Постанова № 81295266, 18.04.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/570/19Головуючий по 1 інстанції - Мельник І.О. Категорія: 304000000 Доповідач в апеляційній інстанції - Вініченко Б.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року Апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Вініченка Б.Б., Новікова О.М., Храпка В.Д.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 січня 2019 року (повний текст рішення складено 08 лютого 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» про зобов'язання укласти договір та провести перерахунок, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2018 року позивач звернулася до суду даним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що вона є власником нежилого вбудовано-прибудованого офісного приміщення, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1. В приміщенні встановлені опалювальні прилади, які під'єднані до внутрішньо будинкової системи опалення відповідно до робочого проекту обладнання комерційного вузла обліку АДРЕСА_1.

Протягом періоду з лютого 2015 року по даний час, ПАТ «Черкаське хімволокно» позивачу, як споживачу, надаються послуги з централізованого опалення для забезпечення умов перебування осіб в зазначеному нежилому приміщенні відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил без укладення відповідного договору на надання послуг з централізованого опалення, що є порушенням вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

ПАТ «Черкаське хімволокно» при фактичному наданні послуг з централізованого опалення ухиляється від обов'язку, передбаченого положеннями вищевказаного Закону, щодо підготовки та укладення зі споживачем договору на надання послуг з централізованого опалення згідно з типовим договором.

ОСОБА_3 вказує, що 31 січня 2018 року на адресу відповідача нею було направлено для підписання два підписаних нею примірники проекту типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення від 31.01.2018 року, складеного у відповідності до форми та змісту типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.

Разом з тим, направлені позивачем проекти договору зі сторони ПАТ «Черкаське хімволокно» не підписані і їй не повернуті. Відповідач ухиляється від укладення договору про надання послуг з централізованого опалення.

Крім того, зазначає, що 28 лютого 2018 року відповідач звертався до Соснівського районного суду м. Черкаси із заявою про видачу судового наказу про стягнення боргу за надані послуги з централізованого опалення. Виходячи з тексту самої заяви відповідач протягом періоду з лютого 2015 року по квітень 2017 року надавав послуги з централізованого опалення. Протягом зазначеного періоду відповідачем надано послуг з централізованого опалення в обсязі 13,84 Гкал, що відповідає показникам лічильника. Відповідачем зазначено, що для визначення вартості наданих послуг ним застосовувались тарифи, встановлені відповідно до постанов НКРЕКП №151 від 31.01.2015 року, №321 від 27.02.2015 року, №1757 від 29.09.2016 року, №3225 від 29.12.2015 року, №2126 від 02.12.2016 року, №151 від 01.02.2017 року.

Відповідно до зазначених постанов НКРЕКП, регулятором відповідачу встановлювалися тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення). Тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання встановлюються у відповідності до Закону України «Про теплопостачання», на теплову енергію, як товар, яка постачається споживачам теплової енергії для використання її в господарських чи технологічних цілях.

Вказує, що позивач являється споживачем послуг з централізованого опалення, так як отримує цю послугу з метою забезпечення умов перебування осіб у нежитловому приміщенні, розташованого у АДРЕСА_1 відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Таким чином, відповідачем протягом періоду з лютого 2015 року по квітень 2017 року включно були надані позивачу послуги з централізованого опалення в обсязі 13,84 Гкал, а при розрахунку вартості наданих послуг були застосовані тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а не тарифи на послуги з централізованого опалення.

На підставі викладених обставин, ОСОБА_3 просила суд визнати укладеним Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення від 31.01.2018 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Черкаське хімволокно», який відповідає вимогам типового договору, затвердженого постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630; зобов'язати ПАТ «Черкаське хімволокно» провести перерахунок вартості послуг з централізованого опалення в обсязі 13,84 Гкал, наданих протягом періоду з лютого 2015 року по квітень 2017 року включно з урахуванням встановлених тарифів на послуги з централізованого опалення.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 січня 2019 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано укладеним з 02.02.2018 року між ПАТ «Черкаське хімволокно» та ОСОБА_3 Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання ходової та гарячої води і водовідведення.

Зобов'язано ПАТ «Черкаське хімволокно» провести перерахунок вартості наданих ОСОБА_3 в нежитловому офісному приміщенні, розташованому за адресою вул. Хрещатик, 208 у м. Черкаси, протягом періоду з лютого 2015 року по квітень 2017 року включно, послуг з централізованого опалення для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії, встановлених для ПАТ «Черкаське хімволокно» НКРЕКП.

Стягнуто з ПАТ «Черкаське хімволокно» на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 3 350 грн.

Стягнуто з ПАТ «Черкаське хімволокно» на користь держави судовий збір в сумі 1409, 60 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що нежитлове офісне приміщення ОСОБА_3 розташоване в житловому багатоквартирному будинку, який приєднаний до системи централізованого опалення і зазначене приміщення опалюється за рахунок приєднання до відповідних внутрішньо будинкових систем, а тому, у відповідача, як у надавача послуг з централізованого опалення, існує обов'язок укласти з позивачем, як з кінцевим споживачем послуг, договір про надання житлово-комунальних послуг (послуг з централізованого опалення), який повинен відповідати формі та змісту (умовам) типового договору про надання послуг ц централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази використання позивачем в офісному приміщенні теплової енергії саме для господарських і технологічних потреб, де її застосування можливе, а саме: для опалення (надання послуг з централізованого опалення), підігріву питної води (надання послуг централізованого постачання гарячої води), інших господарських і технологічних потреб (використання, наприклад, у промисловому виробництві).

Також судом першої інстанції зазначено, що фактично, надавши протягом лютого 2015 року по квітень 2017 року ОСОБА_3 послуги з централізованого опалення в обсязі 13,84 Гкал ПАТ «Черкаське Хімволокно» визначило вартість наданих послуг не за встановленими тарифами на послуги з централізованого опалення, а за встановленими тарифами на теплову енергію, а тому відповідач повинен провести перерахунок вартості наданих протягом вказаного періоду послуг з централізованого опалення з врахуванням встановлених НКРЕКП тарифів на послуги з централізованого опалення.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, то відмовляючи у його задоволенні, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка дізналася про порушення своїх прав, за захистом яких вона звернулася до суду, в 2018 році, а тому на момент подання позовної заяви до суду строк загальної позовної давності не сплинув.

В апеляційній скарзі ПАТ «Черкаське Хімволокно» посилаючись на необ'єктивність, необґрунтованість та незаконність рішення суду, ухвалення його з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні всіх обставин у справі, просило апеляційний суд його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що договір №544 про постачання теплової енергії в гарячій воді між позивачем та відповідачем від 01.01.2005 року не був розірваний у передбаченому цим договором порядку. При цьому, позивачем отримувались надані послуги.

Крім того, ПАТ «Черкаське хімволокно» вказувало, що посилаючись на спеціальне законодавство у сфері правовідносин з надання житлово-комунальних послуг та Порядок формування тарифів на теплову енергію, виробництво, транспортування та постачання, послуги централізованого опалення і постачання гарячої води, затверджений постановою КМУ від 01.06.2011 року №869 суд першої інстанції не врахував та не з'ясував особливість застосування сформованих тарифів та їх існуючу класифікацію по суб'єктам (споживачам) згідно постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

А саме оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами «для населення» здійснюють власники/користувачі житлового будинку, квартири, інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, за умови їх використання виключно для постійного проживання, а для власників нежитлових приміщень застосовуються тариф як для «інших споживачів», які і були застосовані до позивача як до власника нежитлових приміщень.

Згідно п. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630 централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.

Тобто зазначена норма стосується виключно житлових приміщень квартир та будинків садибного типу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказувала на те, що правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем з 01.01.2005 року регулюються положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630.

Законом України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» розмежовуються «тарифи на теплову енергію» і «тарифи на послуги з централізованого опалення». Враховуючи те, що позивач протягом спірного періоду була споживачем послуг з централізованого опалення, які надавалися відповідачем, то вартість наданих комунальних послуг (опалення) повинна обраховуватися виходячи з розміру затверджених тарифів.

