Рішення № 81277405, 18.04.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6650/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року м. Одеса

У залі судових засідань № 18

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання - Донець В.Р.

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1 (за ордером)

представника відповідача - ОСОБА_2 (по довіреності)

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОДЕСЬКОГО КАЗЕННОГО ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ПРОТЕЗНО-ОРТОПЕДИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося ОДЕСЬКЕ КАЗЕННЕ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ПРОТЕЗНО-ОРТОПЕДИЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 07.12.2018 року №0054261401, №0054271401, №0045281401, №0054301401, №0054331401, №0054341401, №0054361401, №0054391401, №0054451401, №0054401401, №0054411401, №0054421401, №0054441401, №0054431401, №0054381401, №0054351401, №0453671307, №0453661307, №0453651307.

За цією позовною заявою відкрито загальне позовне провадження у відповідності до ст. 12 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу – відповіді на відзив.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Позов обґрунтований позивачем тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки №2573/15-32-14-01/031187720 від 23.11.2018 року, господарські операції між позивачем та ТОВ «ШКІРКОН», ФОП ОСОБА_3 підтверджуються належними первинними документами, заборгованість позивача перед ТОВ «АРМКО» не є безнадійною та буде сплачена після виставлення рахунку у відповідності до умов договору, первинними документами підтверджується оприбуткування, використання у господарській діяльності підприємства та списання палива, висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях щодо використання палива працівниками підприємства у власних потребах, тобто, цей факт не доведений, відсутність чеків не може бути підставою для висновків, які зроблені відповідачем, не подання звітності, зазначеної в акті та не сплата зобов’язань обґрунтовані перебоями в роботі програми «M.E.DOC» та заборгованості за зобов’язаннями, визначеними в акті не має.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, з відзиву на позовну заяву (Том XXІ, аркуші справи 217-229) вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки господарські операції між позивачем та ТОВ «ШКІРКОН», ФОП ОСОБА_3 не підтверджуються належними первинними документами, використання палива в господарській діяльності позивача не доведено, а тому отримане пальне фізичними особами є додатковим благом, позивач має заборгованість перед ТОВ «АРМКО» ще з 2014 року, яка є безнадійною, позивачем не надані до перевірки документи, що є підставою для застосування штрафних санкцій та позивачем не подана звітність та не сплачені зобов’язання за податком на нерухоме майно, земельним податком, екологічним податком, тощо.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОДЕСЬКОГО КАЗЕННОГО ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ПРОТЕЗНО-ОРТОПЕДИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

ОДЕСЬКЕ КАЗЕННЕ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ПРОТЕЗНО-ОРТОПЕДИЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО знаходиться на обліку як платник податків в ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, є платником податку на додану вартість, податку на прибуток, земельного податку з юридичних осіб, єдиного внеску, військового збору, податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості.

ГУ ДФС в Одеській області в період з 29.10.2018 року по 09.11.2018 року проведена документальна планова виїзна перевірка позивача щодо податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, за результатами якої складений акт перевірки №2573/15-32-14-01/031187720 від 23.11.2018 року (Том І, аркуші справи 44-182).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. п. 44.1, 44.2, 44.3 ст. 44, п. п. 134.1 ст. 134, п. 135. 1 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 448131 грн. за 2015-2017 роки, І півріччя 2018 року; п. п. «б» п. 198.5, 198.6 ст. 198, п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у загальній сумі 113570 грн. за листопад 2015 року – листопад 2016 року, січень-квітень, липень 2017 року, завищення від’ємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту у сумі 195632 грн. за червень 2018 року; п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201, п. 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, тобто, порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям – платникам податку на додану вартість; п. 44.3, 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України в частині незабезпечення платником податків зберігання первинних документів; п. п. 266.2.2 п. 266.2, п. п. 266.5.1 п. 266.5, п. п. 263.3.1, 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, що призвело до заниження грошового зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області на загальну суму 18034,96 грн. за І-ІІ квартали 2018 року; ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області на загальну суму 467,84 грн. за І-ІІ квартали 2018 року; п. п. 266.6.1 п. 266.6, п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України в частині не подання податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік; п. п. 269.1.2 п. 269.1, ст. 269, п. п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270, п. 271.2 ст. 271, п. 274.1, 274.2 ст. 274 Податкового кодексу України, що призвело до заниження грошового зобов’язання з плати за землю на загальну суму 4355,28 грн. за січень-червень 2018 року; з орендної плати за земельні ділянки на загальну суму 2164,80 грн. за січень-червень 2018 року; п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України в частині не надання до органу ДФС податкові декларації з плати за землю за 2018 рік; п. п. 240.1.1 п. 240.1 ст. 240, п. п. 242.1.1 п. 242.1 ст. 242, п. 243.1, 243.2 ст. 243 Податкового кодексу України, що призвело до заниження екологічного податку у сумі 144,44 грн. за 4 квартал 2017 року; п. 250.1, п. п. 250.2.1 п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України, тобто, не подання податкової декларації з екологічного податку за 4 квартал 2017 року; п. п 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п. п. «е» п. п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. п. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, тобто, неутримання та неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, у розмірі 183186,11 грн.; п. п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень, п. п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п. п. «е» п. п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. п. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, тобто, неутримання та неперерахування до бюджету сум військового збору за період, що перевірявся, у розмірі 12801,45 грн.; ст. 51, п. п. «б» п. 176.2 ст. 176, п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, тобто, неподання звітності з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом та не сплата нарахованих сум грошових зобов’язань з цього податку.

На підставі виявлених порушень, ГУ ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №0054271401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 113570 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 28393 грн. (Том І, аркуш справи 16), податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №0054261401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств на суму 448131 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 54971 грн. (Том І, аркуш справи 17), податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №0045281401, яким до позивача застосовано штраф у сумі 116856,50 грн. за платежем податок на додану вартість (Том І, аркуш справи 18), податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №0453651307, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 510 грн. (Том І, аркуш справи 19), податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №0453661307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 183186,11 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 131120,81 грн. та пені у розмірі 731,87 грн. (Том І, аркуш справи 20), податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №0453671307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з військового збору на суму 12801,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 9068,25 грн. (Том І, аркуш справи 21), податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №0054301401, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2018 року на суму 195632 грн. (Том І, аркуш справи 22), податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №0054331401, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 510 грн. (Том І, аркуш справи 23), податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №0054341401, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 1020 грн. (Том І, аркуш справи 24), податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №0054351401, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості у розмірі 1020 грн. (Том І, аркуш справи 25), податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №0054381401, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем екологічний податок у розмірі 1020 грн. (Том І, аркуш справи 26), податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №0054431401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на суму 4355,28 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1088,82 грн. (Том І, аркуш справи 27), податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №0054441401, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 1020 грн. (Том І, аркуш справи 28), податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №0054421401, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 1020 грн. (Том І, аркуш справи 29), податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №0054411401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості на суму 467,84 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 116,96 грн. (Том І, аркуш справи 30), податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №0054401401, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості на суму 1020 грн. (Том І, аркуш справи 31), податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №0054451401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 2164,80 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 541,20 грн. (Том І, аркуш справи 32), податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №0054391401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем екологічний податок на суму 144,44 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 36,11 грн. (Том І, аркуш справи 33), податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №0054361401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості на суму 18034,96 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4508,74 грн. (Том І, аркуш справи 34).

Позивач не погодився із правомірністю зазначених податкових повідомлень-рішень та звернувся до суду з цим позовом.

В акті перевірки відповідач робить висновок про не підтвердження факту придбання товару та включення його до собівартості по господарським операціям з ТОВ «ШКІРКОН», ФОП ОСОБА_3, оскільки позивачем не надані товарно-транспортні накладні, а в поштових квитанціях є невідповідність назви та ваги вантажу, не надані сертифікати якості та санітарно-епідеміологічні висновки.

Відповідач зазначає, що відповідно до інформаційної бази даних АІС «Податковий блок» ТОВ «ШКІРКОН» не придбавало шкіри хромової ортопедичної, хромової лицьової чорної та кольорової, шкіри для низу взуття, юхти лимарно-сідельної ортопедичної, тоді як відповідно до видаткових накладних зазначений контрагент поставив позивачу зазначені товарно-матеріальні цінності. Крім того, відповідач зазначає про наявність кримінального провадження щодо зловживання посадовими особами цього підприємства службовим становищем та розкрадання бюджетних коштів.

Відповідно до положень п. 44.1, 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до ч. 2 ст. 3, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

З наданих до суду доказів вбачається, що між позивачем та ФОП ОСОБА_3 31.01.2014 року укладений договір поставки товарів №60, за яким ФОП ОСОБА_3 зобов’язується поставляти по заявкам покупця у строки, передбачені договором, поставляти та передавати у власність покупця шкіряні товари, а покупець зобов’язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (Том І, аркуші справи 182-184).

