Рішення № 81277022, 17.04.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/5301/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.,

секретар судового засідання Іванес Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП-Буд» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СП-БУД» (далі – ТОВ «СП-Буд» позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі – ГУ Держпраці у Львівській області, відповідач) з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ЛВ1348/893/АВ/ФС від 09.10.2018.

В обгрунтування позову позивач зазначає, що Головним управлінням Держпраці у Львівській області проведено інспекційне відвідування Товариства. За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт №ЛВ1348/893/АВ та припис №ЛВ1348/893/АВ/П від 18.09.2018 про усунення виявлених порушень, в якому встановлено порушення позивачем вимог ч.1 ст.53, ч.5 ст.79, ч.6 ст.95, ч.ч.1,2 ст.115 КЗпП, ч.3 ст.3-1 ст. 33 Закону України «Про оплату праці». Позивачем виконано припис Держпраці у встановлений у ньому строк, що звільняє його від відповідальності за порушення вимог КЗпП України. Відповідачем також безпідставно кваліфіковано виявлене правопорушення, як недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оскільки згідно ч.1 ст. 12 Закону України «Про оплату праці» індексація не відноситься до мінімальних гарантій в оплаті праці.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що у ході інспекційного відвідування встановлено порушення ч.5 ст.95 КЗпП, ст. 33 Закону України «Про оплату праці», п.1,4 Порядку ведення індексації грошових доходів населення, які зафіксовані в акті перевірки та за які позивача правомірно притягнуто до відповідальності. Крім того, виявлене порушення позивачем не заперечується.

Суд з’ясував зміст та підстави позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Судом встановлено, що з 17.09.2018 по 18.09.2018 року посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області проведено інспекційне відвідування ТОВ «СП Буд», за результатами якого складено акт № ЛВ1348/893/АВ.

Як вбачається із вказаного акту, інспектором було виявлено порушення позивачем вимог ч.6 ст.95 КЗпП України, статті 33 Закону України «Про оплату праці», а саме: при огляді наданих відомостей нарахування та виплати заробітної плати, щомісячного звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів в період з 01.06.2017 по 31.12.2017 встановлено, що індексація заробітної плати не нарахована та не проведена до оплату наступним працівникам ТОВ «СП-Буд» : директору Товариства із встановленим посадовим окладом затвердженим 03.01.2017 у розмірі 4000 грн ОСОБА_1 з червня 2017 до моменту підняття посадового окладу у вересні 2017; головному бухгалтеру Товариства зі встановленим посадовим окладом затвердженим з 03.01.2017 у розмірі 3850 грн ОСОБА_2 з червня 2017 до моменту підняття посадового окладу у вересні 2017; менеджеру Товариства зі встановленим посадовим окладом затвердженим з січня 2017 у розмірі 3200 грн ОСОБА_3 з червня 2017 до моменту підняття посадового окладу в березні 2018 ОСОБА_4 з червня 2017 до моменту підняття посадового окладу в вересні 2017.

18.09.2018 року інспектором праці ОСОБА_5 винесено припис № ЛВ1348/893/АВ/П, відповідно до якого зобов'язано позивача усунути порушення, та письмово проінформувати про виконання вимог припису Головне управління Держпраці у Львівській області.

Позивачем 26.09.2018 повідомлено Головне управління Держпраці у Львівській області про усунення порушень вказаних в приписі та надано копії первинних документів на підтвердження доплати заробітної плати, індексації та нарахованих на них податків.

Постановою від 09.10.2018 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області, керуючись ст. 259 Кодексу законів про працю України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч. 3 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування», п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, та на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, на ТОВ «СП-Буд» накладено штраф у розмірі 558 450 грн.

При оцінці спірних правовідносин та прийнятті рішення суд керується такими нормами права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про зайнятість населення» визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про зайнятість населення», державний контроль за додержанням законодавства про зайнятість населення здійснює уповноважений орган з реалізації державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в межах їх повноважень.

Згідно із пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 вказаного Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Згідно з ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) визначена Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок № 295).

Відповідно до пп.1-3 п.5 Порядку № 295, інспекційне відвідування проводиться: за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин та за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Аналогічні підстави для проведення перевірки визначені ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

За результатами інспекційного відвідування ТОВ «СП-Буд», яке використовує найману працю, Головним управлінням Держпраці у Львівській області складено акт №ЛВ1348/893/АВ від 18.09.2018 року та прийнято постанову про накладення штрафу від 09.10.2018 року за № ЛВ1348/893/АВ/ФС, яким на позивача накладено штраф у розмірі 148 920 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ч.6 ст.95 КЗпП України, статті 33 Закону України «Про оплату праці» - при огляді наданих відомостей нарахування та виплати заробітної плати, щомісячного звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів в період з 01.06.2017 по 31.12.2017 встановлено, що індексація заробітної плати не нарахована та не проведена до оплату наступним працівникам ТОВ «СП-Буд» : директору Товариства із встановленим посадовим окладом затвердженим 03.01.2017 у розмірі 4000 грн ОСОБА_1 з червня 2017 до моменту підняття посадового окладу у вересні 2017; головному бухгалтеру Товариства зі встановленим посадовим окладом затвердженим з 03.01.2017 у розмірі 3850 грн ОСОБА_2 з червня 2017 до моменту підняття посадового окладу у вересні 2017; менеджеру Товариства зі встановленим посадовим окладом затвердженим з січня 2017 у розмірі 3200 грн ОСОБА_3 з червня 2017 до моменту підняття посадового окладу в березні 2018 ОСОБА_4 з червня 2017 до моменту підняття посадового окладу в вересні 2017.

Як передбачено ч.6 ст.95 КЗпП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про оплату праці», в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Абзацом 4 ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року за №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

В матеріалах справи наявний штатний розпис, затверджений 01.03.2017 року, (директор 4000 грн, головний бухгалтер 3850 грн, менеджмент-економіст 3200, менеджер 3200 грн),;штатний розпис, затверджений 01.07.2017 року, яким встановлено посадові оклади для працівників (директор 4000 грн, головний бухгалтер 3850 грн, менеджер 3200 грн); відомістіпро нарахування та виплату заробітної плати за період 01.06.2017 по 31.12.2017 року.

З наведених документів вбачається, що позивачем не було здійснено нарахування та виплату сум індексації заробітної плати за період 01.06.2017 по 31.12.2017 року.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивачем не заперечується наявності виявлених порушень, оскільки 26.09.2018 він повідомив відповідача, що порушення виявлені під час перевірки усунуті товариством та надав копії первинних документів на підтвердження доплати заробітної плати, індексації та нарахованих на них податків.

Таким чином, оскільки індексація заробітної плати є гарантією в оплаті праці, яка передбачена КЗпП України, вона є мінімальною державною гарантії в оплаті праці.

Враховуючи викладене, в даному випадку позивачем не дотримано мінімальних державних гарантій в оплаті праці за що його правомірно притягнуто до відповідальності за абз.4 п.2 ст.265 КЗпП, відповідно до приписів якої юридичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. За таких обставин відповідачем правомірно розраховано штрафні санкції у розмірі 148 920 грн. (3723*10*4), а тому постанова відповідача № ЛВ1348/893/АВ/ФС є обґрунтованою та не підлягає скасуванню.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд у постановах від 22 березня 2018 року по справі №697/2073/17 та від 12 квітня 2018 року по справі №816/2325/16.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 КЗпП України визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до п.2 вказаного Порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: акту про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа) (п. 3 Порядок № 509).

Згідно з п. 4 Порядку № 509 справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. (п.п. 6, 7 Порядку № 509).

З матеріалів справи вбачається, що 02.10.2018 управління Держпраці у Львівській області направило ТОВ «СП-Буд» рекомендованим листом повідомлення про призначення розгляду справи, що підтверджується копією поштової квитанції.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем було повідомлено позивача у встановлений строк (не пізніше 5 днів) про розгляд справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог позивача, належним чином довів правомірність своїх дій, а позивач не навів переконливих та нормативно обґрунтованих доказів про порушення чинного законодавства відповідачем та порушення його прав спірним рішенням, відтак, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Підстави для стягнення судових витрат за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст.ст. 72-79, 90, 132,139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

вирішив :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 19 квітня 2019 року.

Суддя Гулкевич І.З.