Рішення № 81281282, 19.04.2019, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/1145/19

Провадження №2/442/653/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З а о ч н е

19 квітня 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючої судді: Курус Р.І., з участю секретаря судового засідання Тацишин Г.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

в с т а н о в и в:

18.02.2019 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком № 102, у м. Стебнику Львівської області.

В обґрунтування позову посилається на те, що придбала у ОСОБА_2 старий житловий будинок № 102, у м. Стебнику Львівської області, який належав йому на праві власності. Зазначає, що окрім неї та її дітей, у вказаному будинку ще числяться зареєстрованими відповідачі. Зі слів сусідів, відповідачів вони не проживали у вказаному будинку, однак були там формально зареєстровані. Враховуючи те, що факт реєстрації відповідачів в її будинку створює їй перешкоди в користуванні та розпорядженні своїм майном, витраті додаткових коштів на оплату комунальних послуг, а тому змушена звернутись з даним позовом до суду.

18.02.2019 року направлено запити до Відділу АДР Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо реєстрації місця проживання відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, що містяться в картотеці реєстраційного обліку, відповіді на які судом отримано 07.03.2019 року.

Ухвалою судді від 12.03.2019 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п’ятиденний термін для виправлення зазначених в ухвалі недоліків, які позивачем усунено 19.03.2019 року.

Ухвалою від 20.03.2019 року в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження з викликом сторін в судове засідання, встановлено відповідачу п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву та пред’явлення зустрічного позову. Також позивачу встановлено п’ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п’ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Сторони в судове засідання не з'явились.

Позивач ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи у її відсутності, заявлені нею вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечила проти ухвалення заочного рішення, просить суд позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 були повідомлені за встановленою згідно вимог п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку та шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Дрогобицького міськрайонного суду. Однак, на розгляд справи відповідачі не з’явились без поважних причин та не повідомили суд про причини неявки, відзиву (заперечень) проти позову не подали. При таких обставинах суд визнав неявку відповідачів неповажною та розглянув справу у їх відсутності, ухваливши про заочний розгляд справи.

Небажання відповідачів надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч. 1ст. 280 ЦПК України.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з’явились, а відтак відповідно до вимог ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 1 ч. 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Вимогами ст. ст. 13, 81 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріалами справи встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 16.05.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області – ОСОБА_5, належить житловий будинок № 102, у м. Стебнику Львівської області. Згідно п. 12 даного Договору вбачається, що право власності на придбаний житловий будинок у покупця – позивача по справі виникає з моменту державної реєстрації цього права в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а.с.8-10.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер – 124173523 від 16.05.2018 року, вбачається, що позивач ОСОБА_1 зареєструвала право власності на житловий будинок № 102, у м. Стебнику Львівської області, загальною площею 97,9 кв.м., житловою – 32,5 кв.м., а.с. 12-13.

Згідно будинкової книги на житловий будинок № 102, у м. Стебнику Львівської області вбачається, що у ньому числяться відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, однак відповідно до акту затвердженого директором ДП «Стебниккомунсервіс» - ОСОБА_6 від 01.02.2019 року зазначено, що відповідачі по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не проживають в житловому будинку № 102, у м. Стебнику Львівської області, а.с. 14- 21.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна. Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 383 ЦК України визначено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Право членів сім’ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім’ї якого вони є, із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім’ї.

Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім’ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

А відтак, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 придбала житловий будинок № 102, у м. Стебнику Львівської області згідно договору купівлі – продажу від 16.05.2018 року та зареєструвала право власності в порядку встановленому законом, а відтак суд доходить висновку, що припинення права власності у колишнього власника, тягне за собою втрату права (його та членів його сім’ї) користуватися спірним житлом, а тому наявні правові підстави для задоволення позову, що відповідає позиції Верховного Суду висловленій у постанові від 25.07.2018 року у справі № 638/13030/13-ц.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з відповідачів на користь позивача слід стягнути 2305,20 грн. понесених судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком № 102, у м. Стебнику Львівської області.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 в рівних частках на користь ОСОБА_1 2305,20 понесених судових витрат.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено - 19.04.2019 року.

Головуюча - суддя Курус Р.І.