Рішення № 81293709, 18.04.2019, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/2634/19

Провадження № 2/643/2650/19

18 квітня 2019 р. Московський районний суд м. Харкова

головуючого судді Ференчук О.В.

за участі секретаря Сліденко В.М.

розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому зазначив, що відповідно до наказу № 29-К від 03.03.2003 була прийнята у штат Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» на посаду інженера-конструктора відділу ВРЗАУ. Наказом № 12-К від 11.02.2019 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу ВРАЗУ Державного проектно- вишукувального та науково - дослідного інституту «Укренергомережпроект» згідно із ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін).

Заборгованість по заробітній платі ОСОБА_2 за період з вересня 2017 року по грудень 2018 року складає – 47 331,73 грн. З січня 2019 року по лютий 2019 р., згідно розрахункового листа становить 9056, 76 грн. Загальна заборгованість із заробітної плати, яку позивач просить стягнути на свою крписть становить 56388,49 грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача 2807,00 грн., середній заробіток на час затримки розрахунку та моральну шкоду в розмірі 25 000,00 грн.

Відповідно до ухвали суду від 22.02.2019 провадження у справі відкрито та справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судовому засіданні на 18.04.2019 року.

Відповідачем на адресу суду відзивну направлено не було.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 29-К від 03.03.2003 ОСОБА_1 була прийнята у штат Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» на посаду інженера-конструктора відділу ВРЗАУ.

№ 12-К від 11.02.2019 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу ВРАЗУ Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту згідно із ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін).

В порушення вимог ст. 116 КЗпП України, Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут «Укренергомережпроект» у день звільнення позивача не здійснив виплату нарахованої заробітної плати.

Як зазначено у заяві позивачем, на момент звернення до суду із вказаним позовом, заборгованість по заробітній платі відповідачем не виплачена. Крім того, на час розгляду справи, відповідачем не спростована інформація позивача щодо не здійснення з ним розрахунку по заробітній платі за вересень 2017- грудень 2018, яка підтверджена довідкою що видана ДПВНДІ «Укренергомережпроект».

Згідно довідки №34 від 28.01.2019 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_2 складає – 47 331,73 грн.

Станом на час розгляду справи, встановлено, що Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут «Укренергомережпроект» (код ЄДРПОУ: 00114092) не ліквідоване.

Згідно із ст.ст. 21, 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці» кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботу та її своєчасне одержання в повному обсязі.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно ч.1ст.21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч.1 ст.94. ч.5 ст.95 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку

При розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком (ст. 238 КЗпП України).

Згідно із ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Як передбачено ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Розраховуючи розмір заборгованості по заробітній платі за період з вересня 2017 по грудень 2018, суд виходить з наступного.

Відповідно до довідки про заборгованість, сума заборгованості по заробітній платі ДПВНДІ «Укренергомережпроект» перед ОСОБА_1 становить за вересень 2017-388,51 грн., за жовтень 2017- 1892,32 грн., листопад- 0,00 грн., грудень 2017-2781,22 грн., січень 2018- 3081,50 грн., лютий 2018 – 4257,22 грн., березень 2018- 3414,89 грн., квітень 2018 – 4419,84 грн., травень 2018- 909,85 грн., червень 2018 -3005,10 грн., липень 2018- 3374,41 грн., серпень 2018 -5052,60 грн., вересень 2018 -2810,49 грн., жовтень 2018 -6456,10 грн., листопад 2018 -3228,05 грн., грудень 2018 -2259,63 грн., а всього заборгованість із заробітної плати складає 47331,73 грн.

За таких обставин сума, що підлягає стягненню з ДПВНДІ «Укренергомережпроект» на користь ОСОБА_1 - заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі складає 47331 грн. 73 коп.

Позивач відповідно до позовної заяви просить стягнути в рахунок погашення заборгованості суму нарахованої та невиплаченої заробітної плати у розмірі 56388 грн. 49 коп. з включенням в рахунок заборгованості суми в розмірі 9056,76 грн. Проте зазначена сума заборгованості ДПВНДІ «Укренергомережпроект» перед ОСОБА_1 не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи та спростовується наявними у справі доказами, а саме: розрахунковим листом з січня 2019 року по лютий 2019 року, з якого не вбачається, що заборгованість в розмірі 9056,76 грн. існує, а відтак позовна заява підлягає частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості в сумі - 47331, 73 грн..

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Крім того, відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після предявлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до абзацу третього п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Пунктом п’ятим розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п. 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

В абзаці п’ятому п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Щодо розрахунок середнього заробітку за лютий 2019 року за виключенням розрахунку компенсації невикористаної відпустки, в цій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають у зв*язку з недоведеністю позивачем вимог щодо існування заборгованості за вказаний період.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 25000,00 грн., посилаючись на те, що йому були заподіяні моральні страждання, викликані тим, що він був позбавлений джерела існування, був змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини, великі душевні хвилювання були спричинені йому несплатою відповідачем загальнообов’язкових соціальних внесків, що підтверджене відомостями про застраховану особу, у зв’язку з чим він був позбавлений можливості отримувати допомогу по безробіттю з вини відповідача, так як не сплачувались протягом всього періоду поточного року соціальні внески.

На підставі ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз'яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4«Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з'ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Затримка виплати заробітної плати і не проведення розрахунку при звільненні є порушення законних прав позивача на отримання оплати за свою працю, яка сталась з вини підприємства.

Відсутність грошових коштів позбавляє особу на належне забезпечення своєї життєдіяльності, змінює спосіб його життя, вимагає докладати додаткові зусилля для влаштування свого побуту.

Однак, суд вважає, що позивач ні на стадії звернення до суду, ні в ході розгляду справи не довів розмір своїх вимог щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 25000,00 гривень.

Крім того, суд не бере до уваги посилання позивача на той факт, що через несплату ДПВНДІ «Укренергомережпроект» соціальних внесків (ЄСВ) через їх суперечливість матеріалам справи, оскільки позивач звільнений за наказом № 11.02.2019 року, до зазначеної дати був працевлаштований у ДПВНДІ «Укренергомережпроект», та до часу розгляду справи не мав підстав для отримання допомоги по безробіттю.

На підставі наведеного, керуючись принципом співмірності і справедливості, з урахуванням тривалості затримки нарахованої та невиплаченої заробітної плати суд вважає, що вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково в сумі 2000,00 гривень.

Проаналізувавши встановлені конкретні обставини по справі, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд визнає, що заявлений ОСОБА_1 позов є обґрунтованим, та таким, що підлягає частковому задоволенню.

За правилами статті Закону України «Про судовий збір» позивачі при поданні позову про стягнення заробітної плати звільняються від сплати судового збору.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» слід стягнути в дохід держави судовий збір у сумі 768,40 грн.

Крім того, у відповідність до положень ч.1 п.2 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у межах виплати позивачу заробітної плати за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про судовий збір», ст. ст. 4, 47, 94, 115-117, 232, 233, 238 КЗпП України, п ст.ст.13, 76-80, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект», (місцезнаходження: Гімназійна набережна, б. 2, м. Харків, 61050), ЄДРПОУ 00114092, р/р 260012301972300 в ПАТ «Укрсиббанк» м. Харкова, МФО 351005; додаткові реквізити п/р НОМЕР_1 в ПАТ «ПУМБ» м. Київ, код банку 334851 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 інн. НОМЕР_2 (мешкає: м. Харків, вул. Ізюмська, 13) нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 47331 (сорок сім тисяч триста тридцять одна) грн. 73 коп.; та моральну шкоду у розмірі 2000 (двох тисяч) гривень.

Стягнути з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот чотири) грн. 40 коп.

В задоволенні інших позовних вимог-відмовити.

Рішення про стягнення заробітної плати в частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Ференчук О.В.