Постанова № 8129796, 24.02.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа 2а-4608/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2010 року Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Хоми О.П.,

суддів Запотічного І.І., Матковської З.М.,

при секретарі Янчак П.О.,

з участю представників: позивача Каменецької Н.В., Кобякової М.В., Ядчишин О.Т.,

відповідача Галаса В.Я., Завалишина Ю.О., Копика О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця» про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до ДТГО «Львівська залізниця» про стягнення боргу в сумі 33303205 грн., з яких 32173 903 грн. адміністративно-господарська санкція за нестворені робочі місця для інвалідів, 1129 302 грн. пеня за їх несвоєчасну сплату. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вказаний борг виник у звязку з несплатою відповідачем адміністративно господарських санкцій за незабезпечення встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для відповідача на 2008 рік встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 2411 робоче місце, проте у звітному році середньооблікова чисельність інвалідів становила 1260 осіб.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили його задовольнити. Додатково пояснили, що протягом 2008 року Львівським обласним центром зайнятості скеровувались для працевлаштування на ДТГО «Львівська залізниця» 40 інвалідів, з яких були працевлаштовані лише 6 осіб, 17 інвалідам відмовлено у працевлаштуванні.

Представники відповідача позову не визнали та пояснили, що оскільки у звіті про працевлаштування і зайнятість інвалідів за 2008 рік ( форма 10ПІ) в рядку 06 «Сума коштів штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів, грн.» ДТГО «Львівська залізниця» не вказало суму штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів, це свідчить про те, що такі санкції обєднанням не визнаються по причині відсутності застосування таких відповідно до ч.2 ст.218 ГК України. Застосування штрафних санкцій можливе у разі прийняття відповідного рішення, однак про прийняття такого позивачем йому невідомо. Крім цього, позивачем не взято до уваги положень спеціального закону, яким для ДТГО «Львівська залізниця» є Закон України «Про залізничний транспорт», ст.15 якого передбачає інший норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, ніж ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Ствердили, що ДТГО «Львівська залізниця», крім працюючих на залізниці 1260 інвалідів, створила додаткового 1227 робочих місць для інвалідів на кожному відокремленому структурному підрозділі залізниці шляхом внесення відповідних змін у їх штатні розписи з 01.01.2008 року, про що щомісячно подавалися звіти до центрів зайнятості. Просили у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши думку представників сторін, зясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоровя, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, не забороненою законом.

Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного й додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Разом з тим статтею 18 Закону № 875-ХІІ встановлено обовязок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, створення робочих місць для інвалідів супроводжується обовязком підприємства вжити всіх вище перерахованих заходів.

Згідно ст.19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих.

Судом встановлено, що у відповідності до вимог закону для ДТГО «Львівська залізниця» визначено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на 2008 рік в кількості 2411 робочих місць ( 4% від 60272 осіб середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу).

Відповідно до частини другої статті 19 Закону № 875-ХІІ норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Таким чином, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний для всіх роботодавців норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.

Виходячи з вимог зазначеної норми, положення частини четвертої ст.15 Закону України «Про залізничний транспорт», які встановлюють інші нормативи, і на які посилається відповідач, до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Виконанням нормативу робочих місць відповідно до частини пятої статті 19 Закону № 875-ХІІ вважається працевлаштування роботодавцями інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Як вбачається зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (форма №10-ПІ) середньооблікова кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону № 875-ХІІ, становила 1260 осіб, що свідчить про те, що відповідачем не виконано нормативу робочих місць з працевлаштування інвалідів в 2008 році.

Кількість робочих місць, не зайнятих інвалідами, в 2008 році становила 1151 (2411 1260 = 1151).

Статтею 19 Закону № 875-ХІІ передбачена відповідальність керівників підприємств (обєднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання за незабезпечення за значених нормативів.

Згідно ст. 20 Закону № 875-ХІІ підприємства (обєднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємства за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

На підставі відомостей поданого відповідачем звіту (форма № 10-ПІ) Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів проведений розрахунок заборгованості по сплаті адміністративно господарських санкцій та пені за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2008 рік та ДТГО «Львівська залізниця» нарахована суму адміністративно-господарських санкцій за незайняте 1151 робоче місце 32173 903 грн. та пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій 1 129 302 грн.

Доводи відповідача про невизнання ним адміністративно господарських санкцій по причині відсутності рішення позивача про їх застосування і підстав для застосування відповідно до ч.2 ст.218 ГК України, підтвердженням чого, на думку відповідача, є прочерк в рядку 06 «Сума коштів штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів, грн.» звіту (форма № 10-ПІ), судом до уваги не беруться, оскільки вони суперечать чинному законодавству.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» затверджений Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 2 п.2 Порядку обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Щодо нарахування пені, то наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року № 223 відповідно до вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», пункту 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів затверджено Порядок нарахування пені та її сплати.

Відповідно до пункту 2.3 Порядку нарахування пені та її сплати адміністративно-господарська санкція це грошове зобовязання, альтернативне зобовязанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону № 875-ХІІ, яка сплачується у порядку і розмірах, передбачених Законом та постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 року, а пеня (відповідно до пункту 2.2 цього ж Порядку) це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом № 875-ХІІ за кожний календарний день прострочення виконання зобовязання.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає помилковим посилання відповідача на ст.218 ГК України, яка визначає підстави господарсько-правової відповідальності у сфері господарювання.

Судом також не беруться до уваги і доводи відповідача про те, що ним було вжито всіх заходів для створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, згідно поданих Львівським обласним центром зайнятості даних у листі від 30.07.2009 року № 05-2581/0-00, кількість вакансій для інвалідів, поданих ДТГО «Львівська залізниця» або її структурними підрозділами упродовж 2008 року, становить 441 робоче місце. Протягом 2008 року Львівським обласним центром зайнятості було видано 40 скерувань інвалідам на ці вакансії, з яких працевлаштовано лише 6 інвалідів, 17 інвалідам ДТГО «Львівська залізниця» відмовила у працевлаштуванні.

Особливості організації робочого місця для інвалідів визначені статтею 18 Закону №875-ХІІ. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі з урахуванням індивідуальних програм реабілітації.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в України» індивідуальна програма реабілітації комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, термінів реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання видів діяльності, визначених у рекомендаціях медико-соціальної експертної комісії.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що спочатку відбувається працевлаштування інваліда на звичайне робоче місце, а у разі потреби, з урахуванням особливостей конкретної особи і рекомендацій медико-соціальної експертної комісії, створюється спеціальне робоче місце для інваліда.

Зазначене спростовує доводи відповідача про те, що ним були створені робочі місця для інвалідів шляхом внесення змін до штатних розписів структурних підрозділів залізниці, оскільки відсутність працюючого інваліда унеможливлює створення для нього робочого місця.

Посилання відповідача на те, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для ДТГО «Львівська залізниця» на 2008 рік перевищує загальну кількість інвалідів, котрі перебували на обліку протягом року у Львівській області, судом не беруться до уваги, оскільки структурні підрозділи відповідача знаходяться на території восьми областей західного регіону України, а не лише у Львівській області.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця» (м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900) на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів заборгованість в сумі 33303205 (тридцять три мільйони триста три тисячі двісті пять) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 01 березня 2010 року.

Головуючий - суддя Хома О.П.

Судді Запотічний І.І.

Матковська З.М.