Рішення № 81279193, 19.04.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/3829/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

судді Соломко І.І.,

за участю секретаря судового засідання Пархомчука Д.А.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Ніжинське об’єднане управління Пенсійного фонду України про визнання постанови протиправною та її скасування,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі-відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Ніжинське об’єднане управління Пенсійного фонду України (далі-третя особа) про визнання постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.11.2018 ВП № 57631334 протиправною та її скасування.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено про відсутність у державного виконавця правових підстав для прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження № 57631334 за виконавчим документом, тримісячний строк на пред’явлення до виконання якого був пропущений стягувачем.

Представником відповідача подано відзив, в якому зазначено, що 07.11.2018 на адресу Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від Ніжинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України надійшла заява про відкриття виконавчого провадження на підставі дублікату вимоги про сплату боргу від 04.10.2011 з ОСОБА_2.

Представник третьої особи надіслав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що у серпні-вересні 2018 року при проведенні інвентаризації було виявлено, що виконавче провадження з виконання вимоги про сплату боргу від 04.10.2011 з ОСОБА_2, на виконанні в органах ДВС не перебуває та постанова про повернення виконавчого документа до Ніжинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України не надходила. З цих підстав виписано дублікат вимоги від 04.10.2011, та 07.11.2018 разом із заявою направлено до Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області до виконання. Вважає, що строк для пред’явлення вказаного виконавчого документа не пропущений.

16.04.2019 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено за правилами розгляду окремих категорій термінових справ.

Позивач у судове засідання не з’явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позов.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, надіслав письмові пояснення, в яких з-поміж іншого просив розглянути справу без його участі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

07.11.2018 на адресу Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від Ніжинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України надійшла заява про відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом - вимоги Ніжинського ОУ ПФУ № ф 3385 у, виданої 04.10.2011, про стягнення боргу з ОСОБА_2 в розмірі 1742,80 грн.

08.11.2018 головним державним виконавцем Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_1 (далі – державний виконавець) винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 57631334 з виконання вищевказаної вимоги та постановлено стягнути з позивача суму боргу в розмірі 1742,00 грн., виконавчий збір у розмірі 174,28 грн., витрати виконавчого провадження 89,00 грн.

Як пояснив позивач в тексті поданого позову, копію вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження він отримав 13.11.2018, відповідач вказану обставину не спростовує.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) закріплено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі – Закон № 1404-VIII).

За змістом норм частини першої статті 1, частини першої статті 2, частини першої статті 5 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Пунктом 7 частини першої статті 3 Закону 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються, зокрема дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) та строк пред’явлення рішення до виконання.

Згідно пунктом 6 частини четвертої статті 4 вищевказаного Закону, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо, зокрема, виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону. У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Разом з тим, вимога Ніжинського ОУ ПФУ № ф 3385 у від 04.10.2011 не містить відомості щодо строку пред’явлення до виконання.

У свою чергу, відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону № 1404-VIII, строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження (до яких ч. першою статті 14 цього ж Закону віднесено виконавця) зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Частиною першою статті 12 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (частини друга статті 12 Закону № 1404-VIII).

З аналізу вищенаведених норм слідує, що вимога ПФУ є виконавчим документом, який має відповідати приписам статті 4 Закону № 1404-VIII та може бути пред’явлений до примусового виконання у випадку, де стягувачем є держава або державний орган, протягом трьох місяців з наступного дня після набрання ним законної сили.

Як встановив суд, стягувачем за виконавчим документом є пенсійний орган, тому вимога УПФУ, в розумінні частини першої статті 12 Закону № 1404-VIII, може бути пред’явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання ним законної сили.

З тексту вимоги Ніжинського ОУ ПФУ № ф 3385 вбачається, що остання набрала чинності 27.02.2012. Протилежного відповідачем суду доведено не було.

За загальним правилом, відповідно до частини п’ятої статті 13 Закону № 1404-VIII, порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Частиною четвертою статті 4 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо пропущений встановлений законом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.

З контексту наведених норм права можна дійти висновку, що отримавши до виконання виконавчий документ – вимогу ПФУ від 04.10.2011, пред'явлену до виконання з пропуском строку, державний виконавець був зобов'язаний за встановленою процедурою, повернути виконавчий документ стягувачу та не мав будь-яких підстав та повноважень для відкриття виконавчого провадження, тобто діяв у порушення, встановленої Законом процедури. Проте відповідачем в даному випадку прийнято постанову від 08.11.2018 № 57631334 про відкриття виконавчого провадження, чим порушено норми частини першої статті 12 Закону№ 1404-VIII .

Таким чином, проаналізувавши зазначені обставини у сукупності, в контексті викладених норм права, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідачем не доведено суду законності прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.11.2018.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Так, позивачем за подання адміністративного позову сплачений судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Враховуючи, що позов задоволено повністю, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України суд дійшов висновку стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 704,80 грн.

Крім того, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, частина п’ята статті 134 КАС України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд звертає увагу на те, що на підтвердження обставин щодо понесення стороною у справі судових витрат на правничу допомогу повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Такі висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 21.09.2018 по справі № 820/5938/16, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин на виконання статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і частини п’ятої статті 242 КАС України.

Як вбачається із матеріалів справи, 17.11.2018 між позивачем (клієнтом) та ОСОБА_3 укладено договір про надання правничої допомоги на суму 1500 грн. Відповідно до умов договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов’язання на надання правничої допомоги зі складання адміністративного позову. До правничої допомоги також включено консультацію з клієнтом з приводу ймовірного вирішення справи та вивчення процесуальних документів.

22.01.2019 між позивачем (клієнтом) та ОСОБА_3 укладено договір про надання правничої допомоги на суму 1500 грн. Відповідно до умов договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов’язання на надання правничої допомоги зі складання апеляційної скарги на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року по справі № 620/3829/18 про повернення заяви.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частиною першою статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У частині другій статті 79 КАС закріплено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Разом з тим, надані позивачем договори лише свідчать про домовленість сторін щодо надання правничої допомоги, однак не підтверджують виконання цих робіт (акт виконаних робіт), їх оплату, а отже, документально не підтверджені та не доведені.

Крім того, матеріали справи не містять довіреності або ордеру адвоката, як передбачено частиною четвертою статті 59 КАС України, якою визначається, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Отже, відсутність документального підтвердження, а саме наявність довіреності або ордеру, виданого відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», акта виконаних робіт (наданих послуг), квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касового чеку про оплату послуг адвоката, свідчать про те, що клопотання позивача про відшкодування таких витрат на правничу допомогу є передчасним, тому задоволенню не підлягає.

Щодо повернення судового збору, сплаченого позивачем за подання апеляційної скарги, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Повернення судового збору регулюється статтею 142 КАС України.

Частиною першою статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI визначено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв’язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);

5) закриття провадження у справі.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що їхня дія поширюється, у тому числі, й на суди апеляційної інстанції.

При цьому повернення судового збору за подачу апеляційної скарги судом першої інстанції нормами адміністративного процесуального законодавства не передбачено.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 227, 241-243, 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про відкриття виконавчого провадження від 08.11.2018 № 57631334.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 704 грн. 80 коп. (сімсот чотири гривні 80 коп.), сплачені згідно із квитанцією № 0.0.1194217387.1 від 23.11.2018.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 (вул. Шевченко, 114/1/85, м. Ніжин, Чернігівська область, 16604, РНОКПП – НОМЕР_1).

Відповідач: Ніжинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (пл.Заньковецької, 4, м. Ніжин, 16600, код ЄДРПОУ – 34878928).

Третя особа - Ніжинське об’єднане управління Пенсійного фонду України ( вул. Шевченка, 21ж, м. Ніжин, 16600, код ЄДРПОУ -37716087).

Повний текст рішення виготовлено 19 квітня 2019 року.

Суддя І.І. Соломко