Рішення № 81277587, 19.04.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1116/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року м. Одеса

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соколенко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених ст.287 КАС України та ст.ст.268, 269,271,272 КАС України адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2019 року до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 від 12.02.2019 року ВП № 58342573 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору та постанову від 12.02.2019 ВП №58342573 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 15.02.2019 року з Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшли постанови ВП №58342573 від 12.02.2019 року про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.

Головне управління просить скасувати вищевказані постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн. та постанову про відкриття ВП в частині стягнення виконавчого збору, виходячи з наступного.

По-перше, з посиланням на фактичні обставини справи щодо прийняття рішення ОСОБА_1 окружним адміністративним судом від 21.12.2018 року у справі №420/6106/18, позивач вказує, що на підставі даного рішення, яке набрало законної сили 22.01.2019 року, Головним управлінням 21.02.2019 року проведено перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_3 з 01.01.2018 року відповідно до постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 21.02.2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” з урахуванням розміру пенсії 90% відповідних сум грошового забезпечення. Розмір пенсії ОСОБА_3 з 01.03.2019 року, як стверджує позивач, становить 6754,65 грн., а також, позивач зазначає, що з 21.01.2019 року по 28.02.2019 року виникла доплата в розмірі 1761,97 грн.

Як вказує позивач, доплата пенсії з дня набрання рішенням суду законної сили, тобто з 21.01.2019 року по 28.02.2019 року в розмірі 1761,97 грн. буде виплачена ОСОБА_3 у березні поточного року. Залишок доплати пенсії за період з 01.01.2018 по 20.01.2019 року в розмірі 11243,03 грн., як зазначено у позові, буде виплачено згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 22.08.2018 року № 649 та Порядком ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 року №20-1.

По-друге, позивач вказує, що залишок боргу за період з 01.01.2018 року по 20.01.2019 року в сумі 11243,03 грн. буде виплачено після прийняття Комісією відповідного рішення та виділення коштів для виплати Пенсійним Фондом України в межах наявних бюджетних призначень на цю мету згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 22.08.2018 року № 649.

Нормативно обґрунтовуючи доводи, наведені у позовній заяві, положеннями ч.1 ст.4, ст.23, п.20 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України, ст.ст.8, 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, ч.1 ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», п.3 ч.5 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», абз.3 ч.2 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 22 серпня 2018 р. N 649, та посилаючись на те, що рішення по справі №420/6106/18 виконується за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень та відповідно до порядку №649, Головне управління вважає, що виконавчий збір не підлягає стягненню.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 05.03.2019 року, судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

25 березня 2019 року за вх. №10493/19 через канцелярію суду від представника позивача до суду надійшов лист щодо усунення недоліків позовної заяви разом із платіжним дорученням №5910 від 21.03.2019 року про сплату судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Ухвалою суду від 01.04.2019 року судом продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 10.04.2019 року.

10 квітня 2019 року за вх. №ЕП/2715/19 засобами електронної пошти від представника позивача надійшов лист щодо усунення недоліків позовної заяви разом із додатками.

Оскільки позивачем у визначений судом строк усунуто недоліки позовної заяви, ухвалою суду від 10.04.2019 року судом:

- прийнято до розгляду позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та відкрито провадження по справі за даною позовною заявою;

- вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, з урахуванням особливостей, визначених ст.287 КАС України та ст.ст.268, 269,271,272 КАС України;

- призначено судове засідання на 19 квітня 2019 року о 10:30 год.;

- встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву;

- витребувано з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №58342573.

Копію ухвали суду від 10.04.2019 року направлено сторонам у справі засобами електронної пошти 11.04.2019 року, та отримано останніми, що підтверджується матеріалами справи.

17 квітня 2019 року вх. №ЕП/2889/19 засобами електронної пошти від Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву та матеріали виконавчого провадження ВП №58342573 (т.1 а.с.65-86).

