Рішення № 81286935, 09.04.2019, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/2144/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року м. Переяслав-Хмельницький

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області

під головуванням судді Свояка Д.В.,

за участі: секретаря судових засідань ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_4 в інтересах обмежено дієздатного ОСОБА_3 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

Представник позивача ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом та просить стягнути з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.09.2012 в сумі 24157,51 гривень та судові витрати в сумі 1762,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_3 28.09.2012 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 27,60% на рік.

Проте, у зв’язку з порушенням відповідачем зобов’язань за кредитним договором утворилася заборгованість перед банком, яка станом на 01.11.2018 становить 24157,51 гривень, що складається з заборгованості за кредитом – 14121,34 гривня, відсотків за користування кредитом – 8109,62 гривень, заборгованості за пенею та комісією – 300,00 гривень, штрафу (фіксована частина) – 500,00 гривень, штрафу (процентна складова) – 1126,55 гривень.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 в інтересах обмежено дієздатного ОСОБА_3 просить визнати недійсним кредитний договір, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 на підставі Анкети-заяви від 28.09.2019. Судові витрати просить покласти на відповідача за зустрічним позовом.

В своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідач ОСОБА_3 є особою, цивільна дієздатність якого обмежена на підставі рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 23.09.2008, а він є піклувальником обмежено дієздатного ОСОБА_3 на підставі рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 25.10.2018. У відзиві на позовну заяву він просить застосувати наслідки пропуску позовної давності та в задоволенні позову відмовити повністю, так як спірний кредитний договір є правочином, що виходить за межі дрібного побутового, і вчинений відповідачем за відсутності згоди та без відома піклувальника, а тому суперечить його інтересам та інтересам сім’ї підопічного.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, про місце і час слухання справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи є клопотання представника позивача про розгляд справи без участі представника АТ КБ «ПриватБанк».

07.02.2019 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, в якому він посилається на те, що відповідач, погашаючи заборгованість за кредитом, прийняв умови договору та погодився з ними. Крім того, з моменту вчинення правочину пройшло більше 6 років і у зв’язку з активним користуванням кредитними коштами та ненаданням жодної інформації щодо обмеження своєї дієздатності, відсутністю претензій опікуна до банку, банк не міг припустити, що відповідач є обмежено дієздатною особою. Вважає, що відповідно до ч.3 ст.226 ЦПК України опікун зобов’язаний повернути дієздатній стороні все одержане недієздатною фізичною особою за нікчемним правочином, або відшкодувати його вартість, якщо цьому сприяла винна поведінка опікуна. Щодо строку позовної давності, то згідно з ч.1 ст.264 ЦК України він переривався шляхом внесення відповідачем коштів на погашення заборгованості 25.05.2018, що підтверджується випискою з рахунку. Просить задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:

Ухвалою суду від 26.12.2018 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.01.2019 прийнято до розгляду з первісним позовом зустрічний позов та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче засідання з викликом сторін.

Представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4, який є опікуном відповідача за основним позовом, - ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні, зустрічний позов підтримала, просила задовольнити його.

Судом встановлено наступні обставини:

До позовної заяви додано копію анкети-заяви про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку», з якої вбачається, що ОСОБА_3 28.09.2012 ознайомився з Правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанка. Про те, яку послугу просить надати відповідач, відомості відсутні. Також відсутні відомості щодо бажаного ліміту за платіжною карткою «Кредитка «Універсальна».

Правильність та достовірність відомостей працівник банку перевірив 28.09.2012.

Відповідно до зазначених у позовній заяві розрахунків, банком нараховано загальну заборгованість за кредитом в розмірі 24157,51 гривень, з них: заборгованість за кредитом – 14121,34, заборгованість по відсоткам – 8109,62 гривень, нарахована комісія – 300,00 гривень, а також заборгованість по судовим штрафам – 1626,55 гривень. Всього – 24157,51 гривень.

До позову додано копію витягу з ОСОБА_2 обслуговування кредитних карт «Універсальна». Разом з тим, цей витяг має чотири різних види тарифів та не має будь-яких позначок, з які б вказували, який саме вид тарифу був обраний відповідачем та чи взагалі відповідач ознайомився із цими тарифами.

Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_3 були видані наступні кредитні картки: 5211537416734734, дата відкриття – 28.09.2012, термі дії – 03/16; 5168742306581533, дата відкриття – 02.01.2014, термі дії – 01/17; 5363542300897346, дата відкриття – 02.01.2014, термі дії – 01/16; 5168742202456160, дата відкриття – 13.07.2017, термін дії – 05/21.

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_3, на картковому рахунку 5211537416734734, який стартував 28.09.2012, 02.01.2014 був встановлений кредитний ліміт 5000,00 грн., 20.02.2014 кредитний ліміт був збільшений до 5200,00 грн., 27.06.2014 був збільшений кредитний ліміт до 6700,00 грн., 19.02.2017 кредитний ліміт збільшений до 10000,00 грн.

Будь-яких доказів на підтвердження згоди відповідача на зміну кредитного ліміту не надано.

Також позивачем надано виписки про рух коштів за період з 28.09.2012 по 01.11.2018 на рахунку відповідача по основній карті № 5168**** ****1533, згідно з якою баланс на кінець періоду становить – 0,00 грн. та по тій же карті за той же період баланс на кінець періоду становить – -22426,54 грн., по основній карті 9992 **** **** 8922 за період з 28.09.2012 по 01.11.2018 баланс на кінець звітного періоду становить 4,39 грн.

Додана до позову роздруківка витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містить будь-яких позначок, які б вказували на ознайомлення відповідача із саме цими за змістом Умовами та Правилами надання банківських послуг в ПриватБанку.

Відповідно до копії посвідчення серії АА №245357 від 11.04.2000 ОСОБА_3, народжений 1982 року, є інвалідом з дитинства 2 групи.

Згідно з копією довідки до акту огляду МСЕК, серії КИО-1 №308188 від 24.02.2009 ОСОБА_3 встановлено 2 групу інвалідності з 01.03.2009, причина інвалідності: інвалідність з дитинства, довічно.

Відповідно до довідки КЗ «Переяслав-Хмельницька ЦРЛ» від 08.01.2019 ОСОБА_3 перебуває на обліку у лікаря-психіатра Переяслав-Хмельницької ЦРЛ та на «Д» обліку з 1989 року, Діагноз: F 70.1.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23.09.2008 обмежено цивільну дієздатність ОСОБА_3, народженого 22.09.1982, та встановлено піклування над ним, визнавши піклувальником ОСОБА_6.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 25.10.2018 ОСОБА_4 призначено піклувальником ОСОБА_3, народженого 22.09.1982.

Відповідно до довідки, виданої виконкомом Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області № 65 від 11.01.2019 ОСОБА_6 проживає ІНФОРМАЦІЯ_1 та в склад її сім’ї входить ОСОБА_3.

Згідно з довідкою Переяслав-Хмельницького Управління соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької міської ради за № 16 від 11.01.2019 ОСОБА_3 знаходиться на обліку та отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства 2 групи.

Відповідно до довідки Переяслав-Хмельницького ОУПФУ Київської області № 264/02 від 11.01.2019 ОСОБА_6 знаходиться на обліку та отримує пенсію за віком.

Відповідно до копії акту судово-психіатричної експертизи № 432 від 28.05.2008 підекспертного ОСОБА_3, народженого 1982 року, останній страждає на легку розумову відсталістю в ступені вираженої дебільності з емоційно-вольовою нестійкістю. За своїм психічним станом ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними не може.

Свідок ОСОБА_6 - мати відповідача ОСОБА_3 в суді пояснила, що отримала листа з суду і дізналась про заборгованість сина. Вона давно проводила бесіду із ОСОБА_3, що неможна влазити в борги. Коли прийшов лист з суду, вона звернулася до старшого сина, чи був дозвіл на отримання кредиту. Але дозволу сина не було. Син не працює та не працював на момент отримання кредиту. Офіційних доходів син не має. Вона отримує пенсію приблизно 1890 гривень. Проживає лише з сином ОСОБА_7.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні визнала обставину укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору № б/н від 28.09.2012.

Норми права, застосовані судом:

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, а згідно з п.2 ч.1 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.37 ЦК України над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини. Правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, вчиняються особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за згодою піклувальника.

Згідно з п.п.1 п.1 ч.1 ст.31 ЦК України правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.

Відповідно до ст.223 ЦК України правочин, який вчинила фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, за межами її цивільної дієздатності без згоди піклувальника, може бути згодом схвалений ним у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу.

У разі відсутності такого схвалення правочин за позовом піклувальника може бути визнаний судом недійсним, якщо буде встановлено, що він суперечить інтересам самого підопічного, членів його сім'ї або осіб, яких він відповідно до закону зобов'язаний утримувати.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Оцінка суду аргументів сторін, доказів.

Зважаючи на те, що на момент укладення спірного кредитного договору ОСОБА_3 рішенням суду від 23.09.2008 вже був визнаний обмежено дієздатним, через неможливість усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд доходить висновку, що, укладаючи спірний договір, ОСОБА_3 не міг за своїм психічним станом усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що свідчить про наявність дефекту волі при укладенні спірного договору.

Судом встановлено, що ані ОСОБА_4, ані ОСОБА_6, які є піклувальниками ОСОБА_3, не давали згоди на укладення даного правочину їхнім підопічним.

Кредитний ліміт в розмірі 10000 гривень, який установив банк, становив значну суму в порівнянні з доходами обмежено дієздатного ОСОБА_3 та його матері, з якою він проживає, так як обоє є непрацездатними особами, та отримують незначний дохід у вигляді мінімальних сум пенсії, що є єдиним джерелом їх доходу. У зв’язку з цим погашення кредитної заборгованості психічно хворого ОСОБА_3 не відповідає його інтересам та інтересам його матері й завдає їм шкоди.

Спірний кредитний договір, з огляду, у тому числі на встановлений позивачем розмір кредитного ліміту, є правочином, що виходить за межі дрібного побутового та вчинений ОСОБА_3 за відсутності згоди й без відома піклувальників, суперечить його інтересам та членів його сім’ї.

Таким чином, спірний договір вчинено із порушенням приписів ч.ч. 2, 3 ст.203 ЦК України.

Суд відкидає посилання представника позивача на положення ч. 1 ст. 201 ЦК України, у контексті ч. 1 ст. 223 ЦПК України, оскільки з пояснень свідка ОСОБА_6 вбачається, що про укладення відповідачем спірного договору його піклувальники дізнались лише з позовної заяви, яка була надіслана судом. Докази того, що піклувальники дізнались про вчинення спірного правочину раніше за отримання документів з суду, позивачем не надані.

Щодо застосування положень ч.3 ст.226 ЦПК України, про що зазначено у відповіді позивача на відзив, суд враховує, що ця норма стосується питань вчинення правочину недієздатною особою, а не особою, дієздатність якої обмежена; піклувальники не є сторонами у цій справі, та до них позивачем будь-яких вимог не висувалось, а також в справі відсутні будь-які докази того, що укладенню та невиконанню спірного правочину сприяла їх винна поведінка.

Також, суд відкидає доводи позивача щодо того, що він (його працівники) не міг припустити, що відповідач є обмежено дієздатною особою, оскільки у наданому позивачем доказі укладення кредитного договору «Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приват-Банку» від 28.09.2012 міститься відмітка про те, що відповідач є пенсіонером. При цьому на момент підписання цього документу відповідачу було 30 років, що свідчить про недосягнення ним пенсійного віку та наявність інших підстав для набуття статусу пенсіонера.

У матеріалах справи відсутні докази висловлення відповідачем згоди на укладення кредитного договору на умовах будь-яких тарифних планів, у тому числі «Gold», а також на встановлення кредитного ліміту. Більше того, в анкеті-заяві від 30.09.2014 у цій графі міститься відмітка - «прочерк», що може вказувати на відмову відповідача на встановлення кредитного ліміту. Разом з тим, суд приймає визнання представником відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні обставини укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору № б/н від 28.09.2012.

За таких обставин, наявність обставин недійсності правочину, невиконання якого стало підставою звернення до суду із первісним позовом, свідчить про відсутність підстав для його задоволення та наявність підстав для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_4 в інтересах обмежено дієздатного ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору без номеру, укладеного між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 на підставі Анкети-заяви від 28.09.2012, задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір без номеру, укладений між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 на підставі Анкети-заяви від 28.09.2012.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судові витрати у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» - місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570;

ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, і.н.3021520891.

Повне судове рішення складено 18.04.2019.

Суддя Д. В. Свояк