Ухвала суду № 81295340, 16.04.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/71/19 Справа № 709/1204/17 Категорія: ч.1 ст. 129, ч.1 ст. 162 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого-суддіОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4, при секретарі з участю прокурорів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,обвинуваченого захисника потерпілихОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 12017250280000277 за апеляційними скаргами представника потерпілих – адвоката ОСОБА_12 в інтересах потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11 та начальника Чорнобаївського відділу Золотоніської місцевої прокуратури ОСОБА_13 на вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19 березня 2018 року, яким

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий, -

визнаний невинуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 129, ч.1 ст. 162 КК України, за недоведеністю, що в його діяннях є склад кримінальних правопорушень.

В задоволенні цивільних позовів ОСОБА_10, ОСОБА_11 відмовлено.

В порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речових доказів.

в с т а н о в и л а :

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що він, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння у порушенні недоторканості житла, з мотивів неприязних відносин до особи на прізвисько «Лисий», 20.03.2017 близько 20-30 год., шляхом вільного доступу, через хвіртку огорожі домоволодіння розташованого за адресою: Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Малі Канівці, вул. Набережна, 17, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_11, протиправно зайшов на територію даного домоволодіння. В подальшому підійшовши до вхідних дверей житлового будинку, відкрито, через відчиненні вхідні двері, не маючи згоди власниці будинку, з метою погрози вбивством членам її сім’ї, умисно, протиправно проник до приміщення будинку, тим самим вчинив дії, що полягають у незаконному проникненні до житла потерпілої ОСОБА_11 проти її волі.

Також ОСОБА_8, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, 20.03.2017 близько 20 години 30 хвилин, шляхом вільного доступу, незаконно проник в домоволодіння ОСОБА_11, що розташоване за адресою: Черкаська область Чорнобаївський район с. Малі Канівці вул. Набережна 17, де умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, тримаючи у правій руці предмет зовні схожий на ніж, висловив погрозу вбивством ОСОБА_10 у формі «Я прийшов тебе вбивати», внаслідок чого погроза сприйнялась потерпілим реально, як така, що може бути здійснена та викликана почуттям тривоги і неспокою в потерпілого. В подальшому, на підтвердження своїх слів, ОСОБА_8 наніс один удар предметом, зовні схожим на ніж в область правого плеча, в результаті чого спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження у виді подряпини правого плеча, які згідно висновку експерта відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Після чого ОСОБА_10 припинив дії ОСОБА_8, а саме вибив ногою з його правої руки ніж та зв’язав його до приїзду працівників поліції.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_14 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст. 129 КК України, як вчинення погрози вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози та за ч.1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла, що порушило недоторканість житла громадян.

Судом першої інстанції, дотримуючись принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, встановленого ст. 17 КПК України, виправдано ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 129, ч.1 ст. 162 КК України.

Виправдовуючи ОСОБА_14, суд виходив з тих міркувань, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено, що ОСОБА_8 саме проник до домоволодіння, яке належить ОСОБА_11, де погрожував вбивством її сину ОСОБА_10, маючи при собі ніж, та використовуючи його для надання реальності своїм погрозам. Як наслідок, на переконання суду, стороною обвинувачення не доведено, що в діяннях обвинуваченого наявні склади злочинів, передбачених ч.1 ст. 129, ч.1 ст. 162 КК України.

В апеляційній скарзі представник потерпілих ОСОБА_12, вважаючи вирок суду незаконним просив його скасувати через невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення кримінального процесуального закону та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим за ч.1 ст. 129 КК України та ч.1 ст. 162 КК України, цивільний позов потерпілих задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що виправдовуючи ОСОБА_14 суд першої інстанції у вироку безпідставно не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, а висновок про непричетність ОСОБА_14 до вчинення злочинів побудував на достатньо не перевірених доказах, яким не дав належної правової оцінки. Свій висновок побудував на показах обвинуваченого ОСОБА_14, який вину у вчиненому не визнав та пояснював, що до будинку не заходив та погрози вбивством нікому не висловлював.

Судом залишились поза увагою: висновки судово-медичних експертів, якими встановлено наявність у потерпілого ОСОБА_10 легких тілесних ушкоджень, які могли виникнути в час та при обставинах вказаних в протоколі слідчого експерименту; дані протоколу слідчого експерименту за участі свідків, в ході якого вони показували механізм та спосіб нанесення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень; показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16.

Вважає хибним висновок суду про те, що у потерпілого ОСОБА_10 не було реальних підстав побоюватись погроз вбивством, оскільки обґрунтування такого висновку відсутнє у вироку.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ставить питання про скасування вироку районного суду через невідповідність висновків суду, викладених у ньому, фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та ухвалення нового вироку, яким ОСОБА_8 просить визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.1 ст. 129 КК України, та призначити покарання у виді 2 років обмеження волі, ч.1 ст. 162 КК України – 3 роки обмеження волі, на підставі ст. 70 КК України – шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим 3 роки обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України – 2 роки іспитового строку.

В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що в порушення вимог ст. 374 КПК України у вироку суду не зазначено мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Своє рішення суд побудував на показах обвинуваченого ОСОБА_8, який свою вину не визнав, визнавши їх достовірними та переконливими.

Суд не надав жодної оцінки показам свідків ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_18, висновкам експерта та не навів відповідних мотивів чому не взяв їх до уваги.

Заслухавши доповідь судді, думки прокурора Рідзель О.В., яка частково підтримала апеляцію прокурора, та просила вирок місцевого суду скасувати і призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції, оскільки допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, думку потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які підтримали подану захисником ОСОБА_12 апеляційну скаргу і просили її задовольнити та погодилися з апеляційною скаргою прокурора, думку обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9, які заперечували проти задоволення поданих апеляційних скарг і просили вирок місцевого суду залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги начальника Чорнобаївського відділу Золотоніської місцевої прокуратури ОСОБА_13 та представника потерпілих - захисника ОСОБА_12 в інтересах потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11 підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказаним вимогам Закону вирок суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 409, ч.1 ст. 412, ст. 415 КПК України підставою для скасування вироку суду є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.

Зі змісту статті 367 КПК України вбачається, що під час ухвалення вироку ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який здійснює судовий розгляд. Суд вправі перервати нараду лише для відпочинку з настанням нічного часу. Під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні. Постановлення рішення суду в нарадчій кімнаті здійснюється відповідно до правил, передбачених цією статтею. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення вироку в нарадчій кімнаті.

Забезпечення таємниці наради суддів є свідченням відсутності будь-якого стороннього впливу, спонукання або тиску з будь-чийого боку, в тому числі представників органів законодавчої та виконавчої влади, посадових осіб і окремих громадян на суддів при ухваленні вироку, гарантією реалізації засад незалежності суддів і підкорення їх лише закону.

Крім того, колегія суддів зауважує, що невиконання імперативних норм статті 367 КПК України стосовно таємниці наради суддів порушує також таку засаду кримінального провадження, як законність, яка вимагає від суду, зокрема, неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, вимог інших актів законодавства.

Для забезпечення таємниці нарадчої кімнати ніхто не має права бути присутнім у ній, крім складу суду, а під час ухвалення вироку (перебування складу суду у нарадчій кімнаті) інші справи цим судом чи суддями розглядатися не можуть.

Порушення таємниці наради суддів - істотне порушення кримінального процесуального закону, в наслідок якого вирок має бути скасовано.

В ході апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що відповідно до журналу судового засідання від 16.03.2018 (т.1 а.с. 186) головуючий суддя Кваша І.М. видалилася до нарадчої кімнати для ухвалення вироку відносно ОСОБА_8 о 09:10:40 год., і вийшла з нарадчої кімнати для проголошення вироку 19.03.2018 о 08:16:56 год., про що свідчить журнал судового засідання від 19.03.2018 (т.1 а.с. 187).

Я вбачається з Єдиного реєстру судових рішень, суддею Чорнобаївського районного суду Черкаської області Квашею І.М. 16.03.2018 ухвалено 7 рішень. З вказаного переліку, судова справа за №709/483/18 перебувала на розгляді в апеляційному суді Черкаської області, та згідно відомостей автоматизованої системи документообігу суду, ухвала про призначення підготовчого судового засідання по даній справі винесена суддею Квашею І.М. 16.03.2018, і надіслана до Єдиного реєстру судових рішень того ж дня о 17:49:59 год., тобто в період її перебування в нарадчій кімнаті по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_8.

Вказані обставини свідчать про порушення таємниці нарадчої кімнати, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та безумовною підставою для скасування вироку Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19 березня 2018 року щодо ОСОБА_8, і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, 15.03.2018 в судових дебатах не було надано слово потерпілій ОСОБА_11, оскільки цього дня було вирішено проводити судове засідання без її участі, а перед судовими дебатами не було з’ясовано думку учасників процесу щодо можливості закінчення з’ясування обставин справи та переходу до судових дебатів без потерпілої ОСОБА_11, чим порушено її права, передбачені ч.2 ст. 56 КПК України.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що вирок районного суду постановлений з істотними порушеннями вимог КПК України, тому підлягає до скасування з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого слід з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального законодавства прийняти законне та обґрунтоване рішення.

За наявності вказаних підстав для скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів не входить в обговорення вищенаведених доводів, викладених в апеляційних скаргах начальника Чорнобаївського відділу Золотоніської місцевої прокуратури ОСОБА_13 та представника потерпілих захисника ОСОБА_12 в інтересах потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11, і вважає, що вони повинні бути враховані місцевим судом та їм надана відповідна оцінка під час нового розгляду даного кримінального провадження.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 420 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги начальника Чорнобаївського відділу Золотоніської місцевої прокуратури ОСОБА_13 та представника потерпілих захисника ОСОБА_12 в інтересах потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11 – задовольнити частково.

Вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19 березня 2018 року щодо ОСОБА_8 - скасувати, і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :