Рішення № 81278548, 09.04.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2811/18

09 квітня 2019 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Хоменко Л.В.

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ТР1307/413/АВ/ТД-ФС від 17.10.2018 в розмірі 223380 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач провів інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3, яка здійснює свою господарську діяльність у кіоску з продажу продуктів харчування за адресою: майдан Привокзальний, м. Тернопіль. За результатами інспекційного відвідування відповідач склав акт № ТР1307/413/АВ від 02.10.2018, на підставі якого останній виніс постанову про накладення штрафу на позивача № ТР1307/413/АВ/ТД-ФС від 17.10.2018 в розмірі 223380 грн.

Позивач вважає, що винесена відповідачем оскаржена постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивача належним чином не було повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу, у зв’язку з чим останній був позбавлений можливості надати відповідні документи, які би спростували виявлені відповідачем порушення під час інспекційного відвідування, в тому числі не повідомив про зазначене інспекційне відвідування.

Водночас, позивач вважає, що відповідно до статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі – Закон № 877-V) відповідач не мав правових підстав проводити інспекційне відвідування.

Ухвалою суду від 08.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 06.02.2019.

Тернопільським окружним адміністративним судом у підготовчому засіданні у даній справі, яке проводилося 06.02.2019 оголошувалась перерва до 06.03.2019 на підставі статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі – КАС).

Ухвалою суду від 06.03.2019 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 21.03.2019 відповідно до статті 181 КАС.

Тернопільським окружним адміністративним судом у судових засіданнях у даній справі, які проводилися 21.03.2019, 02.04.2019, 08.04.2019 оголошувалась перерва на підставі статті 223 КАС.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив (арк. справи 69), просив позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача, заперечуючи проти позову, суду пояснила, що оскаржені дії відповідача щодо винесення на підставі акта інспекційного відвідування № ТР1307/413/АВ від 02.10.2018 оскарженої постанови здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та посилаючись на пояснення викладені у відзиві на позов (арк. справи 22-25) та запереченні (арк. справи 97-98), просила у задоволені позовних вимог відмовити.

Допитаний у процесі судового розгляду за клопотанням представника позивача свідок ОСОБА_4 зазначила, що в день інспекційного відвідування прийшло п'ять чоловік і що вона їм відповідала не пам'ятає. Відмітила, що працює у позивача з вересня 2018 року та в січні 2019 року звільнена. Перебувала в трудових відносинах згідно договору та спочатку проходила стажування. Щодо оплати праці домовились, що позивач платитиме 300 грн., бувало більше, залежало від торгів, оплату брали самостійно з виручки. Працювала разом з ОСОБА_5. В ході інспекційного відвідування пред'явила медичну книжку, писала пояснення. Після перевірки приходив представник позивача ОСОБА_1 та надав якісь документи, що підписувала не пам'ятає.

Допитаний у процесі судового розгляду за клопотанням представника позивача свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона працює в позивача продавцем з вересня 2018 по січень 2019 року. В день інспекційного відвідування була в кіоску сама, показала інспекторам свою медичну книжку. Інспектори запитали чи укладала вона договір, та свідок пояснила, що лише стажується. Час роботи день через два, з 10 до 18 години, оплата 300 грн. за день. Оплату праці брали з каси самостійно зі згоди позивача, іноді оплату брали продуктами харчування. Був ще третій продавець. На запитання чи підписувала свідок якість документи з питань прийняття на роботу, свідок пояснила, що адвокат (ОСОБА_1М.) приносив якісь документи, які вона підписала.

Допитаний у процесі судового розгляду за клопотанням представника відповідача свідок ОСОБА_6 надала наступні пояснення. 21.09.2018 року вона здійснювала інспекційне відвідування позивача о 12 годині здійснювала обов'язки продавця ОСОБА_5 Їй представились, пред'явили посвідчення, вона надала письмові пояснення, що стажується два тижні та оплату ще їй не здійснювали, ще працює продавець Лариса. За повідомленим ОСОБА_5 номером телефону зателефонували до позивача та повідомили, що проводиться інспекційне відвідування та запропонували надати документи, на що остання повідомила що інспекторам слід звернутись до її адвоката. Як наслідок, свідок повідомила позивача, що вони самостійно не можуть зв'язуватись з її адвокатом. Надалі зателефонував адвокат позивача ОСОБА_1 якому свідок роз'яснила які слід надати документи. 24 вересня 2018 року адвокат не прибув та документів не надав. Надалі 25.09.2018 було складено вимогу про надання документів до 02.10.2018 року. 27.10.2018 до відповідача прибув представник позивача (адвокат ОСОБА_1М.) який надав копії наказів та пояснення. З огляду на що йому було запропоновано адати ряд інших документів згідно вимоги до 02.10.2018 року. Відмітила, що будь яких заяв про зміну адреси для надіслання кореспонденції позивачеві, в тому числі про надіслання такої на адресу уповноваженого представника позивача, адвокат ОСОБА_1 до інспекції праці не подавав. Також, свідок зазначила, що 02.10.2019 вона зателефонувала позивачу і адвокату про складання акту, проте, останній відмовився прибути.

На запитання представника позивача відмітила, що в ході інспекційного відвідування осіб було встановлено зі слів та з урахуванням даних медичної книжки. Також зазначила, що в бланку пояснень є розділ щодо попередження про кримінальну відповідальність, та відсутня інформація щодо статті 57 Конституції України. Під час телефонного дзвінка в ході інспекційного відвідування телефонували за номером наданим продавцем позивача і абонент підтвердила що вона ОСОБА_3. Всі документи відповідачем надсилалися на юридичну адресу ФОП ОСОБА_3

Заслухавши пояснення сторін у справі та покази свідків, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як слідує з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі - ЄДРЮОФОПГФ), що ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа - підприємець 16.03.2016 Тернопільською міською радою, та перебуває на обліку в Тернопільській ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області з 16.03.2016, як платник податків. Основний вид діяльності позивача: код КВЕД 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (арк. справи 40- 41).

Суд встановив та не заперечується відповідачем у справі, що в Управління Держпраці у Тернопільській області надійшов лист Управління економіки, промисловості та праці Тернопільської міської ради від 09.08.2018 № 473/17.2, у якому зазначено, що інспектором праці управління економіки, промисловості та праці у складі робочої групи, створеної згідно розпорядження міського голови № 155 від 23.07.2018, здійснено відвідування, зокрема, об’єкту кіоск "Хот - дог" за адресою: майдан Привокзальний, м. Тернопіль, в якому здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_3 За результатами відвідування встановлено, що в зазначеному кіоску обов’язки кухаря виконувала - 1 працівниця та обов’язки продавця – 1 працівниця. Зазначені особи відмовились ідентифікувати себе, а згідно інформації Тернопільського об’єднаного УПФУ Тернопільської області щодо останніх звітних даних про сплату єдиного соціального внеску, наймані працівники у ФОП ОСОБА_3 відсутні. Таким чином, Управлінням економіки, промисловості та праці Тернопільської міської ради запропоновано відповідачу, відповідно до Порядку № 295, провести інспекційне відвідування, зокрема, у ФОП ОСОБА_3 з питань використання праці найманих працівників без належного оформлення трудових відносин (арк. справи 26).

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96) основними завданнями Держпраці, зокрема, є здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок № 295) визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Підпунктом 1 пункту 11 Порядку № 295 визначено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Суд встановив, що з 24.09.2018 по 25.09.2018 інспектор праці ОСОБА_6, за участю інспектора праці - начальника відділу з питань гігієни праці ОСОБА_7 та головного спеціаліста - інспектора праці управління економіки, промисловості та праці Тернопільської міської ради ОСОБА_8 на підставі листа Управління економіки, промисловості та праці Тернопільської міської ради від 09.08.2018 № 473/17.2, згідно наказу від 21.09.2018 № 605 та відповідно до направлення від 21.09.2018 № ТР1307/413 провели інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3, яка здійснює свою господарську діяльність у кіоску з продажу продуктів харчування за адресою: майдан Привокзальний, м. Тернопіль (арк. справи 26-28).

Враховуючи те, що Управління економіки, промисловості та праці Тернопільської міської ради своїм листом від 09.08.2018 № 473/17.2 запропонувало відповідачу, відповідно до Порядку № 295, провести інспекційне відвідування, зокрема, у ФОП ОСОБА_3 з питань використання праці найманих працівників без належного оформлення трудових відносин, а також те, що наказ від 21.09.2018 № 605 "Про проведення інспекційних відвідувань у ФОП ОСОБА_3, Тернопільському ліцеї № 21 - спеціалізованій мистецькій школі імені ОСОБА_9 Тернопільської міської ради" виданий, зокрема, на підставі зазначеного листа, суд дійшов висновку, що зазначене інспекційне відвідування проводилося з питань використання праці ФОП ОСОБА_3 найманих працівників без належного оформлення трудових відносин, що не заперечується і сторонами у справі.

Суд не бере до уваги твердження позивача на те, що відповідач в порушення статті 6 Закону № 877-V провів інспекційне відвідування, оскільки стаття 6 Закону № 877-V визначає підстави для здійснення позапланових заходів, а в даному випадку відповідач провів інспекційне відвідування відповідно до Порядку № 295 та Положення № 96. Крім того, відповідача допущено до інспекційного відвідування та наказ про проведення такого не оскаржувався.

Водночас, твердження позивача на те, що відповідач протиправно провів інспекційне відвідування, оскільки позивача належним чином не було повідомлено про зазначене інспекційне відвідування, є хибним, оскільки пункти 8, 11 Порядку № 295 не зобов’язують інспектора праці повідомляти об’єкта відвідування про інспекційне відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (пункт 19 Порядку № 295).

Пунктами 16, 17, 18 Порядку № 295 визначено, що у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою. Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об'єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об'єкта відвідування за своїм місцезнаходженням. У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об'єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 295 порядок складення та форми акта, довідки, припису, вимоги визначаються Мінсоцполітики.

Наказом від 18.08.2017 № 1338 "Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів", який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.12.2017 за № 1500/31368, затверджено, зокрема, форму акта про неможливість проведення інспекційного відвідування / невиїзного інспектування, форму вимоги про надання / поновлення документів, форму акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю та форму постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується відповідачем у справі, що під час проведення інспекційного відвідування з 24.09.2018 по 25.09.2018 у зазначеному кіоску виявлено двох осіб - ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які згідно наданих ними пояснень від 24.09.2018 та від 25.09.2018 стажуються на посаді продавців у ФОП ОСОБА_3 (арк. справи 44, 47). Водночас, з урахуванням відсутністю об’єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходження, в тому числі ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, то зазначене інспекційне відвідування неможливо було провести.

На підставі чого, зазначеними інспекторами складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ТР1307/413/НД/АВ від 25.09.2018, згідно якого строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 02.10.2018 (арк. справи 29-30) та надано вимогу позивачу про надання документів від 25.09.2018 № ТР1307/413/ПД, згідно якої зобов’язано позивача до 09 год. 00 хв. 02.10.2018 надати наступні документи (арк. справи 31):

- виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань;

- документи, які підтверджують місце провадження господарської діяльності та на підставі яких здійснюється підприємницька діяльність за вказаною адресою;

- трудові договори з найманими працівниками, заяви і накази про прийняття працівників на роботу за період діяльності, документи на підставі яких громадянки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виконували роботи (надавали послуги) у кіоску з продажу продуктів харчування;

- повідомлення до територіального органу Державної фіскальної служби про прийнятих працівників на роботу за період діяльності;

- табелі обліку використання робочого часу найманими працівниками за період діяльності;

- документи про нарахування заробітної плати працівникам за період діяльності;

- документи про виплату заробітної плати працівникам за період діяльності;

- заяви та накази про надання відпусток найманим працівникам за період діяльності;

- документи, які підтверджують проходження найманими працівниками попередніх (при прийнятті на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, що зазначені акт про неможливість проведення інспекційного відвідування, та вимога про надання документів були надіслані позивачу 25.09.2018 рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка зазначена в ЄДРЮОФОПГФ, а саме: вул. Макаренка, 7/13, м. Тернопіль, про що свідчать відповідні документи (арк. справи 32, 32 з/б - 33).

