Рішення № 81292300, 08.04.2019, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/177/19

Провадження № 2/615/209/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2019 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Товстолужського О.В.,

при секретареві Неділько І.О.,

позивача ОСОБА_1,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання на день смерті зі спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

01 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання на день смерті зі спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

В позові зазначено, що 15.10.2012 року помер батько позивача – ОСОБА_6. 24.07.2012 року ним було складено заповіт, посвідчений Гонтово-Ярською сільською радою Валківського району, Харківської області, р.н. 246, яким позивачу заповіданий житловий будинок з надвірними будівлями в м. Валки Харківської області, вул. І.Коваля, № 3. Вказаний житловий будинок належав спадкодавцеві на підставі Свідоцтва про право на спадщину, виданого 31.05.1989 року Валківською державною нотаріальною конторою Харківської області, за р.н. 1178. Цим же заповітом ОСОБА_1 заповів інший належний йому будинок в м. Валки Харківської області, по вулиці І.Коваля, № 4 своїй онуці, яка є донькою позивача – ОСОБА_3. Спадщину після батька прийняв позивач, ОСОБА_3 та мати позивача ОСОБА_7, яка хоча і не мала наміру оформляти у спадок майно свого чоловіка, однак через похилий вік та юридичну необізнаність не склала заяву про відмову від спадщини і, таким чином будучи зареєстрованою з батьком на час відкриття спадщини набула обов’язкової частки у спадковому майні як дружина, що пережила спадкодавця.

Також в позові зазначено, що частка у спадщині, яка належала ОСОБА_7 становить 1/4 частину у будинку обох заповіданих ОСОБА_1 та ОСОБА_3 будинках. Ця частка розрахована у відповідності до приписів ст. 1241 ЦК України, де зазначено, що обов’язкова частка у спадщині спадкується непрацездатною вдовою незалежно від змісту заповіту і становить половину частки, яка належала б їй у разі спадкування за законом. За законом ОСОБА_7, як спадкоємцю першої черги після смерті чоловіка належала б 1/2 частка у всьому його майні, однак через наявність заповіту складеного на користь позивача та його доньки, частка у спадщині його матері становить половину від 1/2, що дорівнює 1/4 частці всього майна ОСОБА_1 Після смерті батька позивач через похилий вік матері, будучи єдиним її сином, здійснював догляд за нею переїхавши для проживання з матір’ю однією сім’єю за місцем її проживання та реєстрації в м. Валки Харківської області, вул. Івана Коваля, № 3. Скориставшись його відсутністю за вказаною адресою в зв’язку з робочим відрядженням, ОСОБА_5 (її онук) маніпулюючи тим, що у нього не має власного житла, вмовив ОСОБА_7 скласти заповіт на все її майно на його користь, що вона і зробила посвідчивши 13.03.2013 року у Гонтово-Ярській сільській раді Валківського району, Харківської області зареєстрований за № 87 заповіт на користь ОСОБА_5. Про наявність зазначеного заповіту позивачу нічого не було відомо. Згодом, ОСОБА_3, дізнавшись, що матері позивача належить обов’язкова частка, а саме 1/4 в спадщині у будинку № 4 по вул. Івана Коваля в м. Валки, звернулась до неї з проханням заповісти їй цю частку у спадщині, так як первісний власник будинку – ОСОБА_6 за життя бажав, аби онуці дістався весь будинок, як це зазначено в його заповіті. ОСОБА_7 погодилась на це і, 11.04.2014 року склала ще один заповіт, посвідчений Валківською державною нотаріальною конторою Харківської області за р.н. 634, яким заповіла належну їй частку у будинку № 4 - ОСОБА_3

