Рішення № 81294917, 19.04.2019, Соснівський районний суд м. Черкас

Рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 712/10654/18

Провадження 2/712/278/19

10 квітня 2019 року м.Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді – Марцішевської О.М.

за участю секретаря судового засідання – Олефіренко В.В.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання особи таким, що втратив право користування житловим приміщенням зі зняттям з реєстрації за місцем проживання та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення в житлове приміщення, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2018 року позивач ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_2 (пров.Маяковського,11, м.Черкаси), посилаючись на те, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку по пров.Маяковського,11 в м.Черкаси, що підтверджується свідоцтвом на право власності в порядку спадкування за законом, засвідченого державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, який зареєстровано 31.08.2018 в реєстрі №1-8071 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Згідно довідки з місця проживання та про склад сім"ї №1120 від 04.09.2018, виданої головою комітету самоорганізації населення "Благовісний" ОСОБА_5, у вказаній частині будинку зареєстрований, але фактично не проживає в період з 20.12.2017 по даний час відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 Факт не проживання відповідача за адресою: пров.Маяковського,32 м.Черкаси підтверджується актом опитування сусідів №1119 від 04.09.2018, завіреного підписами керівництва комітету самоорганізації населення мікрорайону "Благовісний". Просить суд визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: 1/2 частини житлового будинку за адресою: м.Черкаси, пров.Маяковського,11; примусово зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: пров.Маяковського,11, м.Черкаси.

У січні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про вселення в жиле приміщення, в обгрунтування якої вказував, що з листопада 1999 року по 20.06.2016 ОСОБА_2 проживав однією сім"єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 20.06.2016 ОСОБА_6 померла, спадкоємцями за законом після смерті якої є її син ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловік померлої. Під час спільного проживання з померлою 08.05.2015 за спільні кошти ними було придбано на підставі договору купівлі-продажу 47/100 частини будинку та земельну ділянку площею 0,0244 га, кадастровий номер 7110123700:03:014:0078 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: пров.Маяковського,11 в м.Черкаси, власником було оформлено ОСОБА_6 Протягом всього часу спільного проживання будинок по пров.маяковського,11 в м.Черкаси був добудований та приведений у більш придатний для проживання стан. ОСОБА_2 вселився у вказаний будинок зі згоди ОСОБА_6 та постійно в ньому проживав, однак після смерті останньої її син ОСОБА_1 не погоджується з його фактом проживання у вказаному будинку та перешкоджає його вселенню. В подальшому, ОСОБА_1 став власником домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.08.2018, яке видане після смерті ОСОБА_6 На даний час ОСОБА_1 постійного місця проживання не має та у зв"язку із відмовою ОСОБА_1 у його вселенні проживає тимчасово у своїх друзів. У зв"язку з викладеним, ОСОБА_1 просить суд зобов"язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 житловим будинком за адресою: пров.Маяковського,11, м.Черкаси шляхом вселення його до даного житлового будинку та передачі дублікату ключа від нього; стягнути судові витрати.

У відзиві на позов відповідач вважає позовні вимоги позивача необгрунтованими, оскільки був вселений до спірного житла в період проживання однією сім'єю з колишнім власником, матір'ю позивача ОСОБА_6, яка померла 20.06.2016р, за період спільного проживання з останньою за спільні кошти здійснили поліпшення спірного житла, також відповідач не забезпечений іншим житлом та ОСОБА_1 як спадкоємець ОСОБА_6 успадкував також усі її права та обов'язки, у тому числі згоду попереднього власника на проживання та реєстрацію відповідача у спірному помешканні.

У відзиві на зустрічний позов позивач заперечив зустрічні вимоги відповідача, зазначив, що спір між сторонами з приводу набуття у власність частини спірного житла відповідачем у період проживання з попереднім власником однією сім'єю вирішувався судом та рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 06.06.2018р. відмовлено відповідачу у даному позові та вказане судове рішення набрало законної сили, встановлені цим рішенням факти не потребують доведення. Вказав, що відповідач з грудня 2017 року вивіз все своє майно та виселився з спірного будинку, також позивач не є за законом зобов'язаний зберігати право користування відповідачем спірним житлом.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив задоволити, зустрічний позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у позові та відзиві на зустрічний позов.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні, зустрічний позов підтримали, просили задовольнити з підстав, викладених у відзиві на первісний позов та зустрічному позові.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Заслухавши сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку по пров.Маяковського,11 в м.Черкаси, що підтверджується свідоцтвом на право власності в порядку спадкування за законом, засвідченого державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, який зареєстровано 31.08.2018 в реєстрі №1-8071 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Згідно довідки з місця проживання та про склад сім"ї №1120 від 04.09.2018, виданої головою комітету самоорганізації населення "Благовісний" ОСОБА_5, у вказаній частині будинку зареєстрований, але фактично не проживає в період з 20.12.2017 по даний час відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

Факт не проживання відповідача за адресою: пров.Маяковського,32 м.Черкаси підтверджується актом опитування сусідів №1119 від 04.09.2018, завіреного підписами керівництва комітету самоорганізації населення мікрорайону "Благовісний".

