Вирок № 81291394, 19.04.2019, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №560/288/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2019 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Волкодав А.А.,

прокурора Твердун Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019180110000079 від 16 лютого 2019 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, незареєстрованого, уродженця та фактично проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, освіти середньої, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого (засуджений вироком Дубровицького районного суду Рівненської області від 13 березня 2018 року за частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.)

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в:

16 лютого 2019 року о 13:00 год., ОСОБА_1, зайшовши у відділ продажу мобільних телефонів ТЦ "Фортуна", що в м. Дубровиця, вул. Макарівська, 5, Рівненської області, таємно викрав мобільний телефон марки "Meizu", модель М721Н, чорного кольору, що знаходився на прилавку вказаного відділу та належав ОСОБА_2; після чого вийшов із приміщення ТЦ "Фортуна" та пішов до свого місця проживання. Вказаним діями ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 3500 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненому визнав повністю та пояснив, що 16 лютого 2019 року о 13:00 год., він зайшов у відділ продажу мобільних телефонів ТЦ "Фортуна", що в м. Дубровиця, вул. Макарівська, 5, Рівненської області, звідки таємно викрав мобільний телефон марки "Meizu", що належав ОСОБА_2. Після викрадення даного телефону, він разом із ОСОБА_3 пішов до себе додому. Через деякий час до нього додому прийшов чоловік потерпілої ОСОБА_4, якому ОСОБА_3 віддав викрадений ним телефон. Про те, що він мав намір викрасти та викрав мобільний телефон марки "Meizu", ОСОБА_3 не знав і він йому нічого про це не говорив.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні показала, що 16 лютого 2019 року о 13:00 год., вона знаходилась на робочому місці у відділі продажу мобільних телефонів ТЦ "Фортуна", що в м. Дубровиця, вул. Макарівська, 5, Рівненської області. До неї в магазин зайшли двої невідомих молодиків, згодом вона дізналася, що це були ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Спочатку зайшов ОСОБА_3, а через декілька хвилин зайшов ОСОБА_1 ОСОБА_3 запитав у неї про наявність зарядного пристрою до свого телефону, і в той час, коли вона відкривала вітрину, ОСОБА_1 викрав належний їй мобільний телефон марки "Meizu". Зникнення мобільного вона помітила відразу після того, як ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вийшли із магазину. Вона відразу ж кинулася на їх пошуки, зателефонувавши своєму чоловіку і повідомивши, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 викрали у неї мобільний телефон. Чоловік пішов до будинку, де проживає ОСОБА_1 і згодом ОСОБА_3 віддав їй телефон, що викрав ОСОБА_1 На даний час, завдана їй матеріальна шкода відшкодована в повному обсязі.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 суду показав, що 16 лютого 2019 року о 13:00 год. до нього зателефонувала дружина та повідомила про те, що у неї з магазину двоє невідомих викрали її мобільний телефон марки "Meizu", вартістю на момент купівлі 5000 грн. Згодом він дізнався, що крадіжку своїли ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Коли він прийшов додому до ОСОБА_1, до нього з будинку вийшов ОСОБА_3, який сказав, що ОСОБА_1 добровільно віддасть йому мобільний телефон, викрадений у його дружини, при цьому попросивши, щоб він не заявляв про крадіжку в поліцію. ОСОБА_3 зайшовши до будинку ОСОБА_1, виніс і показав йому мобільний телефон його дружини. Згодом даний телефон ОСОБА_3 повернув його дружині ОСОБА_2

Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 суду показав, що 16 лютого 2019 року о 13:00 год. він зайшов у відділ продажу мобільних телефонів ТЦ "Фортуна", що в м. Дубровиця, вул. Макарівська, 5, Рівненської області, оскільки хотів придбати зарядний пристрій до свого мобільного телефону. Через декілька хвилин за ним до вказаного магазину зайшов ОСОБА_1 Оскільки, у даному магазині зарядного пристрою до його мобільного телефону не було, то він разом із ОСОБА_1 вийшли з магазину. Після цього вони зайшли ще до одного магазину в пошуках зарядного пристрою, а згодом пішли додому до ОСОБА_1 Через 20 хвилин, додому до ОСОБА_1 прийшов ОСОБА_4 з вимогою, щоб вони повернули викрадений у його дружини мобільний телефон. Він зрозумів, що телефон викрав ОСОБА_1 і попросив ОСОБА_4, що вони повернуть йому викрадений телефон з умовою, щоб він не повідомляв про це працівників поліції. Про те, що ОСОБА_1 мав намір викрасти та викрав у ОСОБА_2 мобільний телефон, він не знав і ОСОБА_1 йому нічого не повідомляв. ОСОБА_4 сказав йому, нехай поверне телефон той, хто його викрав. Оскільки ОСОБА_1 було соромно перед потерпілою, то він попросив його повернути мобільний телефон. Згодом він повернув мобільний телефон ОСОБА_2

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину повністю доводиться доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження, показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3

З витягів із Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16 лютого 2019 року вбачається, що 16 лютого 2019 року до Дубровицького ВП Сарненського ВП ГУНП у Рівненській області надійшло повідомлення ОСОБА_4 про те, що цього ж дня в його дружини ОСОБА_2, невідомі особи викрали мобільний телефон моделі "Meizu" (а.п.1,2).

Згідно висновку спеціаліста заключення з оцінки рухомого майна від 18 лютого 2019 року, середня ринкова вартість, бувшого у використанні, мобільного телефону марки "Meizu М721Н", на момент проведення товарознавчого дослідження в задовільному, технічно справному стані, з врахуванням фізичного та функціонального зносу, станом на момент вчинення злочину (16 лютого 2019 року) становила 3500 грн. (а.п.22-26).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 26 лютого 2019 року, який було проведено з метою перевірки і уточнення відомостей по факту вчинення крадіжки мобільного телефону марки "Meizu", модель М721Н, чорного кольору в ТЦ "Фортуна", у присутності понятих, спеціаліста із застосуванням фотоапарату "Nikon", та фототаблицею, яку додано до цього протоколу. Під час слідчого експерименту ОСОБА_1 розповів та показав, як саме та за яких обставин, він здійснив крадіжку мобільного телефону марки "Meizu", що належав ОСОБА_2 (а.п.50-52).

Оцінюючи надані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку доведена у повному обсязі "поза розумним сумнівом" та його протиправні суд дії кваліфікує за частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України.

Суд, відповідно до статей 86, 94 Кримінального процесуального кодексу України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання обвинуваченого, вважає, що ці докази отримані у порядку, встановленому цим Кодексом, а тому є допустимими та прямо підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, що обвинувачений вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

На підставі статті 94 Кримінального процесуального кодексу України, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також оцінивши сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до внутрішнього переконання про те, що показання обвинуваченого узгоджуються між собою, містять достатні дані на підтвердження встановлених судом обставин, що дозволяє суду ухвалити обвинувальний вирок.

Відповідно до статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При вирішенні питання про призначення покарання, суд, відповідно до статей 65-67 Кримінального кодексу України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставини, які відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставини, які відповідно до вимог статті 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, судом не встановлені.

Пленум Верховного Суду України в пункті 3 своєї Постанови від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" зазначає, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (стаття 12 Кримінального кодексу України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Тому, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить з того, що вчинений обвинуваченим злочин є злочином проти власності та у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до злочинів середньої тяжкості.

При призначенні покарання, суд у відповідності до вимог положень статті 65 Кримінального кодексу України бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, що відповідно до положень статті 12 Кримінального кодексу України є злочином середньої тяжкості, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, а також інші дані про особу обвинуваченого.

Також судом враховано положення пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", де зазначено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Вивчаючи особу обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_1 не працює, не одружений, є раніше судимим (а.п.34), за місцем проживання характеризується позитивно (а.п.37), на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває (а.п.36).

Однак, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, враховуючи характеризуючі дані особи обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який щиро розкаявся у вчиненому, з урахуванням вищенаведених пом'якшуючих обставин, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції частини 1 статті 185 Кримінального кодексу України, за якою кваліфікуються його дії, а саме у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. (вісімсот п'ятдесят гривень).

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що визначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 100, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. (вісімсот п'ятдесят гривень).

Речові докази:

- мобільний телефон марки "Meizu", модель М721Н, що знаходиться на відповідальному зберіганні ОСОБА_2 - повернути власнику ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, жительці м. Дубровиця, вул. Краєзнавців, 2а, Рівненської області.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: підпис.

З оригіналом згідно.

Суддя Дубровицького

районного суду ОСОБА_5