Рішення № 81281354, 28.03.2019, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/3966/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2019 року Залізничний районний суд міста Львова

в складі:

головуючого-судді Ліуша А.І.

з участю секретаря Трипалюк А.Б.

заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові заяву ОСОБА_1, з участю заінтересованої особи Четвертої Львівської державної нотаріальної контори про встановлення факту постійного проживання, -

В С Т А Н О В И В :

заявник звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, покликаючись на те, що 13 липня 2015 року померла її тітка ОСОБА_3 З 2013 року до смерті тітки вона проживала разом з нею, здійснювала за нею догляд та вела господарство. Тітка за життя склала на неї заповіт, інших спадкоємців немає. Просить встановити факт її спільного проживання із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини з метою оформлення прав на спадкове майно.

В судовому засіданні заявник та її представник заяву підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у заяві. Просять заяву задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з’явився, причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому згідно ст. 223 ЦПК України, суд вважає, що заяву можна вирішити у його відсутності, на підставі наявних у ній даних та доказів.

Заслухавши пояснення заявника та її представника, свідків, дослідивши докази, наявні у матеріалах заяви, спадкової справи №231/2018 ОСОБА_3, суд вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити за її безпідставністю.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії І-СГ №495681 від 13 березня 2018 року ОСОБА_3 померла 13 липня 2015 року.

Відповідно до заповіту від 25 січня 2015 року ОСОБА_3 заповіла належну їй квартиру №18 на вул. Тарнавського, 120 у м. Львові на день своєї смерті ОСОБА_1

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до акту ЖБК «Молодіжний» від 08 травня 2018 року, довідки ЖБК «Молодіжний» від 26 червня 2018 року у квартирі №18 на вул. Тарнавського, 120 у м. Львові ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_3, здійснювала за нею догляд, вела спільне господарство.

Згідно п. 3.3.1. Інструкції з діловодства у Львівській міській раді та її виконавчих органах, установах, організаціях, комунальних підприємствах, затвердженої рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 21 січня 2011 року №35, реєстрація документа – це фіксування факту створення або надходження документу через проставлення на ньому умовного позначення – реєстраційного індексу з подальшим записом у реєстрах (реєстраційних картках) необхідних відомостей про документ. Реєстрація документів проводиться з метою забезпечення їх обліку, контролю за виконанням та оперативним використанням наявної у документах інформації.

У переліку документів, що не підлягають реєстрації, наведеному у додатку 5 вищевказаної інструкції, акти, складені комунальним підприємством не зазначаються.

Однак, заявником не надано суду жодних належних та допустимих доказів щодо наявності повноважень у комісії, яка складала вказаний акт та довідку саме у такому складі та саме щодо встановлення такою комісією проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 та ведення ними спільного господарства і здійснення догляду ОСОБА_4 за ОСОБА_3

Також, вказані акт та довідка не містять жодних вітміток чи інших даних щодо їх належної реєстрації, а відтак суд позбавлений можливості переконатися у їх належності, та не може встановити їх походження, чи такі винесені уповноваженими на це особами та належність фіксування інформації, викладеної у таких актах.

Крім того, таким актом та довідкою стверджується лише спільне проживання заявника і спадкодавця та жодним чином не стверджується наявність у ОСОБА_3 та заявника ОСОБА_1 взаємних прав та обов’язків, їх спільний побут.

У відповідності до вимог п. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Також, суд при вирішення даної заяви, враховує думку Верховного суду України, викладену в Аналізі судової практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення від 17 липня 2012 року, у якому вказано, що факт, що має юридичне значення між фізичними особами встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника: право на спадщину, право на пенсію у зв’язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо.

Окрім цього, згідно ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, однак сама заявник ОСОБА_1 у своїй заяві покликається на те, що проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_3 лише з 2013 року до 13 липня 2015 року.

Також, суд не бере до уваги пояснення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, оскільки дані свідки не вказали на жодні обставини, які б ствердили на проживання ОСОБА_1 з спадкодавцем ОСОБА_3 саме однією сім’єю, зокрема, понад 5 років до часу відкриття спадщини, здійснення нею постійного та належного догляду за спадкодавцем, наявність у них взаємних прав та обов’язків.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, проте, заявником чи її представником не надано суду жодних належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, що ОСОБА_3 є тіткою заявника ОСОБА_1

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити за її безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 12, 259, 263-265, 268, 315 ЦПК України, суд , -

У Х В А Л И В:

у задоволенні заяви ОСОБА_1, з участю заінтересованої особи Четвертої Львівської державної нотаріальної контори про встановлення факту постійного проживання – відмовити за безпідставністю вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Залізничний районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 квітня 2019 року.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_7

Копія вірна.

Суддя: А.І. Ліуш