Рішення № 81292765, 03.04.2019, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/4706/18

Провадження №2/639/385/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Баркової Н.В.,

за участю секретаря - Кузнецової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся представник АТ КБ «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 53 775,35 грн. за кредитним договором №б/н від 03.11.2012 року та стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 03.11.2012 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Позивач зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими Умовами та правилами надання банківських послуг та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті позивача, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Позивач вказує, що свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. Відповідач, у свою чергу, зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконує, не вносить грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, у зв'язку з чим і утворилася заборгованість, яка станом на 05.07.2018 року становить 53 775,35 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 18.09.2018 року прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Призначено судове засідання.

22.01.2019 року від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що доказів зазначених обставин стороною позивача до суду не надано. Такими доказами є первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт надання кредитних коштів, факт отримання кредитних коштів. Крім того, представник відповідача вважає, що сторона позивача не надала до суду доказів існування банківської картки, її номер, строк дії. Не надало до суду доказів руху коштів по картковому рахунку. Наданий розрахунок заборгованості не підтверджений відповідними бухгалтерськими документами. При таких обставинах позовні вимоги недоведені і не підлягають задоволенню.

Представником позивача 15.02.2019 року подано відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що відповідач ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 03.11.2012 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 300.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. При оформленні кредиту заява на отримання кредиту підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст.30 ЦК України). Питання відповідності поданої позовної заяви з додатками вимогам чинного законодавства відноситься виключно до компетенції суду. Доказом належного оформлення матеріалів позовної заяви є ухвала про відкриття провадження по справі. Всі подані документи є належними та допустимими доказами у справі, а твердження відповідача не відповідають дійсності. Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та правил надання банківських послуг, тарифів. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час, відповідач належним чином свої зобов'язання за Кредитним Договором не виконав.

В судове засідання 03.04.2019 року учасники справи не з’явились, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Представник позивача подала до суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи за її відсутності. Представник відповідача ОСОБА_3 подав до суду заяву, в якій просив провести судове засідання у його відсутність, де зазначив, що вимоги позивача не підтримує.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі анкети-заяви ОСОБА_2 від 03.11.2012 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, відповідачу було відкрито рахунок, та надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом (а.с. 9).

ОСОБА_2 погодився, що заява разом із пам’яткою клієнта та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Підписавши вказану анкету-заяву, відповідач визнав право банку змінювати кредитний ліміт та процентну ставку.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором кредиту виконував не належним чином, у зв’язку з чим станом на 05.07.2018 року відповідач має заборгованість у розмірі 53 775,35 грн., з яких: тіло кредиту – 23 560,33 грн.; нараховано відсотків за користування кредитом – 9094,67 грн.; нараховано пені – 18083,43 грн.; штрафи - 3 036,92 грн. (а.с.6-8).

ПАТ КБ «ПриватБанк» змінило тип товариства з публічного на приватне та назву на Акціонерне товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про Акціонерні товариства» зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов’язаних зі зміною назви.

Відповідно до пункту 2.1.1.12.6 Умов та правил за користування кредитом і овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами банку, з розрахунку 365/366 днів на рік, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13.

Пунктом 1.1.3.2.4 Умов та правил передбачено право банку проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розмірів наданого кредиту (кредитного ліміту) зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно з пунктом 1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом семи днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду з умовами, то рахується, що клієнт прийняв нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку за власним рішенням і без попередньої повідомлення клієнта.

В пунктах 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та правил зазначено, що Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком (пункт 2.1.1.2.4 Умов та правил).

Відповідно до пункту 2.1.1.5.5 Умов та правил позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з пунктом 2.1.1.5.6 Умов та правил клієнт зобов'язаний у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Укладання Договору здійснено сторонами за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст.634 ЦК). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності з ч.2. ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв’язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) ПАТ КБ «Приватбанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила).

Тобто Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам.

