Вирок № 81279009, 18.04.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 18.04.2019

Справа № 320/1595/19

Провадження № 1-кп/320/642/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря – Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі об’єднані кримінальні провадження № 12019080140000224 та №12019080140000722 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Федерації, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, неодруженого, без місця реєстрації, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, відповідно до ст. 89 раніше не судимого,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185,ч.2 ст.185,ч.3 ст.185 КК України,

за участю – прокурора Лелеченко С.Ю., Браташ Я.І.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

потерпілої – ОСОБА_2,

представника потерпілого – КП «Водоканал» - ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В:

09.12.2018 року, приблизно о 10 годині 30 хвилин, знаходячись біля ПП «Лоліта» за адресою: м. Мелітополь, вул. Каховське шосе, 14/2, ОСОБА_1 в ході раптово виниклого умислу на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, шляхом вільного доступу, проник на вказану територію, та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, з незачиненого ангару таємно викрав металеву лебідку МТМ ручної тяги 3т-15 метрів в корпусі синього кольору вартістю 1000 гривень, що належить ОСОБА_4, чим спричинив потерпілому майнову шкоду на вищевказану суму.

Крім того, 13.03.2019, приблизно о 12 годині 00 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи біля приміщення, розташованого за адресою: м. Мелітополь, вул. Каховське шосе, 20/2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їхні суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом пошкодження навісного замку проник до вказаного приміщення, звідки викрав наступне майно: високовольтний мідний кабель, довжиною 30 метрів, вартістю 500 гривень; шуруповерт марки «Bosh» вартістю 300 гривень; посуд, а саме 1 алюмінієву каструлю, 1 емальовану каструлю, сковорідку, 3 металевих каструлі, загальною вартістю 250 гривень; 2 електродвигуни вартістю 50 гривень; будівельний рівень, вартістю 50 гривень; металеві тиски вартістю 100 гривень; вентилятор будівельний, вартістю 50 гривень, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 1 300 гривень 00 копійок.

Крім того, 14.03.2019 року, приблизно о 09 годині 00 хвилин, ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їхні суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи біля будинку № 83 «А», на перехресті вулиці Молодіжної та Щорса у місті Мелітополі, використовуючи заздалегідь заготовлену монтировку, шляхом вільного доступу, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, зняв кришку чавунного люка, який належить КП «Водоканал», вартістю 2229 гривень 84 копійки, після чого, завантажив кришку вказаного люку на тачку та з викраденим майном покинув місце скоєння кримінального правопорушення, чим завдав КП «Водоканал» матеріальні збитки на суму 2229 гривень 84 копійки.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка); за ч.2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, та за ч.3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.1,2,3 ст. 185 КК України визнав повністю та пояснив, що 09.12.2018 року дійсно з незачиненого ангару по вул. Каховське шосе у м. Мелітополі викрав металеву лебідку. 12.03.2019 року з приміщення, розташованого за адресою: м. Мелітополь, вул. Каховське шосе, 20/2, увійшов до вказаного приміщення, зазначив що замок не пошкоджував, звідки викрав мідний кабель, шуруповерт, посуд, 2 електродвигуни, будівельний рівень, металеві тиски; вентилятор будівельний. 14.03.2019 року на перехресті вулиці Молодіжної та Щорса у місті Мелітополі за допомогою монтировки зняв кришку чавунного люка та за допомогою тачки викрав. Все викрадене повернуто, оскільки його кожен раз коли він йшов з викраденим випадково зустрічали працівники поліції, яким він зізнавався що речі які у нього він викрав.

Потерпілий ОСОБА_4 у судове засідання не з’явився, але від нього надійшла заява, в якій він просить суд розглядати кримінальне провадження за його відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що належне їй приміщення було закрито, на металевих дверях був навісний замок, за два тижні до крадіжки її син там був, закрив двері замок не було пошкоджено. 13 березня 2019 року їй повідомили працівники поліції що спіймали особу, яка здійснила крадіжку з приміщення яке їй належить. Приїхавши туди вона побачила, що замок на дверях було пошкоджено, двері відчинені. Все викрадене їй повернуто, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має. Просить призначити покарання не пов’язане з позбавленням волі.

Представник потерпілого – КП «Водоканал» у судовому засіданні пояснила, що підприємству спричинено матеріальну шкоду просить стягнути з обвинуваченого вартість викраденого люку. Про те що люк в непошкодженому стані перебуває в відділенні поліції керівництву підприємства не було відомо.

Вислухавши думки учасників судового розгляду, приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності його позиції, тобто визнання ним вини не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються і обмежився допитом обвинуваченого, та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

При цьому розгляд провадження провадився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого йому обвинувачення.

За епізодом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме крадіжки від 13.03.2019 року у потерпілої ОСОБА_2, обвинувачений зазначив, що не пошкоджував замок, тому судом було визначено повний порядок дослідження доказів по даному епізоду.

Крім показань потерпілих та обвинуваченого, його винуватість у вчиненні злочинів у повному обсязі підтверджується письмовими доказами, наданими стороною обвинувачення та безпосередньо дослідженими судом у судовому засіданні, зокрема:

-даними витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 112019080140000722 від 14.03.2019 року, згідно з яким 13.03.2019 року до ч/ч Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області надійшли повідомлення, що невстановлена особа з приміщення офісу розташованого за адресою: м. Мелітополь, вул. Каховське шосе, 20/2, таємно викрала майно, яке належить ОСОБА_2;

-даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 13.03.2019 року – зі змісту заяви вбачається, що 13.03.2019 року до ч/ч Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області надійшли повідомлення, що невстановлена особа з приміщення офісу розташованого за адресою: м. Мелітополь, вул. Каховське шосе, 20/2, таємно викрала майно, яке належить ОСОБА_2;

-даними протоколу огляду місця події від 13.03.2019 року, приміщення офісу розташованого за адресою: м. Мелітополь, вул. Каховське шосе, 20/2, яке належить ОСОБА_2;

-повідомленням про підозру ОСОБА_1;

-речовими доказами .

Аналізуючи досліджені докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

В ході судового розгляду суд безпосередньо, всебічно та повно дослідив усі докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження і встановив правильність збирання стороною обвинувачення та закріплення кожного з них, тому, виходячи з положень статті 86 КПК України вважає їх допустимими.

Крім того, суд дійшов до висновку, що досліджені у судовому засіданні докази прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, тому є належними.

Таким чином, досліджені судом докази є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини скоєння ОСОБА_1 злочинів. Всі ці обставини у сукупності вказують на те, що обвинувачений усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання.

Таким чином, дослідивши зібрані у справі докази в їхній сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованих злочинів повністю доведена.

У відповідності до положень ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 цього ж Кодексу покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд згідно із вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив декілька злочинів, один з яких, відповідно до ч.4 ст. 12 КК України, є тяжким, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку в органах з питань пробації не перебуває, на диспансерному обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Обставин, що обтяжують покарання, суд визнає вчинення епізоду від 13.03.2019 року в стані алкогольного сп’яніння.

Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, його правдиві і послідовні покази, які сприяли встановленню істини у кримінальному проваджені, повернення викраденого.

Також судом враховується думка потерпілої щодо розміру призначеного покарання.

З урахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого, суд вважає, що необхідним і достатнім для обвинуваченого ОСОБА_1 покаранням, яке сприятиме його виправленню і запобігатиме вчиненню ним нових злочинів, є покарання в межах санкції ст. 185 КК України у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України зі звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, передбачені ч.1 п.п. 1,2 ст. 76 КК України.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Представником потерпілого – КП «Водоканал» заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у розмірі 2787,80 гривень.

Відповідно до ч.2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно з вимогами ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На підставі викладеного, визнаючи встановленими факти протиправних дій обвинуваченого у відношенні майна КП «Водоканал», беручи до уваги конкретні обставини вчиненого злочину, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цивільного позову оскільки прокурором в судовому засіданні надано розписку про отримання на відповідальне зберігання, представником КП «Водоканал» ОСОБА_5 металевого люку, який було викрадено перехресті вулиці Молодіжної та Щорса у місті Мелітополі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не застосовувався.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 373, 374, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1, 2,3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік;

за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

за ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом іспитового строку в 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до п.1, п.2 ч. 1 ст. 76 КК України впродовж іспитового строку на обвинуваченого ОСОБА_1 покласти обов'язки:

1) періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази:

1)металева лебідка синього кольору з металевим тросом, які знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_4 згідно розписки – залишити у користуванні ОСОБА_4;

2)металева тачка синього кольору з двома колесами, яка знаходиться в камері зберігання речових доказі Мелітопольського ВП згідно квитанції № 944-294, порядковий номер 944 – знищити;

3)високовольтний мідний кабель, довжиною 30 метрів, шуруповерт марки «Bosh» посуд, а саме 1 алюмінієва каструля об’ємом 4 л, 1 емальована каструля об’ємом 4 л, сковорода, 3 металевих каструлі в сумочці; 2 електродвигуни; будівельний рівень; металеві лещата; вентилятор будівельний, а також фрагменти трубок, несправний інструмент, передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_2 – залишити у користуванні потерпілої;

4)навісний замок, 5 фрагментів сліду низу взуття, 6 слідів СПУ, передані на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів Мелітопольського ВП згідно квитанції № 870-294, порядковий номер 870 – знищити.

5)металевий люк, який переданий на відповідальне зберігання представнику КП «Водоканал» ОСОБА_5 залишити у користуванні КП «Водоканал».

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СУДДЯ: