Рішення № 81276836, 08.04.2019, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3163/14-ц

2/0203/475/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Дикаленко А.В.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідачів - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 11.10.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №11232961000, відповідно до умов якого останньому було надано кредит в сумі 115000 доларів США, зі сплатою 12,4% річних та строком повернення до 11.10.2021 року. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між банком та відповідачкою ОСОБА_4 було укладено договір поруки №11232961000 від 11.10.2007 року. 08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого останній набув права кредитора за укладеним кредитним договором від 11.10.2007 року. Посилаючись на те, що позичальник ОСОБА_3 свої зобов’язання належним чином не виконував, позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором, що виникла станом на 17.04.2014 року в сумі 2006205 грн. 96 коп., яка складається з: заборгованості по кредиту в сумі 1259945 грн. 26 коп., заборгованості по відсотках в сумі 746260 грн. 71 коп. Також просив стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та, посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

Відповідачі в своїх заявах по суті справи та їх представник під час розгляду справи в суді проти задоволення позову заперечували, посилаючись на ненадання позивачем належних та допустимих доказів набуття права вимоги за кредитним договором, пропуск строків позовної давності для звернення до суду, припинення поруки ОСОБА_4 в силу приписів ст.559 ЦК України. В зв’язку з цим, просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи, наведені відповідачами в заявах по суті справи, дослідивши матеріали останньої. суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 11.10.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11232961000, за умовами якого банк надав останньому кредит в розмірі 115000 доларів США на строк до 11.10.2021 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,4% річних.

В забезпечення виконання зобов’язань позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором 11.10.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №1123296000/3, відповідно до умов п.п.1.1,1.3 якого остання зобов’язалась перед кредитором відповідати за невиконання позичальником ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором в тому ж обсязі, що і боржник.

Також позивач зазначив, що 08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (до зміни найменування АКІБ «УкрСиббанк») та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами» за яким останній набув права кредитора за кредитним договором №11232961000 від 11.10.2007 року.

Згідно наданого до позову розрахунку, станом на 17.04.2014 року за кредитним договором банком обліковано заборгованість в сумі 2006205 грн. 96 коп., яка складається з: заборгованості по кредиту в сумі 1259945 грн. 26 коп., заборгованості по відсотках в сумі 746260 грн. 71 коп., яку позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку.

Відповідно до ст.ст.3,6,11,525,627 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договір, який є обов’язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди). Різновидом договору є кредитний договір, який обов’язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054,1055 ЦК України).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст.549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ч.1 ст.512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею

зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня

настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як роз'яснено в п.24 Постанови пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст.526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст.252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як встановлено судом, первісний кредитор в особі АКІБ «УкрСиббанк» 06.04.2009 року направив на адресу позичальника ОСОБА_3 досудового вимогу про дострокове виконання всіх зобов’язань за кредитним договором, а 09.07.2009 року – вимогу про звільнення майна, що є предметом іпотеки.

Таким чином, банк користуючись своїм правом, передбаченим п.п.5.3,12 кредитного договору та ч.2 ст.1050 ЦК України, змінив строк виконання зобов’язань.

В зв’язку з цим, позивач не мав права на подальше нарахування відсотків, як це було здійснено позивачем. А тому позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором в сумі 746260 грн. 71 коп., розраховані станом на 17.04.2014 року, суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що банком було застосовано при розрахунку проценту ставку по простроченій заборгованості в розмірі 24,8% річних. Проте, доказів щодо повідомлення позичальника про її збільшення в порядку та строки, визначені п.п.1.3.1,10.2 кредитного договору, позивачем суду не представлено. А тому таке підвищення відбулось з порушенням умов кредитного договору. В зв’язку з цим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів заборгованості по відсотках не підлягають задоволенню також з цих підстав.

Також суд враховує, що змінивши строк виконання зобов’язань за кредитним договором позивач повинен був пред’явити вимогу до позичальника ОСОБА_3 протягом трирічного строку позовної давності з моменту настання терміну повернення кредиту, визначеного відповідно до умов п.12 кредитного договору, а до поручителя ОСОБА_4 відповідно до приписів ст.559 ЦК України – протягом шести місяців з дня настання строку основного зобов’язання.

З позовом до суду Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось 13.05.2014 року, тобто з пропуском встановленого ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячного строку, який є преклюзивним та поновленню не підлягає.

Таким чином, порука ОСОБА_4 за кредитним договором припинилась, а позивач втратив право на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

В зв’язку з цим, в задоволенні позовних вимог банку, пред’явлених до співвідповідача ОСОБА_4 слід відмовити в повному обсязі.

З огляду на дату звернення до суду (13.05.2014 року) позивач пропустив і встановлений ст.257 ЦК України трирічний строк позовної давності для пред’явлення вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором до позичальника ОСОБА_3

При цьому, суд враховує, що пред’явлені як первісним кредитором в особі АКІБ «УкрСиббанк», так і позивачем у даній справі позовні заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 залишались судом без розгляду, що в силу положень ч.1 ст.265 ЦК України не зупиняло строків позовної давності.

З урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог банку до відповідача ОСОБА_3 в частині стягнення заборгованості за відсотками за необґрунтованістю та недоведеністю належними доказами, оскільки позивачем безпідставно нараховувались відсотки після направлення вимоги про дострокове повернення кредиту та були нараховані з порушенням умов п.1.3.1,10.2 кредитного договору.

В задоволенні позовних вимог до вказаного відповідача в частині стягнення заборгованості за кредитом слід відмовити на підставі ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України в зв’язку зі спливом строку позовної давності, заяву про застосування якого було зроблено відповідачем та його представником під час розгляду справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, в зв’язку із відмовою в задоволенні позову в повному обсязі. Понесені позивачем судові витрати по справі слід покласти на останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,6,11,257,265,267,512,514,525,553,554,559,612,625, 629,638,1048,1050,1054 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10,11,12,76-81,141,211,258,259,263-268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18 квітня 2019 року.

Суддя С.Ю.Казак