Ухвала суду № 81279609, 18.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

з питань залишення позовної заяви без розгляду

18 квітня 2019 року м. Київ№ 640/2117/19Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1, позивач) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича (далі також - Уповноважена особа, відповідач), в якому позивач просить суд зобов'язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів у розмірі 52 534, 21 грн., які обліковуються на поточному рахунку такого банку № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно у встановлені чинним законодавством терміни після початку процедури ліквідації банку не було включено ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2019 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Крім того, ухвалою суду від 12 лютого 2019 року, зокрема, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), а також залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - ФГВФО, Фонд, третя особа) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки відсутні підстави для подачі до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткової інформації щодо ОСОБА_1 як вкладника публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів.

Також, Уповноваженою особою подано клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Третьою особою надано заперечення проти заявлених позовних вимог, в яких ФГВФО, крім іншого, просить суд залишити позов без розгляду, у зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Матеріалами справи встановлено, що 19 травня 2016 року на поточний рахунок №НОМЕР_1 в ПАТ «Банк Михайлівський», який належить ОСОБА_1, надійшли кошти у розмірі 50 000, 00 грн. від товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980-056-000199915 від 09 березня 2016 року» та кошти у розмірі 2 534, 21 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів по договору № 980-056-000199915 від 09 березня 2016 року», що підтверджується випискою по особовому рахунку №НОМЕР_1.

23 травня 2016 року Рішенням Національного банку України № 4/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних», виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 23 травня 2016 року № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» призначено Ірклієнка Ю.П.

13 червня 2016 року виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 991, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» з 23 червня 2016 року до 22 липня 2016 року включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 12 липня 2016 року №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнко Ю.П. з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно.

Починаючи з 15 липня 2016 року розпочалися виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду через банки-агенти.

Рішенням № 1702 від 01 вересня 2016 року виконавча дирекція Фонду змінила Уповноважену особу, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», на Волкова О.Ю. з 05 вересня 2016 року.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21 червня 2018 року № 1758 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора», продовжено процедуру ліквідації по 12 липня 2020 року, продовжено повноваження ліквідатора:

- Волкова О.Ю. - повноваження, визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

- Смолія Б.В. з 09 лютого 2018 року делеговані повноваження, визначені пп. 4, 5, 6 та 8 ч. 2 статті 37, п. 4 ч. 1 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відсутність позивача в переліку вкладників публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», за яким вона має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, у зв'язку із початком процедури ліквідації такого банку обумовила її звернення до суду із даним позовом.

Між тим, як зазначили відповідач та третя особа, про порушення своїх прав та інтересів позивач дізналась ще в 2016 році, що підтверджується, зокрема, листами - відповідями Уповноваженої особи від 05 жовтня 2016 року № 3Г3(К)/15539, від 05 жовтня 2016 року № 3Г3(К)/15539/1, від 06 жовтня 2016 року № 3Г3(К)/8630, від 06 жовтня 2016 року № 3Г3(К)/8630/1, які ОСОБА_1 отримала особисто під підпис. Відтак, причини пропуску строку звернення до суду із даним позовом, зазначені позивачем у заяві не є поважними, тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 статті 240 КАС України.

За правилами статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу (п. 8 ч. 1 статті 240 КАС України).

Вирішуючи клопотання відповідача та третьої особи, з урахуванням наданих на їх обґрунтування доказів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Таким чином, умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, відсутність заяви про поновлення строку, а у разі подання заяви про поновлення строку - відсутність поважних причин його пропуску.

Щодо визначення, власне, поважності причин пропуску строку звернення до суду, необхідно звернути увагу, що законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків, а тому, відповідно, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого з адміністративним позовом звертається позивач.

Разом з тим, поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об'єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів.

За захистом своїх порушених справ, ОСОБА_1 23 жовтня 2017 року звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва, який своєю ухвалою від 23 січня 2019 року у справі № 761/37798/17 закрив провадження у справі, оскільки вказаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з огляду на те, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин і відповідно до цього Закону Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду у цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Вказана позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року в справі № 813/6392/15, від 13 червня 2018 року в справі № 820/12122/15, від 20 червня 2018 року в справі № 813/5250/15 та від 04 липня 2018 року в справі №461/519/17.

При цьому, згідно положень статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відтак, ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва в межах строку позовної давності.

Після прийняття ухвали від 23 січня 2019 року, ОСОБА_1 звернулась за захистом своїх прав до Окружного адміністративного суду міста Києва, із позовом був який зареєстрований 07 лютого 2019 року.

Таким чином, судом встановлено, що позивач протягом усього часу виявляла бажання скористатись судовим захистом і вживала спрямовані на це заходи, такі обставини були визнані поважними при відкритті провадження у справі.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

У той же час, адміністративний суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 Конвенції не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Європейський суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому, як випливає з рішення Європейського суду з прав людини у справі Ilhan v. Turkey, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд вважає поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, а тому відсутніми підстави для залишення даної позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 248 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про залишення позовної заяви у справі № 640/2117/19 без розгляду - відмовити.

Ухвала суду, відповідно до ч. 2 статті 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк