Рішення № 81278582, 09.04.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 квітня 2019 р. № 520/2222/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Рубан В.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Абояна І.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (61001, АДРЕСА_1, код РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_4 управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_4 управління Державної фіскальної служби України у Харківській області, в якому просить суд :

- визнати дії ОСОБА_4 управління Державної фіскальної служби України у Харківській області щодо відмови в задоволенні запиту на інформацію протиправними та зобов’язати Головне управління Державної фіскальної служби України у Харківській області надати ОСОБА_3 (61001, АДРЕСА_1; код РНОКПП НОМЕР_2) копію запиту Управління аудиту ОСОБА_4 управління ДФС у Харківській області від 29.01.2019 року № 88/20-40-14-02-19 про проведення зустрічної звірки самозайнятої особи ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_2) по взаємовідносинам з ПНВФ «Анкор-Теплоенерго»;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_4 управління Державної фіскальної служби України у Харківській області всі судові витрати, що пов’язані з розглядом цієї справи в суді (768,40 гривень сплаченого судового збору та сплачених 6000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 25.02.2019 року позивач звернувся до ОСОБА_4 управління ДФС у Харківській області з запитом про надання публічної інформації, а саме надання копії запиту Управління аудиту ОСОБА_4 управління ДФС у харківській області від 29.01.2019 року № 88/20-40-14-02-19 про проведення зустрічної звірки самозайнятої особи ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_2) по взаємовідносинам з ПНВФ "Анкор-Теплоенерго". ОСОБА_4 управління ДФС у Харківській області № 111/ЗПІ/20-40-14-02-14 від 28.02.2018 року відмовлено в наданні копії даного запиту з посиланням на те, що запитуваний документ є службовою інформацією. Позивач вважає таку відмову протиправною та необґрунтованою.

Представником відповідача через канцелярію суду надано відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки запитуваний ОСОБА_3 документ є частиною відомостей, які пов`язані із процесом прийняття рішень і передують їх прийняттю. Крім того зазначено, що запита № 88/20-40-14-02-19 від 29.01.2019, а існує лише службова записка з аналогічними реквізитами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_3 є суб`єктом підприємницької діяльності, зареєстрований як підприємець з 03.10.2011 року.

ОСОБА_4 управлінням ДФС у Харківській області направлено на адресу ФОП ОСОБА_3 запит від 07.02.2019 року № 3405/ФОП/20-40-13-06-16 на проведення зустрічної звірки по взаємовідносинам з ПНВФ "АНКОР-ТЕПЛОЕНЕРГО".

20.02.2019 року ОСОБА_3 отримано від ОСОБА_4 управління ДФС України в Харківській області запит "Про надання інформації (пояснень) та її документального підтвердження" за вих. № 3405/ФО/20-40-13-06-16 від 07.02.2019 року, який обгрунтовано наявністю запиту Управління аудиту ОСОБА_4 управління ДФС у Харківській області від 29.01.2019 року № 88/20-40-14-02-19 про проведення зустрічної звірки самозайнятої особи ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_2) по взаємовідносинам з ПНВФ "Анкор-Теплоенерго".

25.02.2019 року ОСОБА_3 направлено на адресу ОСОБА_4 управління ДФС у Харківській області запит про надання публічної інформації, а саме про надання копії запиту Управління аудиту ОСОБА_4 управління ДФС у Харківській області від 29.01.2019 року № 88/20-40-14-02-19 про проведення зустрічної звірки самозайнятої особи ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_2) по взаємовідносинам з ПНВФ "Анкор-Теплоенерго".

01.03.2019 року засобами електронною поштою позивачем отримано лист ОСОБА_4 управління ДФС у харківській області за вих. № 111/ЗПІ/20-40-14-02-14 від 28.02.2019 року, яким відмовлено в наданні копії запиту Управління аудиту ОСОБА_4 управління ДФС у Харківській області від 29.01.2019 року № 88/20-40-14-02-19 у зв`язку з тим, що запитуваний документ є службовою інформацією, яка пов`язана із процесом прийняття рішень і передує їх прийняттю. Додатково зазначено, що розголошення даної інформації може зашкодити інтересам держави.