Так, у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що ознайомившись із позовними вимогами ГУ ПФУ в Одеській області, управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають правилам правозастосування і не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Так, відповідач зазначає, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області з 12.02.2019 року перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 420/6106/18, виданого ОСОБА_1 окружним адміністративним судом 30.01.2019 року про зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 січня 2018 року ОСОБА_3 перерахунок пенсії за вислугу років виходячи з 90% від відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.01.2018 року із врахуванням раніше виплачених сум

Відповідач зазначає, що 12.02.2019 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

28.02.2019 року від боржника надійшов лист про часткове виконання рішення суду, а саме: про проведений перерахунок та часткову доплату пенсії за період з 21.01.2019 року по 28.02.2019 року у сумі 1761,97 грн. У листі також зазначено, що доплата за період з 01.01.2018 по 20.01.2019 у сумі 11243,03 грн. буде здійснена згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 22.08.2018 року № 649, та Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 року № 20-1.

Таким чином, у відзиві зазначається, що рішення суду боржником не виконано в повному обсязі.

Нормативно обґрунтовуючи власні доводи положеннями ст.18, ст.27 Закону України “Про виконавче провадження” відповідач зазначає, що виконавчі дії проведені державним виконавцем у чіткій відповідності до норм чинного законодавства. З посиланням на положення ст.26 Закону України “Про виконавче провадження”, відповідач зазначає, що законом чітко визначено стягнення виконавчого збору одразу з відкриттям виконавчого провадження.

Отже, на думку відповідача, оскільки рішення виконано боржником частково та в подальшому буде виконано ще в частині виплати пенсії, тому виконавчий збір підлягає стягненню з боржника. Тобто, винесення постанови про стягнення виконавчого збору є обов’язком державного виконавця.

Зважаючи на вищевикладене та посилаючись на постанови Верховного суду від 07.03.2018 року по справі №750/7624/17, від 13.02.2019 року по справі №295/13991/16-а, відповідач вказує, що державний виконавець приймаючи постанову про стягнення з ГУПФУ в Одеській області виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн. за виконавчим провадженим № 58342573 від 12.02.2019 діяв на підставі Закону України “Про виконавче провадження” та в межах своїх повноважень, а отже доводи позивача щодо відсутності підстав для винесення такої постанови є необґрунтованими та спростовуються чинним законодавством і матеріалами виконавчого провадження.

З урахуванням вищевказаного, у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у повному обсязі.

У судове засідання 19.04.2019 року сторони не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, що підтверджується матеріалами справи. При цьому, від представника позивача 19.04.2019 року надійшло до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, в порядку письмового провадження, яке представник просив розглянути без участі Управління.

У вказаному клопотанні представником позивача зазначено, що позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі, а також вказано про надання довідки про доходи пенсіонера ОСОБА_3

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ст.268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур’єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв’язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином, зважаючи на клопотання представника позивача про розгляд справи без участі представника позивача, в порядку письмового провадження, враховуючи належне сповіщення відповідача про розгляд справи та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також відсутність перешкод для розгляду справи за відсутності учасників процесу, судом ухвалено рішення про розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження відповідно до ч.9 ст.205 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі

Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Зважаючи на викладене, враховуючи наведені приписи КАС України, суд розглядав дану справу у межах строку, визначеного для її розгляду із прийняттям рішення 19.04.2019 року.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись із заявами сторін по суті справі, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються ці заяви, та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, суд встановив наступні обставини.

Рішенням ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 21.12.2018 року по справі №420/6106/18, яке набрало законної сили 22.01.2019 року (т.1 а.с.20-25), судом:

- задоволено адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 обласного військового комісаріату, про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії;

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення ОСОБА_3 основного розміру пенсії за вислугу років з 90% від відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі Постанови Кабінету ОСОБА_4 України №103 від 21.02.2018р.;

- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок ОСОБА_3 пенсії за вислугу років виходячи з 90% від відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.01.2018 року із врахуванням раніше виплачених сум.

Згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 21.12.2018 року по справі №815/6106/18 оприлюднено 26.12.2018 року.

Копію рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 21.12.2018 року по справі №815/6106/18 отримано позивачем 19.02.2019 року, що підтверджується вхідним штампом Управління на отриманому супровідному листі до вказаного рішення суду (т.1 а.с.19).

Згідно інформації, яка міститься в КП «ДСС» Головним управлінням Пенсійного фонду України не було оскаржено до суду апеляційної інстанції рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду ні у 30-денний строк з дати його складання, ні у 30-денний строк з дати його оприлюднення, ні у тридцяти денний строк з дати його отримання позивачем по даній справі.

З наданих до суду матеріалів виконавчого провадження судом встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області із заявою від 07.02.2019, яка зареєстрована за вх. №1071/091-371/83, в якій просив прийняти до виконання виконавчий лист №420/6106/18 від 29.01.2019 року, виданий ОСОБА_1 окружним адміністративним судом щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок ОСОБА_3 пенсії за вислугу років виходячи з 90% від відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.01.2018 року, із врахуванням раніше виплачених сум (т.1 а.с.75).

До вказаної заяви, ним було додано також виконавчий лист по справі №420/6106/18, виданий 30.01.2019 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом про зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок ОСОБА_3 пенсії за вислугу років виходячи з 90% від відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.01.2018 року, із врахуванням раніше виплачених сум (т.1 а.с.76-77).

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 від 12.02.2019 року відкрито виконавче провадження №58342573 з виконання виконавчого листа №420/6106/18, виданого 30.01.2019 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом (т.1 а.с.16-17,79-80).

Згідно з п.2 вказаної постанови боржнику – ГУ ПФУ в Одеській області встановлено строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Відповідно до п.3 вказаної постанови стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 16692,00 грн.

У п.5 вказаної постанови зазначено, що вона може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені Законом України “Про виконавче провадження”.

В матеріалах справи міститься супровідний лист від 12.02.2019 року за вих. №091-595 про направлення Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області копії даної постанови від 12.02.2019 року про відкриття виконавчого провадження №58342573 на адреси стягувача та боржника – Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (т.1 а.с.78).

Як вказує позивач у позовній заяві, дана постанова надійшла на адресу Управління 15.02.2019, що також підтверджується вхідним штампом Управління на супровідному листі від 12.02.2019 року за вих. №091-595, копія якого міститься в матеріалах справи (т.1 а.с.15).

Також, судом встановлено, що старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 в рамках виконавчого провадження № 58342573 з виконання виконавчого листа №420/6106/18, виданого 30.01.2019 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом, прийнято постанову від 12.02.2019 року про стягнення виконавчого збору, якою стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виконавчий збір у розмірі 16692,00 грн. (т.1 а.с.13-14,82-83).

У п.6 вказаної постанови зазначено, що вона може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені Законом України “Про виконавче провадження”.

В матеріалах справи міститься супровідний лист від 12.02.2019 року за вих. №091-596 про направлення Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області копії даної постанови від 12.02.2019 року на адресу боржника – Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Як вказує позивач у позовній заяві, дана постанова надійшла на адресу Управління 15.02.2018 року, що також підтверджується вхідним штампом Управління на супровідному листі від 12.02.2019 року за вих. №091-596, копія якого міститься в матеріалах справи (т.1 а.с.12).

З матеріалів виконавчого провадження судом встановлено, що позивачем у зв’язку із отриманням постанови про відкриття виконавчого провадження, на адресу Головного територіального управління юстиції в Одеській області направлено лист від 25.02.2019 року вих. №3147/03 “Про виконання рішення”, в якому повідомлено, що Головним управлінням на підставі рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 21.12.2018, яке набрало законної сили відповідно 21.01.2019 року та яке надійшло до Головного управління 19.02.2019 року, ОСОБА_3 21.02.2019 року проведено перерахунок пенсії за вислугу років з 01.01.2018 з урахуванням 90% відповідних сум грошового забезпечення. Розмір пенсії ОСОБА_3 з 01.03.2019 становить 6754,65 грн. Доплата пенсії з дня набрання рішенням суду законної сили, тобто з 21.01.2019 року по 28.02.2019 року в розмірі 1761,97 грн. буде виплачена у березні поточного року, про що буде повідомлено додатково. Доплата пенсії за період з 01.01.2018 по 20.01.2019 в розмірі 11243,03 грн. буде виплачена згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 22.08.2018 № 649, та Порядком ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 №20-1 (т.1 а.с.84).

Як встановлено судом з матеріалів виконавчого провадження ВП № 58342573, вказаний лист зареєстровано у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області 28.02.2019 року за вх. 1602/091-36/В-3 та до нього позивачем було додано: документ про перерахунок пенсії ОСОБА_3 від 21.02.2019 року та розрахунок від 21.02.2019 року на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №ЮО 090093/54 за дорученням №Д ЮО090093/54 ОСОБА_3 за період січень-грудень 2018 року, січень-лютий 2019, яка складає 13005,00 грн. (т.1 а.с.85-86).

В свою чергу, не погодившись з постановами старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 від 12.02.2019 року ВП № 58342573 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору та від 12.02.2019 ВП № 58342573 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн., позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, суд зазначає, що такі правовідносини врегульовані, зокрема, але не виключно Законом України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII від 2 червня 2016 року, Законом України “Про державну виконавчу службу”, Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802 (далі - Інструкція №512/5), Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду затверджений постановою Кабінету ОСОБА_4 України №649 від 22.08.2018 року, Порядком ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 №20-1 в редакціях, чинних на момент винесення оскаржуваних постанов.

Згідно ч.ч.2, 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем постанов від 12.02.2019 року ВП № 58342573 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору та про стягнення виконавчого збору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п.1 ч.1 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У відповідності до ч.6 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження” за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Законом України "Про виконавче провадження", іншими законодавчими актами України та нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України розроблена Інструкція з організації примусового виконання рішень, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року № 489/20802 (далі - Інструкція), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 8 розділу III Інструкції стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №1404-VIIІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно з ч.3 ст.27 Закону №1404-VIIІ за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Частиною 4 статті 27 Закону №1404-VIIІ визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.5 ст.27 Закону №1404-VIIІ виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Водночас, п.8 розділу III Інструкції визначено, що про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев’ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Вказані положення відображені також й у ч.3 ст.40 Закону №1404-VIIІ.

За приписами частини 9 статті 27 Закону України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання, яке виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа. Відтак, одночасно з відкриттям виконавчого провадження виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Вказаний висновок суду повністю узгоджується із позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 15.02.2019 року по справі №295/13991/16-а, в якій містяться, зокрема, наступні правові висновки:

«…Проаналізувавши положення статей 26, 27 Закону № 1404-VIII в аспекті спірних правовідносин колегія суддів дійшла висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов'язаний зазначити суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню.

У Законі № 1404-VIII передбачено випадки, коли виконавчий збір не стягується (частина п'ята статті 27), а також умову, за якої виконавчий збір не підлягає стягненню (якщо відсутні визначені законом підстави для звільнення від його сплати).

В останньому випадку йдеться про частину дев'яту статті 27 Закону № 1404-VIII, за якою виконавчий збір не стягується, якщо рішення виконано до того, як відкрито виконавче провадження (відповідно розпочато примусове виконання рішення)..».

Відповідно до ч.5, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом з матеріалів справи, на виконання рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 21.12.2018 року по справі №420/6106/18, яке отримано позивачем 19.02.2019 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України 21.02.2019 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_3 за вислугу років з 01.01.2018 року відповідно до постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” з урахуванням розміру пенсії 90% відповідних сум грошового забезпечення, згідно якого розмір пенсії ОСОБА_3 з 01.03.2019 року становить 6754,65 грн. (т.1 а.с.28).

При цьому, як зазначено позивачем у наданому до відповідача листі від 25.02.2019 року вих. №3147/03 “Про виконання рішення”, розмір пенсії ОСОБА_3 з 01.03.2019 становить 6754,65 грн. Доплата пенсії з дня набрання рішенням суду законної сили, тобто з 21.01.2019 року по 28.02.2019 року в розмірі 1761,97 грн. буде виплачена у березні поточного року, про що буде повідомлено додатково. В той же час, як вказано безпосередньо позивачем, доплата пенсії за період з 01.01.2018 по 20.01.2019 в розмірі 11243,03 грн. не виплачена та її виплата буде здійснена згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 22.08.2018 № 649, та Порядком ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 №20-1 (т.1 а.с.84).