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 дала покази про те, що є знайомою ОСОБА_2 з 1992, останній проживав за життя ОСОБА_6 у будинку по про.Маяковського, а після її смерті від ОСОБА_2 знає про те, що останньому позивач перешкоджає проживанню у вказаному будинку.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Соснівського районного суду від 06.06.2018 року, залишеним без зміни постановою апеляційного суду Черкаської області від 21.08.2018 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на майно, як на частку в спільній сумісній власності, виключення майна зі складу спадщини. Судовими рішеннями встановлено недоведеність факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_6, яка померла 20.06.2016 року, зокрема що у ОСОБА_2 з померлою були саме сімейні відносини і що він надавав кошти на придбання будинку за адресою: пров.Маяковського,11 в м.Черкаси. Встановлені вказаними рішеннями суду факти не підлягають доведенню згідно ч.4 ст.82 ЦПК України.

Суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпоряджання своїм майном, відповідно до ст.391 ЦК України.

За змістом частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст прав власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ст. 319 ч. 7 ЦК України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Глава 28 ЦК України визначає житловий будинок як об'єкт права власності, а відповідно до ст. 321 ч. 1 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Передбачений статтею 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

Згідно п.33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист власності та інших речових прав", застосовуючи положення ст. 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391,396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

Відповідно до Житлового кодексу Української РСР та позиції Верховного суду України (постанови: № 6-158цс14 від 05.11.2014 року; №6-2931цс16 від 15.05.2017 року; № 6-709цс16 від 16.11.2016 року) члени сім'ї колишнього власника майна не користуються тими ж правами і не мають права проживати у володінні нового власника без його дозволу.

Чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом особами, які заселилися до нього зі згоди колишнього власника, у випадку зміни власника.

Виникнення права осіб на користування житлом та обсяг цих прав залежить від наявності у особи, зі згоди якої вони вселилися, права власності на це житло, а отже, припинення права власності цієї особи на житло припиняє право осіб, які з її згоди були вселені, на користування житлом.

Суд вважає, що право відповідача, який не є власником спірного житлового будинку, на користування ним було похідним від прав колишнього власника цього житлового будинку, а з припиненням його права власності, припинилося й право відповідача на користування житлом.

Доводи відповідача про те, що іншим житлом він не забезпечений, а відповідач як спадкоємець ОСОБА_6 успадкував також обов'язок за згодою попереднього власника на проживання та реєстрацію відповідача у спірному помешканні суд вважає такими, що не обгрунтовують заперечення проти первісного позову, виходячи з такого.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.1 ст.1237 ЦК України заповідач має право зробити у заповіті заповідальний відказ.

Відповідно до ч.2 ст.1238 ЦК України на спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира або інше рухоме або нерухоме майно, заповідач має право покласти обов'язок надати іншій особі право користування ними. Право користування житловим будинком, квартирою або іншим рухомим або нерухомим майном зберігає чинність у разі наступної зміни їх власника.

Згода на вселення відповідача до спірного будинку була надана власником будинку на той час ОСОБА_6, яка не була за законом чи договором зобов’язаною забезпечувати житлом ОСОБА_2 Отже така згода не була обов’язком ОСОБА_6 за її життя, а відтак і не перейшла у спадок, також останньою не залишено заповідального відказу про покладання на позивача обов’язку надати відповідачу право проживати в успадкованому будинку.

Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для висновку, що після смерті матері до позивача в порядку спадкування перейшов обов’язок надати право користування відповідачу спірним будинком.

Оцінивши наявні у справі докази, суд доходить висновку, що приходить до висновку, що право користування спірним будинком відповідача припинилось внаслідок смерті 20.06.2016 року ОСОБА_6, зі згоди якої відповідач був вселений, тому позовні вимоги про визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом, підлягають до задоволення, оскільки позивач не є за законом зобов’язаний забезпечувати житлом відповідача, однак відповідач відмовляється знятись з реєстрації, чим створює позивачу перешкоди у користуванні спірним житлом шляхом обмеження у користуванні власністю без законних підстав. В іншій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення оскільки захисту підлягають порушені, оспорені або не визнані права позивача, в зв'язку з чим захист прав не може здійснюватись на майбутнє.

Зустрічний позов ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком не підлягає до задоволення, оскільки відсутність у останнього суб'єктивного права, на захист якого у січні 2019 року поданий зустрічний позов, не породжує для останнього і права на захист.

Керуючись п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-УІІІ «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст. 4,7,10,81,141, 263-266, 280-282 ЦПК України, ст.319 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання особи таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання задоволити частково.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування 47/100 частиною житлового будинку по пров.Маяковського, 11, м.Черкаси.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом вселення та передачі дублікату ключа від житлового будинку по пров.Маяковського,11, м.Черкаси.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через місцевий суд (з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Дата складення повного судового рішення 19 квітня 2019 року

Позивач : ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_2) .

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, м.Черкаси, пров.Маяковського,11)