Ухвала суду № 81277893, 18.04.2019, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2896/15

№ 6/183/76/19

У Х В А Л А

18 квітня 2019 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Крохмалюк І.П.

секретаря судового засідання Нікітіної К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку пред’явлення виконавчого документу, -

ВСТАНОВИЛА:

01 березня 2019 року представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з заявою про поновлення пропущеного строку пред’явлення виконавчого документу по цивільній справі № 183/2896/15 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Фінансова ініціатива» про захист прав споживачів та повернення коштів за депозитними договорами. Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 була позбавлена можливості пред’явити виконавчий лист № 183/2896/15 до виконання, так як рішення було ухвалено під час тимчасової адміністрації відповідача, оскільки нормами чинного законодавства України прямо заборонено примусове стягнення майна з банку, в якому введена тимчасова адміністрація, а виконавчі провадження щодо такого банку зупиняються.

У відповідності до ч. 3 ст. 433 ЦПК України заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом (ст. 446 ЦПК України).

Судом встановлено, що відповідно до рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2015 року у цивільній справі № 183/2896/15 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Фінансова ініціатива» про захист прав споживачів та повернення коштів за депозитними договорами, позовні вимоги задоволені частково та з відповідача на користь позивача стягнуто за Договором банківського вкладу № 43-в-17/09/1913/980 від 08 січня 2014 року: суму внеску в розмірі - 1 108 000грн.; проценти у розмірі 36797,02грн.; 3 % річних 5 269,20 грн.; інфляційне збільшення заборгованості 188 388,32 грн.; за Договором банківського вкладу № 347302 від 23вересня 2014 року: 3 % річних 2,66 грн.; за Договором банківського вкладу № 367985 від 25 листопад 2014 року: суму внеску в розмірі 12700грн.; проценти у розмірі 376,91грн.; 3 % річних 18,24 грн.; інфляційне збільшення заборгованості 287,69 грн., а всього 1 351 840 (один мільйон триста п'ятдесят одну тисячу вісімсот сорок) грн. 04 коп. (а.с.73-79).

Представником ОСОБА_1 – ОСОБА_3 12 лютого 2016 року отримано копію рішення, яке набрало законної сили 29 вересня 2015 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи заявою про видачу копії рішення та розпискою представника про її отримання (а.с.82).

З заявою про видачу виконавчого листа позивач звернулася до суду 16 січня 2019 року (а.с.87).

Відповідно до розписки на довідковій сторінці справи ОСОБА_1 отримала виконавчий лист 24 січня 2019 року.

Звертаючись до суду з даною заявою, заявник стверджує, що була позбавлена можливості пред’явити виконавчий лист № 183/2896/15 до виконання оскільки постановою Правління Національного банку України від 23 червня 2015 року № 408 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 червня 2015 року № 121 про запровадження тимчасової адміністрації з 24 червня 2015 року. В подальшому строк тимчасової адміністрації неодноразово продовжували. Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» втратило статус неплатоспроможного банку з 27 грудня 2018 року внаслідок постановлення рішення адміністративним судом у справі № 826/11415/16, яким було визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 23 червня 2015 року № 408 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» до категорії неплатоспроможних».

Заявник вважає, що внаслідок викладеного вона не могла реалізувати своє право на пред’явлення виконавчого листа до виконання.

Згідно з ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78, 79 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень й доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 12 закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв’язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Встановлено п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку) на які посилається заявник, не встановлюють заборони особі, на користь якої ухвалено рішення на звернення до суду з заявою про отримання виконавчого листа.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Таким чином, боржник вправі очікувати на позитивні для нього наслідки у зв'язку з простроченням кредитора під час виконання зобов'язання, а кредитор має прикласти максимуму зусиль для реалізації свого права стягнення в межах визначених законом строків у відповідності до приписів законодавства.

Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання, повинен з’ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від обставин та характеру цих причин зробити висновок про їх поважність.

Виходячи з цього, не можна визнати поважними вказані заявником причини пропуску строку на пред’явлення виконавчого листа до виконання, оскільки не встановлено будь-яких перешкод та об’єктивних причин для неотримання заявником виконавчого документа. Пред’явлення виконавчого листа до виконання взагалі не відбулось. Доказів, які б вказували на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, заявником не надано.

Пасивна позиція стягувача, а саме те, що ним не були вжиті жодні заходи для отримання виконавчого документу, звернення його до виконання вказують на те, що вона не вживала активних дій реалізації своїх прав.

Слід зазначати, що ЄСПЛ в своїх рішеннях неодноразово порушував питання про те, що суд не може безпідставно поновлювати процесуальні строки.

Так, в рішенні ЄСПЛ «Пономарьов проти України» суд визначив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, однак такі повноваження не є необмеженими.

В рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд (ст. 6 Конвенції ООН «Про захист прав людини та основоположних свобод»).

Оскільки судом взагалі не встановлено перешкод до отримання заявником виконавчого листа у встановлений Законом строк пред’явлення до виконання виконавчих листів, заявник жодних належних доказів на підтвердження своїх вимог не надав, окрім посилань на норми законодавства, то у задоволенні заяви про поновлення строку для його пред’явлення слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 22 Конституції України, ст. ст. 12, 76-81, 258-260, 353, 433, 446 ЦПК України, ст.ст. 12, 13 Закону України «Про виконавче провадження», п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку пред’явлення виконавчого документу - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду з врахуванням п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.П. Крохмалюк