Ухвала суду № 81279435, 18.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

18 квітня 2019 року м. Київ № 640/5721/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправним та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Воловик Оксана Анатоліївна звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом про:

- визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 01.03.2019 у виконавчому провадженні №4012102;

- визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору у ВП №58516774.

Ухвалою суду від 18.04.2018, у зв'язку з передачею справи №640/5721/19 на підставі розпорядження керівника апарату про повторний автоматичний розподіл та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду судді Донцю В.А., судом ухвалено здійснювати розгляд у спрощеному позовному провадженні з викликом (повідомленням) сторін у відкритому судовому засіданні.

Представником позивача подано заяву про забезпечення позову від 15.04.2019 до ухвалення рішення в адміністративній справі шляхом:

- зупинення дії постанови про стягнення виконавчого збору від 01.03.2019 у виконавчому провадженні №40121102;

- зупинення дії постанови про відкриття виконавчого провадження №58516774;

- зупинення стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №40121102;

- зупинення стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №58516774;

- заборони відповідачу вчиняти будь-які виконавчі дії (опис і арешт майна, рахунків позивача тощо) щодо стягнення виконавчого збору з позивача у виконавчому провадженні №40121102 і виконавчому провадженні № 58516774;

- заборони відповідачу ухвалювати нові рішення про стягнення виконавчого збору з позивача у виконавчому провадженні № 40121102 та відкривати виділені (окремі) виконавчі провадження за цим предметом;

- встановлення обов'язку відповідача - вчинити дії, спрямовані на виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей щодо боржника (фізична особа ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), внесених у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження № 58516774;

Вирішуючи заяву про забезпечення адміністративного позову, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову (частина перша). Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначила, що позивач має розумні побоювання, що протягом судового розгляду справи відповідач може вчинити виконавчі дії щодо стягнення виконавчого збору, що може бути кваліфіковане судом як протиправне, а стягнення суми виконавчого збору з відповідача та відновлення юридичного і майнового стану позивача може бути утрудненим, зважаючи на ризики нових судових процедур і тривалого фактичного повернення коштів.

Також представник вказала про очевидну протиправність рішень відповідача оскільки з позивача стягується виконавчий збір в розмірі 72.033,63 грн. (10% від оцінки предмета іпотеки - усієї квартири) у той час як предмет іпотеки фактично не реалізований, виконавче провадження закрито у зв'язку з поверненням виконавчого документа стягувачу, водночас позивач є іпотекодавцем лише 1/6 частки квартири.

Як убачається зі змісту позовної заяви та заяви про забезпечення позову, на думку представника, в старшого державного виконавця не було правових підстав для прийняття постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у виконавчому провадженні №40121102, а відтак й постанови про відкриття виконавчого провадження №58516774.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови від 08.10.2013 про відкриття виконавчого провадження №53831546) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом (абзац перший), виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом (абзац другий).

Отже, станом на час прийняття оскаржуваної постанови від 08.10.2013 про відкриття виконавчого провадження №53831546, державний виконавець був наділений повноваженнями приймати рішення про стягнення 10 відсотків виконавчого збору від суми, що підлягає стягненню. При цьому, виконавчий збір підлгяав стягненню незалено від вчиненню виконавчих дій.

Таке повноваження встановлено також статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (в редакції, чинній на час прийняття постанови від 01.03.2019 про стягнення виконавчого збору), за якою виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Як убачається зі змісту постанови про стягнення виконавчого збору від 01.03.2019 у виконавчому провадженні №40121102 сума стягнення становила 720336,27 грн. Державним виконавцем визначено суму виконавчого збору в розмірі 72033,63 грн. Згідно з постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 01.03.2019 у виконавчому провадженні №40121102 боржником визначено саме ОСОБА_1 На стадії розгляду заяви про забезпечення позову, враховуючи зазначене обґрунтування представника позивача, суд доходить висновку про недоведеність очевидної протиправності оскаржуваних постанов щодо застосування відповідачем "принципу повного нарахування" збору з співіпотекодавця (на 1/6 частку квартири) у зв'язку з обізнаністю державного виконавця про розмір обмеженої відповідальності. Також незрозумілим для суду є покликання представника позивача на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 26.10.2018 у справі №760/27003/13-ц, оскільки роз'яснюючи рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 15.04.2014 у справі №760/27003/13-ц, суд не вирішував питання в якій частині здійснюється стягнення. В ухвалі зазначено, що пункт 2.1.6 іпотечного договору від 23.05.2008 не підлягає застосуванню до врегулювання відносин між сторонами, тобто іпотекодерждатель не має права задовольнити свої вимоги за рахунок іншого майна іпотекодавців, крім предмета іпотеки.

У заяві про забезпечення позову представник позивача вказала про необхідність вжиття таких заходів, позаяк у разі стягнення суми виконавчого збору відновлення інтересів позивача буде значно утруднене.

У даному випадку, суд погоджується, що сума виконавчого збору 72033,63 грн. є доволі значною. Разом з тим представником у заяві про це не зазначено, не обґрунтовано, що стягнення цієї суми може завдати шкоди інтересам позивача. Крім того, за змістом частини першої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України та в разі задоволення позову може бути повернутий.

Щодо вимог заявника про заборону державному виконавцю здійснювати будь-які виконавчі дії виконавчих провадженнях №40121102 і №58516774, зокрема щодо розшуку майна, арешту, та заборони ухвалювати нові рішення щодо стягнення виконавчого збору з позивача у виконавчому проваджені №40121102 та відкривати виділені (окремі) виконавчі провадження, то судом уже зазначалось, що заявником не доведено очевидної протиправності рішення державного виконавця. Крім того, заборона державному виконавцю здійснювати будь-які дії в межах виконавчих проваджень №40121102 і №58516774, на думку суду, не є співмірними.

Згідно з частиною другою статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

На думку суду, заборона державному виконавцю вчиняти будь-які дії може призвести до унеможливлення стягнення виконавчого збору в майбутньому.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення адміністративного позову, відповідно в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно зі статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя В.А. Донець