Рішення № 81288262, 19.04.2019, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3375/18

провадження №: 2/398/272/19

РІШЕННЯ

Іменем України

"19" квітня 2019 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Коліуш Г.В., з участю секретаря судового засідання Михно О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 17477,22 грн, в зв’язку з порушенням умов кредитного договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.02.2015 року між позивачем та відповідачем укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач своїм підписом у анкеті-заяві від 03.02.2015 року підтвердила, що підписана заява разом з запропонованими ПАТ КБ «Приватбанк» умовами, правилами та тарифами складають між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Відповідач належним чином зобов’язання за договором не виконує, в результаті чого станом на 22.08.2018 року виникла заборгованість в розмірі 17477,22 грн., яка складається з: 8779,18 грн. - заборгованість за кредитом; 1776,69 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 5612,91 грн. – заборгованість за пенею, 500 грн. – штраф (фіксована частина), 808,44 грн. – штраф (процентна складова).

12 грудня 2018 року представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву про відмову у задоволені позову, оскільки посилання позивача що кредитний договір у вигляді анкети - заяви був укладений 03.02.2015 року в розмірі кредиту 1000грн. з відсотковою ставкою 30%. Однак вказаний факт не відповідає дійсності. Зі слів опікуна матері відповідача ОСОБА_1 не могла його укласти, оскільки в той період 03.02.2015 року перебувала у м. Харкові де проходила лікування та консультації з приводу її психіатричного захворювання, отже підписати документи не могла. Кредитну карту відповідач не отримувала. Відповідно до довідки МСЕК №618301 відповідач по справі є інвалідом 3-ї групи захворювання. Довідкою КЗ «Олександрійська психіатрична лікарня» відповідач ОСОБА_1 перебуває на обліку у вказаній лікарні з 2016 року. Правила ст. 255 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Відповідно до ст. 255 ЦК правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі ї смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

17.12.2018 року відповідачем ОСОБА_1 через канцелярію суду було подано зустрічний позов про визнання кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк», недійсним, який обгрунтований тим, що вона відповідно до довідки МСЕК №618301 є інвалідом 3-ї групи, перебуває на облікуз 2016 року, на час укладення договору вона не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Ухвалою суду від 17.12.2018 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та об’єднано в одне провадження.

08.01.2019 року представником АТ КБ «Приватбанк» надано відповідь на відзив про те, що доказів того, що відповідач визнана недієздатною або частково недієздатною немає, так як згідно довідки наданої до суду не встановлено чи визнана особа недієздатною чи обмежено дієздатною, які юридичні наслідки має цей документ, чи мали право посадові особи надавати документи подібного характеру і взагалі порядок прийняття даного документу, як доказ, також не надано чи дійсний цей діагноз на сьогоднішній день. Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору. Згідно виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов’язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов’язання за договором. Просять задовольнити їх позов.

04.02.2019 року представником АТ КБ «Приватбанк» подано відзив на зустрічну позовну заяву про відмову в задоволенні зустрічного позову, оскільки ОСОБА_2 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписала заяву б/н від 03.02.2015 року, згідно якої отримала кредит в розмірі 1000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Згідно довідки наданої до суду не встановлено чи визнана особа недієздатною чи обмежено дієздатною, які юридичні наслідки має цей документ, чи мали право посадові особи надавати документи подібного характеру і взагалі порядок прийняття даного документу, як доказ, також не надано чи дійсний цей діагноз на сьогоднішній день. Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору. Згідно виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов’язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов’язання за договором. Також зазначають, що кредитний договір укладений між банком та відповідачем 03.02.2015 року, тому саме з цієї дати позичальнику було відомо про порушення його прав та з цього часу розпочався перебіг строку позовної давності, який сплив 03.02.2018 року. Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом в 2018 році, а саме 17.12.2018 року, тобто із пропуском строку позовної давності.

Ухвалою суду від 13.03.2019 року зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк" про визнання кредитного договору недійсним – залишено без розгляду на підставі поданої представником ОСОБА_3 заяви.

Таким чином, предметом розгляду є позовні вимоги АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення задоргованості за кредитним договором.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлений належним чином, в позовній заяві просив розгляд справи провести за відсутності представника Банку.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлений належним чином, враховуючи приписи ст.128 ЦПК України, причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі та участі ОСОБА_1, просив відмовити в задоволенні пені та здійснити перерахунок відсотків виходячи з 30% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

03.02.2015 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. Своїм підписом на анкеті-заяві відповідач підтвердив факт ознайомлення з договором про надання банківських послуг до його укладення, та погодився з його умовами, а також з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Приватбанку. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ст. 634 ЦК України.

За цим договором відповідач отримав кредит в розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 43,20% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконував, в зв'язку з чим станом на 22.08.2018 року виникла заборгованість в розмірі в розмірі 17477,22 грн., яка складається з: 8779,18 грн. - заборгованість за кредитом; 1776,69 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 5612,91 грн. – заборгованість за пенею, 500 грн. – штраф (фіксована частина), 808,44 грн. – штраф (процентна складова).

Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Суд не вбачає підстав для перерахункувідсотків, виходячі з розміру 30 рідсотків річних, тому що відомості про нарахування відсотків в розмірі 30% річних відсутні, оскільки відсотки нараховувалися в розмірі 36% річних, про що зазначено в розрахунку заборгованості, наданого позивачем.

Щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості за пенею суд зазначає наступне.

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Умовами кредитного договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань щодо повернення основної суми кредиту, процентів та винагород.

У той самий час, згідно з умовами кредитного договору сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов’язання за договором, тобто і за – несвоєчасне повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій.

Отже, за таких обставин нарахування Банком одночасно пені і штрафу здійснено з недотриманням положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної відповідальності за одне і те саме порушення.

Оскільки думку позивача з даного питання через неявку представника з'ясувати неможливо, враховуючи викладе, вимога Банку про стягнення заборгованості за пенею задоволенню не підлягає.

У разі порушення боржником зобов’язання він, відповідно до ст. 549, 1050 ЦК України, зобов’язаний сплатити неустойку (штраф, пеню). Щодо стягнення штрафів суд зазначає, що умовами кредитного договору передбачено обов'язок відповідача сплатити штраф в розмірі 500,00 грн. + 5% від суми позову, тому з відповідача підлягає стягненню штраф (фіксована частина) в розмірі 500 грн. та 5% від 10555,87 (8779,18 грн. - тіло кредиту + 1776,69 грн. - відсотки за користування кредитом) х 5%, що становить 527,79 грн.

Оскільки, на день розгляду справи, зі сторони відповідача не надано доказів про виконання свого обов'язку в частині сплати заборгованості за кредитом, нарахованими відсотками, штрафами відповідно до положень договору, суд вважає, що позов в цій частині є обґрунтованим, обставини, викладені в ньому, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому він підлягає задоволенню в розмірі, визначеному судом.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 11583,66 грн., яка складається з: 8779,18 грн. – заборгованість за кредитом, 1776,69 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 527,79 грн. – штраф (процентна складова).

Згідно вимог ст.141 ЦПК України суд стягує на користь позивача сплачений судовий збір з відповідача, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1167 грн. 83 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) заборгованість за кредитним договором б/н від 03.02.2015 року в сумі 11583 (одинадцять тисяч п’ятсот вісімдесят три)грн.. 66 коп., яка складається з: 8779,18 грн. – заборгованість за кредитом, 1776,69 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 527,79 грн. – штраф (процентна складова), що виникла станом на 22.08.2018 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) 1167 грн. 83 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_4, місцезнаходження: м. Олександрія, пр. Соборний, 88.

Суддя Коліуш Г.В.