Рішення № 81300202, 15.04.2019, Василівський районний суд Запорізької області

311/4070/18

2/311/220/2019

15.04.2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого – судді Нікандрової С.О., секретаря судового засідання Гончарової К.Ю., за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача – адвоката ОСОБА_2, представника відповідача – адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, заподіяної злочином, -

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Василівського районного суду Запорізької області суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, заподіяної злочином. Позовна заява мотивована тим, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07.06.2017 року по справі №331/2996/17 було звільнено підозрюваного ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Судом було встановлено, що 08 квітня 2017 року, приблизно о 12 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Деу Есперо», реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснював рух по проїжджій частині вул. Шевченко, від вул. Єднання в напрямку вул. Крилова в м. Запоріжжя. В цей же час пішохід ОСОБА_1 перебував на тротуарі будинку №32 по вул. Шевченко в м. Запоріжжя. 08 квітня 2017 року приблизно о 12 годині 30 хвилин водій ОСОБА_4 під час руху в районі будинку №32 по вул. Шевченко в м. Запоріжжя, діючи в порушення вимог п.10.1. ПДР України, не впорався з керуванням автомобілем, діючи в порушення вимог правил безпеки дорожнього руху безпричинно змінив напрямок свого руху право, в результаті чого допустив контакт переднім правим колесом з правим бордюр ним каменем за ходом свого руху, а після цього втратив контроль по керуванню транспортним засобом та допустив наїзд на лівий за ходом руху тротуар, наїзд на пішохода ОСОБА_1, що перебував на тротуарі та наїзд на паркан будинку №32 по вул. Шевченко.

В ході ДТП пішохід ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не є небезпечними для життя, але такими, що спричинили довгостроковий розлад здоров’я, більше 21 дня. Позивач ОСОБА_1 перебував на лікуванні в КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої допомоги» м. Запоріжжя з 08 квітня по 19 травня 2017 року, в КУ Василівська ЦРЛ з 29 травня по 20 липня 2017 року. Позивач зазначає, що в результаті отриманих тілесних ушкоджень від страждав від нестерпного болю, був порушений звичайний спосіб його життя, тривалий час він був обмежений у пересуванні, змушений виконувати вказівки лікарів, у зв’язку з чим йому була спричинена моральна шкода, яку він оцінює в 200 000 гривень, які він просить стягнути з відповідача ОСОБА_4

28 березня 2019 року від представника відповідача – адвоката ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона не погоджується з пред’явленим ОСОБА_1 позовом про відшкодування моральної шкоди і просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі з огляду на наступне. 03 травня 2017 року Запорізькою місцевою прокуратурою №3 до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя було подано клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваного ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у якому зазначено, що в результаті кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_4, потерпілому ОСОБА_1 була спричинена моральна, фізична та майнова шкода. В ході розслідування кримінального провадження потерпілий ОСОБА_1 цивільний позов не заявляв, а натомість 26 квітня 2017 року надав клопотання, в якому вказав, що ОСОБА_4 відшкодував спричинену шкоду, ніяких претензій він до нього не має та просить закрити кримінальне провадження за примиренням сторін. 07 червня 2017 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07.06.2017 року по справі №331/2996/17 було звільнено підозрюваного ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. В зазначеній ухвалі зазначено, що потерпілий в підготовчому судовому засіданні просив клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваного ОСОБА_4 задовольнити, оскільки він примирився з підозрюваним, а той повністю відшкодував завдану шкоду. Відповідно до п.4 постанови пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 року примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) належить розуміти як акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів. Верховний Суд України у справі №3591/2/16-ц від 21 березня 2018 року висловив правову позицію з приводу того, що звільнення винної особи від кримінальної відповідальності та закриття справи у зв’язку з примиренням із потерпілим можливе виключно за умови відшкодування особою, яка вчинила злочин, матеріальної та моральної шкоди в достатньому для потерпілого розмірі. Отже, враховуючи, що ухвалою суду ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України, відтак судом було встановлено, що матеріальна та моральна шкода відшкодована, то вимоги позивача про стягнення моральної шкоди є безпідставними. Встановлений ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя факт відшкодування шкоди позивачу ОСОБА_1 відповідно до ч.ч.4,6 ст.82 ЦПК України не повинен доводитися при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини. Крім того, представник відповідача вважає, що в позовній заяві позивачем не обґрунтовано суму моральної шкоди в розмірі 200 000 грн., не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 і представник позивача – адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача – адвокат ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

2. Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 08 січня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18 лютого 2019 року за заявою позивача оголошено розшук відповідача ОСОБА_4, провадження у справі зупинено до розшуку відповідача.

Ухвалою суду від 01 березня 2019 року поновлено провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 05 березня 2019 року в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 в забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою від 15 квітня 2019 року закрито підготовче провадження та цивільну справу призначено до судового розгляду.

3. Фактичні обставини встановлені судом, застосовані судом норми права.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Ч.2 ст.1167 ЦК України, передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.2 ст.21 КПК України вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.

Частиною 11 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підстави звільнення від доказування передбачені статтею 82 ЦПК України.

Так, зокрема, відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч.6 ст.82 чинного ЦПК, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що 08 квітня 2017 року, приблизно о 12 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Деу Есперо». Реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснював рух по проїжджій частині вул. Шевченко, від вул. Єднання в напрямку вул. Крилова в м. Запоріжжя. В цей же час пішохід ОСОБА_1 перебував на тротуарі будинку №32 по вул. Шевченко в м. Запоріжжя.