З позову вбачається, що склавши вищевказані заповіти, мати нічого позивачу про це не повідомила, тому після її смерті, ОСОБА_1 будучи єдиним спадкоємцем першої черги за законом на її майно та проживаючи разом з нею, як виявилось, помилково вважав, що успадкує заповіданий йому батьком будинок повністю з урахуванням обов’язкової частки ОСОБА_7 Його частка у будинку по вулиці І.Коваля, № 3 в м. Валки Харківської області за заповітом без урахування частки матері становить 3/4 частини.13.12.2017 року, ОСОБА_7 померла. Станом на 13.12.2017 року, ОСОБА_1 був пенсіонером за віком, оскільки йому виповнилось 60 років, а тому він теж повинен мати обов’язкову частку у спадщині на майно його матері, як це передбачено ст. 1241 ЦК України. Таким чином, його частка у спадщині, повинна становити 1/2 від 1/4 частки належного їй майна, що дорівнює 1/8. Не маючи навіть гадки, про наявність складених матір’ю позивача заповітів на користь онуків та у зв’язку з його поверненням для проживання за основним місцем реєстрації після смерті ОСОБА_7, ОСОБА_1 не маючи спеціальних юридичних знань та будучи пенсіонером за віком мав справедливі очікування, що спільне проживання та догляд за матір’ю є беззаперечними підставами для закликання мене до спадкування її майна, а оформити спадщину він матиме можливість у будь-який час. Про зазначені обставини йому стало відомо після того, як на його домашню адресу Валківською державною нотаріальною контрою було направлено повідомлення про те, що спадкоємцями за заповітами складеними його матір’ю є відповідачі.

Крім того, в позові зазначено, що за таких обставин, скориставшись тим, що ОСОБА_1 не знав і не міг знати про заповіти вчинені на користь відповідачів, останні спадщину прийняли, подавши до Валківської державної нотаріальної контори Харківської області відповідні заяви нічого йому не повідомивши, а він будучи пенсіонером та спадкоємцем першої черги на майно власних батьків не має змоги підтвердити факт прийняття спадщини після матері інакше ніж у судовому порядку. До складу спадщини, яка залишилась після смерті його батька входить і інше майно, а саме приватизовані ним земельні ділянки м. Валки Харківської області, вул. І.Коваля, № 3, що підтверджується ОСОБА_8 на право приватної власності на землю серії ХР-06-14-070589, виданим Валківською міською радою Харківської області 26.02.1998 року. Згідно вказаного документу, ОСОБА_6 належали земельні ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,1504 га – для ведення особистого підсобного господарства, однак до вищевказаного заповіту складеного батьком це майно включене не було, а тому воно повинно спадкуватися за законом. Оскільки спадкоємцями за законом, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_1 був він та його мати ОСОБА_7, їм повинні належати вказані земельні ділянки в рівних частках, тобто по 1/2 частці кожному. Отже, позивач як спадкоємець, що прийняв спадщину після батька має право на оформлення у спадок за законом 1/2 частини обох ділянок і вважає, що з урахуванням вищевказаних обставин має право претендувати на половину 1/2 частини обох земельних ділянок отриманих у спадок його матір’ю, що становить 1/4 від усієї їхньої площі.

Позивач вимагає встановити факт його спільного проживання з ОСОБА_7 на час відкриття спадщини 13.12.2017 року за адресою: м. Валки, Харківської області, вул. Івана Коваля, № 3. Крім того, позивач вимагає визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, що залишилось після померлої 13.12.2017 року ОСОБА_7, до складу якого входить:

- 1/8 частина житлового будинку з господарськими будівлями, за адресою: м. Валки Харківської області, вул. Івана Коваля № 3, що складається згідно літер інформаційної довідки № 02-08/44, виданої КП «Валківське бюро технічної інвентаризації» 31.01.2019 року з: житлового будинку «А-1», загальною площею 50,1 кв.м., в тому числі 2,3 кв.м. холодного приміщення коридору, житловою площею 26,6 кв.м.; ОСОБА_4 «Б»; Літньої кухні з тамбуром «В», «в»; ОСОБА_4 «В1»; Погреба «Г»; Вбиральні «Д»; Літнього душу «Е»; Колодязя «К»; Паркану; Паркану «№ 1»; Воріт "№2".

- 1/8 частина житлового будинку з господарськими будівлями, за адресою: м. Валки Харківської області, вул. Івана Коваля № 4, що складається згідно літер інформаційної довідки № 02-08/45, виданої КП «Валківське бюро технічної інвентаризації» 31.01.2019 року з: житлового будинку «А-1», загальною площею 70,1 кв.м., житловою площею 50,7 кв.м.; Погреба «Б»; Літньої кухні «В»,«в»; Сараю-прибудови «в1»; Гаражу «Г»; Сараю-прибудови «г»; Сараю-прибудови «Д»; Вбиральні «Е; Зливної ями «№ 1»; Зливної ями «№ 2»; Огорожі «№ 3-4»; 1/16 частини Колодязя «К».

- 1/4 частини земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в м. Валки Харківської області, вул. І.Коваля, № 3.

- 1/4 частини земельної ділянки площею 0,1504 га для ведення особистого підсобного господарства в м. Валки Харківської області, вул. І.Коваля, № 3.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та прохали його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні заперечили проти задоволення позову та пояснили, що ОСОБА_1, хоч інколи і приїжджав до матері ОСОБА_7, проте постійно з нею не мешкав та не доглядав за нею.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні також заперечив проти задоволення позову та підтримав думку ОСОБА_3 та її представника.

26.02.2019 року на адресу суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_3 в якому вона прохає відмовити в задоволенні позову та зазначає, що єдиним доказом на який посилається позивач про те, що він проживав разом із матір’ю ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_1, який помер в 2012 році, є акт, який було видано на підставі опитування осіб, які не були попередженні про відповідальність, тому їх покази не можуть розглядатись судом, як покази свідків. При цьому, ч. 2 ст. 76 ЦПК України вказує на засоби при доказуванні серед яких є такий спосіб, як показання саме свідків, а ч. 5 ст. 50 ЦПК України, передбачає відповідальність за завідомо неправдиві показання або за відмову від давання показань. Твердження позивача про те, що в 2012 році він переїхав до матері, щоб доглядати за нею, не підтверджується доказами, що вона такий догляд потребувала, а також те, що він мав змогу його надавати. Позивач не коментує ту обставину, що ОСОБА_7 самостійно звернулась до сільської ради за оформленням заповітів. ОСОБА_7 кожен день проходила до ОСОБА_3, оскільки їхні будинки були поруч та ввечері йшла додому ночувати. Так тривало до серпня 2017 року, коли вона зламала шийку бедра та не мала змоги рухатись. До цього часу, вона самостійно себе обслуговувала, що можуть підтвердити свідки. Позивач разом із дружиною інколи приїжджали до матері, оскільки ОСОБА_1 постійно знаходився у тривалих відрядженнях. На відміну від ЦК УССР, а саме ст. 549 ЦК УССР, Цивільний кодекс України в редакції 2004 року, не має такої підстави прийняття спадщини, як «фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном». Стаття 1269 ЦК України передбачає прийняття спадщини особою, яка на час відкриття спадщини не проживала постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Місце проживання в понятті цивільного законодавства є місце реєстрації. Позивач замість того, щоб ставити питання про надання йому додаткового строку, як це вказано в ч. 3 ст. 1272 ЦК України, розуміючи, що у нього не має поважних причин для надання такого строку, ставить питання про встановлення факту, що є формальною заявою, яка заявляється виключно для набуття права власності в порядку спадкування, тобто встановлення даного факту безпосередньо породжує юридично значимі наслідки. Ці наслідки є набуття ним права власності в будинку, де вона та її сім’я постійно проживають.

