Рішення № 81276700, 18.04.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 квітня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1158/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Ірметової О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Попової Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області до Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог на предмет спору – Державне підприємство “Науково-дослідний і проектний інститут хімічних технологій “Хімтехнологія”, ОСОБА_1, про зобов’язання зняти арешт з комплексу будівель та споруд,-

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області до Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог на предмет спору – Державне підприємство “Науково-дослідний і проектний інститут хімічних технологій “Хімтехнологія”, ОСОБА_1 про зобов’язання зняти арешт з комплексу будівель та споруд, у якій позивач просить суд:

- зобов’язати Сєвєродонецький міський відділ державної виконавчої служби зняти арешт з комплексу будівель та споруд у складі: будівля складського господарства літ. "А, а", загальною площею - 141,8 кв.м; будівля складу обладнання літ. "Б”, загальною площею - 410,8 кв.м; будівля столярної майстерні літ. "Г", загальною площею - 601,4 кв.м; будівля складу матеріалів літ. "Д, д”, загальною площею 77,7 кв.м; будівля складу обладнання літ. "Ж", загальною площею 210,7 кв.м; навіс літ. "З”; огорожа № 1,2,7; ворота № 3,4,5; замощення І, що знаходяться за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Пивоварова, 6-б та перебувають на балансі Державного підприємства “Науково - дослідний і проектний інститут хімічних технологій “Хімтехнологія”.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Регіональне відділення, заявою від 28.02.2019 № 05-002-00653, звернулося до Відповідача щодо зняття арешту з Об'єкту приватизації. Відповідно до отриманої відповіді від 01.03.2019 № 3072/16.10-77 Відповідача, державний виконавець не має законних підстав для зняття арешту з Об’єкта приватизації та запропоновано звернутися до суду. У статті 59 Закону України “Про виконавче провадження” наведені підстави для зняття арешту з майна державним виконавцем. При цьому, у частині 5 зазначеної статті передбачено, що в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. У зв'язку з тим, що Позивач здійснює повноваження власника державного майна згідно з пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону з моменту прийняття рішення про приватизацію (наказ регіонального відділення від 29.11.2018 № 418) накладення арешту Відповідачем постановою від 31.01.2019 зведеного виконавчого провадження № 57920961, порушує права Позивача в частині реалізації своїх повноважень як власника майна. На підставі вищенаведеного Позивач вважає дії Відповідача такими, що перешкоджають здійсненню державної політики у сфері приватизації державного майна відповідно до Закону України “Про приватизацію державного і комунального майна”. Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 р. N 432, чим порушуються права переможця електронного аукціону, фізичної особи - ОСОБА_1 та Позивача.

Ухвалою суду від 08 квітня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16 квітня 2019 року.

16 квітня 2019 року у судовому засіданні оголошено перерву до 18 квітня 2019 року та зобов’язано відповідача виконати ухвалу суду від 08 квітня 2019 року в частині надання витребуваних судом доказів.

Станом на 18 квітня 2019 року від відповідача відзив не надійшов.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні доводам, викладеним в позові.

Заслухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд дійшов висновку обґрунтованості позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено та підтверджено належними доказами наступні обставини.

В провадженні Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області перебуває зведене виконавче провадження №57920961 щодо боржника - Державне підприємство “Науково-дослідний і проектний інститут хімічних технологій “Хімтехнологія” (а.с.158-159).

31 січня 2019 року в межах зведеного виконавчого провадження №57920961 відповідачем здійснено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта - Державне підприємство “Науково-дослідний і проектний інститут хімічних технологій “Хімтехнологія” (а.с.153-154).

Згідно відомостям, зазначеним у даному Витягу нерухоме майно: будівля складського господарства літ. "А, а", загальною площею - 141,8 кв.м; будівля складу обладнання літ. "Б”, загальною площею - 410,8 кв.м; будівля столярної майстерні літ. "Г", загальною площею - 601,4 кв.м; будівля складу матеріалів літ. "Д, д”, загальною площею 77,7 кв.м; будівля складу обладнання літ. "Ж", загальною площею 210,7 кв.м; навіс літ. "З”; огорожа № 1,2,7; ворота № 3,4,5; замощення І, що знаходяться за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Пивоварова, 6-б, право власності на зазначене майно має держава в особі Міністерства промислової політики України на праві повного господарського відання Державного підприємства “Науково-дослідний і проектний інститут хімічних технологій “Хімтехнологія”.

31 січня 2019 року відповідачем прийнято постанову про арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника по зведеному виконавчому провадженню №57920961 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, винагороди приватного виконавця, втрат виконавчого провадження, штрафу 1 192 018,94 грн. (а.с.148-150).

31 січня 2019 року відповідачем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію про обтяження щодо арешту нерухомого майна Державного підприємства “Науково-дослідний і проектний інститут хімічних технологій “Хімтехнологія” на підставі постанови про арешт майна боржника від 31.01.2019 (а.с.155, 156).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Приписами статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі – Закон № 1404) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 цього Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Статтею 18 Закону № 1404 визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону №1404 одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Тобто зазначеною нормою чітко встановлено, що звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) здійснюється тільки, на таке, яке належить боржнику.

Згідно з ч. 1 ст. 48, ч.ч. 1, 2, 3, 5 і 7 ст. 56 Закону №1404 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Також суд враховуючи той факт, що майно, на яке було накладено арешт, та власником якого є Держава в особі Міністерства промислової політики України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» (надалі – Закон № 4107) Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Статтею 4 Закон № 4107 встановлені основні завдання Фонду державного майна України.

Відповідно до зазначеної норми до основних завдань Фонду відносяться, зокрема, здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.

Крім того, позивачем до позову надано докази, на підтвердження того, що він є органом, який управляє від імені Держави, майном, на яке накладено арешт постановою від 31.01.2019: будівля складського господарства літ. "А, а", загальною площею - 141,8 кв.м; будівля складу обладнання літ. "Б”, загальною площею - 410,8 кв.м; будівля столярної майстерні літ. "Г", загальною площею - 601,4 кв.м; будівля складу матеріалів літ. "Д, д”, загальною площею 77,7 кв.м; будівля складу обладнання літ. "Ж", загальною площею 210,7 кв.м; навіс літ. "З”; огорожа № 1,2,7; ворота № 3,4,5; замощення І, що знаходяться за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Пивоварова, 6-б.

Суд зазначає, що відповідачем відповідно до вимог ст. 162 КАС України та ухвали суду від 08 квітня 2019 року не надано відзиву на позов.

Також відповідачем суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що майно, на яке накладено арешт постановою від 31.01.2019: будівля складського господарства літ. "А, а", загальною площею - 141,8 кв.м; будівля складу обладнання літ. "Б”, загальною площею - 410,8 кв.м; будівля столярної майстерні літ. "Г", загальною площею - 601,4 кв.м; будівля складу матеріалів літ. "Д, д”, загальною площею 77,7 кв.м; будівля складу обладнання літ. "Ж", загальною площею 210,7 кв.м; навіс літ. "З”; огорожа № 1,2,7; ворота № 3,4,5; замощення І, що знаходяться за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Пивоварова, 6-б, є власністю боржника - Державного підприємства “Науково-дослідний і проектний інститут хімічних технологій “Хімтехнологія”, як то вимагає норми Закону № 1404, або провели погодження з власником майна – Державою в особі Міністерства промислової політики України або Фонду державного майна України.

З огляду на встановлені судом обставини та підтверджені належними доказами, суд дійшов висновку, що відповідачем оскаржуваною постановою від 31.01.2019 накладено арешт на майно: будівля складського господарства літ. "А, а", загальною площею - 141,8 кв.м; будівля складу обладнання літ. "Б”, загальною площею - 410,8 кв.м; будівля столярної майстерні літ. "Г", загальною площею - 601,4 кв.м; будівля складу матеріалів літ. "Д, д”, загальною площею 77,7 кв.м; будівля складу обладнання літ. "Ж", загальною площею 210,7 кв.м; навіс літ. "З”; огорожа № 1,2,7; ворота № 3,4,5; замощення І, що знаходяться за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Пивоварова, 6-б, яке не є власністю Державного підприємства “Науково-дослідний і проектний інститут хімічних технологій “Хімтехнологія” – боржника за зведеним виконавчим провадженням №57920961.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч. 1 ст. 60 Закону № 1404).

З огляду на підтвердження під час судового засідання порушення відповідачем порядку накладення арешту на майно, яке не належить боржникові, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 5 КАС України визначені конкретні способи судового захисту.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об’єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на зазначене та з метою ефективного способу захисту прав позивача, суд дійшов висновку про протиправність дії Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби щодо накладення арешту на майно, яке знаходиться за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Пивоварова, 6-б: будівля складського господарства літ. "А, а", загальною площею - 141,8 кв.м; будівля складу обладнання літ. "Б”, загальною площею - 410,8 кв.м; будівля столярної майстерні літ. "Г", загальною площею - 601,4 кв.м; будівля складу матеріалів літ. "Д, д”, загальною площею 77,7 кв.м; будівля складу обладнання літ. "Ж", загальною площею 210,7 кв.м; навіс літ. "З”; огорожа № 1,2,7; ворота № 3,4,5; замощення І, та зняття арешту із зазначеного майна.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір виник між двома суб’єктами владних повноважень, з урахуванням вимог ч.2 ст.139 КАС України, судовий збір, сплачений Регіональним відділення Фонду державного майна України по Луганській області при поданні позову, не підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області до Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог на предмет спору – Державне підприємство “Науково-дослідний і проектний інститут хімічних технологій “Хімтехнологія”, ОСОБА_1, про зобов’язання зняти арешт з комплексу будівель та споруд – задовольнити.

Визнати протиправними дії Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області щодо накладення арешту на майно, яке знаходиться за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Пивоварова, 6-б: будівля складського господарства літ. "А, а", загальною площею - 141,8 кв.м; будівля складу обладнання літ. "Б”, загальною площею - 410,8 кв.м; будівля столярної майстерні літ. "Г", загальною площею - 601,4 кв.м; будівля складу матеріалів літ. "Д, д”, загальною площею 77,7 кв.м; будівля складу обладнання літ. "Ж", загальною площею 210,7 кв.м; навіс літ. "З”; огорожа № 1,2,7; ворота № 3,4,5; замощення І.

Зобов’язати Сєвєродонецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області зняти арешт з майна, яке знаходиться за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Пивоварова, 6-б: будівля складського господарства літ. "А, а", загальною площею - 141,8 кв.м; будівля складу обладнання літ. "Б”, загальною площею - 410,8 кв.м; будівля столярної майстерні літ. "Г", загальною площею - 601,4 кв.м; будівля складу матеріалів літ. "Д, д”, загальною площею 77,7 кв.м; будівля складу обладнання літ. "Ж", загальною площею 210,7 кв.м; навіс літ. "З”; огорожа № 1,2,7; ворота № 3,4,5; замощення І.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя ОСОБА_2