Рішення № 81277500, 18.04.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/958/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Токмілової Л.М.,

за участі:

секретаря судового засідання – Сидорівського С.А.,

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача, третьої особи: ОСОБА_2,

представника третьої особи: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Елара Трейд” до Головного управління ДФС в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 антикорупційного бюро України про визнання протиправним та скасування Наказу №1112 від 14.02.2019 року, –

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Елара Трейд” до Головного управління ДФС в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 антикорупційного бюро України, Державної фіскальної служби України, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ № 1112 від 14.02.2019 року, виданий Головним управлінням ДФС в Одеській області.

Ухвалою від 20.02.2019 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

01.03.2019 року (вх. № 7535/19) представником ОСОБА_4 антикорупційного бюро України до канцелярії суду подано заяву про вступ третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У судовому засіданні 18.03.2019 року під час судового засідання, усною ухвалою суду, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Національне антикорупційне бюро України.

27.03.2019 року (вх. № ЕП/2343/19) представником ОСОБА_4 антикорупційного бюро України до канцелярії суду подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 28.03.2019 року Одеським окружним адміністративним судом у задоволенні клопотання ОСОБА_4 антикорупційного бюро України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

15.03.2019 року (вх. № 9358/19) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

18.03.2019 року (вх. № 9550/19) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.

26.03.2019 року (вх. № 10884/19) представником ОСОБА_4 антикорупційного бюро України до канцелярії суду подано письмові пояснення щодо позову.

01.04.2019 року (вх. № 11702/19) представником позивача до канцелярії суду подано письмові пояснення по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.02.2019 року начальником Головного управління ДФС в Одеській області прийнято наказ № 1112 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Елара трейд” на підставі п. 2 ч. 7 ст. 346 Митного Кодексу України та на підставі доповідної записки заступника начальника Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_5 від 31.01.2019 року № 71/11/15-32-14-10-05, проведення якої наказано провести за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. Вважаючи наказ № 1112 від 14.02.2019 року таким, що не відповідає встановленому порядку проведення такого роду перевірок, зокрема є безпідставним, протиправним і таким, що порушує права ТОВ “Елара Трейд”, позивач не допустив посадових осіб контролюючого органу до перевірки, що було оформлено актом про відмову в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи від 19.02.2019 року № 163/15-32-14-10-11/41375771. Крім того, позивач зазначає, що отриманий ним запит про надання документів та пояснень складено із порушеннями, а підставою складання наказу № 1112 від 14.02.2019 року вказано доповідну записку, проте як, ані Податковим, ані Митним кодексами не передбачено такої підстави для проведення документальної позапланової перевірки.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що письмовий запит про надання інформації та копії документів 610/10/15-32-14-10-07 від 15.01.2019 року надісланий товариству, та оскаржуваний наказ № 1112 від 14.02.2019 року “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Елара Трейд”, складений на виконання вимог Митного кодексу України, а тому, доводи позивача стосовно порушення контролюючим органом приписів податкового кодексу України та невідповідності запиту чинному законодавству є безпідставними. За таких обставин, з урахуванням відмови товариства надавати інформацію та документи на запит контролюючого органу у відповідача були законні підстави з урахуванням п. 2 ч. 7 ст. 346 Митного кодексу України, провести документальну позапланову виїзну перевірку.

Державна фіскальна служба України у своєму відзиві на позовну заяву, зокрема зазначила, що у зв’язку з ненаданням ТОВ “Елара Трейд” пояснень та документів, заступником начальника Головного управління ДФС в Одеській області складено доповідну записку від 31.01.2019 року № 71/11/15-32-14-10-05 щодо необхідності призначення документальної позапланової виїзної перевірки підприємства з дотриманням вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017 р. відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 346 Митного кодексу України. Враховуючи зазначене, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, в тому складений наказ щодо проведення документальної позапланової перевірки позивача, є правомірним, а позовні вимоги безпідставними.

Національне антикорупційне бюро України у своїх поясненнях до позову зазначило, що детективами національного бюро здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000682 та №520180000000679 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. У зв’язку з цим, ОСОБА_4 бюро листом від 09.08.2018 року № 0434-186/30721 ініційовано перед ДФС України проведення перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів вищезазначених юридичних осіб, які фігурують у даному кримінальному провадженні та є одночасно позивачами у вищевказаних судових справах. Листом ДФС України від 15.01.2019 року № 784/5/99-99-14-04-02-16 Національне бюро проінформовано про те, що Головне управління ДФС в Одеській області доручено вжити відповідних контрольно-перевірочних заходів у порядку, визначеному статтями 345-354 Митного кодексу України. За таких обставин, в Головного управління ДФС в Одеській області виникла обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для здійснення належного митного контролю у вигляді направленого ТОВ “Елара Трейд” запиту від 15.01.2019 року № 596/10/15-32-14-10-07 “Про надання інформації та копій документів”, який містив фактичну підставу для направлення останнього. Водночас, внаслідок ненадання запитуваної інформації та документального підтвердження, в Головного управління ДФС в Одеській області виникло право на проведення позапланової перевірки згідно з нормами МК України через безпідставну відмову з боку позивача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

ОСОБА_4 антикорупційного бюро України від 09.08.2018 № 0434-186/30721 ініційовано перед ДФС України проведення перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи юридичних осіб, які фігурують у кримінальному провадженні № 52017000000000682, серед яких наявне ТОВ “Елара Трейд”(а.с. 73-77).

Державна фіскальна служба України листом від 14.01.2019 № 1101/7/99-99-14-04-02-17 повідомила Головне управління ДФС в Одеській області про необхідність вжити відповідні контрольно-перевірочні заходи, у порядку визначеному статтями 345-354 Митного кодексу України, на предмет правильності визначення митної вартості імпортованих товарів суб’єктами ЗЕД, серед яких наявне ТОВ “Елара Трейд”. До зазначеного листа також було додано копії окремих матеріалів досудових розслідувань в 3 томах (том № 1 на 205 арк., том № 2 на 262 арк., том б/н на 186 арк.) (а.с. 59).

15.01.2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області на адресу ТОВ “Елара Трейд” надіслано запит №596/10/15-32-14-10-07 “Про надання інформації та копій документів”, відповідно до якого з метою перевірки відомостей стосовно товарів, імпортованих ТОВ “Елара Трейд”, та у зв’язку з виявленням фактів, що свідчать про можливе порушення митного законодавства України при ввезені товарів на митну територію України, запропоновано надати до Головного управління ДФС в Одеській області належним чином завірені копії митних декларацій та документи, що стали підставою для митного оформлення товару ввезеного в режимі імпорту на митну територію України, у тому числі: зовнішньоекономічні договори (контракти), специфікації, додатки до них, тощо, які стосуються поставки вказаних товарів та інші товаротранспортні та комерційні документи; документи, які підтверджують вартість товару, що заявлена у митних деклараціях (у тому числі митні декларації країн відправлення); договори на страхування вантажів, що імпортувались; договори на перевезення вантажів; платіжні, банківські та бухгалтерські документи, що підтверджують факт оплати поставки імпортованих товарів; статутні документи.

У відповідь на даний запит ТОВ “ Елара Трейд ” листом від 24.01.2019 року № 24-01-19/1е повідомило Головне управління ДФС в Одеській області що отриманий запит відповідача оформлений з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки в запиті не зазначено конкретні підстави для його надсилання, не вказано, які саме факти свідчать про недостовірність щодо вартості товару та його класифікації. Враховуючи, що запит не відповідає вимогам п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України № 1245 від 27.12.2010 року, ТОВ “Елара Трейд” повідомило Головне управління ДФС в Одеській області, що не може надати витребувані документи (т. а.с. 31-32).

У зв’язку з ненаданням пояснень на запит та відмови у наданні документів 31.01.2019 року заступником начальника ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_5Б №71/11/15-32-14-10-05 складено доповідну записку з пропозицією призначити документальну позапланову виїзну перевірку дотримання ТОВ “Елара Трейд” вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 346 Митного кодексу України (а.с. 54).

