Рішення № 81293883, 19.04.2019, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1058/18

провадження № 2/631/413/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2019 року селище міського типу ОСОБА_1

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

за участю:

секретаря судового засідання Євсюкової О. В.

заочно та усно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 «Про стягнення боргу кредитором спадкодавця»,-

в с т а н о в и в:

У серпні 2018 року до суду надійшла позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» до до ОСОБА_3 та ОСОБА_3 «Про стягнення боргу кредитором спадкодавця», на обґрунтування якої позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 25.01.2012 року ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 1800,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 01.01.1900 року. 06.04.2014 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується ухвалою суду про смерть від 16.12.2016 року. Згідно статей 608, 1218, 1219, 1268 Цивільного кодексу України спадкоємці ОСОБА_4 померлого мали право подати заву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 06.04.2014 року по 06.10.2014 року. Спадкоємцями, які постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_3 На виконання вимог вищезазначеної норми закону позивачем 19.12.2017 року була направлена претензія кредитора до Нововодолазької державної нотаріальної контори. 03.03.2018 року позивачем було отримано відповідь Нововодолазької державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ “Приватбанк”. Згідно частини 3 статті 1296 Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. 15.07.2018 року до спадкоємців, ОСОБА_2, ОСОБА_3 було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред'явив свої вимоги, але ніякий дій не було виконано. Станом на дату смерті ОСОБА_4 заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 25.01.2012 року становить — 14745,30 гривень, яка складається з наступного: 1515,85 гривень - заборгованість за кредитом; 13229,45 гривень - заборгованість за відсотками. Тому просили стягнути з відповідачів на користь позивача зазначену суму та судові витрати /а. с. 2 – 4/.

Розпорядженням керівника апарату суду ОСОБА_5 № 703 від 13.09.2018 року призначено повторний автоматизований розподіл справи й згідно відповідного протоколу, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, справу передано на розгляд головуючого судді Мащенко С. В.

Представник позивача ОСОБА_6, що діє на підставі довіреності № 8332-К-Н-О, виданої 31.08.2017 року Виконуючою обов’язки Голови Правління банка ОСОБА_7 із строком дії до 31.12.2019 року, у судове засідання не з’явилась, про дату, час і місце цього засідання повідомлялась належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи не надала, але скористалась правом, визначеним частиною 3 статті 211 цивільного процесуального кодифікованого закону України, й звернулась до суду із відповідним письмовим клопотанням про розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи (а. с. 58, 63).

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання також не з’явилася, про час та місце розгляду справи була сповіщена своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за її відсутності не надавала.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явивсяя, про час та місце розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності не надавав.

Відповідно до змісту частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, а згідно частини 3 статті 211 цього ж кодексу особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у представника позивача свідчить відповідна заява, долучена до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання представником позивача особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України у зв’язку із неявкою в судове засідання відповідачів, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, і від яких не надійшло заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд вирішив можливим справу розглядати на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення, про що не заперечував представник позивача.

В той же час із змісту частини 1 статті 279 зазначеного кодексу вбачається, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними в цій главі.

Здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об’єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з’ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд – у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій ОСОБА_1 та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Оскільки на цей час Валківський окружний суд свою діяльність не розпочав, справа перебуває на розгляді належного суду.

Згідно приписів частини 1 та 2 статті 274 Цивільного процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: малозначні справи, справи, що виникають з трудових правовідносин, а також будь-які інші справи, віднесені до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині 4 цієї норми права, а саме:

1)тих, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя;

2)щодо спадкування;

3)щодо приватизації державного житлового фонду;

4)щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу;

5)в яких ціна позову перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

6)інші вимоги, об’єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 – 5 цієї частини.

При цьому частина 6 статті 19 зазначеного цивільного процесуального кодифікованого закону України визначає, що малозначними справами є:

-справи, у яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

-справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

-

З огляду на предмет позову та ураховуючи відповіді на питання, які слід вирішити при визначенні порядку розгляду справи, в ухвалі суду, постановленій 12.03.2019 року у складі судді Мащенко С. В., визначено, що цю справу слід розглянути у порядку спрощеного позовного провадження, про що не заперечували сторони, так як в наданій в ухвалі час не надали заперечень проти обраного порядку.

Отже, відповідно до приписів частини 1 статті 279 Цивільного процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними в главі 10 вказаного кодексу України.

Отже, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно частини 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами чинного Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору б/н від 25.01.2012 року ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 1800,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості (а. с. 7 – 31).

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статей 526, 527 та 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ухвали Нововодолазького районного суду Харківської області від 16.12.2016 року 28.07.2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення з заборгованості за кредитним договором № б/н від 25.01.2012 року у розмірі 18458,24 гривень та провадження у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 «Про стягнення заборгованості» закрито у зв’язку зі смертю відповідача (а. с. 36).

Згідно статті 1218 Цивільного кодексу України - До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статей 608, 1218, 1219 вищезазначеного кодексу, у зв'язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов'язання, які нерозривно пов'язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися у наслідок його смерті.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи — її спадкоємців; таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржників за зобов'язанням.

Згідно частини 1 статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (6 місяців від дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї.