Протягом спірного періоду відповідачу Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг затверджувалися лише тарифи на послуги з централізованого опалення для категорії споживачів «населення», для затвердження НКРЕКП тарифів для інших категорій споживачів даної послуги відповідач відповідних документів не подавав, а НКРЕКП в свою чергу тарифів на послуги з централізованого опалення для інших категорій споживачів не затверджувала. Чинним законодавством не передбачено право надавача послуг з централізованого опалення при визначенні вартості наданих послуги застосовувати будь-які затверджені тарифи та інші послуги (тариф на послуги з централізованого постачання гарячої води) чи тарифи на продаж теплової енергії.

З огляду на наведене, відповідач повинен був для визначення вартості наданих протягом спірного періоду позивачу послуг з централізованого опалення застосовувати затвердженні відповідно до законодавства тарифи на послугу з централізованого опалення для категорії споживачів «населення».

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає даним вимогам закону.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є власником нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке розташоване у багатоквартирному житловому будинку, набуте на підставі договору дарування №2151 від 06.04.2001 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.02.2018 року.

Відповідно до схеми трубопроводів системи опалення даного приміщення, яка погоджена відповідачем 13.07.2001 року, система опалення офісного приміщення позивача складається з радіаторів, труб та лічильника тепла та під'єднана до внутрішньо будинкової системи багатоквартирного житлового будинку.

Внутрішньо будинкова система багатоквартирного житлового будинку під'єднана до місцевої (розподільчої) теплової мережі ПАТ «Черкаське хімволокно», яке є надавачем послуг з централізованого опалення в даному будинку.

З метою врегулювання правовідносин з відповідачем, як з надавачем послуг з централізованого опалення, 31.01.2018 року позивач направила на адресу відповідача два примірника підписаного нею Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою КМУ від 21.07.2005 року №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».

02 лютого 2018 року відповідач отримав письмову пропозицію ОСОБА_3 щодо укладення Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, про що свідчать дані з сайту ПАТ «Укрпошта» про доставлення поштового відправлення №1800208090879. Однак договір до цього часу ним не підписаний.

Заперечуючи проти позову в апеляційній скарзі ПАТ «Черкаське хімволокно» вказувало на наявність укладеного між сторонами Договору № 544 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2005 року.

Перевіривши доводи сторін у справі, встановивши дійсні правовідносини, які склалися між сторонами, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Тобто, зазначеною нормою визначено, що теплова енергія як товар не використовується для її безпосереднього споживання споживачами комунальних послуг (зокрема, власниками приміщень у багатоквартирному будинку), а визначає перелік саме господарських і технологічних потреб, де її застосування можливе, а саме: для опалення (послуг з централізованого опалення), підігріву питної води (послуг централізованого постачання гарячої води), інших господарських і технологічних потреб (використання, наприклад, у промисловому виробництві).

Також статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що місцева (розподільча) теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Тобто зазначеною нормою визначено ще одну обов'язкову ознаку споживача теплової енергії, а саме: споживачем теплової енергії може бути особа (ОСББ, житлово-комунальні організації, виконавці послуг), теплоспоживче обладнання якої (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввод приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

З огляду на зазначене вище (за умови технічної можливості для приєднання внутрішньобудинкових мереж, теплоспоживчого устаткування до місцевої (розподільчої) теплової мережі) до споживачів теплової енергії відносяться, зокрема, власники/балансоутримувачі будинків (споруд), будинки яких приєднані до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

Слід зазначити, що відповідно статті 1 Закону України «Про теплопостачання» саме споживачі та постачальники теплової енергії є суб'єктами відносин у сфері теплопостачання і, як наслідок, відносини у цій сфері встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Частиною четвертою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 1 Правил № 1198 вони визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії. Правила є обов'язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії (пункт 2 цих Правил).

Згідно з пунктом 3 Правил № 1198, споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (пункт 4 Правил № 1198).

Відповідно до пункту 7 Правил № 1198 усі системи теплопостачання і теплоспоживання повинні бути забезпечені вузлами обліку відповідно до затверджених технічних умов і проектів.

Пунктом 17 Правил № 1198 визначено, що для обліку, відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, або ті, що пройшли державну метрологічну атестацію.

З огляду на відсутність затвердженого типового договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії такий договір повинен укладатися зі споживачем, теплоспоживче обладнання якого (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввод приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі, за наявності у споживача приладу обліку теплової енергії. При цьому такий договір повинен укладатися з урахуванням норм законодавства, що регулюють відносини у сфері теплопостачання (Закон України «Про теплопостачання», Правила № 1198) та з дотриманням процедури укладення договорів, визначеної главою 53 ЦК України.

Відносини зі споживання теплової енергії фізичними особами, що мають статус суб'єкта господарювання, та/або юридичними особами, житлові/нежитлові приміщення яких розмішені у складі багатоквартирного будинку і які є її кінцевими споживачами, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (у цій справі Законом від 24 червня 2006 року № 1875-IV). Обов'язковим для учасників таких відносин є укладення договору відповідно до типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2006 року № 1875-IVспоживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; внутрішньобудинкові системи - це мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди.

У пункті 2 Правил № 630 застосовуються, зокрема, такі терміни: централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання; централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Тобто зазначеними нормами визначено обов'язкову ознаку споживача послуг, а саме: споживачем послуг може бути фізична/юридична особа, відповідне обладнання приміщення якої приєднане або має технічні можливості для приєднання до відповідних внутрішньобудинкових систем.

Таким чином, до споживачів послуг відносяться фізичні/юридичні особи - власники жилих/нежилих приміщень, відповідне обладнання яких приєднане до внутрішньобудинкових систем.

Отже, якщо відповідне устаткування житлових/нежитлових приміщень, що належать власникам таких приміщень, приєднане до внутрішньобудинкових систем, то власники таких приміщень є споживачами послуг та суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг.

Слід зазначити, що внутрішньобудинкові системи не відносяться до місцевої (розподільчої) теплової мережі (обґрунтовано вище), що ще раз підтверджує те, що постачальник теплової енергії не здійснює постачання теплової енергії власникам жилих/нежилих приміщень, обладнання яких приєднані до відповідних внутрішньобудинкових систем.

Як зазначено вище, відносини у сфері житлово-комунальних послуг встановлюються шляхом укладення договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг між власником / балансоутримувачем/ управителем будинку (ОСББ, житлово-комунальні організації, виконавці послуг) та кінцевими споживачами (споживачами послуг) - власниками житлових/нежитлових приміщень. Такий договір укладається його сторонами з урахуванням, зокрема, норм та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у цій справі Законом від 24 червня 2006 року № 1875-IV) та Правил № 630.

Принцип свободи договору закріплений у статтях 6, 627 ЦК України, який полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежним.

У тих випадках, коли актом цивільного законодавства передбачена обов'язковість положень цього акта для сторін договору, сторони не вправі відступити від їх положень (частина третя статті 6 ЦК України).

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини третьої статі 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Нежитлове приміщення позивача розташоване в житловому багатоквартирному будинку, який приєднаний до системи централізованого опалення; спірне приміщення опалюється відповідачем, а тому колегія суддів вважає, що у відповідача як у кінцевого споживача існує обов'язок укласти з позивачем договір про надання саме житлово-комунальних послуг, який повинен відповідати формі та змісту (умовам) типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Вказане узгоджується із роз'ясненнями викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №904/7024/17 від 06 листопада 2018 року.

Також зазначене підтверджується із інформації викладеної в листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 08.04.2015 року №3295/15/61-15.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься договір №544 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2005 року укладений між ВАТ «Черкаське хімволокно» відокремленим підрозділом «Черкаська ТЕЦ» та ОСОБА_3, у відповідності до умов якого енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказувала на те, що незважаючи на укладення 01.01.2005 року між нею та відповідачем договору № 544 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідач з січня 2005 року фактично надавав послуги з централізованого опалення. Тобто було укладено удаваний договір, яким правовідносини купівлі-продажу теплової енергії було приховано правовідносини надання послуг з централізованого опалення, які фактично існували між позивачем та відповідачем.

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочну, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Тобто за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.