14.02.2019 року, відповідно до вимог п.2 ч. 7 ст. 346 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI (із змінами та доповненнями) та на підставі доповідної записки заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_5Б від 31.01.2019 року №71/11/15-32-14-10-05, Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято наказ № 1112 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Елара Трейд”. Наказано з 19.02.2019 року провести документальну позапланову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів ТОВ “Елара Трейд” за митними деклараціями за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року (а.с. 53).

Не погоджуючись із правомірністю прийняття зазначеного наказу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч. 4-5 ст. 334 Митного кодексу України, правоохоронні органи, фінансові установи та інші контролюючі органи України відповідно до законодавства на письмові запити органів доходів і зборів або з власної ініціативи інформують органи доходів і зборів про наявні відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

З метою здійснення митного контролю після випуску товарів органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати документи або їх засвідчені копії, інформацію (у тому числі в електронній формі), що стосуються переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами.

У відповідності до вимог пункту 7 частини 1 статті 336 Митного кодексу України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 345 Митного кодексу України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 346 Митного кодексу України, документальною позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка підприємства, яка не передбачена планами роботи органу доходів і зборів і може проводитися якщо виявлено факти або отримано документальну інформацію, які свідчать про порушення підприємством вимог законодавства з питань державної митної справи, якщо підприємство не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту.

Системно аналізуючи вказані норми, вбачається, що обов’язковою передумовою здійснення документальної позапланової перевірки є, зокрема, направлення запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.

В свою чергу порядок складання та оформлення запитів органами доходів і зборів врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VІ та Порядком №1245 від 27.12.2010.

Відповідно до положень п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Платники податків та інші суб’єкти інформаційних відносин зобов’язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Пунктами 9, 10 Порядку №1245 визначено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

Запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують (п.10 Порядку №1245).

Згідно п.12 вказаного Порядку письмовий запит про подання інформації надсилається суб'єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, виникнення потреби у визначенні рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; подання щодо платника податків скарги про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до п.16 вказаного Порядку у разі коли запит складено з порушенням вимог, визначених у пунктах 9 і 10 цього Порядку, суб'єкт інформаційних відносин звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

При цьому, згідно п.п.16.1.5 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до положень пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 73 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п.78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до ч. 1 ст. 349 Митного кодексу України, посадові особи органу доходів і зборів мають право приступити до проведення документальної (планової чи позапланової) виїзної перевірки декларанта чи зустрічної звірки на підприємстві за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред’явлення керівнику відповідного підприємства або уповноваженій ним особі під розписку посвідчення на право проведення перевірки, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу доходів і зборів, мета проведення перевірки, вид (планова чи позапланова) та підстави її проведення, дати початку та закінчення перевірки, посади, спеціальні звання та прізвища посадових осіб органу доходів і зборів, які проводитимуть перевірку, пред’явлення службових посвідчень зазначених осіб, а також надання копії наказу органу доходів і зборів про проведення перевірки.

Водночас вимоги щодо змісту наказу врегульовано абзацом 3 п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, відповідно до якого в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Судом встановлено, що оскаржуваний наказ відповідача №1112 від 14.02.2019 року відповідає вимогам абз.3 п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, а саме містить дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб’єкта, який перевіряється, адресу об’єкта, перевірка якого проводиться, мету, вид, підстави для проведення перевірки, дату початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися, а також підписаний керівником контролюючого органу та скріплений печаткою цього контролюючого органу.

Підставою для проведення перевірки, в даному випадку зазначено п. 2 ч. 7 ст. 346 Митного кодексу України, тобто не надання пояснень та їх документальне підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту.

Щодо посилань позивача на невідповідність запиту від 15.01.2019 року №596/10/15-32-14-10-07 нормам Податкового кодексу України та Порядку №1245 від 27.12.2010 суд зазначає, що направлений ГУ ДФС в Одеській області на адресу позивача запит містив фактичну підставу для направлення запиту (аналіз митних декларацій), правову підставу (ч. 5 ст. 334 МК України). Крім того, запит містив опис інформації, що запитується, перелік документів, що її підтверджують, був підписаний заступником керівника контролюючого органу та скріплений печаткою цього контролюючого органу.