Відповідно до пункту 12 Порядку № 295 вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.

Суд встановив та не заперечується сторонами у справі, що 27.09.2019 на виконання вимоги про надання документів від 25.09.2018 № ТР1307/413/ПД представник позивача надав лише такі документи, про що свідчить також зазначена вимога (арк. справи 31 з/б):

- виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

- документи, які підтверджують місце провадження господарської діяльності та на підставі яких здійснюється підприємницька діяльність за вказаною адресою;

- наказ від 10.09.2018 № 05 "Про прийняття на роботу на безоплатній основі", згідно якого ОСОБА_5 з 10.09.2018 прийнято на роботу на безоплатній основі до спеціалізованого причіпа ПР – Фургона легкового – BY7971Т0009АВ65477 на посаду продавця продукції у відповідністю з асортиментним переліком на майдан Привокзальний у м. Тернополі з випробувальним терміном (арк. справи 46);

- наказ від 17.09.2018 № 07 "Про прийняття на роботу на безоплатній основі", згідно якого ОСОБА_4 з 17.09.2018 прийнято на роботу на безоплатній основі до спеціалізованого причіпа ПР – Фургона легкового – BY7971Т0009АВ65477 на посаду продавця продукції у відповідністю з асортиментним переліком на майдан Привокзальний у м. Тернополі з випробувальним терміном (арк. справи 49) .

Водночас, 27.09.2018 представник позивача ОСОБА_1 надав відповідачу пояснення, у якому зазначив, що в кіоску з продажу продуктів харчування за адресою: майдан Привокзальний, м. Тернопіль працюють продавці ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на підставі зазначених наказів (арк. справи 43).

Таким чином, за результатами інспекційного відвідування та аналізу поданих зазначених документів відповідач склав акт інспекційного відвідування від 02.10.2018 № ТР1307/413/АВ, у якому встановлено наступні порушення позивачем (арк. справи 34-37):

- частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 (далі – КЗпП);

- частини третьої статті 24 КЗпП;

- постанову Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органом про прийняття працівника на роботу" від 17.06.2015 № 413 (далі – Постанова № 413).

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується відповідачем у справі, що зазначений акт інспекційного відвідування був надісланий позивачу 03.10.2018 рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка зазначена в ЄДРЮОФОПГФ, а саме: вул. Макаренка, 7/13, м. Тернопіль, про що свідчать відповідні документи (арк. справи 38, 38 з/б - 39).

Надалі, відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі – Порядку № 509) штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі – справа (пункт 3 Порядку № 509)).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 509 справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника (пункт 6 Порядку № 509).

Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (пункт 7 Порядку № 509).

Інших підстав для відкладення розгляду справи Порядком № 509 не визначено, як і не визначено іншої процедури повідомлення суб'єктів господарювання та роботодавців про розгляд справи про накладення штрафу.

Таким чином, аналізуючи пункти 6, 7 Порядку № 509, суд дійшов висновку, що справа розглядається без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду, тобто пункт 7 Порядку № 509 не зобов’язує Управління пересвідчуватися, після того як надіслало рекомендованим листом повідомлення про розгляд справи, чи отримав позивач зазначене повідомлення.

Як слідує з матеріалів справи, що відповідач надіслав позивачу рекомендованим листом за адресою, яка зазначена в ЄДРЮОФОПГФ, а саме: вул. Макаренка, 7/13, м. Тернопіль повідомлення про розгляд справи, в якому було зазначено дату, час та місце розгляду такої справи (арк. справи 51-52).

Водночас, суд звертає увагу на те, що надсилання повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу рекомендованою кореспонденцією за місцем проживання ФОП ОСОБА_3 є належним виконанням обов’язків Управління Держпраці у Тернопільській області відповідно до Порядку № 509. При цьому відносини між оператором поштового зв'язку, який доставляє лист, та адресатом (позивачем), перебувають поза контролем відправника (відповідача).

Відправник не знає і не може знати хто саме та за яких обставин отримає поштове відправлення і чи отримає взагалі. У зв'язку з цим, відправник не може відповідати за доставку кореспонденції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 820/6755/16, а тому відповідно до статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд критично ставиться до твердження позивача на те, що її не було належним чином повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу, оскільки відповідач належним чином у відповідності до пункту 6 Порядку № 509 надіслав позивачу рекомендованим листом за адресою, яка зазначена в ЄДРЮОФОПГФ, а саме: вул. Макаренка, 7/13, м. Тернопіль повідомлення про розгляд справи, а тому відповідач вжив усіх залежних від нього дій для належного інформування позивача про розгляд справи. Крім того, суд зазначає, що як слідує з матеріалів справи, та не заперечувалось сторонами, позивачем та його представником не повідомлялось про зміну адреси для надіслання кореспонденції, в тому числі у зв'язку з перебуванням позивача за межами території України або про необхідність надіслання такої на адресу представника .

Суд встановив та не заперечується сторонами у справі, що на розгляд справи, яке проводилося 17.10.2018 ФОП ОСОБА_3, в тому числі її представник ОСОБА_1 не прибули, клопотання про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 24 КЗпП трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною третьою статті 24 КЗпП визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови № 413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 № 2246-VIII установлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3723 гривні.

Таким чином, керуючись Порядком № 509, уповноваженою посадовою особою було розглянуто справу про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та прийнято рішення про винесення постанови про накладення на позивача штрафу відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника - ОСОБА_5 та ОСОБА_4, щодо яких скоєно порушення в сумі 223380 грн. до Державного бюджету України.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується відповідачем у справі, що зазначена постанова була надіслана позивачу 18.10.2018 рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка зазначена в ЄДРЮОФОПГФ, а саме: вул. Макаренка, 7/13, м. Тернопіль, про що свідчать відповідні документи (арк. справи 53, 53 з/б).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо правомірності встановлення інспекторами праці в ході інспекційного відвідування зазначеного порушення, суд зазначає, що згідно правової позиції, що міститься у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі № 21-237а13 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 33770792) акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Як слідує з акта інспекційного відвідування від 02.10.2018 № ТР1307/413/АВ, що під час здійснення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 о 12 год. 00 хв. 24.09.2018 та о 10 год. 20 хв. 25.09.2018 у кіоску з продажу продуктів харчування за адресою: м. Тернопіль, майдан Привокзальний, виявлено двох осіб - ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які виконували обов'язки продавців продуктів харчування та якими було надано інспекторам праці особисті медичні книжки форми первинної облікової документації № 1-ОМК, та позивачем не заперечується належне встановлення таких осіб (арк. справи 45, 48).

Слід зазначити, що особиста медична книжка форми первинної облікової документації № 1-ОМК видається особам, що працюють, зокрема, на підприємствах харчової промисловості, громадського харчування і торгівлі, професійна чи інша діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може спричинити поширення інфекційних захворювань, виникнення харчових отруєнь.

Механізм проведення обов'язкових попередніх та періодичних профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, та видачі їм особистих медичних книжок, визначають Правила проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, затвердженні Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 23.07.2002 № 280 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 21.02.2013 № 150), які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.08.2002 за № 639/6927.

Таким чином, зазначеними особистими медичними книжками підтверджується те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проходили медичні огляди для виконання обов’язків продавця, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення.

Водночас, в ході інспекційного відвідування інспекторами праці відповідно до підпункту 3 пункту 11 Порядку № 295 були отримані письмові пояснення від ОСОБА_5, від ОСОБА_4 та від уповноваженого представника ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_1

Зокрема, в письмовому поясненні від 24.09.2018 ОСОБА_5 зазначила, що вона стажується на посаду продавця у ФОП ОСОБА_3 у кіоску з продажу продуктів харчування два тижні, режим роботи з 10.00 до 18.00 з понеділка по п'ятницю, оплата праці за процес стажування не здійснювалася, згідно домовленості термін стажування - один місяць (арк. справи 44).

