Рішення № 81276405, 15.04.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2019 р. справа № 300/434/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Савченко Н.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2018/10743 від 06.12.2018, рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2018/000184/2 від 06.12.2018, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2018/10743 від 06.12.2018, рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2018/000184/2 від 06.12.2018.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки SKODA, модель OCTAVIA, номер кузова НОМЕР_1 та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (методом визначення митної вартості щодо подібних товарів), внаслідок чого прийнято оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206010/2018/10743 від 06.12.2018 та рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206010/2018/000184/2 від 06.12.2018. Позивач стверджує, що на підставі рахунку-фактури (інвойсу) №FV/AU/86/18/VW від 29.11.2018 оплатив нерезиденту повну вартість автомобіля в сумі 23000,00 PLN, що підтверджується платіжним документом №KP/G/1997/18/Z від 29.11.2018, який відповідачем безпідставно не взятий до уваги при прийнятті оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації. При перетині кордону України і декларуванні, визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання ОСОБА_3, відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів. Відтак, застосування методу визначення митної вартості щодо подібних товарів є протиправним, а збільшення такої вартості з 23000,00 PLN до 54603,00 PLN суттєво порушує права позивача. На підставі наведеного позивач просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Івано-Франківська митниця ДФС скористалась правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 29.03.2019 (а.с.45-49). Згідно вказаного відзиву представник відповідача зазначила, що під час митного оформлення позивачем автомобіля марки SKODA, модель OCTAVIA, номер кузова НОМЕР_1, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України. Зокрема, не надано документ, що підтверджує сплачену суму за даний транспортний засіб. Зазначила, що під час проведення митних формальностей за МД автоматичною системою аналізу і управління ризиками (АСУАР) згенеровано наступні форми митного контролю: «105-2 Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів». За вказаних обставин відповідачем прийнято спірні картку відмови та рішення про коригування митної вартості, при цьому митна вартість товару визначена методом щодо подібних товарів в сумі 54603,00 PLN. Окрім цього, представник Івано-Франківської митниці ДФС вказала, що 07.12.2018 ОСОБА_3 подав декларацію №UA206010/2018/414994 та самостійно зазначив вартість автомобіля марки SKODA, модель OCTAVIA, номер кузова НОМЕР_1, в розмірі 54603,00 PLN, тим самим погодився з рішенням про коригування митної вартості товарів за №UA206010/2018/000184/2 від 06.12.2018. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані рішення такими, що прийнятті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечила з мотивів, наведених у письмовому запереченні, просили суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.

На підставі рахунку-фактури (інвойсу) №FV/AU/86/18/VW від 29.11.2018 ОСОБА_3 придбав 29.11.2018 в ОСОБА_4 у нерезидента KIM sp z.o.o. (ul.Zachodnia 82, 66-200 Swiebodzin, 927-17-77-478) транспортний засіб - легковий автомобіль марки SKODA, модель OCTAVIA, номер кузова НОМЕР_1, об’єм двигуна 1598 см3 за 23 000,00 польських злотих (а.с.14, 69).

Декларантом приватним підприємством “Брок-Вест”, в інтересах позивача, подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №206010/2018/414861 від 05.12.2018, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: легковий автомобіль, SKODA, модель OCTAVIA, номер кузова НОМЕР_1, календарний рік випуску - 2015 р., модельний рік випуску - 2016 р., тип кузова - універсал, тип двигуна – дизельний, загальна кількість місць - 5 (а.с.63).

В зазначеній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість автомобіля), а саме рахунку-фактури (інвойсу) №FV/AU/86/18/VW від 29.11.2018, укладеного між ОСОБА_3 та нерезидентом KIM sp z.o.o. (ul.Zachodnia 82, 66-200 Swiebodzin, 927-17-77-478), згідно якого позивач придбав вживаний автомобіль марки SKODA, модель OCTAVIA, номер кузова НОМЕР_1, об’єм двигуна 1598 см3 за купівельною ціною нетто 23000,00 PZN.

Також судом встановлено, що декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, було надано такі документи: рахунок-фактура (інвойс) №FV/AU/86/18/VW від 29.11.2018 (а.с.16,29); декларацію про проходження товару №0380 від 29.11.2018 (а.с.40), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2018/69749 від 05.12.2018 (а.с.41); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу DR/BAL 4663477 від 30.11.2015 (а.с.17, 30); договір про надання послуг митного брокера б/н від 07.12.2018 (а.с.42); паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; копію митної декларації країни відправлення 18PL402010E1167790 від 04.12.2018 (а.с.21, 31), платіжний документ №KP/G/1997/18/Z від 29.11.2018 (а.с.18, 43).

Як зазначено представником відповідача, аналізуючи подані документи під час здійснення митного оформлення товару, представник Івано-Франківської митниці ДФС дійшов висновку, що декларантом не було подано повний перелік первинних документів, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, підтверджуючих митну вартість вищевказаного транспортного засобу, зокрема не було подано платіжного документа, що підтверджує сплачену суму за даний транспортний засіб.

Під час проведення митних формальностей за митною декларацією автоматичною системою аналізу і управління ризиками (АСУАР) згенеровано наступні форми митного контролю: «105-2 Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів» (а.с.58).

Відповідач, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації №206010/2018/414861 від 05.12.2018 відмовив у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206010/2018/10743 від 06.12.2018. Згідно даної картки відмови, митна вартість транспортного засобу визначена за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів (стаття 60 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв'язку з ненаданням документів, передбачених ч.2 та 3 ст.53 МКУ, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківських платіжниж документів, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Другий метод визначення митної вартості товарів (ст. 59-63 Митного кодексу України) не застосований, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні товари (статті 59 Митного кодексу України). Джерело інформації: basis SuperSCHWACKE 12/2018, з урахуванням на стан транспортного засобу. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені п.5 ч.2 ст. 55 та главою 4 Митного кодексу України. Ризик 105-2 Митна вартість товару нижча вартості ідентичних товарів. Обов’язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN кодами: TMBJG9NE6G0123577, валюта – EUR, вартість – 12750,00 (а.с.15).

У зв'язку з наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2018/000184/2 від 06.12.2018, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів 54603,00 PZN (а.с.14).

07.12.2018 декларантом приватним підприємством “Брок-Вест”, в інтересах позивача, подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №206020/2018/414994, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: легковий автомобіль, SKODA, модель OCTAVIA, номер кузова НОМЕР_1, календарний рік випуску - 2015 р., модельний рік випуску - 2016 р., тип кузова - універсал, тип двигуна – дизельний, загальна кількість місць - 5, ціна товару 23000,00 PZN, коригування 402969,16 грн. (а.с.62).

Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації №206010/2018/414861 від 05.12.2018 та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2018/10743 від 06.12.2018 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2018/000184/2 від 06.12.2018.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Згідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов’язаних із продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

За змістом частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 Митного кодексу України).

Згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як встановлено судом вище, декларантом приватним підприємством “Брок-Вест”, в інтересах позивача, були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення: рахунок-фактура (інвойс) №FV/AU/86/18/VW від 29.11.2018 (а.с.16,29); декларацію про проходження товару №0380 від 29.11.2018 (а.с.40), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2018/69749 від 05.12.2018 (а.с.41); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу DR/BAL 4663477 від 30.11.2015 (а.с.17, 30); договір про надання послуг митного брокера б/н від 07.12.2018 (а.с.42); паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; копію митної декларації країни відправлення 18PL402010E1167790 від 04.12.2018 (а.с.21, 31), платіжний документ №KP/G/1997/18/Z від 29.11.2018 (а.с.18, 43). Зміст вказаних документів підтверджував заявлену митну вартість ввізного товару. Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною рахунку-фактури (інвойсу) №FV/AU/86/18/VW від 29.11.2018 та за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Що стосується доводів представника відповідача про те, що позивачем не було подано платіжного документа, що підтверджує сплачену суму за даний транспортний засіб, суд не приймає такі, оскільки в матеріалах справи наявна копія платіжного документа №KP/G/1997/18/Z від 29.11.2018, який підтверджує факт сплати вартості даного автомобіля у розмірі 23000,00 PZN та який подавався митному органу при поданні митної декларації 05.12.2019, підтвердженням чого є штамп Івано-Франківської митниці ДФС та Львівської митниці ДФС (а.с.18).

Частиною 1 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

Згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 Митного Кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).

Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов’язані між собою особи або хоч і пов’язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частини 2 коментованої статті Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації №206010/2018/414861 від 05.12.2018, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунок-фактура (інвойс) №FV/AU/86/18/VW від 29.11.2018, платіжного документа №KP/G/1997/18/Z від 29.11.2018, чи інших поданих позивачем документів при митному оформленні, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів ОСОБА_4 інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем нерезидентом KIM sp z.o.o. (ul.Zachodnia 82, 66-200 Swiebodzin, 927-17-77-478) автомобіля марки SKODA, модель OCTAVIA, номер кузова НОМЕР_1 та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 23000,00 PZN та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.

Відтак, системний аналіз змісту тексту документів – рахунку-фактури (інвойсу) №FV/AU/86/18/VW від 29.11.2018 та платіжного документа №KP/G/1997/18/Z від 29.11.2018, свідчать, що позивач, 29.11.2018, при виданні нерезидентом KIM sp z.o.o. (ul.Zachodnia 82, 66-200 Swiebodzin, 927-17-77-478) рахунку-фактури (інвойсу) №FV/AU/86/18/VW від 29.11.2018 на купівлю автомобіля марки SKODA, модель OCTAVIA, номер кузова НОМЕР_1, об’єм двигуна 1598 см3, сплатив нерезиденту вартість товару саме в сумі 23000,00 PZN згідно платіжного документа №KP/G/1997/18/Z від 29.11.2018.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Згідно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206010/2018/10743 від 06.12.2018, митна вартість транспортного засобу визначена за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів (стаття 60 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв'язку з ненаданням документів, передбачених ч.2 та 3 ст.53 МКУ, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківських платіжниж документів, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Другий метод визначення митної вартості товарів (ст. 59-63 Митного кодексу України) не застосований, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні товари (статті 59 Митного кодексу України). Джерело інформації: basis SuperSCHWACKE 12/2018, з урахуванням на стан транспортного засобу. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені п.5 ч.2 ст. 55 та главою 4 Митного кодексу України. Ризик 105-2 Митна вартість товару нижча вартості ідентичних товарів. Обов’язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN кодами: TMBJG9NE6G0123577, валюта – EUR, вартість – 12750,00.

В матеріалах справи наявна копія переліку митних формальностей за ВМД №UA206010/2018/414861 Відділу митного оформлення №1 митного поста “Прикарпаття”, згідно якої вказано, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів (а.с.58).

Тобто, митна вартість автомобіля, марки SKODA, модель OCTAVIA, номер кузова НОМЕР_1, об’єм двигуна 1598 см3, порівнювалась з ідентичними автомобілями. В той же час, відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №UA206010/2018/10743 від 06.12.2018 та рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС№UA206010/2018/000184/2 від 06.12.2018, другий метод визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні товари (статті 59 Митного кодексу України), що суперечить вищевказаним обставинам.

При цьому, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

Відповідач в оскаржуваному рішенні від 06.12.2018 та відзиві на позов не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов’язковою при обчисленні такої вартості. Обов’язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019, справа №809/278/17.

Також, представник Івано-Франківської митниці ДФС не надав суду жодних доказів про те, що при прийнятті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206010/2018/000184/2 від 06.12.2018 за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів, було враховано стан транспортного засобу (пошкодження автомобіля, показники одометра, які зазначені в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2018/69749 від 05.12.2018.

Так, згідно додаткового аркуша до акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2018/69749 від 05.12.2018, встановлено, що транспортний засіб марки SKODA, модель OCTAVIA, номер кузова НОМЕР_1, об’єм двигуна 1598 см3, на час митного огляду містив пошкодження: царапини ЛФП (зворот а.с.41).

Відповідно до письмових пояснень від 27.03.2019 №228/09-70-10-24 представник відповідача вказала, що коригування митної вартості відбулось у зв’язку зі спрацюванням системи ризиків АСУАР. В такому випадку при введенні VIN коду система вибиває конкретне числове значення, тому розрахунок не проводиться і не зазначається в рішенні про коригування (а.с.66-65).

Тобто, представник Івано-Франківської митниці ДФС фактично підтвердила те, що вводиться лише VIN – код автомобіля, без зазначення його технічного стану та переліку пошкоджень, а система АСУАР надає конкретне числове значення.

В даному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною рахунку-фактури (інвойсу) №FV/AU/86/18/VW від 29.11.2018.

На підставі наведеного, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною рахунку-фактури (інвойсу) №FV/AU/86/18/VW від 29.11.2018, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Таким чином, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу марки SKODA, модель OCTAVIA, номер кузова НОМЕР_1, об’єм двигуна 1598 см3, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів, лише на підставі спрацюванням системи ризиків АСУАР, є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо доводів представника Івано-Франківської митниці ДФС про те, що 07.12.2018 ОСОБА_3 подав декларацію №UA206010/2018/414994 та самостійно зазначив вартість автомобіля марки SKODA, модель OCTAVIA, номер кузова НОМЕР_1 в розмірі 54603 PZN, тим самим погодився з рішенням про коригування митної вартості товарів за №UA206010/2018/000184/2 від 06.12.2018, а тому відсутній спір між сторонами внаслідок погодження декларанта із митною вартістю, то суд вказує на таке.

Верховний Суд в постанові від 30.10.2018 в справі №816/2396/17 зазначив, що до предмету доказування у цій категорії справ входять обставини заповнення митної декларації, яку подано до митного оформлення, а також обставини щодо подання нової митної декларації - у випадку прийняття митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості. Дослідження відомостей з відповідних граф митних декларацій є необхідним для правильного вирішення такого спору, зокрема для висновку про те, погодився чи не погодився декларант із скоригованою митним органом митною вартістю. Останнє, в свою чергу, має значення для висновку про те, чи продовжує існувати між сторонами правовий спір. У випадку, якщо спір між сторонами вичерпано внаслідок погодження декларанта із митною вартістю, визначеною митним органом, у задоволенні позову про скасування рішення про коригування митної вартості слід відмовити.

Тобто, Верховний Суд вважає ключовим моментом факт погодження декларанта із митною вартістю, визначеною митним органом.

Відповідно до глави 2 розділу ІІ “Заповнення граф митних декларацій” Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, Графа 43 "Метод визначення вартості" заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів. У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався. У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

Згідно поданої ОСОБА_3 декларації №UA206010/2018/414994 від 07.12.2018, Графа 43 "Метод визначення вартості" містить заповнення лише лівого підрозділу, в якому вказано цифру “6” (а.с.62). Натомість правий підрозділ Графи 43 "Метод визначення вартості" незаповнений, що мало б свідчити про відсутність рішення про коригування митної вартості товарів.

Однак, наведена інформації не відповідає дійсності, оскільки на час подання декларації №UA206010/2018/414994 від 07.12.2018 рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2018/000184/2 від 06.12.2018 було чинним.

Частиною 5 статті 264 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам.

При цьому, в Графі 44 "Додаткова інформація / Подані документи / Сертифікати і дозволи" глави 2 розділу ІІ “Заповнення граф митних декларацій” Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи: рахунок або інший документ, що визначає вартість товару; визначені пунктами 7-9 частини восьмої статті 257 Митного кодексу України; визначені пунктами 1-11 частини третьої статті 335 Митного кодексу України; попередні рішення відповідно до частини четвертої статті 23 Митного кодексу України; документи про походження товару відповідно до частини другої статті 43 Митного кодексу України; попередні МД, за якими не здійснено випуску товарів.

Так, Графа 44 "Додаткова інформація / Подані документи / Сертифікати і дозволи" декларації №UA206010/2018/414994 від 07.12.2018 містила відомості про попередню декларацію №206010/2018/414861 від 05.12.2018, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2018/10743 від 06.12.2018, та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2018/000184/2 від 06.12.2018, відмітка про яке мала б бути відображена у правому підрозділі Графи 43 "Метод визначення вартості".

Таким чином, наведені обставини свідчать про заповнення декларантом позивача митної декларації №UA206010/2018/414994 від 07.12.2018 всупереч вимогам Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, що, в свою чергу, орган доходів і зборів під час перевірки такої митної декларації залишив поза увагою.

Окрім цього, залишення правого підрозділу Графи 43 "Метод визначення вартості" пустим, в даному випадку, не може свідчити про самостійне визначення декларантом митної вартості, без урахування рішення про коригування митної вартості, оскільки в Графі 45 "Коригування" вказано митну вартість товару 402969,16 грн., що відповідає еквіваленту 54603,00 PZN, тобто митній вартості, яку визначив саме відповідач в рішенні про коригування митної вартості товарів №UA206010/2018/000184/2 від 06.12.2018, а не декларант самостійно.

Також, суд звертає увагу на те, що факт нескористання правом випущення товару у вільний обіг на умовах, визначених частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України не може автоматично позбавити позивача права на оскарження рішення органів доходів і зборів, якщо він вважає, що цим рішенням порушено його права, свободи чи інтереси, що гарантовано не лише статтею 8 Конституції України, але й статтею 29 Митного кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є такими, що підлягають задоволенню, а оскаржувані картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення ДФС №UA206010/2018/10743 від 06.12.2018 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2018/000184/2 від 06.12.2018 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з Івано-Франківської митниці ДФС за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1536,80 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2018/10743 від 06.12.2018.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2018/000184/2 від 06.12.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС України (код 39640261, вул. Короля Данила, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76010) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, АДРЕСА_1, 77300) сплачений судовий збір в розмірі 1536,80 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, АДРЕСА_1, 77300).

Відповідач: Івано-Франківська митниця ДФС України (код 39640261, вул. Короля Данила, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76010).

Суддя Главач І.А.

Рішення складене в повному обсязі 19 квітня 2019 р.