Таким чином, як вбачається з викладеного, ні станом на 12.02.2019 року – дату винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, ні станом на 25.02.2019 року – десятиденний строк з дня отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження, рішення суду пенсійним органом не було виконано у повному обсязі, оскільки 21.02.2019 року позивачем здійснено тільки перерахунок пенсії.

При цьому, своїм листом від 25.02.2019 року позивач лише повідомив орган ДВС про виконання цього рішення в частині виплати пенсійних суми у майбутньому – у березні 2019 року в частині суми у розмірі 1761,97 грн., та в частині суми в розмірі 11243,03 грн., що її виплата буде здійснена згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 22.08.2018 № 649, та Порядком ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 №20-1.

З наданої до суду з боку позивача довідки про доходи ОСОБА_3 від 08.04.2019 року №5835 (т.1 а.с.60) судом встановлено, що позивачу у березні 2019 року здійснено виплату пенсії у розмірі 8516,62 грн., з яких – 1761,97 грн. – доплата пенсії з дня набрання рішенням суду законної сили, тобто з 21.01.2019 року по 28.02.2019 року.

Отже, позивачем було здійснено відповідну доплату тільки у березні 2019 року.

З приводу виплати позивачем, який є боржником за виконавчим провадженням, вищевказаної доплати пенсії за період з 01.01.2018 по 20.01.2019 в розмірі 11243,03 грн., суд зазначає, що механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету визначає Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду затверджений постановою Кабінету ОСОБА_4 України №649 від 22.08.2018 року (далі - Порядок № 649).

Відповідно до п.2 Порядку № 649 боржник - це орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення.

Пунктами 3,4 Порядку № 649 визначено, що боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.

Згідно з п.5 Порядку № 649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Відповідно до п.6 Порядку № 649 перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія).

Пунктом 8 Порядку № 649 комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.

Відповідно до п.10, п.11 Порядку № 649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику. Боржник у триденний строк повідомляє стягувачу про виділення коштів та не пізніше десяти робочих днів з дня надходження коштів у межах встановленого Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” періоду виплати пенсії зобов’язаний здійснити виплату стягувачу суми, що підлягає виплаті, у порядку, встановленому статтею 47 зазначеного Закону.

Жодних доказів на підтвердження направлення відповідних відомостей по виконанню рішення суду по справі №420/6106/18 до 21.12.2018 року, в тому числі станом на дату вирішення даної адміністративної справи, до суду з боку позивача не надано.

Як вбачається з викладеного, станом на 19.04.2019 року (дата вирішення даної адміністративної справи) позивачем не здійснено визначених п.5 Порядку № 649 дій, направлених на повне виконання рішення суду по справі №420/6106/18, тобто не подано до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Тобто, позивачем не надано жодних доказів в частині здійснення ним дій по виконанню рішення суду в частині виплати доплати пенсії на суму 11243,03 грн. ні до відкриття виконавчого провадження, ні після відкриття виконавчого провадження, ні станом на дату розгляду справи.

При цьому, вирішуючи дану справу, суд враховує висловлений 07 березня 2018 року Верховним Судому у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові по справі № 750/7624/17 правовий висновок про те, що ч. 3 ст. 27 Закону №1404-VІІІ прямо передбачає обов`язок боржника сплатити виконавчий збір при примусовому виконанні рішення немайнового характеру, тобто, незалежно від провадження державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення.

З огляду на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування постанов старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 12.02.2019 року ВП № 58342573 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору та від 12.02.2019 ВП № 58342573 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн., оскільки останні прийняті державним виконавцем на підставі та в межах діючого законодавства.

Решта доводів позивача висновків суду не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_4 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов.

Враховуючи, що позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, відповідно до положень ст.139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 139, 205, 241-246, 262, 268, 269, 271, 272, 287 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 від 12.02.2019 року ВП № 58342573 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору та постанови від 12.02.2019 ВП № 58342573 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн. – відмовити повністю.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене до П’ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його складання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Соколенко

.