Рішення № 81300659, 04.12.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 04.12.2018 Справа № 554/8463/18

Справа № 554/8463/18

Номер провадження 2а/554/408/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2018 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі :

головуючого - судді - Січиокно Т.О.

за участю: секретаря - Ромахової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження,-

в с т а н о в и в:

22.10.2018 року позивач звернувся до суду із вказаним вище позовом та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Управління ДМС України в Полтавській області від 16.10.2018 року № 28 про примусвое повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1.

Позов позивачем мотивований тим, що 16.10.2108 року стосовно нього було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КупАп та в цей же день винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1700, 00 грн. На підставі цього відповідачем прийнято рішення про примусове повернення його до країни походження та зобов'язано покинути територію України у строк до 06.11.2018 року. Дане рішення вважає передчасним та незаконним, оскільки воно було прийнято на підставі вказаної постанови про накладення адміністративного стягнення, яка не набрала законної сили. Окрім цього, було порушено його право на перекладача, так як він досконало не володіє українською мовою, йому не було роз'яснено суті прийнятого рішення та порушено право на захист при притягненні до адміністративної відповідальності.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 позов підтримали, наполягали на його задоволенні з підстав, викладених у ньому.

Представники відповідачів Зубарєва С.В. та Леоненко О.В. заперечили проти задоволення позовних вимог, вважаючи оскаржуване рішення законним, оскільки 16.10.2018 року було виявлено факт порушення правил перебування в Україні іноземця - громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1, який в'їхавши 24.11.2017 року через КПП «Гоптівка» по паспортному документу Республіки Азербайджан на територію України, ухилився від виїзду після закінчення 90 - денного терміну перебування на її території. Стосовно позивача було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КупАп та в цей же день винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1700, 00 грн. Підставою для винесення оскаржуваного рішення стало порушення позивачем положень ч.3 ст.3, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», оскільки після спливу 90- денного терміну перебування в Україні, він не виїхав за її межі та продовжує нелегально перебувати на її території.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, приходжу до такого висновку:

позивач ОСОБА_1 є громадянином Республіки Азербайджан.

Згідно даних паспортного документу громадянина республіки Азербаджайн НОМЕР_1, виданому 04.06.2017 року терміном дії до 03.06.2027 року, ОСОБА_1 в'їхав на територію України 29 серпня 2017 року, виїхав з її території 24 листопада 2017 року, в подальшому в цей день через КПП «Гоптівка» повторно в'їхав - 24 листопада 2017 року. (а.с. 15-16).

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі Закону) іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Ч.3 ст.9 Закону визначено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Згідно п.2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 року № 150 (далі Порядку) - іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Пунктом 8 Порядку визначено процедуру продовження строку перебування на території України іноземців та осіб без громадянства.

У судовому засіданні встановлено, що позивач із заявами про продовження строку перебування на території України, визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до компетентних органів не звертався, документального підтвердження підстав для подальшого перебування в Україні та документів на право проживання в Україні не надав.

16.10.2018 року начальником відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення УДМС України в Полтавській області Леоненком О.В. прийнято рішення № 28, яке затверджено начальником Управління ДМС України в Полтавській області Якименком М.О., про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 та зобов'язано його покинути територію України у строк до 06.11.2018 року.

Із мотивувальної частини даного рішення слідує, що 16.10.2018 року було виявлено факт перебування в Україні громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1, який по паспортному документу громадянина цієї країни прибув до України 24.11.2017 року через КПП «Гоптівка» та порушив термін перебування в України, встановлений п.п.2 п.2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на її території, а саме не виїхав за межі України у встановлений строк, перевищив термін тимчасового перебування та ухиляється від виїзду. (а.с.6-8).

Ч.1 ст. 26 Закону визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Ч. 5 цієї ж статті зазначено, що іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Таким чином, судом встановлено, що громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_1, прибувши до України 24.11.2017 року через КПП «Гоптівка», порушив термін перебування в Україні, встановлений п.п.2 п.2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на її території, а саме не виїхав за межі України у встановлений законом строк, тобто перевищив термін тимчасового перебування на її території.

З урахуванням встановлених вище фактів, суд приходить до висновку, що стосовно позивача правомірно та обгрунтовано прийнято рішення від 16.10.2018 року № 28 про примусове повернення до країни походження із зобов'язанням покинути територію України не пізніше 06.11.2018 року.

Підставою для його прийняття є порушення позивачем строку перебування на території України.

Окрім цього судом встановлено, що 16.10.2018 року стосовно ОСОБА_1 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КупАп та в цей же день винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1700, 00 грн.(а.с.9,10).

Ч.1 ст. 203 КупАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення іноземцями правил перебування в Україні, тобто ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування після в'їзду в Україну у визначений строк.

Оскільки підставою для прийняття рішення про примусове повернення до країни походження є встановлення факту порушення іноземцем терміну перебування на території України, а не безпосередньо факт притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КупАП, то суд відхиляє з цих підстав доводи представника позивача, в яких той стверджував, що на час прийняття оскаржуваного постанова про накладення адміністративного стягнення серії ПН МПТ № 064513 від 16.10.2018 року не набрала законної сили.

При цьому на час розгляду справи у суду постанова про накладення адміністративного стягнення серії ПН МПТ № 064513 від 16.10.2018 року не скасована та є доказом того, що позивач ухилився від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування після в'їзду до даної держави.

Також суд критично відноситься до доводів позивача в частині ненадання йому перекладача з причин недосконалого володіння українською мовою.

Із матеріалів справи вбачається, що із змістом оскаржуваного рішення позивач ознайомився 16.10.2018 року, тобто в день його прийняття, що власноручно завірив своїм підписом. При цьому останній власноручно зазначив у рішенні, що у послуг перекладача не потребує. (а.с.38-39).

На а.с. 43 наявне пояснення, написане власноручно ОСОБА_1 на російській мові, датоване 16.10.2018 роком, в якому останній детально пояснив обставини в'їзду на територію України, зазначив термін перебування, а також вказав причини порушення цього терміну внаслідок незнання закону.

Даний факт свідчить про обізнаність позивача із змістом прийнятого рішення про примусове повернення його до країни походження та його зрозумілість, а отже спростовує його доводи про порушення права на перекладача, так як матеріали справи свідчать про те, що таких послуг позивач не потребував, оскільки про таке право не заявляв, був ознайомлений із змістом рішення зрозумілою йому мовою та про даний факт власноручно зазначив та власноручно письмово надав пояснення.

З цих підстав, суд приходить до висновку, що відповідач діяв у відповідності до положень ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», рішення про примусове повернення позивача до країни походження є законним та обгрунтованим, а тому підстав для задоволення позову не вбачається.

Керуючись ст.ст. 288, 244-246 КАСУ, суд,-

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя: Т.О. Січиокно

. Повен текст рішення суду виготовлено 10 грудня 2018 року.