Рішення № 81298764, 09.04.2019, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2019 р. Cправа № 902/766/18

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засіданні ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону", м.Гнівань Тиврівського району Вінницької області

до комунального підприємства "Гніваньводопостач", м.Гнівань Тиврівського району Вінницької області

про стягнення 156509,95 грн заборгованості згідно договору про надання послуг

представники сторін в судове засідання не з'явилися

В С Т А Н О В И В :

До Господарський суд Вінницької області 27.11.2018 надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" про стягнення з Комунального підприємства "Гніваньводопостач" 156509,95 грн заборгованості, що нарахована з посилання на невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання послуг №13-Е від 02.02.2018.

За вказаним позовом ухвалою суду від 26.12.2019 відкрито провадження у справі №902/766/18 для розгляду за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

12.03.2019 надійшла заява позивача №190/02 від 12.03.2019 про уточнення позовних вимог, із змісту якої слідує, що останній зменшує розмір заявлених вимог у зв'язку із проведенням відповідачем часткових розрахунків за отримані послуги.

Листом №201/02 від 14.03.2019 Приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону" зазначає про допущення описки в прохальній частині заяви про уточнення позовних вимог №190/02 від 12.03.2019, у зв'язку із чим просить суд прийняти до розгляду подану супровідним листом №203/02 від 14.03.2019 заяву про уточнення позовних вимог (з виправленою опискою). Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача: 106462,94 грн - основного боргу; 13579,87 грн - пені; 3173,30 грн - 3% річних; 12364,09- інфляційних збитків.

Ухвалою суду від 14.03.2019 постановлено прийняти вказану заяву позивача про уточнення позовних вимог №190/02 від 12.03.2019 (вх.№ 02.1-34/2383/19 від 14.03.2019) до розгляду та подальший розгляд справи №902/766/18 здійснювати з урахуванням позовних вимог, викладених у вказаній заяві. Окрім того, ухвалено закрити підготовче провадження у справі та призначити її для судового розгляду по суті на 09.04.2019.

На визначену судом дату (09.04.2019) представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча про дату та час його проведення були повідомлені належним чином та завчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 186-187).

Разом з тим, 09.04.2019 до суду надійшла заяву позивача про проведення розгляду справи за відсутності його представників. Окрім того, останній просить суд винести рішення за наявними в матеріалах справи документами.

При цьому, суд зважає, що ч.10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №755-IV від 15.05.2003 якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того суд наголошує на тому, що ухвала суду була надіслані сторонам завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013 та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що сторони належним чином були повідомлені про дане судове засідання. Неявка відповідача є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст. 165 та ч.2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

02.02.2015 між Приватним акціонерним товариством "Гніванський завод спецзалізобетону" (далі по тексту - Сторона 1, позивача) та комунальним підприємством "Гніваньводопостач" (далі по тексту - Сторона 2, відповідач) укладено договір про надання послуг № 13-Б..

Згідно предмета договору Сторона 1 зобов'язується надавати Стороні 2 послуги з централізованого водовідведення, а Сторона 2 зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами на умовах цього Договору. предметом договору є такі послуги: централізоване водовідведення (п.п. 1, 2 Договору).

Відповідно до п.7 Договору Сторона 1 надає Стороні 2 послуги з дотриманням таких споживчих властивостей і режимів: централізоване водовідведення від будинків КП "Гніваньводопостач" по вул. Промисловій № 4,8,10,12,14,16,18,20,24.

Розмір щомісячної плати за надані послуги на момент укладення цього Договору становить : водовідведення 2,40 грн за 1м-3, в тому числі ПДВ 0,40 грн. При зміні тарифів на енергоносії, плати за землю, буде проводитись коригування планової калькуляції на вищевказані комунальні послуги (п.п.7, 8 Договору).

Відповідно до п. 9 Договору розрахунки за послуги здійснюються протягом 20 днів, наступних за останнім днем календарного місяця, так як населення проводить оплату за фактичну отримані послуги наступного місяця.

Послуги вважаються наданими після взаємного знімання та підписання представниками Сторони 1 та Сторони 2 актів спожитих комунальних послуг та скріплених їх печатками не пізніше 23-25 числа звітного місяця (п.10 Договору).

Договір діє з моменту його підписання і до 31.12.2015 (п.25 Договору).

30.12.2015 сторони уклади Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до п.2, якого, сторони прийшли до згоди змінити п.25 даного Договору і викласти в наступній редакції: "25. Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016, якщо за місяць до закінчення його дії жодна з сторін не повідомила про його припинення, то Договір вважається продовженим на кожний наступний рік".

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивач надав відповідачу послуги з водовідведення за період з 30.06.2016 по 31.12.2018 на суму 117896,54 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 55-70; том 2).

Відповідач частково розрахувався за надані послуги в сумі 11433,6 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 162, 165, 167).

Таким чином, неоплаченими залишилися послуги в сумі 106462,94, що стало підставою звернення позивача з даним позовом.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем умов Договору щодо здійснення оплати за надані послуги в повному розмірі. При цьому, слід зазначити, що сторонами підписано Акт звірки розрахунків АС-0000202 від 31.10.2018, із змісту якого слідує, що відповідач визнає заборгованість за надані послуги в сумі 117896,54 грн, станом на 31.10.2018.

Враховуючи вищевикладене вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 106462,94 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 13579,87 грн - пені, 3173,30 грн - 3% річних та 12364,09 грн - інфляційних нарахувань, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно із ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків 3 % річних та інфляційних нарахувань за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" судом арифметичних помилок не виявлено.

Таким чином, вказані вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 13579,87 грн пені, суд відзначає наступне.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до п.п. 1,2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно до ч.ч. 4, 6 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.19. Договору, Сторона 2 несе відповідальність за прострочення терміну внесення платежів за послуги шляхом сплати неустойки (пені), розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період сплати пені.

Як слідує з наданих позивачем розрахунків пені, останнім визначено період її нарахування з 21 числа місяця, наступного за останнім днем календарного місяця в якому були надані послуги до 21 числа шостого місяця, протягом яких існувала заборгованість.

Таким чином, слід зазначити, що визначений позивачем період нарахування пені узгоджується з умовами Договору та законодавчими актами.

Здійснивши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора розрахунок пені за прострочення оплати вартості наданих послуг, судом не виявлено в розрахунках позивача арифметичних помилок.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням на відповідача, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з комунального підприємства "Гніваньводопостач" (вул.Петровського, буд.2, м.Гнівань, Тиврівський район, Вінницька обл., 23310, код ЄДРПОУ 36242300) на користь приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" (вул.Промислова, 15, м.Гнівань, Тиврівський район, Вінницька обл., 23310, код ЄДРПОУ 00282435) 106462,94 грн - заборгованості за надані послуги; 13579,87 грн - пені; 3173,30 грн - 3% річних; 12364,09 грн - інфляційне нарахування; 2033,70 грн - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 19 квітня 2019 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - Приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону", вул.Промислова, 15, м.Гнівань, Тиврівський район, Вінницька обл., 23310;

3 - Комунальне підприємство "Гніваньводопостач", вул.Петровського, буд.2, м.Гнівань, Тиврівський район, Вінницька обл., 23310.