Рішення № 81293132, 02.04.2019, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/82/18

Провадження №2/639/138/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого – судді Баркової Н.В.,

за участю секретаря – Кузнецової А.О.,

представника відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2018 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся представник ПАТ КБ «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_3, в якому просить стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 63 155, 05 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до підписаної заяви №б/н від 06.02.2013 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 4 000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Позивач зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими Умовами та правилами та Тарифами Банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був проінформований про умови кредитування в ПАТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

Позивач вказує, що свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. Відповідач, у свою чергу, зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконує, не вносить грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, у зв'язку з чим і утворилася заборгованість, яка станом на 23.11.2017 року становить 30 116, 30 грн.

Відповідачем ОСОБА_3 подано до суду відзив (а.с.42-43), в якому відповідач вказує, що позовна заява позивача не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, а саме не містить обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються; не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Відповідно ст. 177 ЦПК України позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. До позовної заяви не додано жодного документа в обґрунтування позовних вимог, не надано копії договору, на пункти якого позивач посилається в позовній заяві.В лютому 2013 року ОСОБА_3 отримав у позивача кредитну картку з кредитним лімітом 4 000 грн. Станом на лютий 2017 року відповідач не мав заборгованості по кредитній картці, в лютому кредитна картка була заблокована і кошти з картки ОСОБА_3 не отримував. Позивачем не надано жодного доказу де, коли і скільки коштів відповідач отримав. Кредитний ліміт картки, як зазначив позивач – 4 000 грн. Позивач в позові зазначає, що сума боргу по тілу кредиту, тобто основна сума боргу за кредитом (без відсотків) становить 38 990,55 грн., не зазначивши коли і на підставі яких договорів отримав зазначені кошти відповідач. При цьому ОСОБА_3 зазначає, що він не укладав з ПАТ КБ «Приватбанк» жодного договору. Відповідачем підписана Анкета-заява про приєднання умов та правил надання банківських послуг, яка не може вважатися договором, в розумінні ст. 626 ЦК України. Зміст Анкети-заяви зводиться до того, що особа, яка її підписала лише висловила бажання на отримання кредиту, що не може вважатися досягнутою між сторонами згодою на укладення кредитного договору. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем не підтверджений фінансовими документами, на підставі яких він складений, не може вважатися належним доказом використання відповідачем кредитних коштів.

Представником відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_4 надано відповідь на відзив відповідача (а.с.56-65, 72-86), в якій вказано, що відповідно до укладеного договору № б/н від 06.02.2013 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 4 000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Тобто, в даному випадку, як зазначає представник відповідача, зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі, що не суперечить чинному законодавству України. На підставі поданої заяви, що разом з умовами та правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають договір про надання банківських послуг, відповідачу було відкрито картковий рахунок № 5211537332139091 (п.п. 1.1.1.90,2.1.1.11 Умов) — ключем до карткового рахунку є пластикова картка (п. 1.1.1.62 Умов), яку отримав відповідач та мобільний телефон, який вказав відповідач (п. 1.1.1.15 та п. 1.1.1.16 Умов) в заяві. Банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Підписавши Анкету-Заяву відповідач підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту відповідач прийняв умови договору та погодився з ними. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 06.02.2013 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що відповідач висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчив: «Я згодна (єн) з тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась (вся) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...”. Також до матеріалів позовної заяви долучено «Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», з якої чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5 % (30% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг. З виписки з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача - баланс, станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Оскільки банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. Кредитною лінією відповідач активно користувався, а тому виникнення кредитних зобов’язань має діючий характер.Також представник позивача зазначає, що з виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов’язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов’язання за договором. Тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.

У своїх запереченнях на відповідь на відзив (а.с.100-102) відповідач ОСОБА_3 вказує, що в лютому 2013 року він отримав у позивача кредитну картку №51687556324573 з кредитним лімітом 4 000 грн. Станом на лютий 2017 року він не мав заборгованості по кредитній картці. 02 лютого 2017 року невстановленими особами не санкціоновано були зняті кредитні кошти у сумі 3709,06 грн. з кредитного рахунку № 51687556324573, тобто, що ці кошти були використані іншими особами без його відома, але банк нарахував відповідні комісії та відсотки.03.02.2017 року відповідач звернувся до служби безпеки Приватбанку із заявами (зареєстровані за № 12781482 та № 12793479 03.02.2017 року), картка була заблокована. Працівники Приватбанку повідомили, що кошти знято в місті Кривий Ріг. Відповідач вказує, що за останні три роки він не виїжджав з Харкова, кредитну картку і паспорт не губив, стороннім особам не передавав. 21.02.2017 року відповідач звернувся до кіберполіції із заявою (звернення № 20857), наприкінці лютого 2017 року його викликали до кіберполіції Новобаварського району м. Харкова, він надав пояснення та написав заяву про порушення кримінального провадження. Оскільки жодних дій поліцією не було вчинено, відповідач вдруге звернувся до кіберполіції 23.06.2017 року (№ 29409), відповіді на його звернення не було.З доданих до відповіді на позов документів видно, що з лютого 2017 року по червень 2017 року на ім'я відповідача в м. Кривий Ріг та м. Дніпропетровськ оформлено кредитів на придбання товарів майже на 40 тисяч гривень. Не зрозуміло, яким чином працівники Приватбанку оформлювали кредити на заблоковану картку. Крім того, в розрахунку зазначено інший номер картки, яку відповідачу не видавали.Враховуючи той факт, що кошти не санкціоновано зняті невідомими особами, жодних товарів відповідачем в м. Кривий Ріг та м. Дніпро не придбалось, відсутні підстави для задоволення позову. Саме така правова позиція, висловлена в постановах Верховного Суду України по справі № 202/10128/15 від 23.01.2018, по справі № 569/246/16-ц від 18.04.2018, по справі № 591/3812/17 від 16.04.2018. Згідно п. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.Крім того, розрахунок заборгованості, наданий позивачем не підтверджений фінансовими документами, на підставі яких він складений, в ньому зазначений номер кредитної картки, яку відповідач не отримував, тому не може вважатися належним доказом використання ним кредитних коштів. Крім того, в розрахунку доданому до позову та в розрахунку доданому до відповіді на відзив зазначені різні дати, суми використання коштів.

В подальшому представником позивача подано відповідь на заперечення (а.с.132-135), а представником відповідача ОСОБА_1 подані письмові пояснення (а.с.140-142).

Також 14.12.2018 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова (а.с.163-164) задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 про витребування доказів у даній цивільній справі. У відповідь на ухвалу суду представником позивача надано відповідний лист з роз’ясненнями та виписку по рахунку (а.с.167-173).

Судом було визнано явку представника позивача обов’язковою та викликано останнього у судове засідання для надання особистих пояснень. Однак, представник позивача у судове засідання не з`явився, надавши вищезазначені заяви по суті справи та просив проводити розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві, запереченнях та письмових поясненнях.

Суд, заслухавши вступне слово і пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

ПАТ КБ «Приватбанк» змінило тип товариства з публічного на приватне та назву на Акціонерне товариство ОСОБА_2 банк «Приватбанк», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про Акціонерні товариства» зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов’язаних зі зміною назви.

Судом встановлено, що 06.02.2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви позичальника, в якій зазначено, що вона разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить договір про надання банківських послуг.

Таким чином, між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 виникли правовідносини внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився, про що розписався у анкеті-заяві. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях статті 634 ЦК України.

Відповідно до укладеного договору № б/н від 06.02.2013 року ОСОБА_3 отримав кредит, як вказано позивачем - у розмірі 4000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, що визнано відповідачем у відзиві (а.с.42-43), зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.9-25).

Підписавши вказану анкету-заяву, відповідач визнав право банку змінювати кредитний ліміт та процентну ставку.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором кредиту виконував не належним чином, у зв’язку з чим станом на 26.11.2017 року утворилася заборгованість у розмірі 63155,05 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 38990, 55 грн.; нараховані відсотки – 4997, 67 грн.; нарахована пеня – 15683, 26 грн.; штрафи - 3483,57 грн., що вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.7-8). При цьому станом на 31.05.2015 року заборгованість за кредитом становила 3507, 68 грн., а разом – 6991, 25 грн., що вбачається з іншого розрахунку (а.с.6)

Відповідно до пункту 2.1.1.12.6 Умов та правил за користування кредитом і овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами банку, з розрахунку 365/366 днів на рік, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13.

Пунктом 1.1.3.2.4 Умов та правил передбачено право банку проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розмірів наданого кредиту (кредитного ліміту) зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно з пунктом 1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом семи днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду з умовами, то рахується, що клієнт прийняв нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку за власним рішенням і без попередньої повідомлення клієнта.

В пунктах 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та правил зазначено, що Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком (пункт 2.1.1.2.4 Умов та правил).

Відповідно до пункту 2.1.1.5.5 Умов та правил позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з пунктом 2.1.1.5.6 Умов та правил клієнт зобов'язаний у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Укладання Договору здійснено сторонами за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст.634 ЦК). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності з ч.2. ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв’язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) ПАТ КБ «Приватбанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила).

Тобто Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам.

Відповідачем ОСОБА_3 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач згоден з тим, що ця заява, разом із Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Відповідач зобов’язався виконувати Умови та Правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті «Приватбанку».

Підписавши заяву сторони зобов’язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому.

Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг.

ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір, зміст якого зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Між сторонами здійснені всі необхідні дії задля придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов'язків, що за змістом ч.1 ст.202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору.

Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з Умовами та Правилами надання банківських послуг після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Підписання цього договору є пряма і безумовна згода клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту встановленого банком (п.п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг).

Згідно з п.п. 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, за переривання платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором.