Суд, вислухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 помер 15 жовтня 2012 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії I-ВЛ № 371183, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Валківського районного управління юстиції Харківської області, 16.10.2012 року.(а.с.11)

24.07.2012 року ОСОБА_6 було складено заповіт, посвідчений Гонтово-Ярською сільською радою Валківського району, Харківської області, р.н. 246, яким позивачу заповіданий житловий будинок з надвірними будівлями в м. Валки Харківської області, вул. І.Коваля, 3. Житловий будинок за адресою: Харківська область, м. Валки, вул. І. Коваля, 4, ОСОБА_6 заповів своїй онуці – ОСОБА_3.(а.с.12)

Житловий будинок за адресою: Харківська область, м. Валки, вул. І. Коваля, 3, належав ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва про право на спадщину, виданого 31.05.1989 року Валківською державною нотаріальною конторою Харківської області, за р.н. 1178.(а.с.13)

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ХР-06-14-070589, виданого на підставі виконкому Валківської міської ради №731 від 28.11.1996 року, ОСОБА_6 належала земельна ділянка площею 0,2504 гектраів, яка розташована за адресою: Харківська область, м. Валки, вул. І. Коваля, 3, для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,10 га, а решту площі 0,1504 га для ведення особистого підсобного господарства.(а.с.17)

Позивач зазначає, що спадщину після батька прийняв він, ОСОБА_3 та його мати – ОСОБА_7, яка хоча і не мала наміру оформляти у спадок майно свого чоловіка, однак через похилий вік та юридичну необізнаність не склала заяву про відмову від спадщини і, таким чином будучи зареєстрованою з батьком на час відкриття спадщини набула обов’язкової частки у спадковому майні як дружина, що пережила спадкодавця.

Згідно змісту позову, частка у спадщині, яка належала ОСОБА_7 становить 1/4 частину у обох будинках. Ця частка розрахована у відповідності до приписів ст. 1241 ЦК України, де зазначено, що обов’язкова частка у спадщині спадкується непрацездатною вдовою незалежно від змісту заповіту і становить половину частки, яка належала б їй у разі спадкування за законом.

За законом ОСОБА_7, як спадкоємцю першої черги після смерті чоловіка належала б 1/2 частка у всьому його майні, однак через наявність заповіту складеного на користь позивача та ОСОБА_3, частка у спадщині матері становить половину від 1/2, тобто дорівнює 1/4 всього майна ОСОБА_1

Разом з тим, будь-яких даних на підтвердження обставин, що після смерті ОСОБА_6 спадщину прийняли позивач, ОСОБА_3 та ОСОБА_7, стороною позивача не надано.

Зазначені в інформаційних довідках виданих КП «Валківське БТІ» №02-08/44 та №02-08/45 від 31.01.2019 року (а.с.18,19) відомості, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на підставі свідоцтв про право на спадщину оформили спадщину не приймає до уваги, оскільки самі свідоцтва про право на спадщину можуть свідчити про таке оформлення.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ВЛ № 617369 виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Валківському та Коломацькому районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області 14.12.2017 року, ОСОБА_7 померла 13.12.2017 року. (а.с.15)

Відповідно до інформації Валківської державної нотаріальної контори Харківської області №1774/02.14 від 14.12.2018 року, після померлої 13.12.2017 року ОСОБА_7 відкрита спадкова справа №45/2018. Спадкоємцями, які прийняли спадщину, є онуки спадкодавця ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на підставі заповітів спадкодавця. Про прийняття спадщини вони подали до нотаріальної контори заяви. Будь-які інші заяви до Валківської державної нотаріальної контори станом на 14.12.2018 року не надходили. ОСОБА_1 є спадкоємцем І черги за законом, однак вказані заповіти щодо 1/4 частки житлового будинку в м. Валки вул. І. Коваля, 4, та щодо всього іншого майна на час відкриття спадщини є чинними, за життя не змінені і не скасовані ОСОБА_7 На підставі ст. 1241 ЦК України ОСОБА_7 має обов’язкову частку, оскільки він був непрацездатним за віком сином спадкодавця. З наявних в нотаріальній конторі відомостей, спадщину ОСОБА_1 не прийняв, проживав окремо від спадкодавця та заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавав.(а.с.16)

Позивач обґрунтовуючи позовні вимог зазначає, що він постійно мешкав із спадкодавцем ОСОБА_7 до моменту її смерті.