Згідно паспорту громадянина України серія МН № 970448, виданого на ім’я ОСОБА_4, останній був зареєстрований та проживав за адресом: вулиця Жирікова, будинок № 54, село Ватутіне Нововодолазького району Харківської області (а. с. 32).

Згідно паспорту громадянина України серія СТ № 404855, виданого на ім’я ОСОБА_3, останній зареєстрований та проживає за адресом: вулиця Жирікова, будинок № 54, село Ватутіне Нововодолазького району Харківської області (а. с. 33 - 34).

Згідно паспорту громадянина України серія СТ № 404854, виданого на ім’я ОСОБА_2, остання зареєстрована та проживає за адресом: вулиця Жирікова, будинок № 54, село Ватутіне Нововодолазького району Харківської області (а. с. 35).

Таким чином спадкоємцями після померлого ОСОБА_4 є ОСОБА_3 та ОСОБА_3, які мали право подати заву про прийняття або про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_4

19.12.2017 року була направлена претензія кредитора до Нововодолазької державної нотаріальної контори (а. с. 40).

03.03.2018 року позивачем було отримано відповідь Нововодолазької державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ “Приватбанк” (а. с. 41).

Згідно частини 3 статті 1296 Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

15.07.2018 року до спадкоємців, ОСОБА_2, ОСОБА_3 було направлено лист-претензію. згідно яких позивач пред'явив свої вимоги, але ніякий дій не було виконано (а. с. 42 - 56).

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що загальна сума заборгованості за кредитним договором станом на 30.08.2018 року становить – — 14745,30 гривень, яка складається з наступного: 1515,85 гривень - заборгованість за кредитом; 13229,45 гривень - заборгованість за відсотками (а. с. 5 – 6).

Таким чином, аналізуючи наведені вище норми права та надані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог АТ КБ “Приватбанк” до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 98133,66 гривень.

Ухвалюючи рішення та повністю задовольняючи позов АТ КБ “Приватбанк” до ОСОБА_3 та ОСОБА_3“Про стягнення боргу кредитором спадкодавця”, суд вважає за необхідне вирішити згідно підпункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України питання про розподіл між сторонами по справі судових витрат.

Так, відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 141 зазначеного цивільного процесуального кодифікованого закону України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тоді як інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача, у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписи частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України передбачають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями), який встановлює правові засади справляння, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та його повернення.

Положеннями статті 1 зазначеного Закону визначено, що судовий збір – це збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Відповідно до змісту частини 1 й підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана

юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Із зазначеним позовом АТ КБ “Приватбанк” звернулось до суду у 2018 році.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб в Україні з 01 січня 2018 року встановлений в розмірі 1762 гривень відповідно до змісту статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” № 2246-VIII від 07.12.2017 року.

На виконання вимог частини 4 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» додав документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1762,00 гривень (а. с. 1).

Таким чином, з огляду на наведені норми закону, проаналізувавши всі наявні і досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог АТ КБ “Приватбанк” та можливість задоволення його позову повністю шляхом стягнення з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_3на користь позивача АТ КБ “Приватбанк” суму заборгованості в розмірі 14745,30 гривень та понесених й документально підтверджених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1762,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14 - 16, 202, 509, 526, 546, 611, 626, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 1, 3 - 6 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями), статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» № 2246-VIII від 07.12.2017 року (із змінами та доповненнями), пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року, та статтями 1 - 5, 10 - 13, 17 – 19, 23, 76 – 81, 89, 211, 214, частиною 3 статті 211, частиною 1 статті 223, пунктом 2 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтею 259, статтями 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 279, 280 – 289, частиною 1 статті 352, статтями 354 і 355 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями), -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 «Про стягнення боргу кредитором спадкодавця»– задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ “ПРИВАТБАНК” заборгованість за кредитним договором від 25.01.2012 року № б/н у розмірі 14745,30 гривень /чотирнадцять тисяч сімсот сорок п’ять гривень 30 копійок/.

Стягнути з ОСОБА_2, на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ “ПРИВАТБАНК” понесені ним та документально підтверджені судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 881,00 гривень /вісімсот вісімдесят одна гривня 00 копійок/.

Стягнути з ОСОБА_3, на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ “ПРИВАТБАНК” понесені ним та документально підтверджені судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 881,00 гривень /вісімсот вісімдесят одна гривня 00 копійок/.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Іншими учасниками судового процесу заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем або апеляційної скарги іншими учасниками справи, якщо їх не було подано, а у разі подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, що набрало законної сили, обов’язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_9 «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження (вулиця Грушевського, будинок № 1Д, місто Київ, 01001), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (14360570);

Відповідач: ОСОБА_2, місце проживання чи перебування (вулиця Жарікова, будинок № 54, село Ватутіне Нововодолазького району Харківської області, 63212), реєстраційний номер облікової картки платника податків (НОМЕР_1), паспорт громадянина України (СТ № 404854);

Відповідач: ОСОБА_3, місце проживання чи перебування (вулиця Жарікова, будинок № 54, село Ватутіне Нововодолазького району Харківської області, 63212), реєстраційний номер облікової картки платника податків (НОМЕР_2), паспорт громадянина України (СТ № 404855);

Рішення ухвалено, оформлено шляхом комп’ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя: С. В. Мащенко