08 квітня 2017 року приблизно о 12 годині 30 хвилин водій ОСОБА_4 під час руху в районі будинку №32 по вул. Шевченко в м. Запоріжжя, діючи в порушення вимог п.10.1. ПДР України, не впорався з керуванням автомобілем, діючи в порушення вимог правил безпеки дорожнього руху безпричинно змінив напрямок свого руху право, в результаті чого допустив контакт переднім правим колесом з правим бордюр ним каменем за ходом свого руху, а після цього втратив контроль по керуванню транспортним засобом та допустив наїзд на лівий за ходом руху тротуар, наїзд на пішохода ОСОБА_1, що перебував на тротуарі та наїзд на паркан будинку №32 по вул. Шевченко.

В ході ДТП пішохід ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не є небезпечними для життя, але такими, що спричинили довгостроковий

розлад здоров’я, більше 21 дня.

За фактом ДТП внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017080050001607 від 08 квітня 2017 року.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України.

03 травня 2017 року Запорізькою місцевою прокуратурою №3 до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя подано клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваного ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у мотивувальній частині якого зазначено, що в результаті кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_4, потерпілому ОСОБА_1 була спричинена моральна, фізична та майнова шкода. В ході розслідування кримінального провадження потерпілий ОСОБА_1 цивільний позов не заявляв, а натомість 26 квітня 2017 року надав клопотання, в якому вказав, що ОСОБА_4 відшкодував спричинену шкоду, ніяких претензій він до нього не має та просить закрити кримінальне провадження за примиренням сторін. В додатках до клопотання прокурором зазначена копія клопотання потерпілого ОСОБА_1 про звільнення підозрюваного ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за примиренням сторін.

Як вбачається із ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2017 року у справі №331/2996/17 підозрюваного ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України на підставі ст.46 КК України у зв’язку з примиренням винного з потерпілим. Кримінальне провадження відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, - закрито.

Стаття 46 КК України є закріпленням відомого зарубіжному законодавству інституту медіації як альтернативного способу врегулювання кримінально-правових конфліктів, в основу якого покладено посередництво у примиренні сторін. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим, втілюючи ідею відновлювального правосуддя, дає змогу: потерпілому - більш оперативно отримати належну компенсацію заподіяної йому шкоди; особі, яка вчинила злочин, - уникнути кримінальної відповідальності; державі - зекономити фінансові та інші ресурси для боротьби зі злочинністю.

Для застосування аналізованого виду звільнення від кримінальної відповідальності необхідною є сукупність таких умов: 1) особа вчинила злочин уперше; 2) діяння належить до злочинів невеликої тяжкості або необережних злочинів середньої тяжкості (при цьому не вимагається, щоб ними були так звані злочини приватного обвинувачення); 3) особа, яка вчинила такий злочин, примирилася з потерпілим; 4) вона відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Встановивши сукупність вказаних умов, суд зобов’язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності.

Відшкодування завданої шкоди в контексті ст.46 КК України може бути і неповним, але у будь-якому разі воно повинно в достатньому для потерпілого розмірі. Цей критерій визначається за угодою потерпілого, який пропонує конкретні форми та механізми відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди, та особи, яка вчинила злочин. Так, усунення негативних наслідків вчиненого злочину може пов’язуватись учасниками конфлікту з укладенням або виконанням відповідного цивільно-правового договору.

Суд приймає до уваги, що факт примирення потребує відповідного процесуального закріплення у матеріалах справи - заяви потерпілого, яка повинна містити відмову потерпілого від своїх майнових претензій до особи, яка вчинила правопорушення, відмову від вимоги притягнути цю особу до кримінальної відповідальності; клопотання потерпілого щодо закриття кримінального провадження, розпочатого за його заявою або в його інтересах, а оскільки під час розгляду Жовтневим районним судом м. Запоріжжя

питання про закриття кримінального провадження встановлено, що потерпілий ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні просив клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваного ОСОБА_4 задовольнити, оскільки він примирився з підозрюваним, а той повністю відшкодував завдану шкоду, відтак судом було встановлено всі підстави звільнення від кримінальної відповідальності згідно вимог ст.46 КК України, серед яких примирення підозрюваного з потерпілим і повне відшкодування завданої шкоди.

Крім того, відповідно до пункту 4 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 року примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) належить розуміти як акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів.

Звільнення винної особи від кримінальної відповідальності та закриття справи у зв’язку з примиренням із потерпілим можливе тільки в разі відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.

Отже, враховуючи, що в межах кримінального провадження №12017080050001607 від 08 квітня 2017 року потерпілим ОСОБА_1 подано клопотання від 26 квітня 2017 року, в якому він вказав, що ОСОБА_4 відшкодував спричинену шкоду, ніяких претензій він до нього не має та просить закрити кримінальне провадження за примиренням сторін, в судовому засіданні при вирішенні клопотання про закриття кримінального провадження потерпілий ОСОБА_1 підтвердив факт примирення і відшкодування шкоди, що серед іншого стало підставою для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за примиренням з потерпілим, і встановлено ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, що суд приходить до переконання, що в судовому засіданні встановлено, що примирення між винною особою ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_1 відбулось, в тому числі й у зв'язку з відшкодуванням завданої потерпілому шкоди, інших доказів про наявність факту заподіяння потерпілому ОСОБА_1 моральних страждань після постановлення судового рішення про закриття кримінального провадження не підтверджено належними та допустимими доказами, а відтак в задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, заподіяної злочином – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення

апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено і підписано 19 квітня 2019 року.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_5