Окрім того, суд вважає таке твердження помилковим, оскільки проведення перевірки передбачено спеціальною нормою Митного кодексу України.

На необхідності застосування саме спеціальної норми наголошує і Верховний Суд у постанові від 09.11.2018 року по справі №263/15749/16-а.

“…Змістовні колізії - це колізії, що виникають внаслідок часткового збігу обсягів регулювання правовідносин різними нормами права, обумовлені специфікою суспільних відносин та пов'язані з поділом норм права на загальні, спеціальні та виняткові…

Крім того, у випадку наявності колізії у між спеціальним законом та загальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону.

При цьому при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (п. 69 рішення у справі “Ніколова проти Болгарії” від 25.03.1999 р., п. 15 рішення у справі “Баранкевич проти Росії” від 26.07.2007 р. тощо)…”

Стосовно тверджень позивача, що в запиті зазначається підстава “можливе порушення митного законодавства”, суд зазначає, що остаточне встановлення факту порушення суб’єктами господарювання вимог митного законодавства можливе за наслідком проведення перевірки.

До того ж, проведення перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи юридичних осіб, які фігурують у кримінальному провадженні № 52017000000000682, серед яких наявне ТОВ “Елара Трейд”, було ініційоване ОСОБА_4 антикорупційним бюро України. Право на розголошення даної отриманої інформації, у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України, у контролюючого органу відсутнє, оскільки частина 1 статті 222 Кримінального процесуального кодексу України визначає, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Дослідивши запит Головного управління ДФС в Одеській області від 15.01.2019 року № 596/10/15-32-14-10-07 на відповідність вимогам ст. 73 Податкового кодексу України та Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1245, суд встановив, що спірний запити містить в собі опис запитуваної інформації та перелік документів, посилання на норми законодавства, підстави для надіслання запиту.

При цьому, посилання позивача на той факт, що при митному оформленні товарів декларантом подано до митниці ДФС усі необхідні документи не звільняє його від обов’язку надавати відповідь на запит контролюючого органу.

В основу оскаржуваного наказу про проведення перевірки покладені підстави та умови для прийняття саме ненадання позивачем пояснень та документів на письмовий запит контролюючого органу.

Суд зазначає, що окремі дефекти запиту про надання інформації не впливають на обов'язок позивача надати всю необхідну інформацію за запитом, оскільки відсутність або неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не повинні розглядатися як підстава для визнання запиту таким, що не відповідає вимогам пункту 73.3 Податкового кодексу України, та, як наслідок, бути підставою для визнання наказу про проведення податкової перевірки протиправним.

В свою чергу окремі дефекти оформлення наказу про призначення перевірки не повинні розглядатися як підстава для визнання наказу протиправним, якщо зі змісту такого наказу можна ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки. Податковим кодексом України та Митним кодексом України не передбачено необхідності зазначати в наказі про проведення перевірки інформації, що свідчить про можливі порушення з боку позивача вимог законодавства, натомість наказ про проведення перевірки від 13.02.2019 року № 1082 містить вказівку на підставу проведення перевірки - п. 2 ч. 7 ст. 346 Митного кодексу України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.03.2019 року по справі №813/4376/17.

З огляду на зазначене, враховуючи, що наказ про проведення перевірки було прийнято у зв’язку з ненаданням позивачем інформації та документів на запит Головного управління ДФС в Одеській області від 15.01.2019 року № 596/10/15-32-14-10-07, що у відповідності до п. 2 ч. 7 ст. 346 Митного кодексу України є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, суд дійшов висновку, що наказ Головного управління ДФС в Одеській області від 14.02.2019 року № 1112 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Елара Трейд” прийнятий відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв’язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги не належать до задоволення.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Елара Трейд” (місцезнаходження: вул. Успенська 40, м ОСОБА_3, 65011; код ЄДРПОУ 41375771) до Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044; код ЄДРПОУ 39398646), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 антикорупційного бюро України (місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Василя Сурикова, 3; код ЄДРПОУ 39751280) про визнання протиправним та скасування Наказу №1112 від 14.02.2019 року - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII “Перехідні положення” КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення складено та підписано 18.04.2019 року.

Суддя Л.М. Токмілова

.