Колегія суддів вважає твердження позивача щодо удаваності укладеного 01.01.2005 року між сторонами договору про постачання теплової енергії в гарячій воді необґрунтованими та такими, що не підтверджуються жодними належними доказами у справі.

Разом з тим, пунктами 10.1, 10.4 вказаного договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2005 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено письмово однією із сторін.

Як зазначено вище, 31 січня 2018 року ОСОБА_3 направила ПАТ «Черкаське хімволокно» листа з проектом договору про надання послуг з централізованого опалення для його підписання, чим фактично заперечила проти укладеного договору №544 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2005 року.

Враховуючи умови договору від 01.01.2005 року та надіслання листа позивачем 31 січня 2018 року, колегія суддів вважає, що договір про надання теплової енергії в гарячій воді фактично був пролонгований на 2018 рік. Проте, колегія суддів приходить до висновку, що направивши даного листа та звернувшись до суду з даним позовом позивач фактично заявила про відмову від пролонгації договору на наступний термін, а тому необхідно дійти висновку про припинення його дії на 2019 рік.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання про можливість часткового задоволення вимог позивача щодо зобов'язання відповідача укласти на основі типової форми, договір від 31.01.2018 року про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, однак з 01.01.2019 року.

Щодо вимог позовної заяви в частині проведення перерахунку вартості послуг з централізованого опалення в обсязі 13,84 Гкал, наданих позивачу протягом періоду з лютого 2015 року по квітень 2017 року з урахуванням встановлених тарифів на послуги з централізованого опалення, то колегія суддів, перевіряючи вказані вимоги враховує наступне.

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» тарифи на комунальні послуги - тарифи на теплову енергію (крім тарифів на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, а також тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з перероблення та захоронення побутових відходів, а також тарифи на послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для суб'єктів, які є виконавцями цих послуг.

Положеннями Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 869 (далі - Порядок № 869), визначається механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води.

Відповідно до вказаного Порядку № 869 тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання - вартість вироблення, транспортування та постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, витрат на відшкодування втрат, планованого прибутку; тарифи на надання послуг з централізованого опалення - вартість надання одиниці послуги з централізованого опалення відповідної якості, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих витрат, витрат на відшкодування втрат, планованого прибутку.

Таким чином із вказаних приписів вбачається, що дійсно існує законодавче розмежування тарифів на теплову енергію та тарифів на надання послуг з централізованого опалення з відмінностями у їх формуванні, що встановлено у Порядку № 869.

Разом з тим, вимога позивача про здійснення перерахунку за період з лютого 2015 року по квітень 2017 року до задоволення не підлягає, зважаючи на те, що у зазначений період між сторонами діяли договірні відносини, які регулювалися умовами договору № 544 від 01.01.2005 року.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 7 вказаної статті передбачено, що якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 2 пункту 36 Постанови ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

У зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги ПАТ «Черкаське хімволокно», відповідачу підлягають компенсації судові витрати за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 057, 20 грн. Оскільки ОСОБА_3, як споживач, звільнена від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», тому судові витрати товариства повинні компенсуватися за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Позивачем надано як в суд першої інстанції, так і в суд апеляційної інстанції Договори про надання правової допомоги адвокатом Терентьєвим О.М., в яких міститься опис робіт виконаних адвокатом (в суді першої інстанції на суму 3350 грн, в суд апеляційної інстанції в розмірі 3800 грн) та квитанції про їх оплату позивачем.

Таким чином, витрати на послуги адвоката понесені ОСОБА_3, також підлягають до часткової компенсації за рахунок відповідача у сумі 3 575 грн.

Керуючись ст. ст. 268, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» - задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 січня 2019 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» про зобов'язання укласти договір та провести перерахунок задовольнити частково.

Визнати укладеним з 01.01.2019 року між Приватним акціонерним товариством «Черкаське хімволокно» та ОСОБА_3 договір від 31.01.2018 року про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

В іншій частині позову відмовити.

Компенсувати Приватному акціонерному товариству «Черкаське хімволокно» судовий збір в розмірі 1 057, 20 грн за рахунок держави.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» на користь ОСОБА_3 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 3 575 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 квітня 2019 року.

Судді: