Постанова № 81293602, 19.04.2019, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/180/19

19.04.2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.04.2019 рокусмт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Каліберди В.А.,

при секретарі – В’юнник В.В.,

правопорушника – ОСОБА_1,

адвоката – ОСОБА_2,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Краснокутського ВП Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого,

за ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

08.02.2019 року о 16 год. 30 хв. по вул. Центральній №84 в с. Колонтаїв, Краснокутського району, Харківської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.

Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2,5 ПДР України.

В судовому засіданні правопорушник ОСОБА_1 свою провину в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не визнав та пояснив, він 08.02.2019 року о 13 годині був в кафе «Відпочинок», де поминали з однокласниками однокласника. Під час поминок йому зателефонувала дружина та попрохала забрати її з Розритої. Після чого він зателефонував ОСОБА_3 та попрохав, щоб він прийшов до кафе та разом з ОСОБА_3 поїхали до ОСОБА_4, щоб взяти у нього бензину. За кермом автомобіля був ОСОБА_3, а ОСОБА_1 сидів на задньому сидінні. Після того, як вони під’їхали до двору ОСОБА_4, то ОСОБА_3 пішов в двір ОСОБА_4, щоб взяти бензину, а він вийшов з автомобіля. Після чого під"їхали поліцейські та попрохали надати посвідчення водія, оскільки сказали, що він був за кермом автомобіля. Після чого почали його знімати на планшет, а він відвів його від свого обличчя та планшет випав з рук поліцейського. Потім на нього наділи кайданки, та запропонували надати техпаспорт на автомобіль та посвідчення водія, в зв’язку з чим з нього зняли кайданки та він надав вказані документи.

Окрім цього вказав, що під час складання відносно нього адміністративного матеріалу були свідки, яких зупинили на місці події та він дійсно відмовився від проходження медичного огляду, оскільки він не був за кермом автомобіля.

Допитаний в судовому засіданні інспектор СРПП Краснокутського ВП лейтенант поліції ОСОБА_5, який складав адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1, суду пояснив, що 08.02.2019 року він разом з поліцейським ОСОБА_6 перебували в наряді в с. Колонтаїв та побачили, що від магазину від’їздить автомобіль НОМЕР_1, водій якого порушив п.9.2 ПДР, а саме не включив поворот, після чого вони поїхали за вказаним автомобілем.

Вказаний автомобіль поїхав на вул. Центральну та різко зупинився біля одного з будинків, побачивши, що за ним їде поліцейський автомобіль з включеними проблисковими маячками. З вказаного автомобіля вийшов ОСОБА_1 і почав тікати, однак він з напарником наздогнали його та повернули до автомобіля. Водій почав вести себе агресивно, неадекватно та погрожувати фізичною розправою. В зв’язку з тим, що водій ОСОБА_1 мав явні ознаки алкогольного сп’яніння, а саме: різких запах алкоголю з порожнини рота, нечітку мову та нестійку ходу, йому було запропоновано пройди огляд на стан алкогольного сп’яніння як на приладі «Драгер», так і в медичному закладі, на що він відмовився, в зв’язку з чим на місці події та в присутності свідків, які зазначені в протоколі, був складений відносно ОСОБА_1 протокол за ч.1 ст.130 КУпАП. Також вказав, що в автомобілі ОСОБА_1 був сам.

Допитаний в судовому засіданні поліцейським ОСОБА_6, дав аналогічні пояснення, які були надані інспектором СРПП Краснокутського ВП лейтенант поліції ОСОБА_5

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 по клопотанню захисника правопорушника, який зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, як свідок, в присутності якого ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп’яніння, повністю підтвердив, що дійсно ОСОБА_1 в його присутності відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння. Протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП був складений на місці події, тобто в с. Колонтаїв, Краснокутського району, Харківської області та підписаний особисто свідком ОСОБА_7

Інший свідок ОСОБА_8 до суду жодного разу не з’явився, викликався судом не одноразово, однак судові повістки повертаюся до суду з позначкою, що за зазначеною адресою адресат не проживає.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 суду пояснив, що він являється близьким товаришем правопорушника ОСОБА_1 та дійсно 08.02.2019 року він разом з ОСОБА_1 та іншими однокласниками поминали свого однокласника в кафе. Він пішов з кафе раніше, а десь о 16 годині до нього в двір прийшов ОСОБА_3 та попрохав бензину, оскільки він повинен був забрати дружину ОСОБА_1 з розритої. Коли ОСОБА_3 був у нього в дворі, він вийшов за двір подивитися де ОСОБА_1, оскільки знав, що вони з ОСОБА_3 приїхали разом, та побачив там ОСОБА_1, ОСОБА_9 та поліцейський, які спілкувалися на підвищених тонах. Потім поліцейські зупинили незнайомих людей, які підписали протокол, який був складений відносно ОСОБА_1.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що 08.02.2019 року поминали свого однокласника в кафе, після чого він побачив, що поїхала машина ОСОБА_1, на що він запитався у хлопців, з якими стояв біля кафе: «Куди це ОСОБА_10 поїхав?». Потім побачив, що за ним поїхав поліцейський автомобіль. Він одразу побіг за автомобілями, коли прибіг до домоволодіння ОСОБА_4, де зупинилися автомобілі, то ОСОБА_1 йому повідомив, що то не він був за кермом, а ОСОБА_3. Також повідомив, що він з ОСОБА_1 є шкільними друзями та до сих пір підтримують добрі дружні стосунки.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що йому о 14 годині зателефонував його рідний батько та попрохав, щоб він із ОСОБА_1 забрав дружину ОСОБА_1 з розритої. Він прийшов до кафе, де знаходився ОСОБА_1 в с. Колонтаїв та разом з ОСОБА_1 поїхав до ОСОБА_4 за бензином, при цьому за кермом знаходився ОСОБА_3. Приїхавши до ОСОБА_4 він пішов за бензином, після чого почули крик та ОСОБА_4 вийшов за двір, потім повернувся і сказав, щоб він забрав дружину ОСОБА_1 на своєму автомобілі. Після цього він пішов начебто огородами через задній двір домоволодіння ОСОБА_4 та на місце, де він начебто залишив ОСОБА_11 і звідки було чути крики, він не ходив. Окрім цього повідомив, що ОСОБА_1 являється його хрещеним батьком.

Так, п. 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Відповідно до положень п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п.3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції). У розумінні вимог п.7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров'я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно вимог ст.266 Кодексу України про адміністративні правопорушення особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 016543 від 08.02.2019 року складений саме за відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку.

Також факт відмови від проходження огляду на стан сп’яніння підтвердив в судовому засіданні й сам правопорушник, при цьому не визнаючи своєї вини у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, мотивуючи тим, що він не керував транспортним засобом, а був лише пасажиром, однак суд ставиться критично до наданих під час судового розгляду пояснень правопорушника та розцінює їх як спробу уникнення від відповідальності, оскільки дані свідчення спростовуються оглянутим в судовому засіданні та долученим до матеріалів справи диском, на якому мається відеозапис подій, які відбувалися 08.02.2019 року та на якому ОСОБА_1 на запитання поліцейського відповідає: « Я під’їхав до двору свого друга, зупинився та поставив автомобіль на стоянку і ішов до друга» та після чого до нього підійшли працівники поліції.

Також з оглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що свідок ОСОБА_9 після того, коли прибіг на місце, де знаходився автомобіль ОСОБА_1, почав кричати ОСОБА_1 "Як в тебе хватило наглості поїхати, як б тобі сам за це набив....", що узгоджується з наданими поясненнями ОСОБА_9, про те, що поїхав автомобіль ОСОБА_1 і він запитувався куди ОСОБА_1 поїхав, і розбігається з версією ОСОБА_3, що наче б то він прийшов до кафе за автомобілем.

Окрім цього в судовому засіданні під час надання пояснень ОСОБА_1 повідомив суду, що він не вибивав планшет з рук поліцейського, а це вийшло випадково, оскільки він підсковзнувся, однак це не відповідає дійсності та спростовується вищевказаним відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 навмисно вибив планшет з рук поліцейського, що також свідчить про намагання правопорушника ввести суд в оману з метою уникнення від покарання.

Також, суд критично ставиться й до пояснень свідків ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_9 є гарними товаришами правопорушника ОСОБА_1, а щодо свідка ОСОБА_3, то ОСОБА_1 взагалі являється його хрещеним батьком та жоден із свідків не підтвердив того факту, що саме ОСОБА_3 поїхав за кермом на автомобілі від кафе, оскільки свідок ОСОБА_9, надаючи пояснення повідомив, що саме машина ОСОБА_1 поїхала, що викликало у нього здивування та про це він запитав у хлопців, з якими він стояв біля кафе, що має розбіжності з поясненнями свідка ОСОБА_3, що начебто він прийшов до кафе та поїхав на автомобілі.

Окрім цього також маються розбіжності поясненнях свідка ОСОБА_3 та правопорушника ОСОБА_1, а саме в тій частині, що ОСОБА_1 зазначав, що він безпосередню телефонував ОСОБА_3 та прохав його поїхати з ним, натомість як свідок ОСОБА_3 повідомив суду, що йому безпосередньо телефонував його батько ОСОБА_3 та прохав його з’їздити з ОСОБА_1 по його дружину.

Окрім цього їх пояснення спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №016543, а також поясненнями свідка ОСОБА_12, якого зупинили працівники на місці події та який був прямим свідком події, де у його присутності ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння, що саме і послугувало складенням поліцейськими протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 016543 від 08.02.2019 року, а саме за відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку, за що передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП, об’єктивною стороною якої є в т.ч. і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Також факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 підтверджується відеозаписом, оглянутим в судовому засіданні та долученим до матеріалів справи.

Таким чином враховуючи вищевикладене, суд критично ставиться до пояснень правопорушника ОСОБА_1 та розцінює таку позицію, як мету уникнення притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки пояснення правопорушника спростовуються належними та допустимими доказами, що маються в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а також наданими свідченнями працівників поліції в судовому засіданні.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов’язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України (№ 63566/00), пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі Петриченко проти України (№ 2586/07) та пункту 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук і Йонкало проти України (№42310/04), суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім цього, у пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 15 листопада 2007 року по справі Бендерський проти України(№ 22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (…). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

Оцінивши усі наявні у справі докази з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що в діях ОСОБА_1, є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП України ОСОБА_1 призначається адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавлення права керування транспортним засобом на строк один рік.

Відповідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Як передбачено ст. 40-1 КУпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею)постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення,у розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, як це передбачено ст.4 ч.5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 33, 284, 265-1, 266, ч.1 ст. 130 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. з позбавленням права керування усіма видами транспорту терміном на 1 (один) рік. Штраф зарахувати на р/р 31119149020001, отримувач ГУК Харківськ обл/Харківобл/21081300, код отримувача 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 352 (триста п"ятдесят дві) грн. 40 коп., який зарахувати на слідуючи реквізити: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ: 37993783); банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО):899998; рахунок отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Харківського апеляційного суду шляхом подачі скарги через Краснокутський районний суд.

СУДДЯ В.А. КАЛІБЕРДА