Таким чином, предметом доведення є саме встановлення факту постійного мешкання ОСОБА_1 із ОСОБА_7 еа день її смерті.

Як вбачається із відомостей паспорта громадянина України серії МТ №431141, місце реєстрації ОСОБА_1 з 21.04.2003 року є адреса: Харківська область, м. Валки, вул. Харківська (колишня назва К. Лібкнехта), 10, кв. 30.(а.с.9)

В судовому засіданні позивач підтвердив, що саме за цією адресою він зареєстрований.

На підтвердження вимог, позивачем наданий акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства від 31.01.2019 року, в якому зазначено, що технік абонвідділу КП «Благоустрій» разом із свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтвердили, що станом на 13.12.2017 року за адресою: Харківська область, м. Валки, вул. І. Коваля, 3, проживала ОСОБА_7, яка померла 13.12.2017 року та на день смерті разом із нею однією сім’єю за даною адресою проживав її син ОСОБА_1, але не був зареєстрований в даному будинку.(а.с.14)

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з положень ч. 2 ст. 76 ЦПК України, ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 90 ЦПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Дані викладені в акті від 31.01.2019 року, спростовуються поясненнями свідків, допитаних в судовому засіданні.

Так, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 заперечили, що ОСОБА_1 постійно мешкав із матір'ю ОСОБА_7 Свідки пояснили, що вони мешкають неподалік від ОСОБА_7 та товаришували із нею. Вони цікавились її способом життя та їм було відомо ОСОБА_7 проживала певний період часу, перед своєю смертю одна. ОСОБА_11 доповнила, що вона восени 2017 року приходила додому до ОСОБА_7 і хвіртка постійно була заперта. Крім того, їй відомо, що за ОСОБА_7 доглядала якась жінка. Інколи до неї навідувався син ОСОБА_1 та онука ОСОБА_3, які проживали окремо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 підтвердив, що він приймав участь у складанні акту від 31.01.2019 року про постійне мешкання ОСОБА_1 разом із матір'ю. Як зазначив свідок, він знав ОСОБА_7 особисто. Після смерті чоловіка останньої, він бачив позивача, як він займається господарством на городі, прибирає в дворі, а взимку відкидав сніг, а тому зробив висновок, що син спадкодавця мешкав разом із нею.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що він мешкає на одній вулиці із ОСОБА_7 Йому відомо, що її син ОСОБА_1 допомогав матері по господарству, займався ремонтом сантехніки. Про онуків померлої ОСОБА_7 йому нічого не відомо.

В судовому засіданні допитані свідки, а саме: П ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які пояснили, що усі вони знали ОСОБА_7 та мешкають неподалік. Свідки зазначили, що вони бачили, що в будинку та на подвір’ї ОСОБА_7 знаходились речі її сина ОСОБА_1, сам позивач часто приїздив до матері.

Жоден із допитаних свідків не підтвердив відомості, що ОСОБА_1 проживав не за зареєстрованим місцем, а за адресою місця мешкання матері ОСОБА_7, тим паче на момент смерті спадкодавця.

Такими відомостями можуть бути дані, що ОСОБА_1 щоденно мешкав, харчувався, ночував та покидав будинок, прямуючи на роботу, та повертався до будинку, де мешкала його мати, а не за місцем своєї реєстрації.

Разом з тим, суд надає перевагу поясненням свідка ОСОБА_17, що була допитана за клопотанням сторони позивача.