За умовами договору найменування товару, його кількість, асортимент, ціна за одиницю, гривнева вартість товару, зазначається в накладних та/або специфікаціях. Товар має відповідати українським стандартам якості, підтверджуватися гігієнічним висновком, сертифікатом відповідності. Поставка товару здійснюється продавцем до місця передачі, оговореного в заявках. Передача товару оформлюється накладною та продавець має забезпечити покупця необхідними документами: податковою накладною, транспортною накладною, сертифікатом якості, гігієнічним висновком, тощо

Позивачем надані до суду протоколи відпускних цін на шкіряні вироби від 13.04.2014 року, від 05.08.2015 року, від 01.07.2017 року (Том І, аркуші справи 185-188) та за цим договором позивач отримав від ФОП ОСОБА_3 шкіру хромову цільову ортопедичну та шкіру ворот ортопедичний в полушкірах, шкіру підкладочну ортопедичну лицьову, шкіру хромову ортопедичну кольорову лицьову, шкіру хромову ортопедичну чорну лицьову за накладними №7 від 12 серпня 2015 року, №20 від 07.09.2015 року, № 5 від 14 квітня 2016 року, №22 від 28 липня 2016 року, №9 від 27 вересня 2016 року, №8 від 11 липня 2017 року, №3 від 18 вересня 2017 року, №9 від 24 жовтня 2017 року, №7 від 27 грудня 2017 року, які містять дані про господарську операцію, зокрема, найменування товару, його кількість, вартість, договір за яким здійснена поставка, тощо (Том І, аркуші справи 221, 224, 232, 235, 242, 246, 250, 252, 254).

Отримання позивачем вищезазначеного товару за договором від 01.04.2014 року №60 підтверджується також накладними на внутрішнє переміщення на склад (Том І, аркуші справи 222-223, 226-231, 234,237-241, 244-245, 247-249, 251, 253, 255-256).

Між позивачем та ТОВ «Шкіркон» 01.04.2013 року укладений договір поставки товару №104/1, за яким ТОВ «Шкіркон» зобов’язується в порядку та на умовах визначених цим договором поставити й передати у власність покупцю визначений цим договором товар (взуття, шкір товар до низу та верху взуття, юхта ш/с, хутро натуральне, гума для підошви, картон, клей, напівфабрикати та матеріали для протезів верхніх та нижніх кінцівок, купець ТСН, силікони, плівка для виготовлення ПМЗ, еластичні тканини, ТЕП, ПМЗ та інші напівфабрикати і комплектуючі до протезно-ортопедичних виробів та ортопедичного взуття), а покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату (Том І, аркуші справи 188-190).

За умовами договору, кількість, асортимент та номенклатура товару по кожній окремій партії узгоджується сторонами додатково у відповідних замовленнях покупця, надісланих згідно взаємної домовленості (факсом, поштою, електронною поштою). Після отримання постачальником замовлення на товар, останній надає покупцю рахунок-фактуру, в якому зазначає вартість кожної замовленої одиниці товару, загальну вартість замовленого виду товару. Поставка товару за цим договором здійснюється на протязі 14 днів після надходження замовлення. Відвантаження товару здійснюється транспортом постачальника. Підтвердженням якості товару є сертифікат якості. Місце поставки товару постачальником є склад позивача.

Позивачем надані до суду затверджені протоколи відпускних цін на шкіряні вироби від 01.04.2013 року, від 06.04.2015 року, від 20.04.2015 року та специфікацію до договору від 01.04.2013 року №104/1 (Том І, аркуші справи 191-194).

За цим договором позивач отримав від ТОВ «Шкіркон» шкіру хромову ортопедичну лицьову, шкіру хромову для верху взуття чорну, шкіру для низу взуття ворот, шкіру хромову ортопедичну, шкіру хромову ортопедичну лицьову чорну, шкіру хромову ортопедичну лицьову кольорову, юхту лимарно-сідельну ортопедичну, шкіру ворот ортопедичну лицьову чорну, що підтверджується накладними №16 від 19.02.2015 року, №4 від 09.02.2015 року, №16 від 20.03.2015 року, №3 від 02.03.2015 року, №6 від 15.04.2015 року, №3 від 06.04.2015 року, №2 від 05.05.2015 року, №4 від 09.06.2015 року, №6 від 08.07.2015 року, №2 від 01.07.2015 року, №20 від 29.07.2015 року та видатковою накладною №1 від 01.02.2018 року, які містять дані про господарську операцію, зокрема, найменування товару, його кількість, вартість, договір за яким здійснена поставка, тощо (Том ІІ, аркуші справи 1, 4, 9, 12, 15, 18, 22, 34, 37, 39, 42, 45).

