Постанова № 812805, 19.07.2007, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

09.07.07р.

Справа № А38/257-07

За позовом: Відкритого акціонерного товариства "ДніпроВНІПІенергопром" м. Дніпропетровськ

до відповідача: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Суддя Бишевська Н. А.

Секретар судового засідання Бикова А.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Стасюк Є.О., Лотиш О.П.

від відповідача: Парабухіна О.В., дор. № 26608/10/10-048 від 25.06.2007 року, Войтенко Н.І., дор. № 255/10/10-039 від 10.01.2007 року

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство інститут "ДніпроВНІПІенергопром" (далі –ВАТ "ДніпроВНІПІенергопром", Підприємство) звернулось з позовом до суду, в якому просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002252200/0, винесене ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська 17.11.2006 р. про стягнення з ВАТ інституту "ДніпроВНІПІенергопром" недоїмки за основними платежем 183 922,36 грн., за штрафними санкціями 367 844,72 грн.,

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002252200/1, винесене ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська 12.12.2006 р. про стягнення з ВАТ інституту "ДніпроВНІПІенергопром" недоїмки за основними платежем 183 922,36 грн., за штрафними санкціями 367 844,72 грн.,

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002252200/2, винесене ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська 13.02.2007 р. про стягнення з ВАТ інституту "ДніпроВНІПІенергопром" недоїмки за основними платежем 183 922,36 грн., за штрафними санкціями 367 844,72 грн.

01.06.2007 р. позивач доповнив позовні вимоги, просить, крім вищевказаних податкових повідомлень-рішень, скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002252200/3, винесене ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська 24.04.2007 р. про стягнення з ВАТ інституту "ДніпроВНІПІенергопром" недоїмки за основними платежем 183 922,36 грн., за штрафними санкціями 367 844,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що:

- Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено стягнення з резидента України суми недоїмки за податком з доходів нерезидента.

- Платежі, виконані платником податків за переліченими податковою інспекцією договорами не є роялті в розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

- Підприємством не дотримано вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 470 від 06.05.2001 р. щодо надання довідки (для звільнення від оподаткування), яка підтверджує, що нерезиденти є резидентом країни, з якою позивачем укладений міжнародний договір, тому що Угодою про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків від 08.02.95 р. (укладеною між Урядом України та Урядом Російської Федерації) не визначені компетентні органи, які видають відповідні довідки, а також не визначений порядок та необхідність отримання довідок. Зі змісту ж угоди випливає, що для підтвердження факту резиденства достатньо реєстрації особи у якості платника податків Російської Федерації.

- Крім іншого, позивач зазначає, що згідно п.13.2. ст.13 Закону резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

У частинах 1 та 2 статті 2 Угоди визначено, що доходи від авторських прав і ліцензій (роялті), які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак ці доходи можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають і відповідно до законодавства цієї Держави, але податок, що сплачується, не може перевищувати 10 відсотків загальної суми доходів.

Таким чином, якби плата за проектну продукцію була б роялті, то в даному випадку відповідач повинен був застосувати при нарахуванні податку ставки, передбачені міжнародним договором., тобто 10 % загальної суми доходів.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що в порушення положень п.13.2 ст.13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під час здійснення операцій з виплати нерезидентам доходів з джерелом їх походження в Україні у вигляді роялті позивачем не сплачено податок на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 183 922,36 грн.

Крім того, всупереч вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 470 від 06.05.2001 р. підприємством не надано довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою позивачем укладений міжнародний договір, тому доходи нерезидента із джерелом їх походження в Україні підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування, тобто за ставкою 15 відсотків.

В судовому засіданні 09.07.07 р. за результатами розгляду справи , відповідно до ст. 160 КАСУ оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки ВАТ інституту "ДніпроВНІПІенергопром" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 р. по 30.06.2006 р. складений акт № 1743/23-3/04840748 від 02.11.2006 р.

В акті перевірки (т.1, а. с.42-44) зазначено, що на виконання імпортних договорів на створення та передачу проектної продукції (далі –імпортні договори) з нерезидентами України, ВАТ інститут "ДніпроВНІПІенергопром" отримало послуги із створення проектної продукції. Згідно умов даних договорів технічна документація, яка підготовлена нерезидентом (Виконувачем) може використовуватись ВАТ інститут "ДніпроВНІПІенергопром" (Замовником) тільки при будівництві та експлуатації визначеного у тому чи іншому договорі об'єкту та не може використовуватись на інших об'єктах. Використання проектної продукції здійснюється Замовником протягом 2-х років з моменту її отримання. Використання проектної продукції після зазначеного терміну можливо тільки після письмового підтвердження Виконувача. Договори не передбачають передання Замовнику усіх прав власності на розроблену у відповідності з ними документацію та зберігають усі діючі юридичні права, у тому числі право використовувати креслення, розрахунки та іншу документацію, підготовлену по даним договорам, у якості аналога при розробці проектної продукції по іншим договорам. Замовник не має права без попереднього письмового узгодження Виконувача на передання проектної продукції 3-ій стороні, а також на відтворення в цілому чи по частинам будь-яких документів, розроблених Виконувачем, у тому числі, які передані в електронному вигляді (п.п.1.4, 1.5, 6.1 договорів).

Підприємство сплатило нерезидентам роялті (п.1.30 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"), у сумах, що зазначені в акті.

Пунктом 13.1, 13.2 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) передбачено, що резидент, який здійснює сплату роялті на користь нерезидента, зобов'язаний утримувати податок з таких доходів за ставкою 15 відсотків від цієї суми та за її рахунок, який спрямовується до бюджету при такій виплаті.

Відповідно до даних бухгалтерського та податкового обліку підприємства, а також банківських документів, ВАТ інститут "ДніпроВНІПІенергопром" сплату податку на доходи нерезидентів не здійснювало - для перевірки не надано документів, відповідно яким Підприємство під час перерахування коштів нерезидентам нараховувало та сплачувало податок в бюджет України.

Згідно п.18.1 ст.18 Закону якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно ст.12 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, яка підписна 08.02.95 р., ратифікована 06.10.95 р. та набула чинності 03.08.99 р. (далі –Угода) доходи від авторських прав і ліцензій (роялті), які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак, ці доходи можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, відповідно до законодавства цієї Держави, але податок, що сплачується не може перевищувати 10 відсотків загальної суми доходів.

Але, положення Угоди застосовуються до резидентів України та резидентів Російської Федерації. У цілях Угоди вираз "резидент однієї Договірної Держави" означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місяця проживання, постійного місцеперебування, зареєстрованого офісу, місця реєстрації, місцезнаходження керівного органу або будь-якого іншого аналогічного критерію.

У даному випадку резидентом України виступає ВАТ інститут "ДніпроВНІПІенергопром", який зареєстрований в органах виконавчої влади України, у тому числі роялті у податкових органах, та підлягає оподаткуванню в Україні.

В порушення п.4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 470 від 06.05.2001 р. (далі - Порядок) у підтвердження того, чи являються резидентами Російської Федерації нерезиденти України –сторони зовнішньоекономічних договорів –довідки для перевірки не надані.

Таким чином, в порушення п.13.2 ст.13 Закону ВАТ інститут "ДніпроВНІПІенергопром" не перерахувало в доход бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 183 922,36 грн. в момент виплати останнім роялті.

У відповідності з п.п.17.1.9 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” до ВАТ інституту "ДніпроВНІПІенергопром" застосовані штрафні санкції у подвійному розмірі від несплаченої суми податку.

На підставі акту перевірки № 1743/23-3/04840748 від 02.11.2006 р. ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002252200/0, винесене ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська 17.11.2006р. про стягнення з ВАТ інституту "ДніпроВНІПІенергопром" недоїмки за основними платежем 183 922,36 грн., за штрафними санкціями 367 844,72 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження (застосованої позивачем згідно п.п.5.2.2. п.5.2. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”) скарги Підприємства залишені без задоволення, а ДПІ винесені податкові повідомлення-рішення з визначенням вищевказаних сум податкового зобов'язання з податку на доходи нерезидентів та штрафних санкцій №0002252200/1 від 12.12.2006 р., №0002252200/2 від 13.02.2007 р., № 0002252200/3 від 24.04.2007 р.

Основним спірним питанням по даній справі є правильність визначення в якості "роялті" згідно з положенням п.1.30 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платежів, здійснених позивачем на користь контрагентів по імпортним договорам на створення та передачу проектної продукції.

Суд вважає, що позовні вимоги Підприємства є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи 10.08.2004 р. між ВАТ інститут "ДніпроВНІПІенергопром" (Виконавець) та ВАТ "Нуренерго" (Замовник) укладений Генеральний договір № 11-25, згідно п.1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт по відновленню енергооб'єктів на території Чеченської республіки.

Згідно з умовами Генерального договору обсяг робіт Виконавця визначався додатковими угодами до договору.

Сторонами стверджується і підтверджується документально, що в межах Генерального договору ВАТ інститут "ДніпроВНІПІенергопром" уклало угоди на створення проектної продукції з наступними контрагентами з Російської Федерації –нерезидентами (виконавцями за угодами) (аркуш акту 32-33):

- ТОВ "Роспроектпецстрой";

- ТОВ "СпецСтройМонтаж";

- ТОВ СГП "Етрек-М";

- фірма ТОВ "Даймохк-2";

- ТОВ "ПромИнТех".

Згідно п.1.30. ст.1 Закону роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудиокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Суд вважає, що плата, здійснена позивачем, за проектну продукцію за імпортним договорами, не є роялті у розумінні п.1.30. ст.1 Закону, оскільки договори на створення та передачу проектної продукції являються по суті субпідрядними договорами, виконавці за договорами залучались для виконання частини роботи, покладеної на позивача за Генеральним договором з генеральним замовником ВАТ "Нуренерго", і отримана за цими договорами проектна продукція відчужувалась на користь генерального замовника ВАТ "Нуренерго".

Крім того, між позивачем та нерезидентами до імпортних договорів 19.12.2006 р. укладені додаткові угоди, що є чинними, оскільки в установленому законом порядку недійсними не визнані.

Сторони по додаткових угодах домовились виключити п.п.1.4., 1.5, 6.1 імпортних договорів, як помилково включені до умов договорів, та домовились про те, що Замовнику (тобто позивачу) передаються всі права власності на розроблену проектну документацію. Замовник має право використовувати отриману по Договорам технічну документацію і іншу проектну продукцію будь-яким способом, у т. ч. передавати, продавати таку продукцію третім особам, дозволяти чи забороняти її використання, використовувати на власний розсуд, у т. ч. при розробці проектної продукції третіх осіб.

Аргументи відповідача стосовно відсутності зазначених договорів на час проведення перевірки, не приймаються як належні заперечення, оскільки як зазначено вище угоди є чинними, до справи долучені докази їх виконання сторонами, не зважувати на їх наявність , немає підстав.

Згідно п.4 Порядку підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни.

Посилання відповідача на те, що всупереч вимог Порядку підприємством не надано довідки, яка підтверджує, що нерезиденти є резидентом країни, з якою позивачем укладений міжнародний договір, являються необґрунтованими, оскільки в Угоді не визначені компетентні органи, які видають відповідні довідки, не визначений порядок та необхідність отримання таких довідок, а також вказана Угода не містить вимог щодо необхідності підтвердження факту резиденства сторін за договором.

Таким чином, вина позивача у не наданні відповідачу довідки, передбаченої п.4 Порядку, відсутня.

Щодо клопотання відповідача про зобов'язання позивача надати докази сплати податку з доходів іноземних юридичних осіб на території Російської Федерації, то воно задоволенню не підлягає, оскільки підстави з якими позивач звернувся до суду стосовно оскарження податкових повідомлень –рішень, інші, і наявність вказаної довідки не впливає на суть спору.

Крім іншого, ст. 71 ч.2 КАС України, забезпечення доказів при наявності заперечень суб’єкта владних повноважень по суті позовних вимог , покладає саме на відповідача.

При викладених обставинах, зважуючи на наявні матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а податкові повідомлення –рішення такими , що прийняті необґрунтовано.

Керуючись ст.ст. 71, 158-163 КАС України, розділом VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002252200/0, винесене ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська 17.11.2006 р. про стягнення з ВАТ інституту "ДніпроВНІПІенергопром" недоїмки за основними платежем 183 922,36 грн., за штрафними санкціями 367 844,72 грн.,

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002252200/1, винесене ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська 12.12.2006 р. про стягнення з ВАТ інституту "ДніпроВНІПІенергопром" недоїмки за основними платежем 183 922,36 грн., за штрафними санкціями 367 844,72 грн.,

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002252200/2, винесене ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська 13.02.2007 р. про стягнення з ВАТ інституту "ДніпроВНІПІенергопром" недоїмки за основними платежем 183 922,36 грн., за штрафними санкціями 367 844,72 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002252200/3, винесене ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська 24.04.2007 р. про стягнення з ВАТ інституту "ДніпроВНІПІенергопром" недоїмки за основними платежем 183 922,36 грн., за штрафними санкціями 367 844,72 грн.

Стягнути з державного бюджету на користь Відкритого акціонерного товариства інституту "ДніпроВНІПІенергопром" 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.А.Бишевська

Дата виготовлення постанови 18.07.2007 р.