Свідок пояснила, що вона не безкоштовно здійснювала догляд за ОСОБА_7 Такий догляд вона здійснювала в період часу з вересня по грудень 2017 року. За домоволеністю з позивачем вона зазвичай приходила о 09:00 годині ранку, займалась господарством, повністю доглядала за ОСОБА_7 Кошти на продукти харчування надавав позивач та його дружина, та вона займалась її повним забезпеченням. За чотири місяці роботи, вона ніразу не бачила онуків ОСОБА_7 При цьому, ОСОБА_17 пояснила, що хоч вона і бачила в будинку речі ОСОБА_1 проте їй не відомо, чи він постійно мешкав в будинку.

Суд довіряє поясненням усіх свідків, за виключенням позивача та його дружини, оскільки останні є зацікавленими особами.

Жодна із сторін в судовому засіданні, під час допиту свідків не висловлювала зауважень щодо обставин, за яких допитані свідки, отримали інформацію про спадкодавця.

Разом з тим, покази свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_13 не містять конкретних обставин, щодо постійного мешкання позивача разом із спадкодавцем на день її смерті, а тому таке їх бачення, суд вважає суб'єктивним та не приймає до уваги.

Будь-яких інших доказів на підтвердження обставини, що ОСОБА_1 постійно мешкав разом із матір’ю в судове засідання не надано.

Як вбачається з положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки акт про постійне місце мешкання спростований, свідки допитанні в судовому засіданні факт постійного місця проживання не підтвердили, ОСОБА_1 не можна вважати таким, що прийняв спадщину.

Отже, підстав для визнання права власності на спадкове майно ОСОБА_7 за позивачем не має.

Крім того, в матеріалах справи відсутні дані щодо спадкового майна, яка належало ОСОБА_7 на момент її смерті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому задоволеними бути не можуть.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_7 на час відкриття спадщини 13.12.2017 року за адресою: Харківська область, м. Валки, вул. Івана Коваля, №3 та визнання права власності за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом на спадкове майно, що залишилось після померлої 13.12.2017 року ОСОБА_7, до складу якого входить:

- 1/8 частина житлового будинку з господарськими будівлями, за адресою: Харківська область, м. Валки, вул. Івана Коваля, 3, що складається згідно літер інформаційної довідки № 02-08/44, виданої КП "Валківське бюро технічної інвентаризації" 31.01.2019 року з: житлового будинку "А- 1", загальною площею 50,1 кв.м., в тому числі 2,3 кв.м. холодного приміщення коридору, житловою площею 26,6 кв.м.; ОСОБА_4 «Б»; Літньої кухні з тамбуром «В», «в»; ОСОБА_4 «В1»; Погреба «Г»; Вбиральні «Д»; Літнього душу «Е»; Колодязя «К»; Паркану; Паркану «№ 1»; Воріт "№2".

- 1/8 частина житлового будинку з господарськими будівлями, за адресою: м. Валки Харківської області, вул. Івана Коваля № 4, що складається згідно літер інформаційної довідки № 02-08/45, виданої КП «Валківське бюро технічної інвентаризації» 31.01.2019 року з: житлового будинку «А-1», загальною площею 70,1 кв.м., житловою площею 50,7 кв.м.; Погреба «Б»; Літньої кухні «В»,«в»; Сараю-прибудови «в1»; Гаражу «Г»; Сараю-прибудови «г»; Сараю-прибудови «Д»; Вбиральні «Е; Зливної ями «№ 1»; Зливної ями «№ 2»; Огорожі «№ 3-4»; 1/16 частини Колодязя «К».

- 1/4 частини земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в м. Валки Харківської області, вул. І.Коваля, № 3.

- 1/4 частини земельної ділянки площею 0,1504 га для ведення особистого підсобного господарства в м. Валки Харківської області, вул. І.Коваля, № 3, - відмовити повністю.

Повний текст рішення складено 17 квітня 2019 року.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Валківський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду або через Валківський районний суд Харківської області.

Суддя О.В. Товстолужський