Вирок № 81288594, 19.04.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

425/1334/19

1-КП/415/666/19

ВИРОК

Іменем України

19.04.19 року місто Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Грибанової Л.О.

судді Луньової Д.Ю.,

судді Шевченко О.В.,

за участю секретаря Кайданович Л.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області Угоду про визнання винуватості, укладену 10 квітня 2019 року, між прокурором Відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_2, у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №22019130000000038 від 07 березня 2019 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Горське Луганської області, громадянина України, з повною вищою освітою, працюючого у ПАТ «Луганськоблгаз», не одруженого, не судимого, зареєстрованого у АДРЕСА_1 проживаючого у АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження та учасників судового провадження:

прокурора Волосенка П.В.,

захисника Суткового А.М.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

встановив:

Відповідно до обвинувального акту - обвинувачений ОСОБА_2 в період часу приблизно з червня 2017 року до 18 квітня 2018 року, більш точніші дата та час не встановлено, перебуваючи у містах Кремінна, Рубіжне, Сєвєродонецьк Луганської області, та, маючи умисел на сприяння діяльності терористичної організації, і, відповідно, вчинення злочину проти громадської безпеки, достовірно знаючи, що на території Луганської області невстановленими особами створено терористичну організацію, яка уявляє попередньо утворене внутрішньо стійке об'єднання військового типу, - сприяв діяльності зазначеного угруповування, здійснюючи передачу інформації представникові зазначеного терористичного формування - щодо кількості, виду озброєння, дислокації, переміщення і розміщення військової техніки та інженерних споруд військових підрозділів ЗС України та правоохоронних органів України, задіяних в проведенні АТО/ООС, в межах контрольованої державною владою України території Луганської області, через інших осіб, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, за допомогою месенджерів «Viber», «WhatsApp», «Telegram» на телефонних апаратах, гаджетах та ПЕОМ.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ст.258-3 ч.1 КК України, а саме, - сприяння діяльності терористичної організації.

У судове засідання надана Угода про визнання винуватості, укладена 10 квітня 2019 року, між прокурором Відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1 та підозрюваним у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_2, на підставі ст.ст.468-470, ст.472 КПК України, досягнута під час досудового розслідування, відповідно до якої -

прокурор Відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1 та підозрюваний ОСОБА_2 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій останнього за ст.258-3 ч.1 КК України, і підозрюваний ОСОБА_2 повністю визнає себе винуватим у вчиненні зазначеного злочину, тобто, - у сприянні діяльності терористичної організації,

сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні підозрюваному ОСОБА_2 покарання за ст.258-3 ч.1 КК України:

з урахуванням особи винного, який - не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, має родину, має постійне місце мешкання, працевлаштований, позитивно характеризується у побуті та за місцем мешкання, має позитивну виробничу характеристику, є особою пенсійного віку, має статус ветерана МВС,

і наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, зокрема, повного визнання своєї провини, щирого каяття у скоєному, активного сприяння розкриттю злочину та активної поведінки, пов'язаної з викриттям інших причетних до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення осіб, безпосередньої ролі та ступеню участі у вчиненні останнього, в тому числі, і відсутності тяжких наслідків від скоєного,

тобто, відповідно до положень ст.69 КК України, - нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції зазначеної статті, - у виді позбавлення волі строком на 4 роки, без конфіскації майна,

На підставі ст.469 КПК України - угода про визнання винуватості, у кримінальному провадженні, відповідно до положень ст.468 КПК України, може бути укладена між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим, за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого, у провадженні щодо - кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, і може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

При цьому, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо - … особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами (ст.469 ч.4 п.3) КПК України).

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що він повністю визнає свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті та в Угоді про визнання винуватості, вказавши, що час та місце скоєння ним інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, а саме, сприяння діяльності терористичної організації, діючій на території Луганської області, що виявилось у здійсненні, - на прохання товариша, припускаючи можливість перебування останнього у зазначеному терористистичному формуванні, - передачі інформації, використовуючи месенджери «Viber», «WhatsApp», «Telegram» на телефонних апаратах, гаджетах та ПЕОМ та законспіровані вислови та назви, - про кількість, вид озброєння та дислокацію військових підрозділів ЗС України та правоохоронних органів України, задіяних в проведенні АТО/ООС, в межах контрольованої державною владою України території Луганської області, у період часу приблизно з червня 2017 року до квітня 2018 року, перебуваючи у містах Кремінна, Рубіжне, Сєвєродонецьк та візуально спостерігаючи оточення, відокремлюючи необхідну інформацію, - викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує, додатково підкреслюючи, що надану ним інформацію він отримував виключно із візуального сприйняття та чуток, що поширювались поміж населення у регіоні, в тому числі, і за місцем його мешкання, при цьому, він усвідомлював, що своїми діями щодо здійснення телефонних дзвінків з висвітлюванням подій, що стосуються проведення АТО/ООС, він, таким чином, сприяв діяльності терористичного угруповування на території Луганської області, одночасно наполягаючи, що будь-яких інших протиправних дій - не вчиняв. У скоєному - щиро розкаявся, перепрошуючи за свої дії та заключивши відповідну Угоду про визнання винуватості, при цьому, він цілком розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження вказаної Угоди, визначені у ст.473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.394 і ст.424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст.474 ч.4 п.1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винуватим, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної Угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної Угоди, визначені у ст.476 КПК України, підтримавши надану Угоду та наполягаючи на затвердженні останньої.

З матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_2, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України, вбачається, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 органами досудового розслідування вірно і обґрунтовано кваліфіковано, як злочин, передбачений ст.258-3 ч.1 КК України, а саме, - сприяння діяльності терористичної організації, - який, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких кримінальних правопорушень, при цьому, обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у скоєному - визнав в повному обсязі.

У судовому засіданні встановлено, що укладення Угоди про визнання винуватості від 10 квітня 2019 року між прокурором Відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1 та підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_2, на підставі ст.ст.468-470, ст.472 КПК України, - є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії, будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в Угоді.

Ініціювання, порядок укладення та зміст Угоди про визнання винуватості від 10 квітня 2019 року між прокурором Відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1 та підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_2 - відповідають вимогам ст.469, ст.472 КПК України.

Умови угоди про визнання винуватості від 10 квітня 2019 року між прокурором Відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1 та підозрюваним у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_2, - не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства, вид та строк покарання, узгоджені між сторонами кримінального провадження, зокрема,

покарання за ст.258-3 ч.1 КК України, а саме, -

з урахуванням особи винного, який - не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності (том 2 а.с.134), має родину, має постійне місце мешкання, працевлаштований, позитивно характеризується у побуті та за місцем мешкання, має позитивну виробничу характеристику, за місцем колишнього працевлаштування та перебування на посаді заступника начальника Відділу економічної безпеки ТОВ «НВП «Зоря» - мав позитивну виробничу характеристику та заохочення, є особою пенсійного віку, має статус ветерана МВС,

і наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, зокрема, повного визнання своєї провини, щирого каяття у скоєному, активного сприяння розкриттю злочину та активної поведінки, пов'язаної з викриттям інших причетних до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення осіб, безпосередньої ролі та ступеню участі у вчиненні останнього, в тому числі, і відсутності тяжких наслідків від скоєного,

тобто, на підставі положень ст.69 КК України, - нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції зазначеної статті, - у виді позбавлення волі строком на 4 роки, без конфіскації майна -

- відповідає вимогам діючого Кримінального Кодексу України, та визначено з урахуванням положень ст.65 КК України - щодо ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, в тому числі, і з урахуванням обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, - і, в цілому, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження нових злочинів, оскільки, покарання, відповідно до положень ст.50 КК України, має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також, запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

За таких обставин, суд, вислухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_2, який у судовому засіданні наполягав на затвердженні Угоди, вислухавши думку захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Суткового А.М., який підтримав позицію обвинуваченого щодо затвердження Угоди, погоджуючись з думкою прокурора Волосенка П.В., який вважав, що Угода про визнання винуватості від 10 квітня 2019 року може бути затверджена судом, проаналізувавши надані у судове засідання матеріали та перевіривши Угоду на відповідність вимогам матеріального та процесуального права, - дійшов до висновку щодо можливості затвердження Угоди про визнання винуватості від 10 квітня 2019 року між прокурором Відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1 та підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_2 і призначення обвинуваченому узгодженого між сторонами покарання, оскільки, - інкриміноване у провину обвинуваченому ОСОБА_2 кримінальне правопорушення, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, внаслідок скоєння якого шкода завдана лише державним та суспільним інтересам, обвинувачений ОСОБА_2 - не є організатором терористичної групи, під час досудового розслідування - сприяв викриттю злочинних дій інших учасників останньої, що підтверджується інформацією органу досудового розслідування, і підстав для відмови в затвердження Угоди про визнання винуватості від 10 квітня 2019 року між прокурором Відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1 та підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_2, передбачених ст.474 ч.7 КПК України, - не вбачається.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2, відповідно до Ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 21 лютого 2019 року (том 2 а.с.106-113), слід обчислювати з 21 лютого 2019 року, оскільки, термін перебування під вартою, відповідно до вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства, зараховується судом у строк покарання, призначеного вироком суду, за правилами, встановленими ст.72 ч.5 КК України, і строк тримання під вартою, згідно зі ст.197 ч.2 КПК України, обчислюється - з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

І, у зв'язку з тим, що суд прийшов до переконання щодо можливості затвердження Угоди про визнання винуватості від 10 квітня 2019 року між прокурором Відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1 та підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_2, і, відповідно, призначення обвинуваченому за ст.258-3 ч.1 КК України узгодженого між сторонами покарання, яке, згідно умов Угоди, визначено - у виді позбавлення волі, а також, враховуючи положення ст.72 ч.5 КК України (в редакції ст.72 ч.5 КК України - до змін, внесених, на підставі Закону №2046-VІІІ від 18 травня 2017 року), - вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 строк попереднього ув'язнення в межах того самого кримінального провадження, за період з 21 лютого 2019 року (Ухвала слідчого судді Сєвєродонецького міського суду «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 21 лютого 2019 року (том 2 а.с.106-113), - до 19 квітня 2019 року, включно: з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, оскільки, відповідно до Правового висновку Великої Палати Верховного Суду (Постанова ВС по справі за №663/537/17 (провадження за №13-31кс18) від 29 серпня 2018 року) - щодо застосування норми права, передбаченої ст.72 ч.5 КК України (зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання), - якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом №2046-VІІІ від 18 травня 2017 року, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ст.72 ч.5 КК України (в редакції Закону №838-VІІІ від 26 листопада 2015 року, який, в такому разі, має переживаючу (ультраактивну) дію, і застосування до таких випадків Закону №2046-VІІІ від 18 травня 2017 року - є неправильним, оскільки зворотна дія Закону №2046-VІІІ від 18 травня 2017 року, як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ст.5 ч.2 КК України, - не допускається, так як закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі (ст.5 ч.2 КК України).

Підстав щодо зміни або скасування запобіжного заходу - у вигляді тримання під вартою, застосованого, відповідно до Ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 21 лютого 2019 року (том 2 а.с.106-113), у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2, - суд не вбачає, і зазначене питання учасниками даного кримінального провадження - не ставилось.

Процесуальні витрати по справі -

у сумі 12089 гривень 77 копійок (том 1 а.с.195), пов'язані із залученням експертів під час проведення судово-лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи за №36/1 від 14 березня 2019 року (том 1 а.с.80-194), в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_2, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України,

підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 в дохід держави (отримувач - УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, код ЄДРПОУ - 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), МФО - 899998, рахунок - 31112115012051, код класифікації доходів бюджету - 24060300).

Крім того, суд вважає за необхідне, прийшовши до переконання щодо можливості затвердження Угоди про визнання винуватості від 10 квітня 2019 року між прокурором Відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1 та підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_2, і, відповідно, призначення обвинуваченому за ст.258-3 ч.1 КК України узгодженого між сторонами покарання, яке, згідно умов Угоди, визначено - у виді позбавлення волі, без конфіскації майна, - зняти арешт, накладений на майно обвинуваченого ОСОБА_2, метою забезпечення виконання вироку в частині застосування додаткового покарання - у виді конфіскації майна, передбаченого санкцією ст.258-3 ч.1 КК України, відповідно до Ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду від 26 березня 2019 року (том 2 а.с.123-124), а саме:

житлове приміщення у гуртожитку - секція (загальною площею 93 кв.м), по АДРЕСА_3

житловий будинок (загальною площею 52,5 кв.м), по АДРЕСА_4

земельну ділянку (площею 0,1 га), реєстраційний номер «1721393444216», кадастровий номер «НОМЕР_1».

При цьому, суд, враховуючи положення ст.96-1 КК України, вважає за необхідне, - під час ухвалення остаточного рішення по справі, - застосування спеціальної конфіскації (щодо мобільного телефону марки «Nokia 1208», ІМЕІ НОМЕР_2 з Sim-карткою з абонентським номером «НОМЕР_3»), - оскільки, відповідно до вимог ст.96-2 КК України, - спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо … інше майно - було предметом злочину, крім того, що повертається власнику (законному володільцю), …, було … використано як засіб чи знаряддя вчинення злочину, крім того, що повертається власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про його незаконне використання (ст.96-2 ч.1 п.3) п.4) КК України).

Речові докази по справі:

мобільний телефон марки «Nokia 1208», ІМЕІ НОМЕР_2 з Sim-карткою з абонентським номером «НОМЕР_3», що знаходиться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів СВ 3 Управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях (том 2 а.с.58),

- підлягає зверненню у власність держави,

2 роздруківки супутникових карт з відмітками на місцевості поблизу «н.п.Краснореченское», стрічка, посвідчення керівника та інструктора ВПО «Рубеж» №002 на ім'я «Тимохин Андрей Владимирович», видане 01 травня 2012 року, що знаходяться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів СВ 3 Управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях (том 2 а.с.58),

- підлягають знищенню, як не уявляючи ніякої цінності.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, керуючись ст.373-ст.376, ст.394, ст.472, ст.474-ст.475 КПК України, суд -

ухвалив:

Угоду про визнання винуватості, укладену 10 квітня 2019 року між прокурором Відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_2, у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №22019130000000038 від 07 березня 2019 року, відносно ОСОБА_2, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України, - затвердити.

ОСОБА_2 - визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання, на підставі 69 КК України, - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, без конфіскації майна.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 обчислювати з 21 лютого 2019 року. Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 строк попереднього ув'язнення з 21 лютого 2019 року до 19 квітня 2019 року, включно: з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2, до набуття вироком законної сили, залишити попередній, - у вигляді тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави:

(отримувач - УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, код ЄДРПОУ - 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), МФО - 899998, рахунок - 31112115012051, код класифікації доходів бюджету - 24060300)

12089 (дванадцять тисяч вісімдесят дев'ять) гривень 77 копійок за проведення судово-лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи за №36/1 від 14 березня 2019 року.

Арешт, накладений, відповідно до Ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду від 26 березня 2019 року, на майно обвинуваченого ОСОБА_2, а саме:

житлове приміщення у гуртожитку - секцію (загальною площею 93 кв.м), по АДРЕСА_3

житловий будинок (загальною площею 52,5 кв.м), по АДРЕСА_4

земельну ділянку (площею 0,1 га), реєстраційний номер «1721393444216», кадастровий номер «НОМЕР_1»,

- зняти.

Речові докази по справі:

мобільний телефон марки «Nokia 1208», ІМЕІ НОМЕР_2 з Sim-карткою з абонентським номером «НОМЕР_3», що знаходиться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів СВ 3 Управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях,

- звернути у власність держави,

2 роздруківки супутникових карт з відмітками на місцевості поблизу «н.п.Краснореченское», стрічку, посвідчення керівника та інструктора ВПО «Рубеж» №002 на ім'я «Тимохин Андрей Владимирович», видане 01 травня 2012 року, що знаходяться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів СВ 3 Управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях,

- знищити.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим ОСОБА_2 і прокурором, виключно з підстав, передбачених ст.394 ч.4 КПК України, до Луганського Апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокуророві.

Головуючий суддя:

Судді: