Ухвала суду № 81276892, 18.04.2019, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1020/17

Провадження № 2/309/215/19

У Х В А Л А

18 квітня 2019 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Сідей Я.Я.

з участю: секретаря судового засідання Орос Г.Ю.

заявника ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хуст заяву ОСОБА_1 стягнення понесених судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач ОСОБА_1 20.03.2019 року звернувся до суду із заявою про відшкодування понесених судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6600 грн. та сплаченої вартості проведеної судової інженерно-технічної експертизи у розмірі 5434 грн., які заявник просить стягнути з позивача ОСОБА_3 РЕМ ПрАТ «Закарпаттяобленерго». Посилається на те, що судом задоволено клопотання позивача про відмову від позову та закрито провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення суми завданих збитків. А тому просить стягнути з позивача понесені ним судові витрати.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 заяву підтримав, посилаючись на наведені у ній обставини.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечила проти задоволення заяви та просила відмовити у стягненні судових витрат у повному обсязі посилаючись на подані суду заперечення.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріли справи та подані докази, суд приходить до наступного висновку.

У березні 2017 року начальник ОСОБА_3 РЕМ ПАТ «Закарпаттяобленерго» ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми завданих збитків у розмірі 9595, 94 грн. та судового збору у розмірі 1600 грн.

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 13 березня 2019 року провадження в справі за позовом ПрАТ «Закарпаттяобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення суми завданих збитків закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову.

20.03.2019 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи та, посилаючись на ч.ч. 3, 5, 6 ст. 142 ЦПК України, просив стягнути з ОСОБА_3 РЕМ ПрАТ «Закарпаттяобленерго» понесені судові витрати, а саме на професійну правничу допомогу у розмірі 6600 грн. та вартість проведеної судової інженерно-технічної експертизи у розмірі 5434 грн..

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 5 ст. 142 ЦПК України встановлено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відмова від позову на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Отже, саме по собі подання заяви про відмову від позову не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Крім того, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази:

1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.);

2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.);

3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.);

4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

На підтвердження здійсненої правничої допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Жодного доказу, який би підтвердив реальну оплату відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, заявлених згідно поданого розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу у цивільній справі не надано.

Відповідачем не надано квитанцій до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, що офіційно підтверджує сплату ОСОБА_1 понесених витрат в сумі 6600,00 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В угоді про надання юридичної допомоги та представництва від 24.06.2017 року № 24/06, укладеній між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, не визначено розмір гонорару представника. /а.с. 31/.

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково». /позиція викладена у Постанові Верховного Суду /справа № 922/1163/18 від 06 березня 2019/.

Також, до заяви про стягнення судових витрат відповідачем додано оригінал платіжного доручення № 79 від 20.07.2018 року на суму 5 434,00 грн., сплачену на рахунок Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз за проведення судової інженерно-технічної експертизи.

Згідно з частиною 9 статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 142 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, ЦПК не передбачено, що витрати, пов’язані з розглядом справи повинні покладатись на Позивача, у разі відмови останнього від позову та закритті провадження по справі з цих підстав.

Так, Верховним Судом у Постанові від 26.09.2018 у справі № 148/312/16-ц зроблено висновок, що: «…для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов’язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов’язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред’явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету – ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується…».

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що звернення представника ОСОБА_3 РЕМ ПрАТ «Закарпаттяобленерго» до суду із заявою про відмову від позову не свідчить про безпідставність та необґрунтованість поданого позову. Саме по собі подання заяви про відмову від позову не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивача, так як це його право, передбачене цивільним процесуальним законодавством України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Керуючись ст.ст. 137, 142, 260 ЦПК України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення понесених судових витрат - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її ухвалення до Закарпатського апеляційного суду через суд першої інстанції. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Хустського

районного суду: ОСОБА_6