вчинення обвинуваченим повторних кримінальних правопорушень та ризику небезпеки для суспільства чи окремих осіб, виправлення обвинуваченої ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості та тяжким злочином, наявність обставин, що пом'якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Разом з тим, судом встановлено, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України був вчинений ОСОБА_1 відносно потерпілої ОСОБА_4 18.10.2012 року, а пунктом 2 ч. 1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України у відповідності до вимог ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості, який карається штрафом до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 N 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» судам слід звернути увагу, що ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави.

Тобто підставою звільнення від кримінальної відповідальності - є закінчення строків давності відповідно до ст. 49 КК України та згода особи на закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у ч. 1 та 2 цієї статті строків, особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий.

Оскільки ОСОБА_1 вчинила злочин відносно потерпілої ОСОБА_4 18.10.2012 року, з того часу минуло більше 3-х років, від слідства та суду вона не ухилялася, інших злочинів не вчиняла, раніше не надавала згоду на закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України, тому суд вважає можливим звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Крім того, з урахуванням всіх обставин справи, особи обвинуваченої, яка характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, вчинила злочини невеликої тяжкості та тяжкий злочин, суд прийшов до висновку, що їй має бути призначено покарання в межах санкції ч. 2 ст. 364 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах місцевого самоврядування із штрафом, з можливістю виправлення без відбування основного покарання у відповідності до ст. 75 КК України, із покладенням обов'язків відповідно до ст. 76 КК України.

Питання визначення тривалості іспитового строку та обов'язків передбачених ст. 76 КК України є виключною компетенцією суду та вирішується ним самостійно, а тому враховуючи обставини справи, з огляду на тяжкість вчиненого злочину та його суспільну небезпеку, суд уважає за необхідне встановити ОСОБА_1 іспитовий строк, з покладенням обов'язків, передбачених пп. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України для здійснення контролю за її поведінкою в період строку звільнення від покарання, оскільки вважає, що саме такі обов'язки забезпечать належну поведінку обвинуваченої.

Суд переконаний, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства.

Суд вважає за необхідне згідно ст.ст. 124, 126 КПК України стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертизи.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 285, 349, 373, 374 КПК України, с у д

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 364 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах місцевого самоврядування строком на 2 (два) роки із штрафом у розмірі 500 (п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на час розгляду справи складає 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Зобов'язати ОСОБА_1 відповідно до пп. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України в період іспитового строку:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави (код класифікації доходів бюджету 24060300): рахунок 31113115016379, отримувач - Пирятинське УК/Пирятин.р-н/24060300, код отримувача-37958534, МФО банку -899998, банк - Казначейство України (ЕАП) витрати на проведення судово-почеркознавчої експертизи № 66 від 25.01.2019 у розмірі 2574 (дві тисячі п'ятсот сімдесят чотири) гривні, судової оціночно-земельної експертизи № 2345 від 25.01.2019 у розмірі 5720 (п'ять тисяч сімсот двадцять) гривень, на проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи № 2344/113 від 25.01.2019 у розмірі 6006 (шість тисяч шість) гривень, а всього на загальну суму 14300 (чотирнадцять тисяч триста) гривень

Речові докази по справі, після набрання вироком законної сили, а саме:

- заповіт ОСОБА_3 від 17.09.1999; журнал для реєстрації нотаріальних дій Березоворудської сільської ради на 2012 рік - повернути до Березоворудської сільської ради Пирятинського району Полтавської області;

- копію технічної документації на житловий будинок № «А-1», житловою площею 21,4 кв. м., загальною площею 53,8 кв. м., разом із господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2; копію технічної документації на земельну ділянку із кадастровим номером: НОМЕР_1, площею 5,1572 га, що знаходиться в адміністративних межах Березоворудської сільської ради; зразки підпису та почерку ОСОБА_1, виконані в положенні стоячи та сидячи, кожен на п'яти аркушах - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- спадкову справу № 247/2012 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3, заведену 28.07.2012 - повернути Пирятинській державній нотаріальній конторі Полтавської області.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ю.О. Ощинська