Рішення № 81293618, 17.04.2019, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа №628/778/19

Провадження№2/628/544/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 року Куп’янський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Цендра Н.В.

за участю секретаря – Кравцової В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Куп'янську цивільну справу за позовом ТОВ ««Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» ЄДРПОУ 35625014, представник позивача: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ ««Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів», звернувся до Куп’янського міськрайонного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 49411 грн. 58 коп., посилаючись на те, що 14 вересня 2016 року, відповідач ОСОБА_2 подав до ТОВ ««Фінансова компанія» Центр Фінансових Рішень» заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК»ЦФР» та заяву №8591356005 від 14 вересня 2016 року на отримання кредиту від ТОВ «ФК»ЦФР» підписанням якої підтвердив згоду, що заява разом з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК»ЦФР» становлять кредитний договір між ТОВ «ФК»ЦФР» та відповідачем, як позичальником, а також, що отримав примірник кредитного договору та погодив отримати шляхом роздрукування з веб-сайту кредитодавця умови отримання кредитів від ТОВ «ФК»ЦФР». Відповідно до умов отримання кредитів та інших послуг, умови разом із заявою про приєднання і заявою на отримання кредиту становлять кредитний договір. 30 липня 2018 року між ТОВ «ФК»ЦФР» та ТОВ ««Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір відступлення прав вимоги №20180730, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) ТОВ «ФК»ЄАПБ» за плату, а ТОВ ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ЦФР» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників. Відповідач у порушення норм закону та умов договору взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав. У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач має заборгованість на загальну суму – 49411 грн. 58 коп. Тому, позивач був змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права і просить суд стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, наполягав на задоволенні позовних вимог. Не заперечував з приводу ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення повістки за зареєстрованою адресою мешкання відповідача. Згідно рекомендованого почтового відправлення відповідач у передбачений почтовим відправленням строк не забрав судову повістку з відділення почти і конверти повернулися до суду з відміткою «повернуто за закінченням терміну зберігання». Причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, доказів про поважність неявки до суду не нада в, також не подав відзив на позовну заяву та позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи тому у відповідності з вимогами ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, постановивши по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані до суду докази у їх сукупності було встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.

14 вересня 2016 року, відповідач ОСОБА_2 отримав в ТОВ ««Фінансова компанія» Центр Фінансових Рішень» кредит у розмірі 21000,00 грн., що підтверджується підписаною сторонами заявою №8591356005 на отримання кредиту від ТОВ «ФК»ЦФР», заявою про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг та ксерокопією графіку повернення кредиту (а.с. 4-7).

30 липня 2018 року між ТОВ «ФК»ЦФР» та ТОВ ««Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір відступлення прав вимоги №20180730, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) ТОВ «ФК»ЄАПБ» за плату, а ТОВ ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ЦФР» права грошової вимоги в тому числі до ОСОБА_2 (а.с. 15-20).

В період дії кредитного договору позичальник не дотримувався умов кредитного договору, а саме: не здійснював щомісячного погашення кредиту та не сплачував відсотки у розмірах та у строки, визначених договором.

В результаті не виконання боржником зобов’язання утворилась заборгованість на загальну суму 49411,58 грн., з яких:

-19989,83 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу;

-4094,52 - нараховані відсотки за користування кредитом;

-15859,62 грн. – сума заборгованості за платою за управління кредитом;

-9467,61 грн. – сума заборгованості за пенею.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У той самий час, згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов`язання і одночасно способом цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

З огляду на викладене, враховуючи, що ОСОБА_2 не виконував умови кредитного договору, що було підтверджено в ході дослідження наявних матеріалів цивільної справи, суд дійшов висновку про те, що сума заборгованості по договору від 14 вересня 2016 року №8591356005 підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Однак, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за управління кредитом, з таких підстав.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15- рп/2011 встановлено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Управління кредитом (обслуговування кредиту) є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення плати (комісії), проте, встановлення у договорі плати за управління кредитом, та не зазначення банком, які саме послуги за вказану плату надаються відповідачу, є незаконним. Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16.

Відповідно до положень абзацу 2 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Крім того, за змістом статей 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у оговорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

ВС в своїй постанові від 27.12.2018 р. по справі № 695/3474/17, провадження № 61-21827 св 18 зазначив, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредиту.

Враховуючи вищенаведене та те, що щомісячна плата за управління кредитом, є фактично платою за обслуговування кредиту і така плата не передбачена умовами кредитного договору від 14 вересня 2016 року №8591356005, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача щомісячної плати за управління кредитом є безпідставними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ФК»ЄАПБ» та стягнення з відповідача загальної суми боргу у розмірі: 33551,96 грн., що складається з - основної суми боргу – 19989,83 грн., – нарахованих процентів за користування кредитом – 4094,52 грн. та заборгованості за пенею – 9467,61 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов’язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов’язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Тому суд стягує з ОСОБА_2 судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог, що становить 1306,80 грн. Тобто, 49411,58 грн. : 33551,96 грн. = 1.47 (заявлена позивачем сума заборгованості : задоволену судом суму заборгованості = коефіцієнт розрахунку судового збору), 1921,00 грн. (судовий збір) : 1.47 = 1306,80 грн. (сума судового збору, який підлягав сплаті позивачем при зверненні до суду поділена на коефіцієнт розрахунку в межах задоволеної судом суми заборгованості = судовий збір пропорційно до задоволеної судом суми заборгованості).

Керуючись ст.ст. 12, 77, 81, 141, 265, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 536, 553-554, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ТОВ ««Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» ЄДРПОУ 35625014, представник позивача: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: 63701, АДРЕСА_1 на користь ТОВ ««Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» ЄДРПОУ 35625014, МФО №339500, рахунок 26500000127001, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. №30 заборгованість за кредитним договором від 14 вересня 2016 року №8591356005 у розмірі 33551,96 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1306,80 грн.

В іншій частині позову – відмовити.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Куп’янський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. (п. 15, п.п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Куп’янського міськрайонного суду

Харківської області ОСОБА_3