Відповідачем ОСОБА_2 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач згоден з тим, що ця заява, разом із Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Відповідач зобов’язався виконувати Умови та Правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті «Приватбанку».

Підписавши заяву сторони зобов’язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому.

Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг.

ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір, зміст якого зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Між сторонами здійснені всі необхідні дії задля придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов'язків, що за змістом ч.1 ст.202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору.

Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з Умовами та Правилами надання банківських послуг після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Підписання цього договору є пряма і безумовна згода клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту встановленого банком (п.п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг).

Згідно з п.п. 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, за переривання платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором.

Крім того, згідно з п.2.1.1.9.9. Умов та Правил надання банківських послуг, власник карти зобов’язаний вживати всіх можливих заходів для запобігання страти карти /ПІНу/ постійного пароля/одноразових паролів. Згідно з п.1.1.5.29. держатель несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту звернення ОСОБА_4 в ОСОБА_1 та блокування ОСОБА_4, і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в СТОП-ЛИСТ Платіжною системою.

Банк виконав свої зобов’язання, надавши позичальнику кредитні кошти.

Згідно вказаного договору відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, що не спростовано належними та допустимими доказами, наданими відповідачем.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов’язання. Зобов’язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. (ч.ч.1,2 цієї статті).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а за правилами ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Банком на підтвердження наявності не виконаних кредитних зобов'язань надано розрахунок заборгованості за договором (а.с.6-8).

У постанові НБУ № 705 від 05.11.2014 року «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», зокрема, вказано: «Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань», «Виписка про рух коштів за рахунком може надаватися власникові рахунку в банку, надсилатися поштою, електронною поштою, у вигляді текстового повідомлення на мобільний телефон, через банкомат тощо». Отже, відповідач, у разі сумнівів не позбавлений права отримати відповідні виписки про рух коштів за рахунком, як власник рахунку.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування, а отже, і рішення суду, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, в ч.1 зазначеної статті визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Позивачем належними та допустимими доказами доведено факт укладення договору та наявність заборгованості, що не спростовано будь-якими доказами з боку відповідача та його представника.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов’язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах – учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006р.).

Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, однак вважає, що сума визначеної в позові заборгованості підлягає зменшенню.

Так, цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Саме такі правові позиції містяться в постановах Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15 та від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17.

Отже, вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з відповідача фіксованої частини та процентної складової штрафу, що зазначені у розрахунку, як складові заборгованості, не ґрунтуються на законі, тому задоволенню не підлягають.

Тому суд дійшов висновку, що з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «Приватбанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №б/н від 03.11.2012 року у сумі 50 738, 43 грн. з яких: тіло кредиту – 23 560,33 гривні; відсотки за користування кредитом – 9 094,67 гривень; пеня – 18083,43 гривень. В частині стягнення з відповідача на користь позивача суми штрафів в розмірі 3036,92 грн. суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на викладені вище обставини.

На підставі ст.141 ЦПК України позивачу, на користь якого ухвалюється рішення, суд присуджує з відповідача понесені і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, які задоволені на 94 %. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина сплаченого останнім судового збору в розмірі 1 656, 28 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 262-265 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 546-552, 610-612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 03.11.2012 року у сумі 50 738 (п’ятдесят тисяч сімсот тридцять вісім) гривень 43 копійки, з яких: тіло кредиту – 23 560,33 гривні; відсотки за користування кредитом – 9 094,67 гривень; пеня – 18083,43 гривень.

В іншій частині в задоволенні позову – відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1 656 (одна тисяча шістсот п’ятдесят шість) гривень 28 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Жовтневий районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство ОСОБА_1 банк «Приватбанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № 29092829003111, МФО №305299;

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії МК №379629, виданий 1 МВМ Жовтневого РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 25.02.1997 року, ІПН:НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 61000, м. Харків, пров. Дністровський, буд. 3.

Повний текст рішення складено 19.04.2019 року.

Суддя Н.В. Баркова