Отримання позивачем вищезазначеного товару за договором від 01.04.2013 року №104/1 підтверджується накладними на внутрішнє переміщення на склад (Том ІІ, аркуші справи 3, 6-8, 11, 14, 17, 20-21, 24-33, 36, 44, 46).

Відповідач зазначає, що позивачем не надано під час перевірки докази підтвердження якості шкіряних виробів (сертифікати якості, санітарно-епідеміологічні висновки, тощо), однак суд звертає увагу, що такі документи не є первинними документами, які підтверджують або не підтверджують здійснення господарської операції, а не виконання умов договору продавцем товару щодо не надання покупцю таких документів не може свідчити про безтоварність операції.

Щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, ним зазначено, що товар відправлявся продавцем «Новою поштою», на підтвердження чого позивачем надані експрес-накладні (Том І, аркуші справи 225, 233, 236, 243, Том ІІ, аркуші справи 2, 5, 10, 16, 19, 23, 35, 40, 43). З договорів, укладених між позивачем та ТОВ «ШКІРКОН», ФОП ОСОБА_3 вбачається, що контрагенти позивача здійснювали поставку товару на склад позивача, тобто, позивач не відповідав за відправку товару, не укладав угод на його перевезення та не здійснював перевезення самостійно, а тому за недоліки в оформленні документів на перевезення «Новою поштою» він не має нести відповідальність.

Щодо тверджень відповідача про відсутність у нього інформації про придбання ТОВ «ШКІРКОН» товару, який поставлявся позивача, суд звертає увагу, що сам факт наявності господарських операцій з контрагентом, який порушує податкове законодавство не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення витрат, оскільки, даних про те, що позивач був обізнаний про такі дії його контрагента до суду не надано та якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Таку правову позицію неодноразово висловлював в своїх рішеннях Верховний Суд та схожа позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Булавес» АД проти Болгарії».

Навіть в разі порушення ТОВ «Шкіркон» та ФОП ОСОБА_3 податкового законодавства позивач не може нести відповідальність за дії цих підприємства, якщо податковий орган не доведе обізнаності позивача про такі дії контрагента, узгодженості дій з контрагентом для отримання податкової вигоди, тощо, проте таких доказів відповідачем до суду не надано.

Відповідач не надав до суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами недійсними, а також визнання недійсними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак відповідач не довів порушення вимог податкового законодавства саме позивачем.

Крім того, відповідач в акті перевірки посилається на наявність кримінального провадження щодо посадових осіб ТОВ «Шкіркон» про зловживання посадовими особами цього підприємства службовим становищем та розкрадання бюджетних коштів, однак суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодного доказу наявності вироку в цьому кримінальному провадженні, пов’язаності цього кримінального провадження з діями позивача, не надано доказів винесення стосовно контрагента позивача будь-яких податкових повідомлень-рішень, тощо.

В акті перевірки податковий орган зазначає, що за позивачем рахується кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з ТОВ «АРМКО» на суму 13275 грн. по договору поставки №112 від 13.06.2014 року, термін дії якого сплинув 31 грудня 2014 року, а тому ця заборгованість є безнадійною та має включатися до інших операційних доходів, тобто, в даному випадку має місце заниження доходів на суму 13275 грн., однак суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Відповідно до п. п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно з положеннями ст. 626, 627, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, між позивачем та ТОВ «Армко» 13.06.2014 року укладений договір поставки №112, за яким ТОВ «Армко» зобов’язується в порядку та на умовах визначених у цьому договорі передати у встановлений строк (строки) товар, а саме напівфабрикати, сировину, матеріали та ін. у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти продукцію і сплатити за нього грошову суму на умовах, викладених у цьому договорі (Том І, аркуші справи 195-197). За умовами зазначеного договору сторони домовились, що оплата за продукцію здійснюється покупцем на умовах відстрочки платежу - 30 днів згідно рахунку-фактури (або іншим способом за домовленістю сторін). Покупець здійснює оплату за продукцію, з використанням національної валюти України – гривні, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати за продукцію вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Позивачем надана до суду довідка про те, що на адресу позивача не надходив рахунок-фактура на оплату товару за договором №112 від 13.06.2014 року, а тому кошти позивачем ТОВ «Армко» не сплачені (Том І, аркуш справи 198).

Таким чином, в даному випадку зазначену заборгованість не можна вважати безнадійною та після надходження на адресу позивача відповідного рахунку, він буде сплачений у відповідності до вимог договору №112 від 13.06.2014 року.

В акті перевірки зазначено, що позивачем оприбутковувалися та списувалися паливно-мастильні матеріали (бензин, газ) та відповідно до наданих первинних документів (договорів, видаткових накладних, подорожніх листів) вбачається придбання позивачем талонів (карток на пальне), які дають змогу отримати пальне на заправках та передачу даних талонів на адресу матеріально-відповідальних осіб – працівників підприємства, однак первинні документи (фіскальні чеки), які підтверджують фактичне отримання пального до перевірки не надано.

Постачальником нафтопродуктів (талонів на пальне) позивачу є ТОВ «НАФТОТРЕЙД РЕСУРС» на підставі договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями №С110420 від 16.02.2016 року.

На підтвердження отримання карток на пальне позивачем та його працівниками під час перевірки були надані накладні на передачу карток та видаткові накладні на пальне.

Списання паливно-мастильних матеріалів здійснювалося на підставі подорожніх листів, видача карток на пальне здійснювалася за відомостями обліку видачі нафтопродуктів під підпис водіїв, однак в цих документах відсутня інформація щодо виданих талонів (номер, серія, кількість, марка палива, тощо), під час перевірки не надані чеки АЗС.

Відповідач зазначає, що подорожні листи, акти списання мають містити інформацію про час і місце заправлення автотранспорту паливом, місце і зміст господарської операції, яку виконував автомобіль, її обсяг та мають бути надані фіскальні чеки, які підтверджують фактичне отримання палива, а надані позивачем документи не підтверджують використання палива в господарській діяльності підприємства, а тому витрати позивачем сформовані не у відповідності до вимог ст. 44 Податкового кодексу України.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, оскільки позивачем надані документи, зокрема, подорожні листи, накладні на внутрішнє переміщення паливно-мастильних матеріалів, відомості обліку видачі нафтопродуктів та єдиних талонів, картки обліку витрат пального, акти списання паливно-мастильних матеріалів, оборотно-сальдові відомості, тощо (Том ІІ, аркуші 47-279, Том ІІІ – Том ХХ, Том ХХІ, аркуші справи 1-210), які містять всі необхідні дані щодо транспорту та водіїв, якими паливо використане, дат та часу вибуття і прибуття транспорту, кількості використаного пального і його марки, маршруту руху, зазначені документи підписані посадовими особами підприємства, водіями, тощо.

З наданих документів можливо встановити зміст господарських операцій та ці документи підтверджують використання палива водіями не для власних потреб, а для потреб підприємства.

З огляду на надані докази, суд не вбачає порушень позивача при формуванні витрат по операціям, пов’язаним з списанням паливно-мастильних матеріалів, а також вважає не доведеним висновки відповідача про отримання палива водіями як додаткового блага.

З акту перевірки вбачається, що відповідно до положень п. п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14, п. п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України додаткове благо є доходом, який має оподатковуватися у відповідності до ст. 167 Податкового кодексу України ставкою 15% (18% з 01.01.2016 року) та цей податок мав утримуватися позивачем як податковим агентом з доходу осіб, які використовували паливно-мастильні матеріали в особистих цілях у відповідності до положень ст. 168, 171 Податкового кодексу України, а також позивач мав подати відповідну звітність про нараховані та виплачені суми доходів і суми утриманих з них податків щодо додаткового блага.

Крім того, відповідно до п. 16.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Підставою для нарахування позивачу грошових зобов’язань з військового збору стало отримання додаткового блага фізичними особами від позивача у формі паливно-мастильних матеріалів.

Враховуючи висновки суду щодо недоведеності отримання водіями ОДЕСЬКОГО КАЗЕННОГО ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ПРОТЕЗНО-ОРТОПЕДИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА доходу у формі додаткового блага, неправомірним є нарахування позивачу податковим органом податку на доходи фізичних осіб, військового збору та застосування штрафу за неподання звітності за формою 1-ДФ.

Таким чином, на підставі викладених судом обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 7 грудня 2018 року №0054261401 (податок на прибуток підприємств), №0453651307 (штраф за неподання звітності з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковим агентом), №0453661307 (податок на доходи фізичних осіб), №0453671307 (військовий збір), є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0054331401 від 7 грудня 2018 року, яким до позивача застосований адміністративний штраф за не надання та не збереження первинних документів, суд вважає його також протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 44 Податкового кодексу України платники податків зобов’язані забезпечити зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, протягом не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

З пояснень представника відповідача в судовому засіданні вбачається, що застосування відповідачем штрафних санкцій обумовлено не наданням під час перевірки фіскальних чеків щодо використання талонів на паливо, товарно-транспортних накладних по операціям з контрагентами щодо поставки товарів, сертифікатів якості, які були витребувані податковим органом за запитами, про що складений відповідний акт (Том ХХІ, аркуші справи 239-246), однак, суд звертає увагу, що позивачем надані ті документи, яки були у нього в наявності та є первинними документами, а інші документи не надавалися з підстав їх відсутності, а тому в даному випадку до позивача не можуть бути застосовані штрафні санкції.

Щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0054271401, №0054301401, №0045281401 від 7 грудня 2018 року, якими позивачу визначені грошові зобов’язання з податку на додану вартість, зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції за не реєстрацію податкових накладних, вони винесені податковим органом з тих підстав, що позивачем не надано первинних документів, які б підтверджували фактичне використання паливно-мастильних матеріалів в господарській діяльності, а тому у відповідності до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України позивач мав нарахувати податкові зобов’язання з податку на додану вартість та зареєструвати зведену податкову накладну.

Крім того, податковим органом зазначено в акті перевірки, що в порушення п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України позивачем не нараховані зобов’язання на вартість придбаних товарів/послуг, які частково використовувалися в оподатковуваних операціях, а частково – ні, з реєстрацією податкових накладних.

Однак, суд звертає увагу, що з підстав, зазначених вище, висновки податкового органу щодо не використання паливно-мастильних матеріалів в господарській діяльності підприємства є не обґрунтованими, надані до суду докази підтверджують використання отриманих від ТОВ «НАФТОТРЕЙД РЕСУРС» паливно-мастильних матеріалів в господарській діяльності ОДЕСЬКОГО КАЗЕННОГО ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ПРОТЕЗНО-ОРТОПЕДИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА.

Крім того, відповідачем не надано до суду будь-яких доказів, які б свідчили про не використання в повному обсязі позивачем придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях та обґрунтованість висновків податкового органу.

Щодо висновків акту перевірки про включення позивачем до податкового кредиту в квітні 2015 року суми податку на додану вартість за податковою накладною ТОВ «СПОП «АЄ.БРІК» №39 від 16.04.2015 року, яка не зареєстрована в ЄРПН, суд звертає увагу, що відповідачем також не надано жодного доказу в обґрунтування цього порушення.

Часткове задоволення позову ОДЕСЬКОГО КАЗЕННОГО ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ПРОТЕЗНО-ОРТОПЕДИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА обґрунтоване тим, що суд не вбачає підстав для його задоволення в частині застосування до позивача штрафних санкцій за не подання звітності з земельного податку, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, екологічного податку, орендної плати з юридичних осіб, а також визначення грошового зобов’язання з цих податків за податковими повідомленнями-рішеннями від 7 грудня 2018 року №0054341401, НОМЕР_1, №0054381401, №0054431401, №0054441401, №0054421401, №0054411401, №0054401401, №0054451401, №0054391401, №0054361401, з огляду на наступне.

Позивач не заперечує, що користується об’єктами нерухомості в м. Одесі та м. Херсон, є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у відповідності до положень ст. 266 Податкового кодексу України та має подавати звітність з цього податку.

Протягом 2015 року – 2017 року позивач надавав податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та сплачував податок, однак за 2018 рік позивачем декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не подані та, відповідно, податкові зобов’язання з цього податку ним не сплачені, а тому у відповідності до положень п. 54.3 ст. 54, п. 120.1 ст. 120, 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України відповідачем правомірно застосовані до позивача штрафні санкції за не подання звітності та визначені податкові зобов’язання з застосуванням штрафних санкцій за визначення зобов’язання контролюючим органом.