Крім того, згідно з п.2.1.1.9.9. Умов та Правил надання банківських послуг, власник карти зобов’язаний вживати всіх можливих заходів для запобігання страти карти /ПІНу/ постійного пароля/одноразових паролів. Згідно з п.1.1.5.29. держатель несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту звернення ОСОБА_5 в ОСОБА_2 та блокування ОСОБА_5, і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в СТОП-ЛИСТ Платіжною системою.

Банк виконав свої зобов’язання, надавши позичальнику кредитні кошти.

Згідно вказаного договору відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна», що підтверджується відповідною довідкою позивача і не спростовано належними та допустимими доказами і частково визнано представником відповідача, який зазначив, що у відповідачем отримувалась і на даний час у нього знаходиться картка «Універсальна» №5168755632434573 (а.с.103).

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» клієнт ОСОБА_3 згідно кредитного договору б/н від 06.02.2013 року отримав картки №5211537332129091, №5168755345125856 та №5168755632434573 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 02.2020 року (а.с. 124, 136). Також представником позивача надано фото клієнта з картою, на якому дійсно зображений відповідач, що визнано його представником в судовому засіданні (а.с.91).

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов’язання. Зобов’язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. (ч.ч.1,2 цієї статті).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а за правилами ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Банком на підтвердження наявності не виконаних кредитних зобов'язань надано розрахунок заборгованості за договором (а.с.6-8). Додатково додаються виписки по рахунку, в яких відображені всі операції зі зняття грошових коштів, погашення та нарахування відсотків і неустойки за період з 01.02.2013 року по 19.04.2018 року, з чого вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, частково погашав заборгованість і знов користувався кредитними коштами (а.с.87-89).

У постанові НБУ № 705 від 05.11.2014 року «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», зокрема, вказано: «Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань», «Виписка про рух коштів за рахунком може надаватися власникові рахунку в банку, надсилатися поштою, електронною поштою, у вигляді текстового повідомлення на мобільний телефон, через банкомат тощо».

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування, а отже, і рішення суду, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, в ч.1 зазначеної статті визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем належними та допустимими доказами доведено факт укладення договору та наявність заборгованості, що не спростовано будь-якими доказами з боку відповідача та його представника.

Відповідач та представник відповідача стверджували, що в лютому 2017 року картка була заблокована за заявою відповідача, який зазначає в заявах по суті справи, що кошти несанкціоновано зняті невідомими особами і жодних товарів ним в м. Кривий Ріг та в м. Дніпро не придбавалось, однак такі твердження відповідача не підтверджені належними доказами, оскільки відповідач надав суду лише копії електронних звернень до кіберполіції та до банку, а також відповіді, які датовані 2018 роком, тобто після надходження даного позову до суду, та не містять жодних даних щодо внесення відомостей про вчинення злочину до ЄРДР за вказаними відповідачем фактами а також даних про блокування картки (а.с.104-109).

Правові позиції, висловлені в постановах ВСУ по справі №202/10128/15 від 23.01.2018 року, по справі №569/246/16-ц від 18.04.2018 року, по справі №591/3812/17 від 16.04.2018 року, по справі №190/926/16-ц від 18.04.2018 року, по справі №364/737/17 від 14.06.2018 року, на які посилається відповідач, судом не застосовуються через те, що в даній справі судом встановлені інші факти та визначені відповідно до них правовідносини.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов’язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах – учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006р.).

Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, однак вважає, що сума визначеної в позові заборгованості підлягає зменшенню.

Так, цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Саме такі правові позиції містяться в постановах Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15 та від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17.

Отже, вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з відповідача фіксованої частини та процентної складової штрафу, що зазначені у розрахунку, як складові заборгованості, не ґрунтуються на законі, тому задоволенню не підлягають.

Тому суд дійшов висновку, що з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №б/н від 06.02.2013 року у сумі 59671, 48 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту – 38990, 55 грн.; нараховані відсотки – 4997, 67 грн.; нарахована пеня – 15683, 26 грн. В частині стягнення з відповідача на користь позивача суми штрафів в розмірі 3483,57 грн. суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на викладені вище обставини.

На підставі ст.141 ЦПК України позивачу, на користь якого ухвалюється рішення, суд присуджує з відповідача понесені і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, які задоволені на 94,5%. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина сплаченого останнім судового збору в розмірі 1 512 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 262-265 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 546-552, 610-612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 06.02.2013 року у сумі 59671 (п’ятдесят дев’ять тисяч шістсот сімдесят одна) гривня 48 копійок.

В іншій частині в задоволенні позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1 512 (одна тисяча п’ятсот дванадцять) гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Жовтневий районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство ОСОБА_2 банк «Приватбанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № 29092829003111, МФО №305299;

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, паспорт серії ММ №056445, виданий Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 18.11.1998 року, зареєстрований за адресою: 61001, м. Харків, пр. Ново-Баварський (Ілліча)АДРЕСА_1.

Повне рішення складено 19.04.2019 року.

Суддя Н.В.Баркова