Ухвала суду № 81276318, 22.03.2019, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/1857/19

№ провадження 1-кс/208/892/19

УХВАЛА

Іменем України

22 березня 2019 р. м. Кам'янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання Пентраковської М.В., слідчого Павленка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 про арешт майна в межах кримінального провадження № 12019040160000621 від 19.03.2019 року за ч. 1 ст. 203-2 КК України, -

встановив:

Слідчий звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням, просив накласти арешт на вилучене 21.03.2019 року в ході обшуку за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. ОСОБА_3, 2А майно.

Клопотання вмотивоване тим, що у провадженні слідчого відділу Кам’янського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040160000621 від 19.03.2019 року з правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 203-2 КК України. Проведеним досудовим розслідуванням було встановлено: невстановлені особи порушують вимоги ЗУ «Про заборону грального бізнесу в Україні» № 1334-VI від 15.05.2009, а саме здійснюють діяльність, що пов’язана з організацією, проведенням та наданням доступу до азартних ігор в інтерактивному закладі за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. ОСОБА_3, 2А.

З метою документування обставин вчинення особливо тяжкого злочину, здобуття доказів у кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області 21.03.2019 року було проведено санкціонований обшук у вказаному приміщенні, який, відповідно до інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно обліковується як магазин продовольчих товарів. За результатами проведеного обшуку було вилучене майно у вигляді речей і документів (копій), а саме:

грошові кошти 3202 грн.

два зошити з чорновими рукописними записами.

копії документів на 47 арк.

мобільний телефон «Prestigio», imei 1. 359617071566051, imei 2. 359617071566069.

«картки учасника» 8 штук.

Системні блоки персональних комп’ютерів:

«Dell» optisplex 380», jgp615j.

«Frime» без s/n.

«Fujiisu Siemens» s/n:0000049369.

«Dell», s/n: 9BHX55J.

«Dell», 9M4x55J 20958115159.

«Dell», 1YYB55j 04290259159.

«Dell», 9G4K45J 20594710279.

«Dell», HF4FQ4J.

«Dell», CWB4W4j.

«Dell», 4V03S4j.

«Dell», s/n DC4k45j.

«Dell», s/n 52Nk45j.

«Dell»,6CPX55j 13829824855.

«Dell», 5x4x55j 12916113751.

«HP» sin CZCO200F96.

Флеш-накопичувачі у кількості 15 штук.

За результатами проведення обшуку будь-яких документів, які б підтверджували встановлення права власності на таке майно відшукано та відповідно надано не було, встановити законних власників такого майна станом на теперішній час не надається за можливе.

На думку слідчого, вилучене в ході такого обшуку майно у вигляді речей і документів відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, підлягає додатковому вивченню і дослідженню. Необхідність накладення арешту на тимчасово вилучене майно зумовлюється тим, що незастосування цього заходу спричинить можливість подальшого його приховання, перетворення, пошкодження чи знищення, а також втрати речових доказів, які мають суттєве значення для кримінального провадження.

Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, зазначених у його мотивувальній частині.

Слідчий суддя, вислухавши слідчого, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

З положень ч. 1 ст. 170 КПК України слідує, що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову (ч. 3 ст. 170 КПК України).

При цьому, ч. 3 та ч. 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при вирішенні питання надання накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Ч. 1 ст. 13 КПК України визначено, що не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ст. 234 КПК України передбачено, що обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Клопотання слідчого за погодженням з прокурором або прокурора повинно містити відомості, зокрема, про житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, де планується проведення обшуку.

Ухвалою слідчого судді від 20.03.2019 року № 208/1857/19, 1-кс/208/873/19 був наданий дозвіл на проведення обшуку торговельного комплексу, що на праві приватної власності (частка власності 1/1) належить ОСОБА_4 та знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. ОСОБА_3, 2, тоді як з матеріалів клопотання про арешт майна вбачається, що майно було вилучене під час проведення обшуку 21.03.2019 року за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. ОСОБА_3, 2А, що є окремим самостійним володінням, дозвіл на проведення обшуку якого не надавався. Таким чином, вилучене під час такого обшуку майно не може мати доказового значення у кримінальному провадженні№ 12019040160000621 з огляду на очевидну недопустимість таких доказів в розумінні положень ст. 84 – 89 КПК України, що тягне за собою відмову у задоволенні клопотання слідчого.

Керуючись викладеним та ст. 9, 13, 22, 36, 131-132, 170-171, 234 КПК України, слідчий суддя -

постановив:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 про арешт майна в межах кримінального провадження № 12019040160000621 від 19.03.2019 року за ч. 1 ст. 203-2 КК України – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Суддя Ізотов В.М.