Ухвала суду № 81286671, 16.04.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4809/19

Провадження №2/369/2731/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2019 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Медведський М.Д., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ спільного сумісного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ спільного сумісного майна подружжя.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2019 року було відкрито провадження у вище зазначеній справі.

Одночасно із позовною заявою представник позивача звернувся із заявою про забезпечення позову відповідно до якої просить суд, накласти арешт на автомобіль марки MAZDA, модель 3, номер кузова (шасі, гама) JMZBK12Z571371824, 2006 року випуску, реєстраційний державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 (адреса місця реєстрації: 08129, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2; дата народження: 15.07.1989) до набрання законної сили рішенням у даній справі;

Заборонити публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Шевченка, будинок 12; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 00039002) надавати доступ ОСОБА_3 (адреса місця реєстрації: 08129, АДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2; дата народження: 15.07.1989) та/або уповноваженим ним особам до цінностей, переданих на зберігання до Гінківської установи, та майна, що зберігається в банківському сейфі, в тому числі в індивідуальному банківському сейфі №508 в депозитному сховищі публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», до набрання законної сили рішенням у даній справі;

Зобов’язати публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Шевченка, будинок, 12; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 00039002) надати доступ ОСОБА_2 (адреса місця реєстрації: 08298, Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Островського, буд. 28; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3; дата народження: 07.05.1988) та її адвокату ОСОБА_1 свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №6642/10 від 26.04.2018 р., видане Радою адвокатів Київської області) за обов’язкової участі представника банківської установи до цінностей, переданих на зберігання до банківської установи ОСОБА_3 (адреса місця реєстрації: 08129, АДРЕСА_3; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2; дата народження: 15.07.1989), та майна, що зберігається в банківському сейфі на підставі кладених із ОСОБА_3 Г еоргієм Андрійовичем договорів, в тому числі, в індивідуальному банківському сейфі №508 в депозитному сховищі публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», і включно для визначення обсягу майна, цінностей та коштів, розміщених в індивідуальному банківському сейфі, та складення відповідного акта, до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Заява мотивована тим, що автомобіль марки МАZDA, модель 3, номер кузова (шасі, рама)JMZBK12Z571371824, 2006 року випуску, реєстраційний державний номер НОМЕР_1, зареєстровано виключно на відповідача, а чинним законодавством не передбачено обов’язкове отримання згоди іншого з подружжя на відчуження транспортного засобу, то не застосування заходу забезпечення у вигляді накладення арешту на вказаний автомобіль може призвести до неможливості виконання рішення суду в частині поділу спільного сумісного майна.

В свою чергу, відповідач вважає вказаний автомобіль виключно своїм та багато разів зазначав позивачу, що вона не отримає вказаний автомобіль за жодних обставин, що додатково свідчить про ризик його відчуження до вирішення спору по суті.

Крім цього, між публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_3 укладено Договір №2199/011 на користування індивідуальним сейфом від 18.08.2017.

Відповідно до п. 1.1 вищевказаного ОСОБА_4 надає, а Наймач орендує індивідуальний сейф/індивідуальний сейф з кодовим замком №508 в депозитному сховищі Банку для зберігання в ньому цінностей та документів на строк з 18.08.2017 р. до 9.2017 р. включно.

До вказаного сейфу №508 за спільним рішенням подружжя було внесено спільні грошові кошти для зберігання, проте на сьогодні позивачу невідома сума, яка зберігається з даному сейфі, адже згідно договору виключно відповідач мав право доступу до сейфу. Крім цього, позивачу відомо, що відповідачем у відповідності до п. 6.1 ОСОБА_4 №2199/011 на користування індивідуальним сейфом від 18.08.2017 було внесено зміни до договору, згідно яких у відповідача та банку продовжуються правовідносини з оренди індивідуального сейфу, в якому продовжують зберігатись спільні грошові кошти подружжя.

Оскільки відсутність доступу до індивідуального банківського сейфу у ОСОБА_2 не позбавляє останню на право спільної сумісної власності щодо грошових коштів, які знаходяться в ньому, то позивач вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову.

У зв’язку з відсутністю інформації про обсяг матеріальних цінностей та/або грошових коштів, що зберігаються в індивідуальному банківському сейфі, накладення арешту на вказане майно є неможливим.

В таких випадках, за аналогією з відповідними діями державних та приватних виконавців, єдиним можливим способом забезпечення позову, що надасть можливість гарантувати виконання судового рішення в цій частині є заборона доступу відповідачу та/або уповноважених ним осіб до цінностей, переданих на зберігання до банківської установи, та майна, що зберігається в банківському сейфі.

Одночасно з цим, вважають за необхідне зобов’язати банківську установу надати доступ до відповідного банківського сейфа позивачу та її представнику (адвокату) за обов’язкової участі представника банківської установи виключно для визначення обсягу майна, цінностей та коштів, розміщених в індивідуальному банківському сейфі, та складення відповідного акта.

Здійснення вищевказаних дій забезпечить виконання судового рішення в повному обсязі. В свою чергу відмова в задоволенні даної заяви про вжиття заходів забезпечення позову може призвести до невиконання судового рішення в частині поділу майна та коштів, що знаходяться в індивідуальному банківському сейфі.

Тому, у зв’язку з тим, що виключно відповідач має доступ до банківського сейфу, в якому зберігаються кошти, які є спільною сумісною власністю подружжя, а також відповідач має змогу в будь-який момент без відома позивача забрати будь-які цінності з банківського сейфу та вільно ними розпорядитись, а також те, що відповідач в розмовах з позивачем не забажав добросовісно здійснити їх поділ, то існує значний ризик самостійного розпорядження вказаними цінностями.

Дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову суд прийшов до висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Оскільки, обраний заявником спосіб забезпечення позову не спричинить не відновлюваної шкоди відповідачу ОСОБА_3, а також відсутність обставин визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд приходить до висновку про те, що відсутні підстави для зустрічного забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є поділ спільного майна подружжя, в тому числі автомобіля, який на праві власності належить відповідачу ОСОБА_3, згідно договору купівлі-продажу за № 8043/2017/684579 транспортного засобу марки МАZDA, модель 3, номер кузова (шасі, рама)JMZBK12Z571371824, 2006 року випуску, реєстраційний державний номер НОМЕР_1 від 28.10. 2017 року, відтак, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

В частині заборони публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Шевченка, будинок 12; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 00039002) надавати доступ ОСОБА_3 (адреса місця реєстрації: 08129, АДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2; дата народження: 15.07.1989) та/або уповноваженим ним особам до цінностей, переданих на зберігання до Гінківської установи, та майна, що зберігається в банківському сейфі, в тому числі в індивідуальному банківському сейфі №508 в депозитному сховищі публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», до набрання законної сили рішенням у даній справі; Зобов’язання публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний : промислово-інвестиційний банк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Шевченка, будинок, 12; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 00039002) надати доступ ОСОБА_2 (адреса місця реєстрації: 08298, Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Островського, буд. 28; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3; дата народження: 07.05.1988) та її адвокату ОСОБА_1 свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №6642/10 від 26.04.2018 р., видане Радою адвокатів Київської області) за обов’язкової участі представника банківської установи до цінностей, переданих на зберігання до банківської установи ОСОБА_3 (адреса місця реєстрації: 08129, АДРЕСА_3; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2; дата народження: 15.07.1989), та майна, що зберігається в банківському сейфі на підставі кладених із ОСОБА_3 Г еоргієм Андрійовичем договорів, в тому числі, в індивідуальному банківському сейфі №508 в депозитному сховищі публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», і включно для визначення обсягу майна, цінностей та коштів, розміщених в індивідуальному банківському сейфі, та складення відповідного акта, до набрання законної сили рішенням у даній справі, суд відмовляє, оскільки не доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Зважаючи на викладене та керуючись ст.ст. 149, 151, 153, 259-261, 353 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ спільного сумісного майна подружжя – задовольнити частков.

Накласти арешт на автомобіль марки: MAZDA, модель 3, номер кузова (шасі, гама) JMZBK12Z571371824, 2006 року випуску, реєстраційний державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 (адреса місця реєстрації: 08129, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2; дата народження: 15.07.1989) до набрання законної сили рішенням у даній справі

Дані про стягувача: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: 08298, Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Островського, буд.28, ідентифікаційний номер НОМЕР_3.

Дані про боржника: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса: 08131, АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до вказаного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складено 16 квітня 2019 року.

Суддя: М.Д. Медведський