Крім того, позивач не заперечує користування земельними ділянками в м. Одесі та м. Херсон, є платником земельного податку та орендної плати за землю у відповідності до положень ст. 269 Податкового кодексу України та має подавати звітність з цього податку.

Однак позивачем не подані декларації з плати за землю та з орендної плати на землю за 2018 рік до ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області, а також несвоєчасно подана декларація з плати за землю за 2018 рік до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

Крім того, позивачем не сплачені податкові зобов’язання з плати за землю та орендної плати на землю з підстав не визначення їх самостійно.

Таким чином, у відповідності до положень п. 54.3 ст. 54, п. 120.1 ст. 120, 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України відповідачем правомірно застосовані до позивача штрафні санкції за не подання звітності та визначені податкові зобов’язання з застосуванням штрафних санкцій за визначення зобов’язання контролюючим органом.

Також, позивач не заперечує, що є платником екологічного податку у відповідності до ст. 240-243 Податкового кодексу України та не подав у відповідності до ст. 250 Податкового кодексу України податкову декларацію з цього податку за 4 квартал 2017 року, що відповідно до положень п. 54.3 ст. 54, п. 120.1 ст. 120, 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України є підставою для застосування до позивача штрафних санкцій за не подання звітності та визначення податкових зобов’язань контролюючим органом з застосуванням штрафних санкцій за визначення ним зобов’язань.

Позивач обґрунтовує неподання звітності програмними збоями в роботі серверів М.Е.DОС та серверів ДФС, про що складені відповідні акти бухгалтерами ОДЕСЬКОГО КАЗЕННОГО ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ПРОТЕЗНО-ОРТОПЕДИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА (Том ХХІІ, аркуші справи 40-41), однак суд критично ставиться до наданих доказів, оскільки такі докази за твердженнями представника позивача податковому органу під час перевірки не надавалися, позивач не надав доказів звернення до податкового органу з будь-якими листами щодо проблеми подачі звітності, доказів на підтвердження збоїв програми М.Е.DОС від підприємства, яке обслуговує цю програму позивачем не надано, тобто, позивач не надав доказів в підтвердження обставин, на які посилається в позові.

Крім того, позивач надав докази сплати податків, про які зазначено вище (Том ХХІІ, аркуші справи 21-37), що підтверджується також обліковою карткою платника податків, наданою податковим органом (Том ХХІІ, аркуші справи 47-65), однак суд звертає увагу, що оскільки позивачем зобов’язання не були визначені самостійно з підстав не подачі звітності, всі сплачені кошти надходили як переплата з відповідних податків та тільки після визначення зобов’язань податковим органом та узгодження цих зобов’язань ці суми будуть враховані в рахунок погашення зобов’язань замість переплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги ОДЕСЬКОГО КАЗЕННОГО ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ПРОТЕЗНО-ОРТОПЕДИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.12.2018 року №0054271401, №0054261401, №0045281401, №0453651307, №0453661307, №0453671307, №0054301401, №0054331401, а в іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог ОДЕСЬКОГО КАЗЕННОГО ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ПРОТЕЗНО-ОРТОПЕДИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА у відповідності до ст. 139 сплачений судовий збір підлягає стягненню з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань у розмірі 15179,73 грн.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОДЕСЬКОГО КАЗЕННОГО ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ПРОТЕЗНО-ОРТОПЕДИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА (вул. Терешкової, 11, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 03187720) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 07.12.2018 року №0054261401, №0054271401, №0045281401, №0054301401, №0054331401, №0054341401, №0054361401, №0054391401, №0054451401, №0054401401, №0054411401, №0054421401, №0054441401, №0054431401, №0054381401, №0054351401, №0453671307, №0453661307, №0453651307 – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 07.12.2018 року №0054271401.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 07.12.2018 року №0054261401.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 07.12.2018 року №0045281401.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 07.12.2018 року №0453651307.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 07.12.2018 року №0453661307.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 07.12.2018 року №0453671307.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 07.12.2018 року №0054301401.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 07.12.2018 року №0054331401.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОДЕСЬКОМУ КАЗЕННОМУ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ ПРОТЕЗНО-ОРТОПЕДИЧНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ – відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОДЕСЬКОГО КАЗЕННОГО ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО ПРОТЕЗНО-ОРТОПЕДИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА (вул. Терешкової, 11, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 03187720) сплачений судовий збір у розмірі 15179,73 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.04.2019 року.

Суддя Л.І. Свида

.