Позивач вважаючи такі висновки суб`єкта владних повноважень хибними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, звернувся з позовом до суду.

Суд зазначає, що відмова відповідача у задоволенні запиту позивача вмотивована тим, що запитувана позивачем інформація і документ є службовою інформацією, яка належить до інформації з обмеженим доступом та не підлягає розголошенню.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначений у Законі України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2939-VI).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації", доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Згідно п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції. Тому відповідно пункту 3 частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" є розпорядником інформації, пов'язаної з виконанням цих повноважень.

Пунктом 6 ч.1 ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядники зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Положеннями ст. 6 цього Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено види інформації, до якої може бути застосовано обмеження в доступі: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація, та сукупність вимог, дотримання яких є обов'язковим для такого обмеження.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Отже, до службової інформації допускається обмеження виключно за умови застосовування сукупності вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Таким чином, аналіз визначення "публічна інформація" та переліку розпорядників публічної інформації свідчить, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходиться у володінні розпорядників публічної інформації. Така інформація є відкритою і розкривається необмеженому колу осіб. Разом з тим до видів публічної інформації: конфіденційної, таємної та службової, може бути обмежено доступ у разі сукупності обов'язкових умов, визначених у законі.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації", документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі (частина 3 статті 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч.2 ст.6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст.21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч.5 ст.19 цього Закону.

Частинами 1, 2 ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до ст. 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Відповідно до частин 1,2 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" - інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація;2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Частиною 4 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління ДФС у Харківській області є розпорядником інформації, якою він володіє, тому при вирішенні питань щодо доступу до інформації має керуватися вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині надання відповідної інформації за запитами.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77 Податкового кодексу України, згідно плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 2018 рік, на підставі наказу ГУ ДФС у Харківській області від 27.11.2018 № 8891 проводилась документальна планова виїзна перевірка ПНВФ "АНКОР-ТЕПЛОЕНЕРГО". Під час проведення даної перевірки управлінням аудиту ГУ ДФС у харківській області з метою об`єктивного проведення перевірки (документального підтвердження господарських операцій), виконання обов`язків, покладених на контролюючі органи та отримання податкової інформації, необхідної для проведення даної перевірки, на адресу управління податків та зборів фізичних осіб ГУ ДФС у Харківській області направлено службову записку начальнику управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Харківській області № 88/20-40-14-02-19 від 29.01.2019 року на проведення, відповідно до п.73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, зустрічних звірок з рядом контрагентів ПНВФ "АНКОР-ТЕПЛОЕНЕРГО" у т.ч. з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, який у свою чергу також є директором та засновником ПНВФ "АНКОР-ТЕПЛОЕНЕРГО".

Позивач у своєму запиті про надання публічної інформації просив надати засвідчену копію запиту управління аудиту ОСОБА_4 управління ДФС у Харківській області від 29.01.2019 року № 88/20-40-14-02-19.

Частиною 2 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї зі згаданих трьох підстав «трискладового тесту» означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Водночас, ч 7 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов'язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, які становлять зміст "трискладового тесту".

Водночас, суд зазначає, що згідно п. 1 Переліку відомостей, які містять службову інформацію в органах ДФС, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 28.08.2014 № 88, до такої інформації належить: інформація, яка містить відомості щодо фінансових операцій, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, надана Державною службою фінансового моніторінгу України, а також запити і повідомлення ДФС про хід і результати опрацювання таких відомостей; інформація, яка містить відомості про надання пільг з податку на прибуток по підприємствах військово - промислового комплексу, Міністерству оборони, МВС, СБУ; відомості щодо Базової системи оперативного реагування та подолання проявів тіньової економіки.

Таким чином, інформація, яка містить відомості щодо контрольно-перевірочних заходів, не належить до Переліку відомостей, які містять службову інформацію в органах ДФС.

Водночас, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що запитувана інформація належить до службової.

На підставі викладеного вище суд доходить висновку, що наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог, оскільки запитуваного позивачем документу - запиту Управління аудиту ОСОБА_4 управління ДФС у Харківській області від 29.01.2019 року № 88/20-40-14-02-19 не існує, а в поясненнях відповідача фігурує документ з тими же реквізитами, але під назвою службова записка. Однак при наданні відповіді на запит про доступ до публічної інформації відповідач не повідомив вказаних обставин, отже на думку, суду надав неповну інформацію.

Враховуючи вказані обставини та докази у їх сукупності, суд вважає, що для належного захисту порушених прав позивача, достатньо буде зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби України у Харківській області повторно розглянути запит на публічну інформацію ОСОБА_3 від 22.02.2019 року з урахуванням висновків суду.

Щодо стягнення на користь позивача з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 3-5 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У пункті 269 Рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд – у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також – чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Позивачем надано до суду копію договору про надання правничої допомоги від 01.03.2019 р., звіт адвоката від 05.03.2019 року з зазначенням вчинених дій під час ведення адвокатом даної справи, акт прийому-передачі послуг до договору про надання правничої допомоги від 01.03.2019 року від 05.03.2019 року, рахунку № 49 від 05.03.2019 року та квитанції № 2Р0544 від 05.03.2019 року.

Відповідно до п. 3.1. Договору про надання правничої допомоги, за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар з розрахунку 400,00 грн. за одну годину роботи адвоката. Загальний розмір гонорару визначається згідно Звіту Адвоката. Сторони домовилися, що Клієнт оплачує гонорар поетапно на підставі виставлених рахунків протягом 3х днів з моменту отримання рахунку. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі Звіту Адвоката та виставленого рахунку протягом 3х днів з моменту підписання сторонами акта.

Відповідно до Звіту адвоката від 05.03.2019 року, під час підготовки справи до розгляду адвокатом вчинено наступні дії: попереднє опрацювання матеріалів: аналіз документів, ознайомлення з матеріалами справи, з`ясування обставин справи та наявних доказів у клієнта - 0,5 год, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини - 1 год, опрацювання постанов пленумів, роз`яснень, листів судів вищих судових інстанцій і правових висновків Верховвного Суду - 1 год, аналіз судової практики з аналогічної категорії спорів - 3 год., аналіз практики Європейського суду з прав людини - 1,5 год., складення позовної заяви - 8 год. Розмір винагороди адвокатському об`єднанню за договором становить - 400,00 грн. за 1 годину роботи адвокати, розмір сплаченої винагороди станом на 05.03.2019 року становить - 6000,00 грн.

Судом встановлено, що оплату за договором від 01.03.2019 р. за надані послуги під час розгляду справи № 520/2222/19 здійснено відповідачем на рахунок адвокатського об`єднання "СОЛОВЙОВА, ЯРОВА І ПАРТНЕРИ" у розмірі 6 000,00 грн., про що свідчить копія акту прийома-передач послуг від 05.03.2019 року та копія квитанції № 2РО544 від 05.03.2019 року. Оплата здійснена у строк, визначений умовами договору.

Суд зазначає, що представник відповідача щодо суми розрахованих витрат на професійну правничу допомогу за вказаною адміністративною справою в розмірі 6 000,00 грн. в судовому засіданні заперечував, оскільки підготовка відзиву на позовну заяву та представництво інтересів позивача у судовому засіданні не потребує значного часу, а сама справа не може вважатися справою значної складності.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши рівень витрат відповідача на правничу допомогу, з урахуванням того, що такі витрати понесені фактично, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, а також те, що їх сума була обґрунтованою, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судовий збір підлягає стягненню відповідно вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_3 (61001, АДРЕСА_1, код РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_4 управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби України у Харківській області повторно розглянути запит на публічну інформацію ОСОБА_3 від 22.02.2019 року.

Стягнути з ОСОБА_4 управління ДФС у Харківській області (61057 м. Харків, вул. Пушкінська, 46) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_3 (61001, АДРЕСА_1, код РНОКПП НОМЕР_1) у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Стягнути з ОСОБА_4 управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (61001, АДРЕСА_1, код РНОКПП НОМЕР_1) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.).

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 19.04.2019 року.

Суддя Рубан В.В.