У письмовому поясненні від 25.09.2018 ОСОБА_4 зазначила, що вона стажується на посаду продавця у ФОП ОСОБА_3 два дні, режим роботи з 10.00 до 18.00, оплати за процес стажування не отримувала, жодних документів не підписувала (арк. справи 47).

У письмовому поясненні від 27.09.2018 уповноважений представник ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_1 зазначив, що в зазначеному кіоску працюють продавцями ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на підставі наказів від 10.09.2018 № 05 та від 17.09.2018 № 07 (арк. справи 43).

Проте, як слідує з матеріалів справи та показів свідків, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виконували обов'язки продавців продуктів харчування у кіоску за адресою: м. Тернопіль, майдан Привокзальний, що зафіксовано також засобами фото - та відеотехніки, які були оглянуті судом під час розгляду справи, та здійснювали таку діяльність самостійно, тобто без присутності інших осіб. З огляду на зазначене, інспекторами праці вірно встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у зазначеному кіоску виконували обов'язки продавців продуктів харчування.

Водночас, як слідує з акта інспекційного відвідування від 02.10.2018 № ТР1307/413/АВ, що під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3, в тому числі уповноваженим представником ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_1 не надано було документів, які би підтвердили факт укладення трудових договорів із ОСОБА_5 та ОСОБА_4, в тому числі не надано було доказів подання повідомлення територіальному органу Державної фіскальної служби про прийняття їх на роботу.

Суд погоджується із таким висновком, що ФОП ОСОБА_3, в тому числі уповноваженим представником ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_1 не надано було документів, які би підтвердили факт укладення трудових договорів із ОСОБА_5 та ОСОБА_4, в тому числі не надано було доказів подання повідомлення територіальному органу Державної фіскальної служби про прийняття їх на роботу, з огляду на наступне.

Так, на підтвердження того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 працювали продавцями у зазначеному кіоску на підставі належним чином оформлених трудових договорів, представник позивача надав накази від 10.09.2018 № 05, від 17.09.2018 № 07 "Про прийняття на роботу на безоплатній основі", від 11.09.2018 № 06, від 18.09.2018 № 08 "Про звільнення з роботи на безоплатній основі" та договори №№ 1, 2 від 12.09.2018, від 19.09.2018 про надання послуг (арк. справи 43, 49, 74, 74 з/б, 75 -76).

Однак, як слідує з вимоги про надання документів від 25.09.2018 № ТР1307/413/ПД (арк. справи 31 з/б), що уповноважений представник ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_1 в ході інспекційного відвідування не надав на виконання зазначеної вимоги, зокрема, трудові договори з найманими працівниками - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та подання повідомлення до територіального органу Державної фіскальної служби про прийнятих працівників на роботу за період діяльності, а лише накази від 10.09.2018 № 05, від 17.09.2018 № 07 "Про прийняття на роботу на безоплатній основі", згідно яких ОСОБА_5 та ОСОБА_4 прийняті на роботу на безоплатній основі на посаду продавця продукції у відповідністю з асортиментним переліком на майдан Привокзальний у м. Тернополі з випробувальним терміном.

Також як слідує з письмового пояснення від 27.09.2018, що уповноважений представник ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_1 не зазначив, що в зазначеному кіоску працюють продавцями ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на підставі договорів №№ 1, 2 від 12.09.2018, від 19.09.2018 про надання послуг, а лише вказано про накази від 10.09.2018 № 05 та від 17.09.2018 № 07.

Зазначене підтверджується також поясненнями, зокрема, ОСОБА_4 від 25.09.2018, в якому зазначила, що вона стажується на посаду продавця у ФОП ОСОБА_3, режим роботи з 10.00 до 18.00, оплати за процес стажування не отримувала, жодних документів не підписувала.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 26 КЗпП при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. У період випробування на таких працівників поширюються всі вимоги законодавства про працю. І обов’язково передує цьому укладення трудового договору та подання повідомлення про прийняття працівника на роботу територіальному органу Державної фіскальної служби.

Водночас, аналізуючи частину третю статті 24 КЗпП, суд дійшов висновку, що працівник не може бути допущений до роботи не тільки без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, але і без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як слідує з листа ГУ ДФС у Тернопільській області від 28.09.2018, що згідно баз даних ІС "Податковий блок" ФОП ОСОБА_3 повідомлення про прийняття працівників на роботу протягом 2017 - 2018 років не подавала та не звітувалася про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування протягом січня - серпня 2018 року (арк. справи 50).

Підтвердженням того, що позивач не подавала повідомлення про прийняття працівників на роботу упродовж жовтня - листопада 2018 року до територіальних органів Державної фіскальної служби також є лист ГУ ДФС у Тернопільській області (арк. справи 56).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що додані лише 07.02.2019 суду накази від 11.09.2018 № 06, від 18.09.2018 № 08 "Про звільнення з роботи на безоплатній основі" та договори №№ 1, 2 від 12.09.2018, від 19.09.2018 про надання послуг не є належними та допустимими доказами, які би підтверджували те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 працювали продавцями у зазначеному кіоску на підставі належним чином оформлених трудових договорів.

Також суд зазначає, що надані підчас судового розгляду справи договори від 12.09.2018 укладені між позивачем та ОСОБА_5Г і ОСОБА_4 про надання послуг, мають ознаки трудового договору, а тому позивач здійснила фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору.

Відповідно до ч. 1 статті 21 КЗпП трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При цьому, Верховний Суд України у пункті 7 постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Нормами статті 24 КЗпП встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Натомість, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Згідно з статтею 628 Цивільного кодексу, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (стаття 837 Цивільного кодексу).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу).

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт чи послуг.

Тобто, предметом цивільно-правових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

Як вбачається з наведених вище цивільно-правових договорів, укладених позивачем з фізичною особою (продавцем), його предметом є послуги з реалізації продуктів у спеціалізованому причепі (позивача) у відповідності з асортиментним переліком на майдані Привокзальному та проводить прибирання закріпленого приміщення.

Таким чином, з огляду на предмет укладеного договору та поняття трудового договору, суд критично оцінює аргументи представника позивача про цивільно-правовий характер відносин між нею та ОСОБА_4, і ОСОБА_5 Праця за цим договором не є юридично самостійною, а здійснюється у межах діяльності магазину з систематичним виконанням трудових функцій, що підтверджується отриманням оплати за виконану роботу за фактичний період часу. Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку правовідносини між позивачем та вказаними особами носять ознаки, притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, при цьому, дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового перешкоджає реалізації працівником права на працю, гарантованого Конституцією та Кодексом законів про працю України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки тощо. Відповідно, і оскаржуване позивачем рішення є правомірним.

Таким чином, враховуючи те, що в ході інспекційного відвідування уповноважений представник ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_1 не надав трудові договори з найманими працівниками - ОСОБА_5 та ОСОБА_4, в тому числі докази подання повідомлення до територіального органу Державної фіскальної служби про прийнятих працівників на роботу, а також те, що зазначеними листами ГУ ДФС у Тернопільській області підтверджується те, що ФОП ОСОБА_3 повідомлення про прийняття працівників на роботу протягом 2017 - 2018 років не подавала до територіального органу Державної фіскальної служби, суд дійшов висновку, що остання в порушення вимог частини першої статті 21, частини третьої статті 24 КЗпП, Постанови № 413 допустила зазначених працівників до виконання трудових обов’язків продавця у кіоск з продажу продуктів харчування за адресою: м. Тернопіль, майдан Привокзальний, без укладення трудових договорів та без повідомлення до територіального органу Державної фіскальної служби про прийнятих працівників на роботу.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач виніс оскаржену постанову на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, Порядком № 509, Порядком № 295 та КЗпП, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено в повному обсязі, керуючись приписами статті 139 КАС України, судовий збір не повертається позивачу, та за відсутності понесених судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з позивача на користь суб'єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Шпитальна, 7, м. Тернопіль, 46006, код ЄДРПОУ: 39777822) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ТР1307/413/АВ/ТД-ФС від 17.10.2018, - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.04.2019.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.