Рішення № 81279477, 18.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 квітня 2019 року № 640/3596/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про зобов'язання вчинити певні дії

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просив зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 10 січня 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами звернення позивача з заявою до відповідача щодо призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідач листом від 18 січня 2019 року № 11273/03 повідомив позивачу про відсутність підстав для призначення пенсії, проте позивач вважає її неправомірною.

Так, представник позивача посилається на те, що згідно з записами у трудовій книжці позивача, він працював в Микитівському ртутному комбінаті з 18 жовтня 1986 року по 16 травня 1994 року дільничним геологом шахти та його професія передбачена Списком № 1, який затверджено постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року, а також Списком № 1, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

При цьому, копію трудової книжки, як стверджує представник позивача, подано позивачем відповідачу.

Стосовно необхідності атестації робочого місця, представник позивача вказує, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації, а за період до впровадження Порядку проведення атестації робочих місць (до 21 серпня 1992 року) атестація робочого місця для зарахування пільгового стажу та призначення пенсії не потрібна. Стаж роботи позивача з 18 жовтня 1986 року по 20 серпня 1992 року складає більше 5 років.

Крім того, представник позивача посилається на те, що на час подання заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, позивачу виповнилося повних 57 років, загальний стаж роботи згідно з записами трудової книжки та диплома про навчання, складає більше ніж 25 років, а пільговий стаж за Списком № 1 складає більше 5 років.

Таким чином, представник позивача переконаний, що наявні всі передбачені чинним законодавством підстави для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Незважаючи на отримання відповідачем 11 березня 2019 року ухвали суду та позовної заяви з додатками, останнім не надано до суду відзиву на позовну заяву, а також витребуваних судом доказів: документів, що враховані під час відмови у призначенні позивачу пенсії відповідно до листа від 18 січня 2019 року № 11273/03.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду заяви позивача щодо призначення йому пенсії за віком на пільгових за Списком № 1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідач листом від 18 січня 2019 року № 11273/03 (т. 1 а.с. 10) повідомив позивачу, з посиланням на вказану норму та п. 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, про відмову у призначенні пенсії за віком.

Не погоджуючись з вказаної відмовою, вважаючи її неправомірною та стверджуючи про наявність підстав для призначення пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Водночас, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п.п. 2, 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків. При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Пунктом 10 Порядку № 383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

З системного аналізу вказаних норм видно, що пенсія за віком на пільгових умовах призначається за певних умов, а саме:

лише працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1;

за результатами атестації робочих місць;

після досягнення чоловіками 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з яких не менше 10 років на зазначених роботах.

При цьому, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, зокрема, щодо умов праці (зокрема, повноти робочого дня) за час виконання роботи, як до 21 серпня 1992 року, так і після 21 серпня 1992 року, трудовий стаж встановлюється відповідно до Порядку № 637 на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача (т. 1 а.с. 11-13) вбачається відсутність записів щодо повноти робочого дня, а відтак, вказані дані, за висновком суду, мають бути підтверджені відповідно до Порядку № 637.

Також необхідно зазначити, що у даній справі не є спірним те, що позивач працював на роботах за Списком № 1.

Стосовно тверджень позивача з приводу атестації робочих місць, необхідно зазначити таке.

Відповідно до пп.пп. 4.1, 4.4, 4.5 п. 4, п. 4 Порядку № 383 згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21 серпня 1992 року. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації. Якщо атестація була вперше проведена після 21 серпня 1997 року, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21 серпня 1992 року, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Зі змісту вказаних положень вбачається, що дійсно, до пільгового стажу зараховується період роботи із шкідливими умовами праці на підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць - у період з 18 жовтня 1986 року по 20 серпня 1992 року, як вказує представник позивача, проте наступний період - після набуття чинності Порядком, має бути результат атестації робочих місць відповідно до вимог Порядку № 383.

В той же час, представник позивача у позові вказує лише на наявність у позивача пільгового стажу за Списком № 1 більше 5 років, що також вбачається з копії трудової книжки позивача, натомість, відповідно до вимог п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», такий стаж, для виникнення права на пенсію за віком на пільгових умовах, має бути не менше 10 років.

Враховуючи викладене у сукупності, суд вважає правомірною відмову ГУ ПФУ в м. Києві, викладену у листі від 18 січня 2019 року № 11273/03, щодо призначення позивачу пенсії відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин, суд не вбачає належних правових підстав для зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 10 січня 2018 року.

Згідно з положеннями статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих позивачем доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем вчинено дії у відповідності до критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; код ЄДРПОУ 42098368) про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення відповідно до статті 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк